Рішення № 138666479, 30.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/19956/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БВБ-ГРУП» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БВБ-ГРУП» до Львівської митниці, в якій позивач просить суд:

- скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2025/100362/2 від 16.09.2025;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/002614.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідно до умов Контракту №15/08-1 від 15.08.2025 Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити вживаний транспортний засіб: Сідловий тягач MAN TGX 18.460, шасі НОМЕР_1 , 2017 року випуску вартістю 11500 Євро. Зазначає, що на виконання умов вказаного Контракту позивач здійснив 100% передоплату за товар в сумі 11500,00 євро на рахунок Продавця, що підтверджується копією платіжної інструкції в іноземній валюті № 42 від 28.08.2025. На переконання позивача, подані декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Натомість, митним органом не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що митницею встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, що безпосередньо відображено в оскаржуваному рішенні.

Представником позивача в спростування наведених заперечень у відзиві на позовну заяву, подано відповідь на відзив. У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідачем викладено аргументи, аналогічні до тих, що містяться в оскаржуваному рішенні, а тому доводів позовної заяви не спростовано.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

15.08.2025 між ТОВ «БВБ-ГРУП», як Покупцем, та Slovak Finance s.r.o., як Продавцем (далі Сторони), укладено Контракт №15/08-1 (далі Контракт), згідно з п. 1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність (поставити) Покупця, а Покупець прийняти та оплатити вживаний транспортний засіб з наступними характеристиками: Сідловий тягач MAN TGX 18.460 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , рік випуску: 2017 (надалі - Товар).

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 Контракту ціна Товару становить 11 500 Євро. Ціна на Товар розуміється згідно з умовами FCA відповідно до «Інкотермс 2010» і включає в себе вартість усіх митних формальностей у країні Продавця, страхування Товару, послуги з відвантаження (передачі) Товару в країні Продавця.

Пунктом 3.1 Контракту передбачено, що оплата товару здійснюється у валюті Євро у формі банківського переказу на поточний рахунок Продавця, на умовах 100% оплати протягом трьох банківських днів з дня виставлення рахунку (інвойсу) на оплату Товару.

Товар за цим контрактом повинен бути поставлений на умовах FCA «Юрська дорога 4821/3, 934 01 Левіце, Словаччина» (відповідно до «Інкотермс 2010) не пізніше 10 (десяти) днів з моменту здійснення попередньої оплати (п. 4.1 Контракту).

04.09.2025 між Сторонами складено інвойс № 5025811 на загальну суму 11500 євро.

На виконання умов Контракту позивач здійснив 100% передоплату за товар в сумі 11500,00 євро на рахунок Продавця, що підтверджується копією платіжної інструкції в іноземній валюті № 42 від 28.08.2025 з призначенням платежу: «Prepayment for the trucks, according to the contract 15/08-1 date 15.08.2025».

15.09.2025 з метою митного оформлення вказаного товару декларант подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 25UA209230087487U5.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом були подані наступні документи: зовнішньоекономічний Контракт № 15/08-1 від 15.08.2025; рахунок-фактура № 5025811 від 04.09.2025; автотранспортна накладна №910275 від 09.09.2025; декларація про походження товару № 5025811 від 04.09.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.09.2022; довідка щодо транспортних витрат на доставку №11/09-1 від 11.09.2025; експортна митна декларація країни відправлення №25SK615702504253В8 від 05.09.2025; сертифікат відповідності №UA.012/074922-25 від 11.09.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №42 від 28.08.2025.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

На вказану вимогу митного органу декларантом надіслано витяг цінової інформації з інтернет-ресурсу.

16.09.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100362/2, в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

« - одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківський платіжний документ, що стосуються оцінюваного товару. Для підтвердження оплати за оцінювані товари декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 42 від 28.08.2025 р., яка не може бути взята до уваги, оскільки такий документ не є документом, який засвідчує факт переведення коштів.

Вищевикладене, не дає можливості митному органу здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товари.

- У графі 4 CMR № 910275 від 09.09.2025 року відсутня інформація щодо місця завантаження товару. При цьому, слід зазначити, що адресою експортера є м.Братіслава, Словаччина, а згідно гр.20 МД умовами поставки зазначено FCA SK 434 01 Levice.

Таким чином, відсутність інформації у гр.4 CMR не дає можливості митному органу визначити протяжність маршруту транспортування, та відповідно здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо числового значення складових митної вартості в частині транспортно-експедиторських послуг.

- Відповідно до вимог п. 4.1 зовнішньоекономічного контракту від 15.08.2025 за № 15/08-1 визначено, що Товар постачається на умовах поставки FCA, Юрська дорога, 49456/3 934 01, Левіце. Проте у митній декларації країни відправлення від 05.09.2025 р. за № 25SK615702504253B8 зазначено умови поставки товару EXW.

- В митній декларації країни відправлення від 05.09.2025 за №25SK615702504253B8 статистична вартість відповідає фактурній вартості, яка наведена у інвойсі від 04.09.2025 р. за № 5025811 на умовах поставки FCA, що не кореспондується з положенням ст. 4 Регламенту Комісії ЄС від 9 лютого 2010 № 113/2010 в якій зазначено що статистична вартість повинна ґрунтуватись на вартості товарів та коригуватись так щоб містити виключно та повністю транспортні та страхові витрати що були понесені задля доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру.

Крім того, така декларація не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару».

З приводу проведеної процедури консультацій та застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД 204020/2025/19995 від 11.09.2025 р., де митна вартість товару зі схожими характеристиками «сідельний тягач…» становить 15500 Euro/шт. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні та умови поставки не здійснювалося, оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі».

У відзиві на позовну заяву представником Львіської митниці зазначено, що «в графі 33 рішення була допущена технічна помилка, а саме невірно зазначено джерело інформації зазначено МД 204020/2025/19995 від 11.09.2025, правильно має бути зазначено МД 204020/2025/19955 від 11.09.2025».

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/002614.

Позивач з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100362/2 від 16.09.2025 не погоджується, вважає його протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, тому звернувся до суду з цим позовом про його скасування.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

П.п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з метою декларування та митного оформлення товару подано митну декларацію № 25UA209230087487U5 від 15.09.2025.

До декларації декларантом долучено документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний Контракт; рахунок-фактуру; автотранспортну накладну; декларацію про походження товару; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; довідку щодо транспортних витрат на доставку; експортну митну декларацію країни відправлення; сертифікат відповідності; банківський платіжний документ, що стосується товару.

Митним органом сформовано вимогу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України наступного змісту: «Відповідно до ч.2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №1: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;- копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини».

На вимогу митного органу декларант подав додаткові документи та просив визнати митну вартість на підставі поданих документів.

За результати розгляду поданих документів відповідач прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо зауваження митного органу, що платіжна інструкція в іноземній валюті № 42 від 28.08.2025 не може бути взята до уваги, оскільки не є документом, який засвідчує факт переведення коштів, то таке є безпідставним, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» №1591-ІХ від 30.06.2021, платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Судом встановлено, що надана до митного оформлення платіжна інструкція №42 від 28.08.2025 містить інформацію про надавача платіжних послуг платника, реквізити платника та отримувача, цифровий та символьний код іноземної валюти, інформацію про надавача платіжних послуг отримувача, інформацію про призначення платежу, де вказано номер контракту, суму, яку сплачено та інформацію щодо сплати комісійних, а відповідно містить усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством та є підтверджуючим документом, що посвідчує здійснену позивачем оплату за товар, що поставляється.

Більше того, в платіжній інструкції № 42 від 28.08.2025 міститься відмітка Акціонерного Товариства «Перший український міжнародний банк» «Проведено банком» із зазначенням дати проведення операції 28.08.2025, що підтверджує виконання банком платіжної інструкції та здійснення переказу коштів.

Щодо доводів відповідача, що у графі 4 CMR № 910275 від 09.09.2025 відсутня інформація щодо місця завантаження товару, що не дає можливості митному органу визначити протяжність маршруту транспортування та здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо числового значення складових митної вартості в частині транспортно-експедиторських послуг, то таке зауваження митного органу спростовується поданими до митного оформлення документами, а саме:

- пунктом 4.1 Контракту передбачено, що товар за цим контрактом повинен бути поставлений на умовах FCA «Юрська дорога 4821/3, 934 01 Левіце, Словаччина»;

- у поданій до митного оформлення довідці щодо транспортних витрат на доставку транспортного засобу № 11/09-1 від 11.09.2025 зазначено, що доставка сідельного тягача MAN TGX 18.460, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , рік випуску: 2017, відбувалась за маршрутом Юрська дорога 4821/3, 934 01 Левіце, Словаччина (Jurskб cesta 4821/3, 934 01 Levice, Slovakia) митний перехід «Ужгород» відділ митного оформлення «Муроване» та здійснювалась власним ходом сідельного тягача власними силами ТОВ «БВБ-Груп», а саме водієм автотранспортних засобів, що працевлаштований на ТОВ «БВБ-Груп».

Отже, узгоджене Сторонами у Контракті місце завантаження Товару підтверджується наданою до митного оформлення довідкою щодо транспортних витрат на доставку транспортного засобу № 11/09-1 від 11.09.2025.

В довідці № 11/09-1 від 11.09.2025 чітко зазначені понесені позивачем витрати на транспортування Товару, а тому такі підтверджені в повному обсязі.

Верховний Суд в постанові від 31.05.2019 р. у справі № 804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо недоліків заповнення митної декларації країни відправлення, суд зазначає, що саме продавець був відповідальним за її оформлення. Експортна митна декларація складається експортером відповідно до вимог законодавства, чинного в країні експортера. Відтак покупець (позивач) товару не може відповідати за заповнення митної декларації країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.

Більше того, митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України декларант може подати її за власним бажанням.

Щодо розбіжностей в умовах поставки, а саме, що відповідно до вимог п. 4.1 Контракту визначено, що Товар постачається на умовах поставки FCA, Юрська дорога, 49456/3 934 01, Левіце, проте у митній декларації країни відправлення №25SK615702504253B8 від 05.09.2025 зазначено умови поставки товару EXW, суд зазначає наступне.

Відповідно до правил Інкотермс 2010, за умовами поставки EXW (Ex Works): в обов`язки відправника (продавця) входить: продавець зобов`язаний надати товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому зазначеному місці (наприклад, на складі). Продавець не зобов`язаний завантажувати товар у транспортний засіб покупця і не несе відповідальності за експортні митні формальності. Уся відповідальність за транспортування, страховку і ризики, пов`язані з товаром, починаючи з моменту його надання, лягає на покупця. В обов`язки одержувача (покупця) входить: покупець несе всі витрати і ризики, пов`язані з транспортуванням товару з місця завантаження до кінцевого пункту призначення. Це включає в себе завантаження, експортне митне оформлення, транспортування, страхування та імпортні формальності.

За умов поставки EXW товар надано продавцем на власному складі, а всі митні формальності під час експорту, імпорту, транзиту та витрати на доставку товару несе покупець.

Відповідно до умов поставки FCA (Free Carrier): в обов`язки відправника (продавця) входить: продавець відповідає за поставку товару в зазначене покупцем місце, а також за завантаження товару в транспортний засіб, якщо місце поставки знаходиться на території продавця. Продавець також несе відповідальність за експортні митні формальності. Покупець несе всі витрати і ризики, починаючи з моменту передачі товару перевізнику в зазначеному місці. Це включає в себе подальше транспортування, страхування та імпортні формальності.

Отже, різниця поставки на умовах FCA з умовами поставки EXW полягає лише в тому, що за умовами EXW покупець отримує товар на складі продавця, а за умовами поставки FCA продавець доставляє товар у визначене місце, експортні митні формальності (митне оформлення на експорт в країні відправлення) несе продавець. Виконання ж транзитних та імпортних митних формальностей, а також витрати на доставку товару несе покупець.

Тобто EXW та FCA не покладають додаткові витрати на покупця, які включаються у митну вартість товару.

Більше того, Сторонами Контракту передбачено, що ціна на Товар включає в себе вартість усіх митних формальностей у країні Продавця, страхування Товару, послуги з відвантаження (передачі) Товару в країні Продавця.

Витрати на транспортування оцінюваних товарів включені позивачем до митної вартості товару, на підтвердження чого митному органу надана довідка щодо транспортних витрат на доставку транспортного засобу № 11/09-1 від 11.09.2025, в якій зазначено, що транспортні витрати на доставку Товару становлять 13100,86 грн, вартість доставки за 1 км маршруту 29,97 грн.

Митні формальності експорту, транзиту, імпорту не включаються до митної вартості та не є її складовими в розумінні норм Митного кодексу України.

З наведеного судом висновується, що позивачем не було понесено жодних додаткових витрат, які б могли призвести до збільшення митної вартості товару. Таким чином, вказане зауваження митного органу жодним чином не впливає на збільшення митної вартості товару.

Також в спірному рішенні про коригування митної вартості посадова особа митного органу зазначає, що в митній декларації країни відправлення №25SK615702504253B8 від 05.09.2025 статистична вартість відповідає фактурній вартості, яка наведена в інвойсі № 5025811 від 04.09.2025 на умовах поставки FCA, що не кореспондується з положенням ст. 4 Регламенту Комісії (ЄС) від 9 лютого 2010 № 113/2010 (далі Регламент).

З цього приводу суд зазначає, що митний орган в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості вибірково тлумачить положення статті 4 Регламенту, посилаючись лише на те, що «статистична вартість повинна ґрунтуватись на вартості товарів та коригуватись так, щоб містити виключно та повністю транспортні та страхові витрати, що були понесені задля доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави, у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру».

Однак митний орган залишив поза увагою інші приписи цієї ж статті Регламенту, відповідно до яких статистична вартість коригується лише за необхідності. При цьому метою такого коригування є приведення статистичної вартості до рівня вартості типу CIF при імпорті та типу FOB при експорті. Отже, положення Регламенту не встановлюють обов`язкового здійснення такого коригування в кожному випадку, а пов`язують його із наявністю фактичної необхідності.

Як встановлено судом, умовами поставки Сторони визначили FCA. При цьому доставка Товару здійснювалася самим позивачем ТОВ «БВБ-Груп», у зв`язку з чим Продавець не поніс транспортних витрат із доставки Товару та самостійно не залучав перевізника. Крім того, відповідно до умов Контракту вартість страхування включена до ціни Товару. Відтак відповідність статистичної вартості фактурній у цьому випадку узгоджується з положеннями статті 4 Регламенту Комісії (ЄС) від 9 лютого 2010 № 113/2010.

Той факт, що статистична вартість відповідає фактурній, сам по собі не є достатньою підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості. При цьому митний орган не навів жодних доказів існування транспортних чи страхових витрат, які відповідно до зазначеного Регламенту підлягали врахуванню при визначенні статистичної вартості.

Більше того, суд повторно наголошує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Проте, в даному випадку митний орган не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів.

Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд також зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість відповідач витребував документи, що вже були надані на підтвердження складових митної вартості.

Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

Суд встановив, що відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений частиною третьою статті 53 МК України.

3 цього приводу суд звертає увагу, в першу чергу, на те, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі № 804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені частиною третьою статті 53 МК України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позивачем до митного оформлення подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджуються числові значення митної вартості є неконкретизованим та безпідставним.

Крім того, відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової інформації ЄАІС у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Проте, в оскаржуваному рішенні, крім номеру та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не наведено.

За правилами ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).

Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100362/2 від 16.09.2025.

А тому, як наслідок, вищезазначене рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на те, що картка відмови №UA209230/2025/002614 від 16.09.2025 прийнята на основі рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та є похідною від нього, таку теж необхідно визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності рішення про коригування митної вартості та картки відмови не довів, а відтак останні підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 4844,8 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БВБ-ГРУП» (80460, Львівська область, Кам`янка-Бузький район, село Ременів, вулиця Незалежності, будинок 27; код ЄДРПОУ 38472854) до Львівської митниці (79000, місто Львів, вул. Костюшка, будинок 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100362/2 від 16.09.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/002614.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БВБ-ГРУП» судовий збір у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяСидор Н.Т.