Ухвала суду № 138666198, 28.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"28" липня 2026 р. м. ХарківСправа № 922/908/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковський С.В.

при секретарі судового засідання Черновою В.О.

та за участю: керуючого реструктуризацією - Белінська Н.О. (в режимі вкз),

розглянувши заяву АТ "Сенс Банк" з грошовими вимогами до боржника

по справі

за заявоюОСОБА_1 про неплатоспроможність ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ПІДСТАВИ ВИМОГ ЗАЯВНИКА.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.05.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражну керуючу Белінську Наталію Олександрівну, здійснено публікацію оголошення про відкриття провадження у справі на офіційному веб-сайті Судової влади України, призначено попереднє засідання суду на 25.06.2026.

06.05.2026 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за № 79329.

На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання неплатоспроможним надійшла заява АТ "Сенс Банк", м. Київ (вх.№ 12387 від 22.05.2026 р.) з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 на суму 82 530,03 грн основного боргу, а також 5 324,80 грн судових витрат.

Ухвалою суду від 27.05.2026 року заяву АТ "Сенс Банк" з грошовими вимогами до боржника прийнято та призначено до розгляду в попередньому засіданні господарського суду.

Керуючий реструктуризацією в своєму уточненому повідомленні про розгляд кредиторських вимог АТ "Сенс Банк", вимоги кредитора визнає частково в сумі 79489,03 грн основної заборгованості, що включає заборгованість за тілом кредиту та проценти, а також 5324,80 грн судового збору, з посиланням на неправомірне нарахування комісії в сумі 3041,00 грн.

Ухвалою від 25.06.2026 суд відклав розгляд справи в попередньому засіданні суду на 28.07.2026.

Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції керуючий реструктуризацією повідомила, що визнає вимоги кредитора в сумі основної заборгованості за тілом кредита та відсотки, проте не визнає нараховану банком комісію з підстав, викладених в повідомленні.

Представник кредитора в судове засідання не з`явився, про причину неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату та час проведення судового засідання, у суду достатньо документів для розгляду заяви кредитора, суд вважає за можливе розглянути заяву АТ "Сенс Банк" з грошовими вимогами до боржника в даному судовому засіданні по суті.

Розглянувши матеріали справи, заяву АТ "Сенс Банк" з грошовими вимогами до ОСОБА_1 , надані суду документи, вислухавши пояснення керуючого реструктуризацією, здійснивши оцінку всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про таке.

ЩОДО ПОРЯДКУ РОЗГЛЯДУ ГРОШОВИХ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами статей 45, 46, 47, ч.1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ, Кодекс).

Відповідно до положень частин 1, 3, 5 статті 45 КУзПБ:

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Приписами ч.1 ст. 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Крім того, суд вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (Постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (Постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18);

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови ВСУ: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ І ВИСНОВОК СУДУ.

Як вже було зазначено, до суду надійшла заява АТ "Сенс Банк" з грошовими вимогами до боржника, відповідно до якої заявник просить суд визнати вимоги на загальну суму 82 530,03 грн, з якої:

1) за Угодою про надання кредиту № 484231520 від 27.01.2022 року в сумі 13004,19 грн, а саме: 9962,37 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,82 грн заборгованість за відсотками; 3041,00 грн заборгованість по комісії;

2) за Угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 632293327 від 30.01.2022 в сумі 69525,84 грн, а саме: 33269,91 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 36255,93 грн заборгованість за відсотками.

ЩОДО УГОДИ № 484231520 від 27.01.2022.

27.01.2022 між ОСОБА_1 (надалі позичальник) та Банком була укладена Угода про надання кредиту № 484231520.

Зазначена угода є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, повний текст якого розміщено на офіційному сайті кредитора за посиланням: https://sensebank.com.ua/tarifi-ta-umovi. У даному розділі зберігається як поточна редакція повного тексту Договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ "Сенс Банк", так і архівні редакції.

Кредит надавався позичальнику на умовах споживчого кредиту:

кредит готівкою;

сума кредиту 12 100,00 гривень;

0,01 % ставка річних;

строк кредиту 6 міс.

Тобто оферта на укладання Угоди, акцепт, паспорт споживчого кредиту містять всі істотні умови кредитування.

На виконання умов Угоди банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 12100,00 грн. Факт перерахування коштів в розмірі 12 100,00 грн з позичкового рахунку банку № НОМЕР_1 на рахунок позичальника № НОМЕР_2 , підтверджується Меморiальним ордером N890919727 від 28.01.2022 та випискою по особовому рахунку з 27.01.2022 по 04.05.2026. Cформовано: 21.05.2026 (міститься в матеріалах справи).

Відповідно до умов Договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ "Альфа-Банк" (нова назва АТ "Сенс Банк") позичальник зобов`язався повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених цим договором.

За час користування кредитом позичальником було погашено заборгованість в розмірі 2 187,73 грн, з яких: 2 137,63 грн - за тілом кредиту; 0,10 грн - за відсотками; 50,00 грн - комісія за обслуговування кредиту.

В результаті порушення позичальником взятих на себе зобов`язань за угодою № 484231520 від 27.01.2022, в останнього перед кредитором АТ "Сенс Банк" виникла заборгованість, що станом на день відкриття провадження у справі становить 9962,37 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,82 грн заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, а саме положення про позику.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором (ст. 1048 ЦК України).

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стосовно заборгованості по комісії за надання та обслуговування кредитної заборгованості по договору в розмірі 3 041,00 грн, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до Додатку № 5 Банк у разі укладання між Банком та Позичальником Угоди про надання готівкового кредиту/Угоди про надання споживчого кредиту/Угоди про відкриття відновлювальної/невідновлювальної кредитної лінії (надалі Угода), що здійснюється згідно з умовами Договору та цього Додатку № 5, надає Позичальнику Кредит, нараховує проценти та комісійні винагороди, згідно з умовами Договору, цього Додатку № 5 та укладеної Сторонами Угоди.

З посиланням на наведені умови договору АТ "Сенс Бак" нарахував боржниці заборгованість по комісії в розмірі 3041,00 грн.

Проте, суд зазначає, що 10.06.2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Положення частини 1, 2, 5 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У кредитному договорі має бути зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України "Про споживче кредитування".

Як встановлено судом, банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні зазначеного кредитного договору.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 року у справі №524/5152/15-ц викладено висновок про те, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредитної заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Таким чином, включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

За таких обставин положення кредитного договору щодо суми комісії є необгрунтованими оскільки суперечить частині 1, 2 ст. 11, частині 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

З огляду на викладене, нарахована кредитором заборгованість з комісії не підлягає визнанню судом та відповідно включенню до реєстру вимог кредиторів, тоді як заборгованість в розмірі 9963,19 грн (тіло кредиту та відсотки) єобґрунтованою і такою, що підлягає судом визнанню.

ЩОДО УГОДИ № 632293327 від 30.01.2022.

30.01.2022 між ОСОБА_1 (надалі- позичальник) та Банком була укладена Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 632293327.

Кредит надавався позичальнику на умовах відновлювальної кредитної лінії:

розмір кредитного ліміту не може перевищувати 200 000 гривень; сума ліміту на момент Угоди 20 100,00 грн; відсоткова ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою 37 % річних; тип ставки - фіксована; строк дії картки: 5 років з моменту випуску з правом пролонгації, за умови дотримання позичальником умов Договору; розмір обов`язкового мінімального платежу складає 10 % від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, але не менше 50 гривень.

З виписки по особовому рахунку приватного клієнта № 526980-2026/0514 з 31.01.2022 по 04.05.2026 (наявна в матеріалах справи), вбачається, що на рахунок позичальника НОМЕР_3 відкритого в АТ "Альфа Банк" на імя боржника, встановлено кредитний ліміт 25 000,00 грн, який в подальшому змінювався не одноразова, а саме: 31.05.22; 01.07.22; 30.07.22.

Відповідно до умов Договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ "Альфа-Банк" позичальник зобов`язався повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених цим договором.

В наслідок неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, в останнього перед кредитором АТ "Сенс Банк" (колишня назва АТ "Альфа-Банк") виникла заборгованість, що станом на день відкриття провадження у справі становить 69525,84 грн, з яких: 33269,91 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 36 255,93 грн заборгованість за відсотками.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги кредитора за угодою № 632293327 від 30.01.2022 в загальній сумі 69525,84 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами заяви кредитора, тому визнаються судом.

Беручи до уваги наведене, господарський суд визнає грошові вимоги АТ "Сенс Банк" частково в загальному розмірі 79489,03 грн та 5324,80 грн витрат зі сплати судового збору. Решту грошових вимог АТ "Сенс Банк" до боржниці відхиляє.

Також судом встановлено відсутність заінтересованості кредитора щодо боржника.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Керуючись ст. 2, 45-46, 113, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 74, 79, 86, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати грошові вимоги АТ "Сенс Банк" до боржника, як конкурсні вимоги з правом голосу, частково в розмірі 79489,03 грн (друга черга), а також 5324,80 грн витрат зі сплати судового збору (позачергово).

2. Решту грошових вимог АТ "Сенс Банк" до боржника в розмірі 3041,00 грн (комісія) відхилити.

3. Ухвалу направити кредитору, боржнику, керуючому реструктуризацією.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, та не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Повний текст ухвали складено та підписано 31.07.2026.

Суддя Міньковський С.В.