Ухвала суду № 138665197, 31.07.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 296/6266/22

Провадження № 6/209/1060/26

У Х В А Л А

Іменем України

31 липня 2026 року Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого Юрченко Я.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Гонян Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бондаренко Анни Романівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшло подання державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бондаренко Анни Романівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

За ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15.06.2026 року подання державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бондаренко Анни Романівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи ОСОБА_1 , передано для розгляду до Дніпровського районного суду міста Кам`янського.

24 липня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Кам`янського надійшла вищезазначена заява, яка того ж дня на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Юрченко Я.О..

На обґрунтування подання зазначено, що на виконанні у державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бондаренко А.Р. перебуває виконавче провадження ВП № 74249422 з виконання виконавчого листа № 296/6266/22, виданого 03.10.2023 року за вироком Корольовського районного суду м. Житомира про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 397227,29 грн. та моральної шкоди в сумі 300000,00 грн..

Вищезазначена вимога боржником ОСОБА_1 не виконана, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на її виконання, боржником не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Державним виконавцем 16.03.2026 року на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень, причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Крім того, під час виконання вимоги державним виконавцем відповідно до відповіді Державної податкової служби України встановлено, що ОСОБА_1 не одержує дохід.

На запит державного виконавця Державною прикордонної службою України повідомлено про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетинав державний кордон України, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .

В судове засідання державний виконавець не з`явився, був повідомлений належним чином.

На підставі ч. 4 ст. 441 ЦПК України інші учасники у судове засідання не викликались.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду зазначеного подання, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Приписами ч. ч. 2, 4 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» визначено, що громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п. п. 1-9 ч. 1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено. Також, статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Згідно з п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

При цьому, з погляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Таким чином, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням іншого органу (посадової особи)» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Отже, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне, то відповідно до положень ч. 2 ст. 12 ЦПК України, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання державного виконавця, як на підставу вимог подання про тимчасове обмеження особи у праві виїзду, підлягають доведенню.

З аналізу вказаної статті вбачається, що тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України - це певний вид санкції, який може мати місце через наявність факту невиконання зобов`язань у зв`язку з ухиленням від них та застосовується лише після виконання державним виконавцем всіх інших способів спонукання до їх виконання.

Відповідно до вимог ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження управі виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця.

Приписами ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено зобов`язання боржника, відповідно до яких він зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Аналізуючи вказану норму закону, можна зробити висновок про те, що поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням іншого органу (посадової особи)» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, і коли виконати цей обов`язок не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Таким чином, основною і єдиною підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є його ухилення від виконання зобов`язань.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що Корольовським районним судом м. Житомира в рамках розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 видано 03.10.2023 року виконавчий листа № 296/6266/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 397227,29 грн. та моральної шкоди в сумі 300000,00 грн..

За заявою ОСОБА_2 від 12.02.2024 року про примусове виконання вироку від 24.08.2023 року, державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бондаренко А.Р. відкрито виконавче провадження ВП № 74249422 з виконання виконавчого листа № 296/6266/22, виданого 03.10.2023 року за вироком Корольовського районного суду м. Житомира про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 397227,29 грн. та моральної шкоди в сумі 300000,00 грн..

16.03.2026 року за вих. № 73125 державним виконавцем здійснений виклик на ім`я та адресу боржника ОСОБА_1 про її обов`язок з`явитись до державного виконавця 19.03.2026 року о 13:30 год.. Того ж дня виходом державного виконавця за місцем мешкання боржника, двері ніхто не відчинив, про що складений акт державного виконавця. З огляду на подання державного виконавця, на виклик на 19.03.2026 року, боржник не з`явився, причини неявки не повідомив.

На запит державного виконавця до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником ОСОБА_1 державного кордону України. ДПСУ надано відповідь від 08.06.2026 року за № 343619244 про те, що боржник ОСОБА_1 перетнув державний кордон України у напрямку виїзду 22.06.2025 року, в напрямку в`їзду в Україну 17.08.2025 року.

В своєму поданні державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бондаренко А.Р. посилається на те, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про наявність відкритого виконавчого провадження, умисно ухиляється від виконання судового рішення, оскільки боржник не отримує будь-яких доходів.

Суд не бере до уваги дані доводи державного виконавця, оскільки саме по собі невиконання боржником ОСОБА_1 самостійно зобов`язань за виконавчим листом № 296/6266/22, виданим Корольовським районним судом м. Житомира, про що вказує виконавець Бондаренко А.Р., не може автоматично свідчити про умисне ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням обов`язків. Сам факт наявності заборгованості у загальному розмірі 697227,29 грн. та факт відкриття виконавчого провадження ВП № 74249422 від 12.02.2024 року є лише підставою для вжиття заходів примусового виконання, проте не є самостійним та безумовним доказом свідомого нехтування вимогами закону.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа, виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Судом встановлено, що державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бондаренко А.Р. 22.02.2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74249422 з примусового виконання виконавчого листа № 296/6266/22 від 03.10.2023 року, виданого Корольовським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 397227,29 грн. та моральної шкоди в сумі 300000,00 грн.. Проте, доказів на підтвердження факту належного виконання державним виконавцем вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», суду не надано.

Надані докази про здійснені виклики боржника до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в тому числі, з огляду на складений та досліджений судом акт державного виконавця від 16.03.2026 року, враховуючи наявність відомостей з Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником ОСОБА_1 державного кордону України від 08.06.2026 року за № 343619244, не містять інформацію та підтвердження того, що боржник взагалі обізнаний про наявність щодо нього відкритого 22.02.2024 року виконавчого провадження та що останній отримував такі виклики та свідомо ухилявся від свого обов`язку щодо сплати заборгованості, призначеної судом, або надання відповідних пояснень, а тому судом не сприймаються як належні та допустимі.

Оскільки докази отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та виклику до державного виконавця відсутні, вважати боржника таким, що належним чином повідомлений про свої права та обов`язки у виконавчому провадженні, неможливо. Через необізнаність боржника про відкрите стосовно нього виконавчого провадження, умисел на ухилення від виконання судового рішення у діях ОСОБА_1 не є доведеним.

Таким чином, суду не надано доказів свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, покладених на нього вищезазначеною вимогою, а сам факт наявності відкритого виконавчого провадження не свідчить про ухилення боржника від його виконання. Наявність грошового зобов`язання не є підставою для задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Суд наголошує на тому, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При чому, згідно із вимогами ч. 3 указаної статті, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов переконливого висновку про те, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржниці без встановлення факту ухилення від виконання зобов`язань не буде відповідати одному із критеріїв, визначених ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, за яких обмеження права на свободу пересування може бути виправдане.

З цих підстав, суд вважає, що підстави для задоволення подання державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бондаренко А.Р. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника- ОСОБА_1 , відсутні.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відмова у задоволенні подання не перешкоджає повторному зверненню державним виконавцем з аналогічним поданням у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність застосування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 258, 260, 261, 267, 352-353, 441 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні подання державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бондаренко Анни Романівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Ухвала складена та підписана 31.07.2026 року

Суддя Я.О.Юрченко