Рішення № 138665141, 01.07.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/6367/26

Провадження №2/932/2163/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м.Дніпро

Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Цитульський В.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

13 березня 2026 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути на свою користь зі ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 2019928285_CARD від 06.08.2018 року у розмірі 113395,45 грн, а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 для розгляду справи визначено суддю Цитульського В.І.

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Стислий виклад позицій сторін.

06.08.2018 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2019928285_CARD, відповідно до умов якого позичальнику надано кредитні кошти на умовах строковості, зворотності та платності. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання. 15.03.2024 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 15/03/24, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Сума боргу перед Новим кредитором становить 113395,45 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 62450,00 грн; заборгованість за відсотками 50945,45 грн; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями 0,00 грн; заборгованість за пенею 0,00 грн. Також позивач просил стягнути з відповідача сплачену суму судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.

Фактичні обставини, встановлені судом.

06 серпня 2018 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2019928285. Згідно з умовами договору та специфікацією до нього, позичальнику було відкрито поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 та надано кредит (кредитну лінію) «Ельдорадо Растегай 12 ЕК4» у загальному розмірі 5498,95 грн зі строком кредитування 12 місяців (дата остаточного повернення кредиту 06 серпня 2019 року).

Умовами договору визначено фіксовану процентну ставку у розмірі 0,01% річних. Надання кредиту здійснено в безготівковій формі шляхом перерахування коштів у розмірі 4999,00 грн на поточний рахунок торгової організації ТОВ «ДІЄСА» (магазин «Ельдорадо») як оплату за придбання морозильної ларі ELENBERG CF-200, а також 199,96 грн на сплату комісійної винагороди за видачу кредиту та 300,00 грн на сплату додаткових послуг банку (послуга «СМС Довідка»).

15.03.2024 року між АТ «ОТП БАНК» (ЄДРПОУ 21685166) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746) укладено Договір факторингу № 15/03/24, відповідно до якого право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 2019928285_CARD від 06.08.2018 року перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Згідно з наданим позивачем розрахунком, загальна сума заборгованості відповідача становить 113395,45 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 62450,00 грн, заборгованість за відсотками 50945,45 грн. Будь-яких інших нарахувань у вигляді пені, штрафів чи комісій позивачем до стягнення не заявлено.

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

При цьому згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то відповідно до ст. 530 ЦК України воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи ці норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобовязанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 512, 514 ЦК України регулюється перехід прав кредитора до іншої особи за правочином, що є підставою для укладення договору про відступлення права вимоги.

Передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Перехід права вимоги від первісного кредитора до нового не змінює змісту зобов`язання, і новий кредитор не може набути більше прав, ніж мав первісний.

Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальним законодавчим актом, спрямованим на захист прав споживачів у правовідносинах із кредитодавцями.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит платежі, які споживач має сплатити на користь кредитодавця за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь (прийом та розгляд заяви про надання кредиту, оцінка кредитоспроможності споживача та перевірка наданих ним відомостей, підготовка та укладення договору про споживчий кредит тощо).

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналіз доводів сторін, висновки суду.

Щодо стягнення основної суми боргу, суд зазначає, що Відповідач умови договору щодо своєчасного та повного повернення використаного кредитного капіталу не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 62 450,00 грн.

З наданих матеріалів справи вбачається, що Відповідач отримав кредитну картку, відкрив кредитну лінію та одночасно скористався цільовими коштами для придбання товару, активно використовуючи обидва грошові ліміти в межах єдиного рахунку.

Оскільки Відповідач фактично отримав кредитні кошти та використав їх, а факт наявності залишку непогашеного основного боргу підтверджується первинними фінансовими документами, обов`язок із повернення суми використаного тіла кредиту у розмірі 62 450,00 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення процентів у розмірі 50945,45 грн. слід зазначити таке.

Дослідивши наданий Позивачем розрахунок заборгованості у сукупності з умовами Анкети-заяви та Паспорта споживчого кредиту, суд дійшов висновку про його необґрунтованості та невідповідність засадам визначеності цивільного зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідачу було одночасно відкрито два автономні кредитні продукти з принципово різними істотними умовами, а саме: строковий кредит на купівлю товару зі ставкою 7,11% річних, який укладався на строк 12 місяців без права пролонгації, та відновлювану кредитну лінію зі ставкою 79,58% річних, яка укладалася на строк 36 місяців з правом пролонгації та відповідно була продовжена до 30.06.2022 року.

З огляду на це, строк дії першого продукту повністю закінчився у серпні 2019 року, відтак, починаючи з вересня 2019 року, подальше нарахування відсотків за цим строковим кредитом було юридично неможливим.

Проте Позивач здійснив об`єднання нарахувань за цими двома різними потоками в один спільний баланс карткового рахунку.

У наданій виписці та розрахунку містяться записи з однаковим формулюванням щодо нарахування відсотків за користування кредитною лінією без належної ідентифікації того, за який саме кредитний продукт вони нараховані, при цьому з січня 2019 року вказані записи у графі відсотків подвоюються.

Таке змішування операцій позбавляє суд та сторони процесу правової та математичної можливості встановити, на який саме залишок заборгованості за тілом кредиту та у який період здійснювалося нарахування кожної з кардинально відмінних відсоткових ставок.

За таких обставин, наданий Позивачем розрахунок не може вважатися належним та допустимим доказом, оскільки він не відображає прозорого та роздільного обліку за кожним із самостійних кредитних зобов`язань Відповідача.

Зважаючи на те, що Позивач не надав суду належних, беззаперечних та арифметично коректних даних, які б дозволили здійснити чітку ідентифікацію та розмежування нарахувань за конкретними кредитними продуктами, провести самостійний перерахунок дійсної заборгованості за відсотками у даному випадку є неможливим, у зв`язку з чим вимоги Позивача в частині стягнення відсотків є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Водночас матеріалами справи та випискою за рахунком підтверджується факт отримання Відповідачем кредитних коштів та наявність залишку непогашеного тіла кредиту, розмір якого підтверджується первинними касовими документами.

Таким чином, судовому захисту підлягають виключно вимоги Позивача в частині стягнення фактично отриманого та неповернутого тіла кредиту в загальному розмірі, що відповідає виключно сумі реальної заборгованості за основним боргом, без урахування будь-яких неідентифікованих та нарахованих поза межами строку дії договору відсотків, у задоволенні яких слід відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позову, судовий збір підлягає пропорційному розподілу, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1466,26 грн.

Керуючись вимогами ст. 137 ЦПК України, оцінивши співмірність, складність справи та враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, до 3500,00 грн.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 137, 141, 223, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN:

НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за Кредитним договором № 2019928285_CARD від 06.08.2018 року у розмірі 62450 грн., судовий збір у розмірі 1466,26 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 01.07.2026.

Суддя: В.І.Цитульський