Рішення № 138664965, 24.07.2026, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/3342/25

Провадження № 2/192/692/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24 липня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Щербини Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Чернишкіної А. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Текутьевої М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Солоне Дніпровського (колишнього Солонянського) району Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - виконавчого комітету Солонянської селищної ради, як органу опіки і піклування про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

24 грудня 2025 року до суду надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких він є.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона є бабусею дітей, а їх мати ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті доньки її діти стали проживати з позивачкою, а відповідач повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. На думку позивача вказане свідчить про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала та пояснила суду, що відповідач завжди погано ставився до своїх дітей, а з січня 2023 року вона разом зі своєю дочкою та дітьми стали жити окремо від відповідача. З жовтня 2023 року відповідач бачив дітей двічі, а в червні 2025 року її дочка померла. З того час відповідач взагалі не спілкувався з дітьми, матеріально їх не утримує. Не заперечувала проти заочного розгляду справи у зв`язку з неявкою відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 у судові засідання не з`являється. Судом на підставі Закону України «Про доступ до судових рішень» було здійснено доступ до судового рішення - ухвали Шевченківського районного суду м. Дніпра від 11 листопада 2025 року по справі № 932/14379/25, згідно якої ОСОБА_3 був звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України в порядку ч. 5 ст. 401 КК України для продовження проходження військової служби.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24 лютого 2026 року № 1/461 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 (а.с.70).

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом враховано позицію ВС, яка викладена в постанові від 30 червня 2026 року у справі № 699/1569/25, згідно якої касаційний суд вважає, що пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України в справах про стягнення аліментів на дитину, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення суперечить статтям 8, 51, 55 Конституції України.

Статтею 166 Сімейного кодексу України передбачено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Оскільки судом було встановлено, що питання про стягнення аліментів на утримання дітей не вирішене, а позивач не просила в позові стягнути аліменти, тому суд має право вирішити це питання самостійно. Отже розгляд вказаної справи також пов`язаний з вирішенням питання про стягнення аліментів, а тому суд вважає, що з урахуванням вказаної позиції ВС підстави для зупинення провадження на підставі ст. 251 ЦПК України - відсутні.

Відповідач про дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений за зареєстрованим місцем проживання. Відзив на позов не надав.

Ухвалою від 24 липня 2026 року було постановлено здійснювати розгляд справи в порядку заочного розгляду.

Представник Солонянської селищної ради, як органу опіки і піклування в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що вказана родина з 2018 року перебувала під наглядом органу опіки та піклування, оскільки батьки дітей зловживали алкогольними напоями. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була відібрана від батьків до досягнення 2 річного віку, а після зміни поведінки батьків дитина була повернути в родину. Також сім`я перебувала на обліку як СЖО. Відповідач зловживав алкогольними напоями, вчиняв домашнє насильство щодо дружини. Тому представник органу опіки і піклування вважала доцільним позбавити відповідача батьківських прав. Також просила стягнути аліменти на утримання дітей.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що знала мати дітей ОСОБА_9 , оскільки разом з нею працювали, а батька дітей за їх місцем проживання ніколи не бачила.

Свідок ОСОБА_10 надав аналогічні показання.

Малолітня ОСОБА_4 пояснила суду, що проживає разом з бабусею, старшою сестрою та братом, а батька в неї немає, оскільки він одного разу ледве не задушив старшу сестру. Малолітній ОСОБА_5 пояснив, що бачив свого батька лише один раз.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника третьої особи, свідків, з`ясувавши думку малолітніх дітей, дослідивши надані докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Спірні правовідносини сторін регулюються положеннями СК України, Законом України «Про охорону дитинства».

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати до самостійного життя. Згідно положень ч.2 ст.157, ст.180-182 цього Кодексу той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Статтею 165 цього Кодексу передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У судовому засіданні було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є батьком малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтвом про народження дітей (а.с.12,13), мати яких ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.22).

Наказами начальника служби у справах дітей Солонянської селищної ради від 10 грудня 2018 року № 113 та від 25 січня 2021 року № 01/3 діти були взяті на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах (а.с.57, 58).

Наказами начальника служби у справах дітей Солонянської селищної ради від 06 червня 2023 року № 45, 46 діти були зняті з вказаного обліку (а.с.59,60).

З актів обстеження умов проживання від 02 липня 2025 року, від 07 листопада 2025 року, від 05 лютого 2026 року з`ясовано, що на момент відвідування родини діти були вдома разом з бабусею позивачкою, а батька не було (а.с.63,64, 68).

Відповідно до дослідженого судом Висновку органу опіки та піклування від 26 березня 2026 року, орган опіки прийшов до висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких він є (а.с.80-86).

Досліджені докази на думку суду підтверджують той факт, що відповідач, як батько дітей з 2023 року не приділяє належної уваги щодо їх виховання, не забезпечує отримання ними початкової освіти, не виконує батьківські обов`язки. Також суд вважає, що відповідач не приділяє уваги до здоров`я дітей, не цікавиться їх життям, не відвідує їх, матеріально не забезпечує їх, що в сукупності свідчить про невиконання ним батьківських обов`язків.

Взяття дітей на облік як таких, що опинилися в складних життєвих обставинах в 2018 році, складені акти обстеження умов проживання дітей в 2025-2026 роках свідчать про те, що батько з 2018 року не виконує свої батьківські обов`язки, хоча об`єктивних перешкод для цього немає.

Статтею 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (редакція зі змінами,схваленими резолюцією від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 року (далі Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державни ми чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Частиною 1 ст. 7 Конвенції передбачено, що дитина має право знати своїх батьків і має право на їх піклування.

Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Суд вважає, що під час розгляду справи знайшов своє підтвердження факт ухилення з боку відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно своїх малолітніх дітей, оскільки докази про те, що він належно виконує батьківські обов`язки в матеріалах справи відсутні.

На думку суду досліджені докази, в тому числі з`ясована судом думка дітей свідчать про неналежний рівень виховання та спілкування з дітьми з боку відповідача, який свідомо з 2023 року не виявляє наміру проживати разом з ними, приділяти увагу та піклуватися про них. Також відповідач з того часу не цікавиться життям дітей, не утримує їх, не відвідує сім`ю, в якій перебувають діти.

Суд вважає, що попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей з покладанням на органи опіки та піклування контролю за виконанням батьківських обов`язків з боку ОСОБА_3 не буде ефективним способом захисту прав та інтересів малолітніх дітей з урахуванням того, що всі питання щодо життя дітей його не цікавлять.

Тому суд вважає доцільним застосувати виключну міру, яка тягне за собою серйозні правові наслідки для батька позбавлення батьківських прав.

Частиною 3 ст. 166 Сімейного кодексу України передбачено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Позивач під час подання позову відповідні вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей не пред`являла. Проте суд вважає, що з відповідача слід стягнути аліменти на підстав наступного.

Відповідно ст. ст. 180-182 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані матеріально утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Доказів щодо існування будь-якої домовленості стосовно розміру щомісячного утримання дітей з боку відповідача суду не надано, у зв`язку з чим аліменти необхідно стягнути з відповідача в примусовому порядку від дня пред`явлення позову до досягнення кожною дитиною повноліття, оскільки права та обов`язки кожного з батьків є рівними за законом.

Суд при визначенні розміру аліментів, відповідно до ст. 182 СК України, враховує матеріальне становище платника аліментів, який не надав до суду доказів про своє працевлаштування та про розмір отримуваного ним заробітку, стан здоров`я як відповідача, так і дітей, їх вік та потреби.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

При визначені розміру аліментів на дитину суд виходить з того, що з 01 січня 2025 року в Україні прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» (на час звернення з позовом до суду) для дітей віком до 6 років становив 2 563 гривні, а віком від 6 до 18 років 3 196 гривень.

Тому суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на утримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

На підставі викладеного, суд оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору їх достатності і взаємного зв`язку у їх сукупності вважає, що існують правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за кожною вимогою, в тому числі за стягнення аліментів, оскільки позивач звільнена від його сплати.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 141, 142, 247, 258,259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП суду не відомий), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - виконавчого комітету Солонянської селищної ради, як органу опіки і піклування ((52400, Дніпропетровська область, Дніпровський (Солонянський) район, с-ще Солоне, вул. Задернюка, буд. 3, код в ЄДРЮОФОПГФ - 40204292) про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП суду не відомий) батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Дніпро, батьком якої він є.

Позбавити ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП суду не відомий) батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Дніпро, батьком якого він є.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП суду не відомий) на користь законних представників дитини з якими проживатиме дитина аліменти в розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на утримання ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Дніпро та ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Дніпро до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 24 грудня 2025 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі місячного платежу.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП суду не відомий) на користь держави 5 324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) гривні 80 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складене 31 липня 2026 року.

Суддя Н. О. Щербина