Ухвала суду № 138663748, 28.07.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"28" липня 2026 р. Справа № 363/4659/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференцзв`язку),

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62024100130004563 від 23.12.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та клопотання прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2026 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшов вищезазначений обвинувальний акт.

До початку підготовчого судового засідання прокурором ОСОБА_3 було подано клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62024100130004563 від 23.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було мотивовано наявністю обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також продовженням існування ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, які передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливістю переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого, можливістю вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення.

В обґрунтування наявності ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором було зазначено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох епізодів тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, ОСОБА_4 може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання. Вік обвинуваченого, його соціальні зв`язки, стан здоров`я, дозволяють останньому переховуватись від суду.

ОСОБА_4 володіє інформацією стосовно біографічних даних свідків, які надали органу досудового розслідування покази стосовно нього, крім того деяких з них ОСОБА_4 знає особисто, у зв`язку з чим останній перебуваючи на волі матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів.

ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення, враховуючи що обвинувачується у вчиненні двох епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільного залишення військової частини та нез?явлення вчасно на службу без поважних причини, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. Повторність інкримінованих діянь свідчить про стійку протиправну поведінку обвинуваченого, його свідоме нехтування вимогами військової дисципліни та небажання виконувати обов`язки військової служби. За таких обставин існують достатні підстави вважати, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може знову самовільно залишити військову частину або не з`явитися вчасно на військову службу, тобто вчинити нове кримінальне правопорушення, що може призвести до зриву виконання бойових завдань підрозділу, в якому він проходить військову службу, та негативно вплинути на забезпечення обороноздатності держави.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав заявлене клопотання з наведених в ньому підстав. Крім того, прокурор в підготовчому судовому засіданні висловив думку про можливість призначення справи до розгляду у закритому судовому засіданні, зазначив, що справа підсудна Вишгородському районному суду Київської області, підстав для її зупинення чи закриття немає, обвинувальний акт складений відповідно до вимог КПК України, підстав для повернення обвинувального акту не вбачається, тому просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду, кримінальне провадження здійснювати суддею одноособово.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора та продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та призначення справи до судового розгляду.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та прохав суд застосувати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, у виді домашнього арешту. Вважав, що ризики зазначені прокурором є безпідставними, не обґрунтованими та не доведеними. Крім того, захисником зазначено про можливість призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Суд, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали поданого прокурором клопотання, заперечення сторони захисту приходить до наступних висновків.

Щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Отже, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право продовжити строк запобіжного заходу, що був обраний обвинуваченому. Розгляд зазначеного клопотання здійснюється з урахуванням загальних положень щодо розгляду та вирішення питання про обрання та продовження запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжні заходи є одним з різновидів заходів забезпечення кримінального провадження, що мають особливий порядок застосування в силу своїх негативних наслідків щодо сфери особистих прав та свобод обвинуваченого чи обвинуваченого, яких вони можуть зазнати у разі застосування до них запобіжного заходу.

Порядок застосування запобіжних заходів визначається у ст. 194 КПК України, у ч. 1 якої зазначається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, ухвалення судом рішення про застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого чи обвинуваченого є належним правовим результатом розгляду та вирішення відповідного клопотання тоді і лише тоді, коли судом на основі наданих доказів буде встановлено відповідну сукупність умов, а саме існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один ризик, що передбачений у ст. 177 КПК України, а також неможливість або недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Не виконання хоча б однієї з вищезазначених умов призводить до іншого правового результату, ніж застосування запобіжного заходу у відповідності до заявленого клопотання.

На додаток до цього чинне кримінальне процесуальне законодавство визначає можливість та процедуру продовження строку обраного запобіжного заходу, у тому числі під час підготовчого судового засідання.

Так, відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку запобіжного заходу має відповідати загальним вимогам, встановленим у ст. 184 КПК України щодо клопотання про обрання запобіжного заходу. Разом з тим з метою унеможливлення непропорційного втручання у право обвинуваченого на свободу та особисту недоторканість клопотання про продовження строку запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, має також містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого, обвинуваченого під вартою.

Отже, для задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суду необхідно встановити не тільки стандарту сукупність умов, наявність якої є необхідною для обрання запобіжного заходу, але і встановити той факт, що ризики, які стали причиною для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати або з`явилися нові ризики, передбачені у ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Вимоги щодо форми та змісту клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу визначені приписами ч. 2, 3 ст. 201 КПК України.

Отже, для задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу, суду необхідно встановити, що потреба в застосуванні до обвинуваченого конкретного запобіжного заходу відпала, а інший (більш м`який) запобіжний захід здатен забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та здатен запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що 01.06.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.06.2026 року у справі № 757/30049/26-к відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті строком до 30 липня 2026 року включно. Цією ж ухвалою суду ОСОБА_4 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

20.07.2026 року відносно ОСОБА_4 складено та затверджено обвинувальний акт у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 407 КК України, з наступним направленням його до суду.

Аналіз положень ст. 314, 315 КПК України дає можливість зробити висновок, що підготовче судове засідання, як окремий етап судового провадження, має організаційно-технічний характер, оскільки на ньому судом разом з іншими учасниками кримінального провадження вирішується питання можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду, крім окремих випадків, передбачених законодавством (затвердження угоди про визнання винуватості тощо). В усіх інших випадках конкретна оцінка обставин та фактів вчиненого кримінального правопорушення шляхом оцінки відповідних доказів, а відповідно і надання судом конкретних висновків щодо висунутого особі обвинувачення є прерогативою судового розгляду, під час якого суд наділений повноваженнями не тільки досліджувати докази, але і зануритися у суть обвинувачення безпосередньо.

З огляду на характер та призначення підготовчого судового засідання, на якому створюються умови щодо безперешкодного та ефективного судового розгляду обвинувального акту по суті, на етапі підготовчого судового засідання судом не досліджуються обставини та факти вчиненого кримінального правопорушення, не досліджуються доводи та аргументи щодо суті обвинувачення, не вивчаються докази по справі та не вчиняються будь-які інші дії, що прямо чи опосередковано пов`язані зі змістом та сутністю обвинувачення, а відповідно під час підготовчого судового засідання відсутні будь-які правові та фактичні підстави щодо зміни висновків стосовно обґрунтованості обвинувачення (підозри), що були зроблені до цього під час кримінального провадження.

У свою чергу, процесуальне законодавство не містить чітких критеріїв визначення ступеня обґрунтованості обвинувачення, його обсягу та змісту, але відповідно до усталеної практики ЄСПЛ під обґрунтованим обвинуваченням, не вдаючись до сутності та змісту самого обвинувачення, слід розуміти таке обвинувачення, що підкріплюється сукупністю певних відомостей, доказів, обставин та фактів, що дають можливість переконати об`єктивного спостерігача в причетності особи до вчинення кримінального правопорушення. Тобто, встановлення обґрунтованості обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення не вимагає встановлення у її діях ознак кримінального правопорушення, доведення їх відповідними доказами та не вимагає констатації того факту, що саме ця особа вчинила відповідне кримінальне правопорушення, а лише вимагає визначення того, що особа може бути причетна до вчинення відповідного кримінального правопорушення.

З огляду на відсутність нових фактичних обставин, не дослідження на даному етапі кримінального провадження доказів щодо пред`явленого обвинувачення, у суду відсутні підстави для інших висновків в частині обґрунтованості підозри та обвинувачення, ніж тих, що були викладені в ухвалі слідчого судді від 03.06.2026 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що наявних матеріалів кримінального провадження достатньо для висновку щодо обґрунтованості пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 5 ст. 407 КК України.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність правової підстави для застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, а саме наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Щодо продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то судом встановлено, що у клопотанні прокурора зазначається про наявність ризику вчинення ОСОБА_4 дій, які передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В аспекті цього суд звертає увагу, що ризики, зазначені прокурором як підстава для продовження строку запобіжного заходу, повинні знайти не тільки своє реальне відображення та об`єктивування в певних обставинах і фактах, зокрема, поведінці обвинуваченого, обвинуваченого, але і повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

В обґрунтування існування вказаного ризику прокурором було зазначено, що значна суворість покарання за тяжкий злочин, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, цілком ймовірно може спонукати обвинуваченого до спроб переховування від суду з метою ухилитися від передбаченої законом відповідальності.

Суд звертає увагу на те, що сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі "Ніколова проти Болгарії").

Так само і продовження строку тримання під вартою не може застосовуватися через те, що вироком може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі (рішення у справі «Летельє проти Франції»; також див. справи «Панченко проти Росії», «Гораль проти Польщі», «Ілійков проти Болгарії»).

У той же час відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.

Отже, тяжкість покарання, що може бути призначено обвинуваченому, не є визначальною підставою для підтвердження існування відповідного ризику, але у сукупності з іншими обставинами та фактами може підтверджувати існування відповідного ризику.

В аспекті цього судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду з метою уникнення понесення покарання.

Вищезазначені обставини у сукупності з усвідомленням обвинуваченим ОСОБА_6 неминучості настання кримінальної відповідальності, виду та форми останньої, суд вважає достатніми для констатації доведеності ризику того, що обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам незаконно впливати на свідків.

У межах даного кримінального провадження наявні свідки, показання яких в силу положень ст. 352 КПК України мають бути досліджені судом безпосередньо під час судового розгляду. В межах даного кримінального провадження пріоритетним є створення умов, за яких показання допитаних під час досудового розслідування свідків будуть залишатися повними, точними та достовірними для їх подальшого дослідження під час судового розгляду.

В аспекті вищевикладеного, зважаючи на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає реальним ризик того, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно в будь-який спосіб впливати на свідків, що може призвести до неповноти, недостовірності чи неточності показань цих осіб під час їх допиту в судовому розгляді. Таким чином, суд вважає доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Враховуючи мету, спосіб та обстановку вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, конкретні обставини вчиненого діяння, особу обвинуваченого, зважаючи на доведеність існування ризиків вчинення дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає ризик вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, доведеним.

Вирішуючи питання про справедливість та пропорційність виду запобіжного заходу, суд враховує положення ч. 3 ст. 176 КПК України, відповідно до якого тримання під вартою є найтяжчим видом запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, за яке передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Отже, судом встановлено наявність виключної правової підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відповідно і можливість продовження строку тримання під вартою за умови доведеності факту неможливості застосування більш м?якого запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про можливість застосування більш м?якого запобіжного заходу, суд враховує конкретні обставини кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність та характер вчинених дій, за яким обвинувачується ОСОБА_4 . Крім того, суд враховує ті обставини, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан та запроваджено заходи правового режиму воєнного стану, вчинення кримінальних правопорушень в умовах якого суттєво підвищує їх суспільну небезпечність.

На підставі вищевикладеного, враховуючи дані про особу обвинуваченого, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих правопорушень, з огляду на фактичні обставини за яких обвинуваченому інкримінується їх вчинення, суд вважає допустимим продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 який підлягає продовженню на строк 60 (шістдесят) днів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України - суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Так, ч. 4 вказаної статті зазначає, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченому в тому числі і щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. В той же час, суд вважає, що прокурором, під час звернення до суду з цим клопотанням, не доведено обставин, які б давали підстави не визначати обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Суд також враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі «Марченко проти України» - при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дійсно має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Відтак суд, при розгляді клопотання, приходить до висновку про необхідність залишення без змін визначеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.06.2026 року у справі № 757/30049/26, альтернативного запобіжного заходу для ОСОБА_4 у вигляді застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 181 680 гривень з покладанням на нього відповідних обов`язків.

Щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Провадження за обвинувальним актом підсудне Вишгородському районному суду Київської області.

Обвинувальний акт відносно обвинуваченого складений у відповідності з вимогами КПК України, порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення кримінального провадження до судового розгляду відсутні.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність призначення кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, до судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КПК України суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов`язковою.

Відповідно до ч. 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, коло осіб, які беруть участь у судовому розгляді в межах даного кримінального провадження, слід визначити наступним: обвинувачений, захисник, прокурор.

Керуючись статтями 176-178, 181, 184, 193, 194, 196-197, 199, 314-316, 331, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті строком на 60 (шістдесят) днів по 25.09.2026 року включно.

Утримувати обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначений 03.06.2026 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 181 680 гривень, залишити без змін.

Сума застави протягом дії ухвали може бути внесена у національній грошовій одиниці як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області для внесення застави (отримувач - ТУ ДСА України в Київській області, ЄДРПОУ 26268119, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA768201720355259001000018661, призначення платежу: застава за… (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали… (назва суду) від… (дата ухвали) по справі № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

У разі внесення застави, зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до прокурора, суду за першою вимогою, а також виконувати строком до 25.09.2026 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України:

- не відлучатись за межі м. Києва без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

З моменту внесення застави обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно та письмово Дарницьку спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону та Вишгородський районний суд Київської області.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається затриманому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Призначити до судового розгляду у закритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 62024100130004563 від 23.12.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України на 06.08.2026 року на 10 год. 30 хв.

Викликати для участі у судовому засіданні обвинуваченого, захисника, прокурора.

Судовий розгляд здійснювати одноособово.

Ухвала в частині продовження застосування запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 31.07.2026 року об 11 год. 00 хв.

Головуючий суддя ОСОБА_1