Рішення № 138662703, 31.07.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року Чернігів Справа № 620/7175/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

19.06.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 23.06.2026), у якому просить:

вирішити питання про її право, до моменту закінчення призначення їй пенсії, починаючи з пенсії за червень 2026 року, на щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі не менш 1729 грн/місяць, та протиправним призначення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі ГУ ПФУ в Чернігівській області) їй довічно додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 170,82 грн/місяць;

присудити (стягнути) щомісячно, до моменту закінчення призначення їй пенсії, починаючи з пенсії за червень 2026 року, з ГУ ПФУ в Чернігівській області на її користь додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, як особі, що досягла 65 років, страховий стаж більш 30 років, але не менш 1729,4 грн/місяць;

у відповідності до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) допустити негайне виконання рішення суду, у межах суми стягнення 1 558, 58 грн, що є недоплаченим розміром пенсії за червень місяць 2026 року.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24 зазначає, що вона має гарантії, що розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю складає 50 % мінімальної пенсії за віком, проте відповідач виплачує її у меншому розмірі - 170,82 грн/місяць.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 29.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує на відсутність підстав для її задоволення, зокрема, через те, що у спірний період відсутні правові підстави для перерахунку та виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є особою з інвалідністю ІІІ групи у зв`язку з Чорнобильською катастрофою; перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію на умовах, визначених статтею 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII).

Рішенням відповідача від 29.08.2025 № 974030114448 позивачці з 25.08.2025 визначено розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як особі, що віднесена до ІІІ групи інвалідності, у сумі 170, 82 грн/місяць. Такий розмір додаткової пенсії виплачено позивачці й в червні 2026 року.

ОСОБА_1 , вважаючи, що вона має право, до моменту закінчення призначення їй пенсії, починаючи з пенсії за червень 2026 року, на щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі не менш 1729 грн/місяць, звернулась до суду з цим позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У цьому випадку суд враховує принцип «jura novit curia», що означає «суд знає закони» та зазначає, що у справі, яка розглядається, ключовим є питання про наявність у позивачки як особи, яка має статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, є особою з інвалідністю ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, та отримує пенсію на підставі статті 54 Закону № 796-XII, права на додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статі 50 Закону №796-XII.

Згідно з частиною п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вже розглядав спір з подібними правовідносинами з метою забезпечення однакового застосування судами норм права та у постанові від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24 розглядаючи справу, враховали попередні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, ухваленій у складі цієї ж палати, щодо необхідності застосування до правовідносин, пов`язаних з нарахуванням та виплатою пенсії особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, норми статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 230/96-ВР) , констатувала, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону № 796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим як при застосуванні статті 54 Закону № 796-XII для визначення основного розміру пенсії, так і при застосуванні статті 50 цього ж Закону для визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, йдеться про соціальні гарантії, закріплені одним і тим самим законом для тієї ж категорії громадян, отже, підхід до тлумачення та застосування зазначених норм має бути єдиним.

Враховуючи наведене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначила, що до правовідносин, пов`язаних з визначенням розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю норми статті 50 Закону № 796-ХІІ мають застосовуватись в редакції Закону № 230/96ВР.

За таких обставин, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважала, що правові висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 193/877/16-а, від 08.08.2019 у справі № 813/5002/17, від 16.06.2022 у справі № 644/8266/17 та інших, про те, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, має нараховуватись та виплачуватись в порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.

У зв`язку з наведеним, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважала за необхідне відступити від таких висновків та сформувати наступні:

1) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону № 796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим обмеження такого права є неприпустимим;

2) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96ВР.

Застосовуючи правові висновки, викладені в зазначеній вище постанові Верховного Суду від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24, до спірних правовідносин, що склались в цій справі, суд приходить до висновку про те, що позивачка як потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, має право на перерахунок її додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статі 50 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96ВР.

При цьому, надаючи оцінку сформульованого позивачкою способу захисту, з яким вона звернулась до суду у цій справі шляхом вирішення питання про її право, до моменту закінчення призначення їй пенсії, починаючи з пенсії за червень 2026 року, на щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі не менш 1729 грн/місяць, та протиправним призначення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області їй довічно додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 170,82 грн/місяць.

Щодо позовної вимоги про визнання за ОСОБА_2 права на щомісячне отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 1600,00 грн/місяць, то суд зазначає наступне.

Згідно частин першої та другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У свою чергу, частиною другою статті КАС України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 8-1) заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави; 8-2) припинення релігійної організації, передбаченої статтею 289-9 цього Кодексу, та передачу майна, коштів та інших активів, що перебувають в її власності, крім культового, у власність держави; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Тобто, стаття 5 КАС України містить перелік типових способів захисту (визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії тощо). Якщо позивач обрав помилковий спосіб, суд не має права просто відмовити в позові з цієї причини. Суд зобов`язаний застосувати принцип «jura novit curia» (суд знає закони) та принцип офіційного з`ясування обставин (стаття 9 КАС України).

При цьому, частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У сформульований позивачкою спосіб позовна вимога є юридично некоректною, оскільки вона суперечить завданням адміністративного судочинства та критеріям ефективності способу захисту прав згідно зі статтею 5 КАС України, з огляду на те, що адміністративний суд не є органом, який безпосередньо призначає, розраховує чи «вирішує питання» про розмір пенсійних виплат замість суб`єкта владних повноважень, а лише оцінює законність дій (бездіяльності) чи рішень територіального орану Пенсійного фонду України та зобов`язує його вчинити конкретні юридичні дії для відновлення порушеного права особи, яка звернулась до суду за захистом.

При цьому, суд не вирішує питання на майбутнє в загальному вигляді, він визнає протиправним конкретне рішення, дію (або бездіяльність) державного органу та зобов`язує цей орган відновити порушене право.

У цьому випадку суд зазначає, що право позивача на щомісячне отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, визначено статтею 50 Закону № 796-XII та не потребує додаткового визнання такого права судом, натомість права позивача щодо отримання належного розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в цьому випадку захищені у спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів, а саме шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у неналежному розмірі та, як наслідок, зобов`язання відповідача здійснити позивачу відповідний перерахунок та виплату додаткової пенсії на підставі конкретної норми закону.

Щодо позовної вимоги про присудження (стягнення) щомісячно, до моменту закінчення призначення їй пенсії, починаючи з пенсії за червень 2026 року, з ГУ ПФУ в Чернігівській області на її користь додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, як особі, що досягла 65 років, страховий стаж більш 30 років, але не менш 1729,4 грн/місяць, то суд зазначає, що у цій частині позовних вимог права позивача захищені шляхом зобов`язання відповідача здійснити позивачці відповідний перерахунок та виплату додаткової пенсії на підставі конкретної норми закону, з урахуванням виплачених сум.

При цьому суд зазначає, що задоволення позовних вимог у такий спосіб забезпечив ефективний, повний та остаточний захист порушеного права позивача на отримання належної йому пенсії. Такий підхід унеможливить подальше систематичне порушення прав позивача з боку відповідача та усунув необхідність щомісячного звернення до суду з аналогічними вимогами. Крім того, це сприятиме дотриманню принципу правової визначеності, економії процесуальних ресурсів і забезпеченню реального виконання судового рішення, що відповідає завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав і свобод особи.

Крім того, суд зазначає, що з практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Обчислення розміру пенсії належить до виключної компетенції територіального органу Пенсійного фонду України, оскільки відповідачем не було здійснено позивачу розрахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статті 50 Закону № 796-XII, суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування.

Таким чином, у цій справі дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо нарахування та виплати позивачці додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі меншому ніж 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на відповідний календарний рік, не відповідають критеріям, визначеним у статті 2 КАС України та статті 19 Конституції України, у зв`язку із чим їх слід визнати протиправними та зобов`язати відповідача в межах шестимісячного строку звернення до суду здійснити позивачці з 19.01.2026 відповідний перерахунок та виплату додаткової пенсії, з урахуванням виплачених сум.

При цьому, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача конкретних сум пенсій, оскільки відповідний перерахунок пенсії позивачці ще не відбувся.

До того ж, стосовно вимоги позивача про негайне виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, зазначена норма стосується виконання рішень про присудження, тобто стягнення, пенсії, у яких зазначається конкретний розмір пенсії (заборгованості) з наведенням в мотивувальній частині відповідного розрахунку, у той час як у даній справі виплаті пенсії позивачу мають передувати дії органу Пенсійного фонду України по здійсненню перерахунку пенсії, внаслідок чого норма статті 371 КАС України у даному випадку застосуванню не підлягає.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підставі для їх часткового задоволення у визначений судом спосіб.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п`ятої статті 139 цього Кодексу якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись статтями 2, 7, 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково у визначений судом спосіб.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, у розмірі меншому ніж розмір, визначений статтею 50 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 з 19.01.2026 перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження юридичної особи: вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21390940).

Суддя Марія ДУБІНА