Ухвала суду № 138661335, 24.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8072/26

н/п 1-кс/953/4131/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2026 р. Слідча суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_6 , за матеріалами кримінального провадження за № 12025220000001372 від 19.11.2025, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргород, Полтавської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, який обіймає посаду головного інженера Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Харківської міської ради, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, -

Встановив:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_6 , за матеріалами кримінального провадження за № 12025220000001372 від 19.11.2025, відносно ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що Слідчим управлінням ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025220000001372 від 19.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 191 КК України.

ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді головного інженера КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради, відповідно до посадової інструкції входив до керівного складу підприємства та був наділений організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими функціями.

Згідно з посадовою інструкцією ОСОБА_4 здійснював керівництво виробничою службою підприємства, організовував її роботу, координував підготовку виробничої, технічної та проєктно-кошторисної документації, контролював підготовку дефектних актів, планів поточного ремонту, технічних вимог, актів виконаних робіт та інших документів, необхідних для проведення закупівель, укладення договорів та виконання ремонтних робіт.

Таким чином, відповідно до примітки до ст. 364 КК України ОСОБА_4 є службовою особою.

Перший заступник директора КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради ОСОБА_7 відповідно до посадової інструкції належав до керівного складу підприємства, був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, координував діяльність структурних підрозділів підприємства, забезпечував укладення договорів, контроль їх виконання та здійснення розрахунків.

Відповідно до примітки до ст. 364 КК України ОСОБА_7 є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Начальник виробничої служби КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради ОСОБА_8 перебував у безпосередньому підпорядкуванні ОСОБА_4 та відповідно до посадової інструкції організовував підготовку кошторисної документації, технічних вимог, дефектних актів та інших документів, необхідних для проведення закупівель і укладення договорів.

Таким чином, ОСОБА_8 , відповідно до примітки до ст. 364 КК України також є службовою особою.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений час, але не пізніше другої половини січня 2026 року, перший заступник директора КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради ОСОБА_7 сформував злочинний умисел, спрямований на систематичне одержання неправомірної вигоди від представників суб`єктів господарювання за використання службового становища під час організації закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів Харківської міської територіальної громади.

Усвідомлюючи неможливість реалізації зазначеного умислу одноособово, ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_4 та ОСОБА_8 взяти участь у спільній злочинній діяльності, розподіливши між учасниками ролі.

Діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих дій, ОСОБА_4 добровільно погодився на участь у реалізації злочинного умислу ОСОБА_7 .

Відповідно до досягнутої домовленості ОСОБА_4 мав забезпечувати координацію роботи виробничої служби підприємства, контроль підготовки технічної та кошторисної документації, організацію виконання вказівок ОСОБА_7 щодо підготовки закупівель, контроль оформлення документів, необхідних для укладення договорів, а також брати участь у розподілі неправомірної вигоди, одержаної від представників суб`єктів господарювання.

До реалізації спільного злочинного умислу також був залучений начальник виробничої служби КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради ОСОБА_8 , який за вказівками ОСОБА_7 та під координацією ОСОБА_4 забезпечував підготовку кошторисної, технічної та іншої документації, необхідної для укладення договорів із визначеними суб`єктами господарювання.

Таким чином, ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб, об`єднали свої зусилля для систематичного одержання неправомірної вигоди від представників суб`єктів господарювання за використання службового становища під час проведення закупівель КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради.

Так, у другій половині січня 2026 року (більш точна дата органом досудового розслідування встановлюється) головний інженер КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із першим заступником директора підприємства ОСОБА_7 та начальником виробничої служби КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради ОСОБА_8 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на систематичне одержання неправомірної вигоди від суб`єктів господарювання за використання службового становища, забезпечив виконання покладеної на нього ролі під час організації закупівлі робіт для КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради.

На виконання досягнутої між учасниками групи домовленості директор ТОВ «КВТ-ЕЛЕКТРО» ОСОБА_9 погодився після отримання бюджетних коштів надати ОСОБА_7 неправомірну вигоду у розмірі 10 відсотків від вартості договору за забезпечення укладення договору без застосування електронної системи закупівель Prozorro, прийняття виконаних робіт та їх своєчасної оплати.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_4 , використовуючи надані йому службові повноваження головного інженера підприємства, координував діяльність виробничої служби, забезпечив організацію підготовки дефектних актів, кошторисної та іншої технічної документації, необхідної для укладення договору із заздалегідь визначеним суб`єктом господарювання, а також контролював виконання вказівок ОСОБА_7 працівниками виробничої служби.

У подальшому, 03.02.2026 між КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради в особі першого заступника директора ОСОБА_7 та ТОВ «КВТ-ЕЛЕКТРО» в особі директора ОСОБА_9 укладено договір № 19-02/26 на виконання робіт за об`єктом: «Поточний ремонт по усуненню аварій в мережі зовнішнього освітлення території по вул. Олеся Гончара на ділянці між будинками по вул. Сумська, 124 та вул. Мироносицька, 93 у м. Харкові» на загальну суму 178 744,80 грн, у тому числі ПДВ.

Після виконання робіт ОСОБА_4 , діючи відповідно до раніше розподілених ролей, забезпечив координацію роботи підпорядкованої йому виробничої служби щодо оформлення документів, необхідних для прийняття виконаних робіт, а також сприяв безперешкодному погодженню актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 та інших документів, необхідних для проведення розрахунків.

Так, 20.02.2026 на підставі накладної №324054519 з розрахункового рахунку КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради на банківський рахунок ТОВ «КВТ-ЕЛЕКТРО» перераховано грошові кошти у сумі 178 744,80 грн як оплату за виконані роботи.

Надалі, 23.02.2026 о 09 год. 43 хв., перебуваючи у службовому кабінеті першого заступника директора КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради за адресою: м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 96, ОСОБА_9 , виконуючи раніше досягнуту злочинну домовленість, особисто надав ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді готівкових грошових коштів у сумі 17 000 грн за забезпечення укладення договору, прийняття виконаних робіт та їх своєчасної оплати за рахунок бюджетних коштів.

Після одержання неправомірної вигоди, цього ж дня о 10 год. 12 хв., перебуваючи у службовому кабінеті КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , взяв участь у розподілі одержаної неправомірної вигоди між учасниками групи. За вказівкою ОСОБА_7 частину неправомірної вигоди у сумі 2 500 грн передано для подальшої передачі начальнику виробничої служби ОСОБА_8 як винагороду за сприяння у підготовці документації, необхідної для укладення договору. Решту коштів у сумі 14 500 грн ОСОБА_4 та ОСОБА_7 розподілили між собою, отримавши по 7 000 грн кожен, а залишок у сумі 500 грн ОСОБА_4 за погодженням із ОСОБА_7 залишив на поточні витрати, пов`язані із реалізацією їх спільної злочинної діяльності.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, одержав для себе та інших учасників групи неправомірну вигоду за вчинення в інтересах особи, яка її надала, дій з використанням службового становища службовими особами КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради, будучи службовою особою.

За таких обставин, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме одержання неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, у березні 2026 року (точні дата та час досудовим розслідуванням встановлюються) головний інженер КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із першим заступником директора підприємства ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на систематичне одержання неправомірної вигоди від суб`єктів господарювання за використання службового становища, забезпечив виконання покладеної на нього ролі під час організації закупівлі товару для КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради.

На виконання досягнутої між учасниками групи домовленості директор ТОВ «СПЕЦКОЛОР» ОСОБА_10 погодився після отримання бюджетних коштів надати ОСОБА_7 неправомірну вигоду у розмірі 25 відсотків від вартості укладених договорів за забезпечення укладення договору без застосування електронної системи закупівель Prozorro, прийняття поставленого товару та його своєчасної оплати.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_4 , використовуючи надані йому службові повноваження головного інженера підприємства, забезпечив координацію діяльності виробничої служби щодо підготовки технічної документації, необхідної для проведення закупівлі, контролював підготовку документів для укладення договору із заздалегідь визначеним постачальником, а також сприяв реалізації прийнятих ОСОБА_7 управлінських рішень щодо забезпечення укладення договору.

Надалі, 27.03.2026 уповноваженою особою КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради затверджено річний план закупівель UA-P-2026-03-27-002988-a та оголошено запит пропозицій за процедурою без використання електронної системи закупівель (UA-2026-03-27-004302-a). Того ж дня ОСОБА_10 подав заздалегідь узгоджену цінову пропозицію на суму 434 888,16 грн з ПДВ, яка у подальшому була затверджена протоколом розкриття тендерних пропозицій від 02.04.2026 та технічним протоколом № 2-06/04 від 06.04.2026.

У подальшому, 06.04.2026 між КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради в особі першого заступника директора ОСОБА_7 та ТОВ «СПЕЦКОЛОР» укладено договір № 37-04/26 на поставку товару «Емалі алкідні» на загальну суму 434 888,16 грн.

На виконання умов зазначеного договору 07.04.2026 оформлено видаткову накладну № 5258, після чого 16.04.2026 з рахунку КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради на рахунок ТОВ «СПЕЦКОЛОР» перераховано бюджетні кошти у сумі 49 704 грн 84 коп. як оплату за поставлену частину товару.

На виконання раніше досягнутої злочинної домовленості, після надходження першої частини бюджетних коштів, 23.04.2026 о 12 год. 15 хв. ОСОБА_10 особисто передав ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді готівкових грошових коштів у сумі 12 500 грн за забезпечення укладення договору та проведення оплати.

У подальшому, на виконання умов зазначеного договору 10.04.2026 оформлено видаткові накладні № 5265, № 5266, № 5266 та № 5267, після чого 27.04.2026 з рахунку КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради на рахунок ТОВ «СПЕЦКОЛОР» перераховано бюджетні кошти у загальній сумі 115 679 грн 17 коп. як оплату за поставлену частину товару.

На виконання раніше досягнутої злочинної домовленості, після надходження другої частини бюджетних коштів, 28.04.2026 о 10 год. 35 хв. ОСОБА_10 особисто передав ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді готівкових грошових коштів у сумі 23 500 грн за забезпечення укладення договору та подальшого перерахування бюджетних коштів.

Після одержання неправомірної вигоди, цього ж дня о 13 год. 22 хв., перебуваючи у службовому кабінеті КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради, ОСОБА_4 , діючи відповідно до раніше розподілених ролей та за попередньою змовою із ОСОБА_7 , одержав від останнього грошові кошти, отримані як неправомірна вигода, для їх подальшого розподілу між учасниками групи відповідно до досягнутих домовленостей, чим забезпечив завершення реалізації спільного злочинного умислу.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, повторно, одержав для себе та інших учасників групи неправомірну вигоду за вчинення в інтересах особи, яка її надала, дій з використанням службового становища службовими особами КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради, будучи службовою особою.

За таких обставин, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме одержання неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Крім цього, у квітні 2026 року (більш точна дата органом досудового розслідування встановлюється) головний інженер КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради ОСОБА_4 , будучи службовою особою, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із першим заступником директора підприємства ОСОБА_7 та начальником виробничої служби КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради ОСОБА_8 , продовжив реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на систематичне одержання неправомірної вигоди від представників суб`єктів господарювання приватного сектору за використання службового становища під час організації закупівель товарів за рахунок бюджетних коштів.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_4 координував діяльність підпорядкованої йому виробничої служби щодо підготовки технічних вимог до предмета закупівлі, організував контроль за оформленням необхідної документації та забезпечував виконання працівниками виробничої служби вказівок ОСОБА_7 щодо проведення закупівлі товару «Баласти, імпульсивно-запальні пристрої».

Так, 02.04.2026 близько 09 год. 41 хв. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обговорили проведення закупівлі товару «Баласти, імпульсивно-запальні пристрої», вимоги до предмета закупівлі, строки підготовки необхідної документації та взаємодію із представником постачальника ОСОБА_11 , який діяв в інтересах ФОП ОСОБА_12 .

Під час розмови ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_7 , що ОСОБА_11 вже надав комерційну пропозицію щодо поставки товару, а також погодив із ним порядок проведення закупівлі та строки її організації. Крім того, ОСОБА_8 доповів, що між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 досягнуто домовленості, відповідно до якої ФОП ОСОБА_12 буде забезпечено перемогу у процедурі закупівлі, а після укладення договору та отримання бюджетних коштів ОСОБА_7 одержить неправомірну вигоду у розмірі 15 відсотків від вартості договору.

У подальшому, за сприяння учасників групи та із використанням службового становища ОСОБА_7 , 09.04.2026 за результатами проведення процедури закупівлі переможцем визначено ФОП ОСОБА_12 .

Після завершення процедури закупівлі 06.05.2026 між КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради в особі першого заступника директора ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_12 укладено договір № 59-05/26 на поставку товару «Баласти, імпульсивно-запальні пристрої» (код ДК 021:2015 31150000-2) на загальну суму 2 347 500 грн за рахунок коштів Харківської міської територіальної громади.

На виконання умов зазначеного договору 12.05.2026 оформлено видаткову накладну № СЛП000036, після чого 19.05.2026 з рахунку КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради на рахунок ФОП ОСОБА_12 перераховано бюджетні кошти у сумі 1 020 600 грн як оплату за поставлений товар.

Після надходження бюджетних коштів, у період із 19.05.2026 по 26.05.2026 (більш точний час та місце органом досудового розслідування встановлюються), ОСОБА_11 , виконуючи раніше досягнуту злочинну домовленість, особисто передав ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді готівкових грошових коштів у сумі 150 000 грн за забезпечення визначення ФОП ОСОБА_12 переможцем закупівлі, укладення договору та подальшого перерахування бюджетних коштів.

Надалі, 25.05.2026 у період часу з 09 год. 15 хв. до 09 год. 20 хв., перебуваючи у службовому кабінеті КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 , передав останньому отримані від ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 150 000 грн для їх зберігання та подальшого розподілу між учасниками групи відповідно до раніше визначених ролей.

Після цього ОСОБА_4 перерахував отримані грошові кошти, встановивши наявність 150 банкнот номіналом 1000 грн кожна, сформував їх у пачку, перемотав банківськими гумками, помістив до жовтого пакета та сховав в органайзері для документів, забезпечивши їх подальше зберігання як предмета неправомірної вигоди до моменту остаточного розподілу між учасниками групи.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, одержав для себе та інших учасників групи неправомірну вигоду у сумі 150 000 грн від представника суб`єкта господарювання за вчинення в інтересах такого суб`єкта дій з використанням службового становища службовими особами КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради під час організації та проведення закупівлі товару «Баласти, імпульсивно-запальні пристрої».

За таких обставин, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме одержання неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , посилаючись на існування ризиків, зазначених в п.п.1,2,3 ч.1 ст. 177 КПК України та обгрунтованість пред*явленої підозри.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував щодо клопотання прокурора, вважав його безпідставним, вказував, що він надав доступ до всіх матеріалів, просив відмовити у задоволенні клопотання щодо міри запобіжного заходу.

Захисник в судовому засіданні заперечував щодо клопотання, вказуючи, що ризики є недоведеними, просить відмовити у задоволенні клопотання, врахувати всі представлені дані, посилався на завеликий розмір застави.

Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.

СУ ГУНП в Харківській області здійснюються досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025220000001372 від 19.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 191 КК України.

22.07.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч за ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_4 є осудною особою, яка досягла 16-річного віку, громадянином України.

За результатами розгляду даного клопотання застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів: повідомлення про кримінальне правопорушення в порядку ст. 214 КПК України; протоколами за результатом проведення негласних (слідчих) розшукових дій, які на теперішній час розсекречено та долучено до матеріалів кримінального провадження; протоколами обшуків, проведених у кримінальному провадженні; іншими, зібраними в ході досудового розслідування доказами.

Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.

Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України за викладених у клопотанні обставин.

Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Звертаючись з клопотанням, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Дослідивши всі представлені відомості та надавши їм належну оцінку, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

У справі «Стогмюллер проти Автрії» №1602/62 від 10.11.1969 року Суд зазначає, що існує ціла сукупність обставин при врахуванні ризику переховування особи, зокрема, очікуваний важкий вирок або особливий характер затримання особи або відсутність міцних зв`язків у країні, що дає підстави вважати, що наслідки та ризики втечі можуть бути визнані менш небезпечними, ніж продовження тюремного ув`язнення (п. 15).

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А тому, не можна виключати ризик, що ОСОБА_4 знаходячись на свободі може впливати на свідків та схиляти її до зміни показань на його користь, що може перешкодити встановленню істини по справі.

Також, є встановленим ризик, передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, враховуючи те, що ОСОБА_4 може знищити або вжити заходів до знищення або переховування документів, щодо своєї злочинної діяльності, а також інші документи, котрі ще не віднайдені та не вилучені органом досудового розслідування, зокрема перевіряються інші епізоди аналогічної злочинної діяльності, вилучено не всю службову документацію підприємства, здійснюється встановлення інших договорів, дефектних актів, кошторисів, службового листування та електронної інформації, доступ до яких підозрюваний мав у силу займаної посади. Обіймаючи посаду головного інженера, ОСОБА_4 мав доступ до службової документації, проектно-кошторисних матеріалів, первинних документів щодо закупівель, перебував у постійних службових взаємовідносинах із працівниками підприємства та підрядними організаціями, що істотно збільшує ризики впливу на джерела доказів у кримінальному провадженні.

Враховуючи обґрунтованість підозри, відомості про особу ОСОБА_4 , запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обрання більш м`якого запобіжного заходу не здатне забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Крім того, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відтак є достатні дані вважати, що ризики, передбачені у п.п. 1,3,2 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, і слідча суддя зазначає, що інші запобіжні заходи не можуть запобігти вищезазначеним ризикам.

Застосування домашнього арешту не забезпечить усунення ризиків, оскільки не позбавляє підозрюваного можливості використовувати засоби телефонного, електронного чи іншого дистанційного зв`язку для незаконного впливу на свідків та співучасників, а також координувати їх поведінку.

Особисте зобов`язання або особиста порука ґрунтуються виключно на добровільному виконанні покладених процесуальних обов`язків та не забезпечують запобігання встановлених ризиків.

Слідчою суддею досліджені всі надані дані по особі підозрюваного, який є 1978 р.н., громадянин України, з вищою освітою, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, має повнолітнього сина, 22 роки, який є студентом, обіймає посаду головного інженера Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Харківської міської ради, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.

Всі ці досліджені дані по особистості підозрюваного не зменшують встановлені ризики для їх запобігання. Посилання на мати пенсіонерку суд враховує, однак за поясненнями мати проживає окремо в м.Миргород, отримує пенсію.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для обрання саме такого запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, на строк в межах строку досудового розслідування.

І захист в судовому засіданні не надав належні обґрунтування щодо відсутні встановлених слідчим суддею ризиків, враховуючи і всі надані дані по особистості, і обставини інкримінованого корупційного кримінального правопорушення.

Всі зазначені дані про особу підозрюваного не зменшують існування встановлених ризиків, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити ним дії, передбачені п.п. 1,3,2 ч.1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Враховуючи наявність визначених ризиків, а також те, що даний корупційний злочин, що інкриміновано вчинений в період воєнного часу, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наявність встановлених ризиків за ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, і слідчий суддя обирає відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування. Об*єктивних даних на спростування даних висновків слідчого судді стороною захисту не надано.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, даних про особу підозрюваного, слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів»

Під час вирішення питання щодо розміру застави, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та вважає в даному випадку її достатньо саме в такому розмірі для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, з врахуванням всіх даних по особі підозрюваного, даних про його майновий стан, розмір його заробітної плати згідно декларації НАЗК, наявністю нерухомого майна та рухомого, яке є його власністю, відомостями про наявність коштів на банківських рахунках, що свідчить про реальну можливість внести залог у визначеному розмірі, та обставини інкримінованих правопорушень, їх кількість, і приходжу до висновку що внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Згідно зі ст. 182 КПК України, суд може вийти за межі стандартних сум застави у «виключних випадках».

Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ у цій справі дійшов висновку, що застава це не компенсація. Гарантія за статтею 5 § 3 Конвенції з прав людини покликана забезпечити присутність обвинуваченого в суді, а не відшкодування шкоди, завданої злочином. Сама лише сума збитків або тяжкість статті не може автоматично виправдовувати надмірний розмір застави. Вказано про те, що суди зобов`язані докладати максимум зусиль для оцінки реального майнового стану особи. Нездійснення такої оцінки та ігнорування доводів захисту про невідповідність суми доходам особи є прямим порушенням Конвенції.

Вважаю, що в даному випадку визначення суми застави в розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є саме таким виключним випадком, враховуючи наявні дані про майновий стан підозрюваного, можливість внесення застави саме в такому розмірі, що буде гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Необхідність визначення застави у розмірі, що перевищує межі, встановлені ч. 5 ст. 182 КПК України, обумовлена в тому числі системним характером інкримінованої злочинної діяльності, вчиненням окремих епізодів одержання неправомірної вигоди, значними сумами бюджетних коштів, які стали предметом злочинної діяльності у воєнний час, а також тим, що інкриміновані кримінальні правопорушення вчинялися службовими особами комунального підприємства за попередньою змовою групою осіб.

У даному випадку застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов`язків та запобігати ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя

Постановив:

Клопотання слідчого, погоджене прокурором задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів тобто до 21 вересня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Визначити ОСОБА_4 суму застави у розмірі 832000 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № _____) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; не відлучатися із міста Харкова та Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками, експертами, спеціалістами, підозрюваними з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_4 про взяття під варту останнього.

Встановити строк дії ухвали до 21.09.2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя -