Рішення № 138660522, 31.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/22202/25 м.ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/22202/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи - Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи - Міністерства освіти і науки України, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом № 41 від 09.10.2025, про відмову у наданні позивачу відстрочки від мобілізації;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації та прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про що видати відповідну довідку за формою, визначеною у додатку 6 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що є студентом першого курсу дуальної форми навчання Коледжу туризму м. Благоєвград (Республіка Болгарія), у зв`язку з чим звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатами розгляду заяви, як вказує позивач, він отримав повідомлення за №24057 від 10.10.2025 про те, що комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки, оскільки відсутня довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. Позивач вважає рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період протиправним та таким, що порушує його право, передбачене статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Згідно ухвали про відкриття провадження відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву з дати отримання ухвали про відкриття провадження. Копію вказаної ухвали доставлено відповідачу 11.11.2025, однак станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою суду від 11.11.2025 суддя Кисильова О.Й. відкрила провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

На підставі розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду №7/р від 26.01.2026 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» було проведено повторний автоматизований розподіл справи №380/22202/25.

За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Гавдик З.В.

Судом встановлені наступні обставини:

ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, про що йому було видано військовий квиток серії НОМЕР_1 .

11.06.1991 ОСОБА_1 закінчив середнє професійне технічне училище №50 м. Львова і здобув професію монтажника радіоапаратури та отримав диплом серії НОМЕР_2 .

15.06.1993 ОСОБА_1 закінчив Львівське середнє професійно-технічне училище №27 і здобув професію продавця продовольчих та непродовольчих товарів на базі повної загальної середньої освіти, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_3 .

З 17.06.2024 позивач є студентом Вищого навчального закладу Коледжу туризму у м. Блавоєвград (країни: Болгарія), єдиний громадянський номер (особистий номер іноземця): НОМЕР_4 , дуальна форма навчання, спеціальність: бізнес адміністрація, що підтверджується нотаріально завіреною копією договору зі студентом про навчання від 17.06.2024 року.

Відповідно до договору про навчання між Коледжем туризму, з зареєстрованим офісом у м. Благоєвград, вул. Полковник Димов № 1 та адресою місця розташування: м. Благоєвград, вул. Брегалніца №2, в особі президента проф. Васіла Жечева, з одного боку, та студентом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з іншого боку, було укладено договір про навчання в Коледжі туризму за спеціальністю бізнес адміністрація на дуальній формі навчання, терміном три роки (з 2024 року по 2027 рік). Відповідно до умов вищезазначеного договору, студент ОСОБА_1 реєструється в Головній книзі Коледжу туризму, йому видається студентська (залікова) книжка з номером факультету та студентський квиток; студент залучається до навчального процесу, відвідує лекції, виконує вправи, бере участь у практичних заняттях тощо, а після успішного складання іспитів, отримує Диплом про вищу освіту з присвоєнням освітньо-кваліфікаційного ступеня професійний бакалавр.

Згідно довідки №УО-930/05.05.2025 р. виданої Коледжем туризму м. Благоєвград, Позивач зарахований на перший курс дуальної форми навчання для здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня професійний бакалавр зі спеціальності бізнес адміністрація.

Відповідно до довідки №УО-44/09.09.2025 р. виданої Коледжем туризму м. Благоєвград, Позивач зарахований на другий курс дуальної форми навчання для здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня професійний бакалавр зі спеціальності бізнес адміністрація.

З метою реалізації свого права на відстрочку від мобілізації ОСОБА_1 06.10.2025 звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надіславши дану заяву цінним листом з описом через засоби «Укрпошти».

До заяви про відстрочку були додані копії наступних документів: військово-обліковий документ Резерву+, військовий квиток серії НОМЕР_1 , паспорт громадянина України виданий Личаківським РВ УМВС у Львівській області 7 квітня 1998 року, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, диплом про освіту серії НОМЕР_2 , диплом про освіту серії НОМЕР_3 , договір зі студентом про навчання від 17.06.2024 в перекладі з болгарської мови на українську, «Удоверение» (довідка) № УО-930 від 09.09.2025 в перекладі з болгарської мови на українську.

Відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 жовтня 2025 року №24057, Позивача було повідомлено, що за результатами розгляду даної заяви, протоколом №41 від 09.10.2025 року, комісія ухвалила рішення про відмову у наданні Позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у зв`язку з неможливістю встановити послідовність та достовірність здобуття рівня освіти, яка здобувається на даний момент в іноземному ВУЗі, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності визначеній відповідно до вимог частини другої статті 10 Закону України «Про освіту», розбіжність військово облікових даних військового квитка та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АС-Оберіг), подана заява не відповідає формі визначеній у Додатку 4 Постанови Кабінету України №560 від 16.05.2024 року «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», звернувся з цим позовом до суду.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з цим Указом мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Ці строки неодноразово продовжувалися аналогічними Указами Президента України та тривають далі.

За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII, у редакції від 01.01.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Відповідно до частини 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі Положення № 154, у редакції від 01.01.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Пункт 8 Положення № 154 передбачає, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Відповідно до частини 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Цей порядок визначає:

механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

порядок оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил України, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України чи відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;

порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів;

процедури оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Відповідно до вказаної частини 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ, Кабінет Міністрів України затвердив постановою від 16.05.2024 № 560 Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560, в редакції від 31.01.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з пунктом 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Стаття 23 Закону № 3543-ХІІ передбачає перелік підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до пункту 1 частини 3 якої не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Абзацом 1 та 2 пункту 58 Порядку № 560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку № 560).

Пунктом 62 Порядку № 560 передбачено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.

Згідно з Додатком 5 до Порядку № 560 «Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», військовозобов`язані здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури, - подають довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідку закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідку закладу охорони здоров`я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.

Згідно із пунктом 60 Порядку № 560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Отже, Порядком № 560 визначено чіткий алгоритм вчинення дій військовозобов`язаним та прийняття рішень територіальним центром комплектування та соціальної підтримки в процесі надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації. Наведеними положеннями для військовозобов`язаних, які претендують на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII, передбачено обов`язок подання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9 Порядку № 560.

Суд встановив, що ОСОБА_1 06.10.2025 звернувся засобами поштового зв`язку до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До заяви про відстрочку були додані копії наступних документів: військово-обліковий документ Резерву+, військовий квиток серії НОМЕР_1 , паспорт громадянина України виданий Личаківським РВ УМВС у Львівській області 7 квітня 1998 року, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, диплом про освіту серії НОМЕР_2 , диплом про освіту серії НОМЕР_3 , договір зі студентом про навчання від 17.06.2024 року в перекладі з болгарської мови на українську, «Удоверение» (довідка) № УО-930 від 09.09.2025 року в перекладі з болгарської мови на українську.

Відповідно до договору про навчання між Коледжем туризму, з зареєстрованим офісом у м. Благоєвград, вул. Полковник Димов № 1 та адресою місця розташування: АДРЕСА_1 , в особі президента проф. Васіла Жечева, з одного боку, та студентом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з іншого боку, було укладено договір про навчання в Коледжі туризму за спеціальністю бізнес адміністрація на дуальній формі навчання, терміном три роки (з 2024 року по 2027 рік). Відповідно до умов вищезазначеного договору, студент ОСОБА_1 реєструється в Головній книзі Коледжу туризму, йому видається студентська (залікова) книжка з номером факультету та студентський квиток; студент залучається до навчального процесу, відвідує лекції, виконує вправи, бере участь у практичних заняттях тощо, а після успішного складання іспитів, отримує Диплом про вищу освіту з присвоєнням освітньо-кваліфікаційного ступеня професійний бакалавр.

Згідно довідки №УО-930/05.05.2025 р. виданої Коледжем туризму м. Благоєвград, Позивач зарахований на перший курс дуальної форми навчання для здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня професійний бакалавр зі спеціальності бізнес адміністрація.

Відповідно до довідки №УО-44/09.09.2025 р. виданої Коледжем туризму м. Благоєвград, Позивач зарахований на другий курс дуальної форми навчання для здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня професійний бакалавр зі спеціальності бізнес адміністрація.

Суд наголошує, що Закон № 3543-XII в пункті 1 частини 3 статті 23 пов`язує право на надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період із здобуттям професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти особами, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторантам та особам, зарахованим на навчання до інтернатури.

При цьому цитоване формулювання не ділить осіб, які є здобувачами освіти, на тих, що навчаються у національних чи закордонних закладах освіти.

Суд враховує, що Закон України «Про освіту» № 2145-VIII від 05.09.2017 (далі Закон № 2145-VIII) регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти. При цьому освіту в Україні здобувають відповідно до законодавства та міжнародних договорів України.

Згідно з частинами 1-2 статті 74 Закону № 2145-VIII у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).

Відповідно до частини 5 статті 74 Закону № 2145-VIII держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Частиною 6 статті 74 Закону № 2145-VIII передбачено, що суб`єктами ведення Електронної бази є: держатель та адміністратор Електронної бази; органи управління у сфері освіти; суб`єкти освітньої діяльності; підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління держателя Електронної бази.

Як зазначено у пункті 1, 4 розділу Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого 08 червня 2018 року Наказом Міністерства освіти і науки України № 620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2018 року за № 1132/32584 (далі Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти) це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту2 з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.

В ЄДЕБО містяться Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників, єдина електронна система моніторингу працевлаштування випускників закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, інші складові, визначені відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 1 розділу II Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти головним призначенням ЄДЕБО є забезпечення фізичних та юридичних осіб інформацією в галузі освіти.

Відповідно до пункту 12 розділу III Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти уповноважений суб`єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

Отже, іноземні навчальні заклади фактично не мають доступу до Єдиної державної електронної бази з питань освіти України, відповідно, не можуть сформувати довідку про здобувача освіти з Єдиної державної електронної бази з питань освіти України за формою, визначеною у додатку 9 Порядку № 560.

Закон № 3543-XII не обумовлює обставину для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти, для отримання права на відстрочку, із здобуттям освіти саме за Законом № 2145-VIII (в національному закладі освіти), а лише те, що особа повинна здобувати рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону № 2145-VIII (в редакції від 01.01.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо порушення позивачем послідовності здобуття освіти, яка передбачена частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».

Відповідач доказів про порушення вказаної послідовності здобуття освіти позивачем суду не надав.

Спірне рішення відповідача ґрунтується на відсутності довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9 Порядку № 560.

Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 було направлено електронний запит для отримання відомостей з системи «Аркан» про перетин державного кордону України для ймовірного проходження навчання ОСОБА_1 в Коледжі туризму м. Благоєвград та було встановлено, що виїзд за межі України військовозобов`язаного не здійснювавля. Водночас слід зазначити, що факт невиїзду за кордон не може свідчити про відсутність факту навчання позивача у закладі освіти.

Суд вважає, що чинне законодавство не містить заборони укладати договори з іноземними вищими навчальними закладами з використанням засобів поштового зв`язку, а також при навчанні в іноземних вищих навчальних закладах використовувати технології дистанційного навчання при денній формі навчання, зокрема використовувати програми Zoom або Google Meet для прослуховування лекцій або участі в семінарських заняттях.

За викладених обставин, на переконання суду, комісія при прийнятті рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період діяла неправомірно, оскільки не дослідила усіх обставин, що мають значення для вирішення питання про наявність або відсутність у позивача права на відстрочку.

Щодо розбіжностей у військово-облікових даних, зазначених у військовому квитку та в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АС «Оберіг»), слід зазначити, що таке посилання відповідача не може вважатися законною підставою для відмови у наданні відстрочки, оскільки така обставина не передбачена як умова для її надання, зокрема відповідно до статті 23 Закону № 3543-XII та положень Порядку № 560. Розбіжність у військово-облікових даних не впливає на право особи на отримання відстрочки.

У відмові про надання відстрочки ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначає, що подана заява не відповідає формі визначеній у Додатку 4 Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», однак відповідачем не конкретизовано та не надано жодних належних та допустимих доказів у якій саме частині заява не відповідає формі визначеній у Додатку 4 Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».

Суд зауважує, що відповідач не здійснив оцінку поданих позивачем документів про навчання в іноземному навчальному закладі, що свідчить про поверхневий підхід до розгляду зави ОСОБА_1 від 06.10.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом військового управління конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Суд висновує, що відповідач вказаних вимог при прийнятті рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII, не дотримався.

З огляду на наведене, рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №41 від 09.10.2025 про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо вимоги зобов`язального характеру, то суд зазначає таке.

Як уже зазначалося вище, у силу пункту 1 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що, у даному випадку, забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку та військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, відповідно, саме до компетенції відповідача належить прийняття рішення про надання особі відстрочки від призову на військову службу.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, у відповідності до якої, під дискреційними повноваженнями варто розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Відповідач за конкретних фактичних обставин не наділений повноваженнями діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, прийняти за заявою відповідне рішення або ні. Безперечно, правомірним, у даному випадку, є лише один варіант поведінки.

Метою ж адміністративного судочинства, згідно з нормою частини першої статті 2 КАС України, є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (якщо ж такі безпосередньо були встановлені під час судового розгляду справи).

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам і виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

У пункті 2.4 Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 3-рп/2016 ідеться про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), одним з елементів якого є правова визначеність положень законів та інших нормативно-правових актів.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості в особи передбачати дії цих органів.

Практика ЄСПЛ свідчить, що надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (див. рішення від 02 листопада 2006 року у справі «Волохи проти України», від 02 серпня 1984 року у справі «Мелоун проти Сполученого Королівства»).

Суд звертає увагу на те, у спірних правовідносинах суд не може перебирати на себе повноваження іншого органу та, відповідно, встановлювати достатність документів та підстав для надання відстрочки від призову на час прийняття рішення уповноваженим органом, а отже належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.10.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих до неї документів, а також прийняти за результатами її розгляду рішення з врахуванням висновків суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем вказаний обов`язок не виконано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість доводів позивача, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

За змістом правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20грн.

Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає, виходячи з кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 1211,20грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р ІШ И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), за участю третьої особи - Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії ( 01135, м. Київ, проспект Берестейський,10. ЄДРПОУ 38621185) , - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №41 від 09.10.2025 року, про відмову у наданні відстрочки від Мобілізації ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.10.2025 про надання відстрочки від призову під час мобілізації та прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та доданих до неї документів, а також прийняти за результатами її розгляду рішення з врахуванням висновків суду.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з оплати судового збору в сумі 1211,20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення цього Кодексу.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович