Рішення № 138659822, 28.03.2025, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2025 р. Справа № 370/3429/18

Провадження № 2/370/34/24

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Косенко А.В.,

із секретарем судового засідання Зозулею Я.А.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника відповідачів ОСОБА_3

при розгляді у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Макарів Київської області справи за позовом

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , який діяв в інтересах позивачів позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (далі позивачі), 29.11.2018 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що позивачам на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 30.10.1998р.

Влітку 2018 року позивачі звернулись до Макарівської селищної ради Київської області із заявами щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки площею 0,05 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розміщеної по АДРЕСА_2 .

Однак рішенням сесії Макарівської селищної ради від 23.08.2018р. №619-35-VII позивачам було відмовлено в наданні такого дозволу у зв`язку з належністю частини зазначеної земельної ділянки до приватної власності громадян.

Відповідно інформації Державного земельного кадастру, отриманої за допомогою он-лайн сервісу «Публічна кадастрова карта» (http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta) позивачам стало відомо, що власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3222755100:01:064:0012 є відповідачка по справі ОСОБА_2 .

При цьому відповідачкою під час приватизації земельної ділянки було фактично приватизовано також і частину земельної ділянки, розміщеної по АДРЕСА_2 , яка перебуває в користуванні позивачів.

У зв`язку з викладеним позивачі позбавлені можливості реалізувати своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, розміщеної по АДРЕСА_2 .

Посилаючись на наведені обставини, просили суд визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №155219, який зареєстровано 01.03.2006р. за №192, яким посвідчується право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,092 га, розташовану в АДРЕСА_3 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер ділянки 3222755100:01:064:0012 та скасувати державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 29.11.2018р. року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 21.02.2019 року.

14.02.2019р. до суду надійшов відзив відповідачки ОСОБА_2 на позовну заяву, в якому повна проти задоволення позову заперечувала.

Посилалась на те, що їй рішенням Макарівської селищної ради від 03.06.2004р. за №270-16-XXIV надано дозвіл на розроблення технічної документації для безоплатної передачі земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10 га.

Відповідна технічна документація затверджена рішенням Макарівської селищної ради від 23.03.2005р. та передана у власність відповідачці спірна земельна ділянка.

У 2010 році відповідачка побудувала на спірній земельній ділянці житловий будинок за АДРЕСА_4 , право власності на який зареєстровано 01.07.2010р.

Також зазначала, що з 2011 року між нею та позивачами почали виникати конфлікти щодо використання земельної ділянки, на якій розташований дво-квартирний житловий будинок в АДРЕСА_5 , власником квартири АДРЕСА_6 в якому є позивачі.

Стверджувала, що оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №155219 складено у 6,19 Конституції України, ст. 103 ЗК України, просила заявлені позовні вимоги залишити без задоволення.

Ухвалою суду від 08.04.2019 року у даній справі призначено судову земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу. Провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено.

15.07.2020 року до суду надійшов висновок експерта №СЕ-1201-1-1104.19.

Ухвалою суду від 15.07.2020 року провадження у справі поновлено, призначено підготовче судове засідання на 12.08.2020р.

26.10.2020р. представник позивачів, адвокат Ганенко Р.А., подав до суду заяву про зміну предмету позову по справі, в якій просив суд визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №155219, який зареєстровано 01.03.2006р. за №192, яким посвідчується право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,092 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер ділянки 3222755100:01:064:0012 та визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222755100:01:064:0012, площею 0,0917 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування: Київська область, Макарівський район, смт Макарів.

Ухвалою суду від 05.01.2021р закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 25.03.2021р.

Ухвалою суду від 10.04.2023 справу прийнято до провадженні судді Косенко А. В. у зв`язку з відставкою судді Мазка Н. Б. та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні адвокат Ганенко Р.А., який діяв в інтересах позивачів, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 , яка брала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти задоволення позову заперечувала.

Представника відповідачки, адвокат Левочко Я. А., проти задоволення позову заперечив. У своїх усних поясненнях посилався на те, що експертом не було дотримано порядку визначення фактичних меж земельних ділянок сторін по справі на місцевості, оскільки такі фактичні межі не можуть встановлюватися на підставі пояснень сторін.

Також зазначав про те, що житловий будинок в АДРЕСА_5 , власником квартири АДРЕСА_6 у якому є позивачі, є багатоквартирним житловим будинком, а тому позивачі не мають право на приватизацію земельної ділянки під ним, оскільки ділянка під багатоквартирним будинком може бути передана у власність чи постійне користування виключно об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку, суперечать чинному законодавству. Посилався також на правовий висновок Верховного суду, викладений у постанові від 18.03.2019р. по справі №263/68/17.

Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників та третіх осіб, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, зазначається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивачам на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 30.10.1998 р. на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 (том І, а.с. 9).

Влітку 2018 року позивачі звернулись до Макарівської селищної ради Київської області із заявами щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки площею 0,05 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розміщеної по АДРЕСА_2 .

Рішенням сесії Макарівської селищної ради від 23.08.2018р. №619-35-VII позивачам було відмовлено в наданні такого дозволу у зв`язку з належністю частини зазначеної земельної ділянки до приватної власності громадян.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №155219, який зареєстровано 01.03.2006р. за №192, відповідачка ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,092 га, розташованої в АДРЕСА_3 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер ділянки 3222755100:01:064:0012.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-1201-1-1104.19 від 22.06.2020р. за результатами проведної комплекснї судової земельно-технічної експертизи (а. с. 167, 168), в ході проведеної судової експертизи було встановлено наступні обставини:

-розташування земельної ділянки відповідачки ОСОБА_2 з кадастровим номером 3222755100:01:064:0012 за її фактичним використанням не відповідає координатам поворотних точок меж цієї земельної ділянки відповідно до даних правовстановлюючих документів, документації із землеустрою та інформації про цю земельну ділянку, яка міститься в Державному земельному кадастрі;

-координати поворотних точок зовнішніх меж земельної ділянки відповідачки за інформацією, що міститься в Державному земельному кадастрі, а також ті координати, що представлені в каталозі координат на кадастровому плані у копії Технічної документації із землеустрою, виготовлені СПД ОСОБА_8 у 2005р., є різними, внаслідок чого земельна ділянка відповідачки ОСОБА_2 відповідно до відомостей Державного земельного кадастру зміщена північніше на 1,67 1,68 м;

-наявний перетин (накладання) земельних ділянок сторін по справі за їх фактичним використанням. При чому такий перетин має місце за координатами поворотних точок меж земельної ділянки відповідно до даних документації із землеустрою та інформації про цю земельну ділянку, яка міститься в Державному земельному кадастрі;

-на земельній ділянці ОСОБА_2 з кадастровим номером 3222755100:01:064:0012 знаходиться багатоквартирний житловий будинок, зокрема, частина квартири АДРЕСА_7 ;

-на земельній ділянці ОСОБА_2 з кадастровим номером 3222755100:01:064:0012, окрім частини квартири АДРЕСА_7 багатоквартирного будинку, розташовані також наступні будівлі та споруди: два інженерні колодязі водопроводу, один з яких перебуває на земельній ділянці, якою фактично користується відповідач, інший на земельній ділянці, якою фактично користуються позивачі; дерев`яні паркани, один з яких перебуває на земельній ділянці, якою фактично користується відповідач, інший (з елементами металевої сітки) розмежовує фактичні (на місцевості) земельні ділянки сторін; вбиральня та вигрібна яма; господарські будівлі і споруди та їх частини, які перебувають як у користуванні відповідача, так і позивачів та інших осіб, які не є учасниками процесу.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 вказала, що знає відповідачку ОСОБА_2 з 80-х років, часто бувала в гостях у відповідачки, яка проживала в квартирі АДРЕСА_8 . Вхід до будинку був спільний. У 2011 році між відповідачкою та позивачами виник спір щодо проходу до будинку та щодо користування вигрібною ямою, яка розташована поруч з будинком.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Комплексний аналіз вказаних правових норм дозволяє виснувати про те, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом. Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). На будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності (п. 49-52 постанови ВС від 17.07.2024 у справі №278/3388/20).

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу та безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункти а, б частини першої статті 81 ЗК України).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Судом встановлено, що на земельній ділянці ОСОБА_2 з кадастровим номером 3222755100:01:064:0012 знаходиться багатоквартирний житловий будинок, зокрема, частина квартири АДРЕСА_7 . Власником квартири АДРЕСА_6 є позивачі у справі.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 42 ЗК України (в редакції станом на час набуття відповідачкою права власності на спірну земельну ділянку) у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Матеріали справи не містять доказів того, що співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 надавали згоду на приватизацію ОСОБА_10 спірної земельної ділянки, на якій розташований зазначений будинок.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до чинної редакції ч. 2 ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначає співвласником багатоквартирного будинку кожного власника квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Жодна норма Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», як і жодна норма Земельного кодексу України не містить заборони щодо передачі у власність співвласнику багатоквартирного будинку частини земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, чи частини прибудинкової території.

А доводи відповідачки та її представника про те, що позивачі не мають права на звернення до суду з даним позовом, оскільки вони також не мають права на приватизацію спірної ділянки, є необґрунтованими.

Суд також відхиляє посилання представника відповідачки на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.03.2019р. по справі №263/68/17, оскільки не є релевантним до правовідносин сторін даної справи.

За обставинами справи №263/68/17 позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування нежитлової прибудови до квартири, оскільки на спірній земельній ділянці знаходиться самовільно збудована нежитлова прибудова. Суди у вказаному спорі встановили факт здійснення самочинного будівництва позивачем на спірній земельній ділянці та відмовили в задоволенні позову. Вирішуючи наведений спір, Верховний Суд посилався на постанову КМ України від 11.10.2012р. №1521 «Про реалізацію Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», яка втратила чинність з 05.09.2018р. на підставі постанови КМ України від 05.09.2018р. №711.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, виходячи з принципу «jura novit curia» зобов`язує суд самостійно перевірити доводи сторін під час розгляду справи.

З`ясувавши ж, що сторона чи інший учасник процесу, обґрунтовуючи свої вимоги або заперечення, послались на неналежні норми права, суд самостійно кваліфікує? спірні відносини та прийняти рішення на основі правильних норм матеріального і процесуального права, тобто застосовує положення, які дійсно регулюють відповідні ?правовідносини.

Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Таким чином, враховуючи, що в ході судового розгляду встановлено факт розташування на земельній ділянці ОСОБА_2 з кадастровим номером 3222755100:01:064:0012, багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_5 , власниками квартири АДРЕСА_6 в якому є позивачі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 14 Конституції України, ст. 42, 152 ЗК України, ст. 12, 13, 76, 89, 130, 133, 141, 263-266 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та скасування державної реєстрації земельної ділянки - задовольнити.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №155219, який зареєстровано 01.03.2006 р. за №192, яким посвідчено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,092 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 3222755100:01:064:0012.

Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222755100:01:064:0012, площею 0,092 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування: Київська область Макарівський район, смт Макарів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 704 (сімсот чотири ) грн. 80 коп., в рівних частинах з кожного по 176,20 грн., судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Макарівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст виготовлено 10.04.2025 року.

Суддя А.В. Косенко