Рішення № 138659673, 29.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 рокусправа № 380/10817/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України неправомірними, визнання протиправними та скасування постанов, стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коблів Марти Олегівни щодо: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 80768570 від 15.04.2026 року; винесення постанови про арешт коштів боржника від 15.04.2026 року у виконавчому провадженні ВП № 80768570; винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 80768680 від 15.04.2026 року; винесення постанови про арешт коштів боржника від 15.04.2026 року у виконавчому провадженні ВП № 80768680; примусового списання грошових коштів 05.05.2026 року та 06.05.2026 року.

- визнати протиправними та скасувати рішення (постанови) старшого державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коблів Марти Олегівни у виконавчому провадженні ВП № 80768570, а саме: Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80768570 від 15.04.2026 року (ідентифікатор доступу: Г09Г1501Б852); Постанову про арешт коштів боржника ВП № 80768570 від 15.04.2026 року.

- визнати протиправними та скасувати рішення (постанови) старшого державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коблів Марти Олегівни у виконавчому провадженні ВП № 80768680, а саме: Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80768680 від 15.04.2026 року (ідентифікатор доступу: 3Б8ГА64243АА); Постанову про арешт коштів боржника ВП № 80768680 від 15.04.2026 року.

- стягнути з Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) шляхом її перерахування на його картковий рахунок в АТ Ощадбанк (Отримувач: ОСОБА_1 , IBAN: НОМЕР_1 , ІПН: НОМЕР_2 , Банк: АТ "Ощадбанк" (Львівська філія).

- зобов`язати Дрогобицький відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код за ЄДРПОУ: 35019539; адреса: 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. 22 Січня, буд. 43) зняти арешт з банківських рахунків ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

- зобов`язати Дрогобицький відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код за ЄДРПОУ: 35019539; адреса: 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. 22 Січня, буд. 43) усунути порушення прав позивача шляхом повернення безпідставно стягнутих грошових коштів у загальній сумі 812,55 грн (вісімсот дванадцять гривень 55 копійок) на його картковий рахунок в АТ Ощадбанк (Отримувач: ОСОБА_1 , IBAN: НОМЕР_1 , ІПН: НОМЕР_2 , Банк: АТ "Ощадбанк" (Львівська філія).

- зобов`язати Дрогобицький відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код за ЄДРПОУ: 35019539; адреса: 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. 22 Січня, буд. 43) усунути порушення, що призвели до відображення неправильних (активних) відомостей в Автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП) та в мобільному додатку Дія стосовно ОСОБА_1 , шляхом приведення інформаційних баз даних у відповідність до ухвали Бориславського міського суду від 16.04.2026 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 квітня 2026 року Бориславським міським судом Львівської області у справі № 438/2042/25 помилково видано виконавчий лист про стягнення з позивача на користь держави судового збору у розмірі 1211,20 грн, у тексті якого було допущено істотну та очевидну помилку в ідентифікаційних анкетних даних боржника - замість правильної та дійсної дати народження ІНФОРМАЦІЯ_2 неправомірно вказано ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач, діючи абсолютно добровільно, добросовісно та не перебуваючи під жодним процесуальним чи фізичним примусом, 09 квітня 2026 року повністю самостійно сплатив усю суму вказаного судового збору через офіційний інтернет-портал Судової влади України, про що невідкладно, належним чином повідомив як Бориславський міський суд Львівської області, так і Дрогобицький відділ державної виконавчої служби, надавши відповідну електронну заяву та оригінал квитанції про повну оплату. Попри факт повного самостійного виконання матеріального зобов`язання та очевидну дефектність виконавчого документа, старший державний виконавець Коблів Марта Олегівна, в порушення імперативних приписів пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження, не повернула виконавчий лист суду без прийняття до виконання, а розпочала примусове провадження ВП № 80694862 стосовно особи з невірною датою народження ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та наклала арешт на грошові кошти позивача. Надалі, 16 квітня 2026 року ухвалою Бориславського міського суду Львівської області у справі № 438/2042/25 вказаний виконавчий лист визнано судом таким, що не підлягає виконанню. Натомість старший державний виконавець, умисно випередивши судове рішення та діючи всупереч засадам процесуальної добросовісності, ще 15 квітня 2026 року поспіхом використала надану їй самим же позивачем квитанцію про оплату для винесення постанови про закінчення провадження нібито за фактом примусового фактичного виконання. З метою штучного створення видимості успішного примусового стягнення та легалізації нарахування грошових санкцій, виконавець того ж дня безпідставно вивела нарахування виконавчого збору та витрат в окремі самостійні виконавчі провадження: ВП № 80768570 на суму 190,12 грн та ВП № 80768680 на суму 622,43 грн, повторно наклавши арешт на рахунки позивача із збереженням невірної дати народження боржника. 05 травня 2026 року та 06 травня 2026 року, попри чинність і обов`язковість ухвали суду від 16 квітня 2026 року, за платіжними вимогами фіскального органу з єдиного соціального (пенсійного) рахунку позивача в АТ Ощадбанк відбулося примусове списання коштів у загальній сумі 812,55 грн. Позивач наголошує, що стягнення збору та витрат за дефектним та скасованим документом без вчинення реальних примусових дій є протиправним, а активні вигадані борги досі відображаються в АСВП та мобільному додатку Дія, створюючи триваючу загрозу повторного безпідставного вилучення його наступних пенсійних виплат. Протиправними, триваючими та агресивними діями відповідача позивачу завдано глибокої моральної та психологічної шкоди, яка полягає у зазіханні на єдине джерело існування його та його родини в умовах воєнного стану, тривалому стресі та необхідності радикальної зміни життєвого укладу для ведення вимушеної бюрократичної та судової боротьби у кількох інстанціях, у зв`язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 01 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а позивачу встановлено десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору в загальній сумі 5 324,80 грн або надання додаткових належних доказів існування об`єктивних фінансових труднощів.

На виконання вимог ухвали про залишення без руху, позивач 02 червня 2026 року через підсистему Електронний суд подав заяву про усунення недоліків, до тексту якої долучив довідку про доходи пенсіонера, довідки форми ОК-5, ОК-7 та офіційну виписку за його картковим рахунком в АТ Ощадбанк, яка беззаперечно підтверджувала, що внаслідок попередніх примусових дій відповідача доступний залишок на його рахунку становить лише 10,94 грн.

Позивач просив відстрочити йому сплату судового збору до ухвалення судового рішення по суті спору на підставі статті 8 Закону України Про судовий збір, оскільки предметом позову є захист його соціальних майнових прав та відшкодування шкоди.

Ухвалою від 05 червня 2026 року клопотання позивача задоволено, відстрочено йому сплату судового збору в сумі 5 324,80 грн до ухвалення судового рішення та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 380/10817/26 без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, вважаючи власні дії правомірними, обґрунтованими та вчиненими виключно на підставі спеціального законодавства.

Свою позицію мотивує тим, що на момент пред`явлення виконавчого листа стягувачем (06.04.2026) та винесення постанови про відкриття ВП № 80694862 (07.04.2026), виконавчий документ повністю відповідав формальним вимогам статті 4 Закону № 1404-VIII. Наявність у тексті листа правильного індивідуального номера РНОКПП боржника, який є унікальним цифровим ідентифікатором у державних реєстрах, повністю виключала можливість помилкової ідентифікації особи, а розбіжність у місяці народження (жовтень замість січня) є несуттєвою технічною опискою суду, що не могла слугувати законною підставою для повернення документа без виконання. Відповідач наголошує, що оскільки позивач здійснив безготівкову оплату суми судового збору 09.04.2026 року, тобто вже після відкриття примусового провадження, факт такої оплати відбувся в межах виконавчого провадження і не звільняє боржника від обов`язку сплатити виконавчий збір та мінімальні витрати на проведення виконавчих дій. З огляду на це, виведення постанов про збір та витрати в окремі виконавчі провадження ВП № 80768570 та ВП № 80768680 є прямим та імперативним обов`язком виконавця відповідно до статті 40 Закону. Також відповідач зазначає, що ухвала Бориславського міського суду від 16 квітня 2026 року про визнання листа таким, що не підлягає виконанню, не набрала законної сили, оскільки вчасно оскаржена в апеляційному порядку, а ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження, що свідчить про правомірність утримання арештів та платіжних вимог.

Щодо позову в частині стягнення моральної шкоди, відповідач вказує на його повну безпідставність, оскільки позивачем не надано жодних належних, допустимих та беззаперечних доказів реального погіршення стану його здоров`я чи настання тривалих фізичних чи психічних страждань, а сама лише незгода з процедурними рішеннями державного виконавця не може бути автоматичною підставою для виплати грошових компенсацій.

На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав до суду відповідь на відзив та додаткові письмові пояснення, у яких заперечення відповідача відхилив та повністю спростував, наголосивши на імперативності вимог статті 4 Закону № 1404-VIII, яка визначає повну дату народження як обов`язковий та рівноправний реквізит документа, що виключає право виконавця самовільно вигадувати пріоритетність РНОКПП чи ототожнювати біографічно різних осіб. Позивач зауважив, що відповідач вдався до умисної маніпуляції хронологією, адже Дрогобицький ВДВС документально знав про добровільне виконання рішення ще з 10.04.2026 року, проте виконавець штучно вичікувала п`ять днів, щоб поспіхом закрити справу за примусовим виконанням та накласти стягнення на збір і витрати за день до того, як цивільний суд офіційно скасував дефектний лист. Позивач акцентував увагу суду на тому, що фактичне примусове списання його соціальних коштів у травні відбулося саме в той період, коли апеляційна скарга ВДВС була залишена Львівським апеляційним судом без руху, а отже, ухвала суду від 16 квітня 2026 року про недійсність листа була чинною та обов`язковою до виконання, а дії посадових осіб є прямим нехтуванням статті 129-1 Конституції України.

На підтвердження обсягу завданої моральної шкоди та порушення його життєвих зв`язків позивач надав офіційні документи вищих органів юстиції, які проігнорували його досудові скарги, та долучив свідоцтво про народження його неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зазначивши, що протиправне позбавлення його єдиного джерела доходу у вигляді пенсії МНС за вислугу років поставило під пряму фінансову загрозу базове життєве та медичне забезпечення дитини та його літнього батька, який потребує постійного стороннього догляду.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши наявні у матеріалах письмові докази, суд

в с т а н о в и в :

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 03 березня 2026 року у цивільній справі № 438/2042/25 задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Вказаним судовим рішенням також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

На виконання вказаного рішення 03 квітня 2026 року Бориславським міським судом Львівської області видано виконавчий лист, під час оформлення якого судом допущено помилку в ідентифікаційних анкетних даних боржника, а саме - замість правильної та дійсної дати народження ІНФОРМАЦІЯ_2 помилково вказано ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Надалі, 06 квітня 2026 року стягувач пред`явив вказаний виконавчий документ до примусового виконання, на підставі чого 07 квітня 2026 року старшим державним виконавцем Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коблів Мартою Олегівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80694862, а також супутні постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Суд звертає увагу, що усі вказані процесуальні документи примусового характеру винесені державним виконавцем щодо особи з невірними анкетними даними, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судом також встановлено, що 09 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 виявивши в особистому електронному кабінеті підсистеми Електронний суд інформацію про видачу виконавчого документа та наявну в ньому технічну описку, повністю сплатив суму судового збору у розмірі 1211,20 грн через офіційний портал Судової влади України, що беззаперечно підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною квитанцією АТ ТАСКОМБАНК ID: 1582-5097-5250-4903 від 09 квітня 2026 року.

Того ж дня позивач направив електронною поштою на адресу Дрогобицького відділу державної виконавчої служби заяву про добровільне виконання рішення суду із долученням копії платіжної квитанції, яка була отримана та зареєстрована Відділом 10 квітня 2026 року за вхідним № 3096, а також одночасно подав заяву до Бориславського міського суду Львівської області про виправлення описки у виконавчому листі.

Через те, що позивачем не були сплачені нараховані виконавчий збір та витрати, старший державний виконавець того ж дня вивела вказані нарахування в окремі самостійні виконавчі провадження, винісши постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80768570 (на суму виконавчого збору в розмірі 190,12 грн) та ВП № 80768680 (на суму витрат виконавчого провадження в розмірі 622,43 грн), у межах яких наклала арешт на банківські рахунки боржника, вказавши у цих процесуальних документах колишню неправильну дату народження боржника - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

16 квітня 2026 року ухвалою Бориславського міського суду Львівської області у справі № 438/2042/25 заяву ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі: офіційно виправлено допущену помилку у виконавчому листі від 03 квітня 2026 року, а виконавчий лист про стягнення судового збору в сумі 1211,20 грн визнано судом таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з його повним добровільним погашенням боржником до моменту початку примусового виконання.

Апеляційне провадження у справі № 438/2042/25 відкрито ухвалою суду апеляційної інстанції 18 травня 2026 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступних законодавчих положень, системних мотивів та стандартів юридичної практики.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Належне, неупереджене та точне виконання судових рішень є невід`ємною складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Обов`язковість судового рішення поширюється на всі органи державної влади, а отже, жоден державний орган, включаючи органи примусового виконання, не може діяти всупереч суті та змісту судового рішення або ігнорувати процесуальні висновки суду.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 13 Закону №1404-VIII).

Частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження АСВП № 80694862 з примусового виконання виконавчого листа № 438/2042/25, виданого 03.04.2026 Бориславським міським судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі у розмірі 1211,20 грн.

Стягувачем пред`явлено до примусового виконання виконавчий вищевказаний виконавчий документ 06.04.2026 р.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Державним виконавцем 07.04.2026 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80694862. Одночасно, відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження», п. 2, 3 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а також відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» - постанову про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності).

Суд зазначає, що оскільки у виконавчому документі зазначено як дату народження боржника, так і РНОКПП, який є унікальним ідентифікатором фізичної особи та забезпечує її точну ідентифікацію, при відкритті виконавчого провадження у виконавця не було наявних підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Поряд із тим,, виконавець має право використовувати відомості з державних реєстрів та інформаційних систем для ідентифікації сторін виконавчого провадження.

Суд погоджується з доводами відповідача, що ідентифікація боржника за РНОКПП є пріоритетною та виключає можливість помилкової ідентифікації особи, на відміну від дати народження, яка не є унікальним ідентифікатором.

Технічна помилка у виконавчому документі щодо дати народження боржника не може бути підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки це не можна трактувати як відсутність такої інформації у виконавчому документі, і як наслідок порушенням вимог, які ставляться до виконавчого документа.

Суд зазначає, що відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника чи помилка у даті народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є обов`язковою підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання і не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши 22 серпня 2018 року цивільну справу № 471/283/17ц (провадження № 61-331св18) за скаргами на бездіяльність державного виконавця Братського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Аналогічний правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 469/1357/16ц (провадження № 61-32698св18), прийнятій колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Обґрунтовуючи такий висновок, Верховний Суд посилався на ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Такий правовий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові № 6-62цс14 від 25 червня 2014 року, у якій ідеться про те, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Головним завданням виконавчого провадження є правильне і своєчасне виконання судового рішення. За умови відсутності у виконавчому листі окремих персональних даних у виконавця є можливість направити запит до відповідних державних органів для отримання цієї інформації.

Повернення виконавчого документа через відсутність у виконавчому листі даних про особу має ознаки формальності, оскільки у виконавця під час виконання судового рішення не виникає проблем із отриманням такої інформації з баз даних і реєстрів. Саме тому судова практика складається таким чином, щоб судове рішення було виконано якомога швидше.

Судом встановлено, що 10.04.2026 р. за вх. № 3096 у відділ надійшла заява боржника ОСОБА_1 , якою боржник просив прийняти до уваги факт повної сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. та долучити до матеріалів виконавчого провадження № 80694862 квитанцію про сплату судового збору від 09.04.2026 р ID: 1582-5097-5250-4903 та закінчити вищевказане виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені обставини, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.

Судом встановлено, що на підставі вищезазначеної квитанції 15.04.2026 р. виконавче провадження № 80694862 завершено п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до аб. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Разом з тим, факт сплати боржником суми судового збору після відкриття виконавчого провадження не звільняє його від обов`язку сплатити виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій, оскільки даний обов`язок прямо передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що у зв`язку з тим, що судовий збір сплачено боржником після відкриття виконавчого провадження та несплатою боржником виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження АСВП № 80694862 та постанову про стягнення виконавчого збору АСВП № 80694862 відповідачем правомірно виведено в окремі виконавчі провадження АСВП № 80768570 та АСВП № 80768680 (15.04.2026 р. винесено постанови про відкриття вищевказаних виконавчих проваджень).

Так, відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Також відповідно до аб. 15 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5 якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-18, 19-1-21 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

В межах ВП № 80768680 державним виконавцем сформовано платіжну інструкцію на примусове списання коштів з арештованого рахунку боржника, внаслідок чого на депозитний рахунок відділу 05.05.2026 р. надійшли кошти в повному обсязі для замовлення вимог стягувача, а саме 622,43 грн. 06.05.2026 р. державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів ВП № 80768680.

В межах ВП № 80768570 державним виконавцем сформовано платіжну інструкцію на примусове списання коштів з арештованого рахунку боржника, внаслідок чого на депозитний рахунок відділу 06.05.2026 р. надійшли кошти в повному обсязі для замовлення вимог стягувача, а саме 190,12 грн. 07.05.2026 р. - державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів ВП № 80768570.

Згідно пункту 6 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частиною першою статті 56 Закону №1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частина 3 статті 56 Закону № 1404-VIII).

За частиною 4 статті 56 Закону № 1404-VIII копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Ухвала Бориславського міського суду Львівської області у справі №438/2042/25 від 16.04.2026 р., якою виправлено помилку, допущену у виконавчому листі від 3 квітня 2026 року, виданому Бориславським міським судом Львівської за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, зазначивши правильну дату народження боржника « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист від 3 квітня 2026 року виданий Бориславським міським судом Львівської області у справі №438/2042/25 (провадження № 2/438/173/2026) про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судового збору у розмірі 1211,20 грн. не набрала законної сили.

Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 16.04.2026 року надано право оскарження даної ухвали в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дня складення ухвали.

Апеляційне провадження у справі № 438/2042/25 відкрито ухвалою суду апеляційної інстанції 18 травня 2026 року.

Відповідно до приписів частини сьомої статті 27 Закону № 1404-VIII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-VIII), у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

На час розгляду справи відсутні докази набрання законної сили ухвалою Бориславського міського суду Львівської області, а відтак виконавчий документ не є таким що не підлягає виконанню, що б було підставою для повернення виконавчого збору.

Стосовно вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди, суд зазначає, що відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади чи їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Вказане конституційне право корелюється із приписами статей 23, 1167 та 1174 Цивільного кодексу України, які передбачають, що моральна шкода, завдана фізичній особі протиправними діями органу державної влади, відшкодовується державою незалежно від вини конкретної посадової особи за рахунок бюджетних асигнувань відповідного відомства.

Поняття моральної шкоди охоплює втрати немайнового характеру внаслідок душевних, психічних або фізичних страждань, зумовлених протиправною поведінкою суб`єктів владних повноважень.

При розгляді справи судом встановлено, що оскаржувані рішення та дії відповідачем прийняті та вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, відповідно відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, статтею 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається виключно на відповідача.

Відповідач покладений на нього обов`язок доказування виконав, правомірність вчинених дій та прийнятих рішень довів, відтак суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та про відмову у позові.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом, ухвалою від 05 червня 2026 року позивачу ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору в загальній сумі 5324,80 грн до ухвалення судового рішення по суті справи.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, сума відстроченого судового збору в розмірі 5324,80 грн підлягає безпосередньому стягненню з позивача до бюджету.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 14, 72, 77, 139, 241-246, 255, 287 КАС України, суд

у х в а л и в :

1. В позові ОСОБА_1 про визнання дій Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України неправомірними, визнання протиправними та скасування постанов, стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) в користь держави на рахунок Державної судової адміністрації (01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795; ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106 отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) несплачений судовий збір у сумі 5324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) гривні 80 копійок

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України апеляційна скарга на судове рішення в справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця може бути подана протягом десяти днів з дня його складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 29 липня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний