Рішення № 138659496, 31.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Київ №320/548/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ФОМАЛЬГАУТ - ТРАНС" до Державної служби України з безпеки на транспорті відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернулось Приватне Підприємство "ФОМАЛЬГАУТ - ТРАНС" з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 098371 від 12.11.2024, якою стягнуто з ПП «ФОМАЛЬГАУТ-ТРАНС» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що на момент проведення рейдової перевірки він не був автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки не здійснював перевезення вантажу, а водій ОСОБА_1 не перебував із ним у трудових відносинах. Позивач вказує, що в акті перевірки автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Фомальгаут-Полімін», яке фактично використовувало транспортний засіб на підставі договорів найму та здійснювало перевезення. Позивач зазначає, що транспортний засіб перебував у користуванні ТОВ «Фомальгаут-Полімін», водій був працівником саме цього товариства, а товарно-транспортні документи підтверджують здійснення перевезення саме цією юридичною особою. Позивач вважає, що помилка вантажовідправника у зазначенні найменування перевізника в ТТН не може бути підставою для покладення відповідальності саме на нього. Позивач також посилається на порушення відповідачем процедури розгляду справи, передбаченої Законом України «Про адміністративну процедуру» та Порядком №1567, зокрема щодо строків розгляду справи та належного оформлення матеріалів перевірки.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що рейдову перевірку 08.07.2024 проведено уповноваженими посадовими особами Укртрансбезпеки відповідно до вимог Порядку №1567 та Порядку №422. Відповідач вказує, що під час перевірки було встановлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо забезпечення водія документами, які підтверджують режим праці та відпочинку. Відповідач вважає, що транспортний засіб використовувався позивачем під час перевезення вантажу, а тому саме позивач є автомобільним перевізником та суб`єктом відповідальності. Відповідач зазначає, що вантажні автомобілі масою понад 3,5 тонни повинні бути обладнані тахографами, а за їх відсутності водій зобов`язаний вести індивідуальну контрольну книжку або мати графік змінності водіїв. Відповідач вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята у межах наданих законом повноважень та відповідно до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач у відповіді на відзив не погоджується із доводами відповідача та зазначає про те, що саме ПП «Фомальгаут-Транс» було автомобільним перевізником під час перевезення вантажу. Позивач наголошує, що відповідач не пояснив, з яких підстав після складання акта перевірки змінив визначеного в ньому автомобільного перевізника з ТОВ «Фомальгаут-Полімін» на ПП «Фомальгаут-Транс». Позивач зазначає, що разом із позовом надав докази трудових відносин водія з ТОВ «Фомальгаут-Полімін», договори найму транспортного засобу, товарно-транспортні документи та інші докази, які відповідач не спростував. Позивач посилається на усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої відповідальність за статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» може бути застосована виключно до автомобільного перевізника, а не до власника транспортного засобу. Позивач також зазначає, що відповідач фактично підтвердив порушення двомісячного строку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбаченого Порядком №1567.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступні обставини.

08.07.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті на автомобільній дорозі М-05 поблизу с. Чабани було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки ISUZU, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить Приватному підприємству «ФОМАЛЬГАУТ-ТРАНС» на праві власності, під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті Лисаковим М.С. складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР083002 від 08.07.2024. В акті зазначено, що під час перевезення вантажу згідно з товарно-транспортною накладною №Р-41 від 08.07.2024 перевізник не забезпечив водія індивідуальною контрольною книжкою водія або графіком змінності водіїв, чим порушив вимоги статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункту 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010.

Після складання акта матеріали перевірки були передані Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області до Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті для розгляду справи за місцезнаходженням автомобільного перевізника.

12.11.2024 виконувачем обов`язків заступника начальника Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову №098371 про застосування до Приватного підприємства «ФОМАЛЬГАУТ-ТРАНС» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Копію зазначеної постанови позивач отримав 19.11.2024 разом із листом Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві від 14.11.2024 №101280/30/24-24.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-ІІІ), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1567).

Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Водночас, перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Згідно з абз.3 ч.1 ст.60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У свою чергу, Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385)

За правилами пункту 1.3 Інструкції № 385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції № 385 перевізники це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

У постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд зазначив, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 (далі - Положення № 340).

Згідно з п.4 цього наказу, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 6.1 Положення № 340, затвердженого цим наказом, який набирає чинності для: нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів - з 01.06.2012; перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км - з 01.06.2013; перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015.

Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Положення № 340 встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку (п.п. 1.2-1.4 Положення № 340).

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються зокрема фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

У даних спірних правовідносинах керував транспортним засобом під час перевірки водій ОСОБА_1 .

Відповідно до пунктів 6.1., 6.3. Положення № 340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3).

Інструкцію № 385 розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", «;Про дорожній рух» (п.п. 1.1 - 1.3 розділу І).

Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів та поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 розділу І Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

У п. 2.5. розділу ІІ Інструкції № 385 закріплено, що тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність. Окрім цього, згідно з пунктом 2.6. Інструкції № 385 тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два поки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (пункт 2.7. Інструкції № 385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра (пункт 2.8 Інструкції №385).

Умови використання тахографів наведено у розділі ІІІ Інструкції №385.

Так, пунктом 3.1 Інструкції №385 встановлено, що виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

У пункті 3.3. Інструкції №385 зазначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокартита забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (уразі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

За змістом пункту 3.5. Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР ( 994_016 ) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР) (994_016); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа (пункт 3.6. Інструкції № 385).

Отже, саме перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт, зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, зберігають протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірки тахографа, дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом. При цьому, водії повинні мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти у разі використання аналогового тахографа або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що водій транспортного засобу повинен мати при собі: 1) протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; 2) заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР; 3) картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

В свою чергу, вимога п.6.1 Положення № 340 є імперативною, і її невиконання позивачем не повинно звільняти його від відповідальності, за умови, що транспортний засіб підпадає під вимоги п.6.1 Положення № 340.

Разом з тим, підлягає увазі той факт, що якби законодавець передбачав певні альтернативи вимогам визначеним в п.6.1 Положення № 340, то такі були б зазначені саме цьому Положенні.

Як свідчать матеріали справи, у ході перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів вантажів автомобільним транспортом посадовими особами відповідача встановлено порушення допущені підприємством абз.3 ч.1 ст.60 Закону № 2344-III, зокрема під час внутрішніх перевезень вантажів перевізник ПП "Фомальгаут-Транс» не забезпечив водія індивідуальною контрольною книжкою.

При цьому, позивач у позові не спростовує факту виявленого порушення, передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону № 2344-III, однак стверджує про протиправність спірної постанови, оскільки не вважає себе автомобільним перевізником у межах спірних правовідносин.

Що вказаного твердження позивача, суд зазначає таке.

До матеріалів справи долучено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт №АР083002 від 08.07.2024, складений посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області за результатами рейдової перевірки транспортного засобу марки ISUZU NQR 71Р, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що власником транспортного засобу марки ISUZU NQR 71Р, державний номерний знак НОМЕР_1 , є ПП «ФОМАЛЬГАУТ-ТРАНС», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Як убачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством «ФОМАЛЬГАУТ-ТРАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОМАЛЬГАУТ-ПОЛІМІН» 01.02.2013 укладено договір найму транспортного засобу №04/13, відповідно до якого ПП «ФОМАЛЬГАУТ-ТРАНС» передало ТОВ «ФОМАЛЬГАУТ-ПОЛІМІН» у користування транспортний засіб ISUZU NQR 71Р, державний номерний знак НОМЕР_1 , із правом використання останнього у власній господарській діяльності та укладення договорів перевезення від імені наймача.

Крім того, до матеріалів справи долучено акт приймання-передачі до договору найму транспортного засобу №04/13 від 01.02.2013, відповідно до якого ТОВ «Фомальгаут-Полімін» передало, а ПП «Фомальгаут-Транс» прийняло транспортний засіб ISUZU NQR 71Р, державний номерний знак НОМЕР_1 , у технічно справному стані, без претензій та зауважень сторін.

Згідно з товарно-транспортною накладною № Р-41 від 08 липня 2024 року, вантажовідправником зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Перліт ЮЕЙ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Пшенична, 2-А, код ЄДРПОУ 41819525.

Судом встановлено, що до матеріалів справи долучено товарно-транспортну накладну № Р-41 від 08 липня 2024 року, оформлену за формою № 1-ТН.

Відповідно до зазначеної товарно-транспортної накладної перевезення здійснювалося транспортним засобом ISUZU, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вид перевезення визначено як міжміське. Водієм транспортного засобу зазначено Філяка Василя Харитоновича, а також наведено номер його посвідчення водія НОМЕР_2 та контактний номер телефону. Автомобільним перевізником зазначено Приватне підприємство «ФОМАЛЬГАУТ-ТРАНС», місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2-А, при цьому у графі також зазначено код за ЄДРПОУ 31481925. Замовником перевезення у товарно-транспортній накладній зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОМАЛЬГАУТ-ПОЛІМІН», наведено його місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2-А, індивідуальний податковий номер, номер телефону та код за ЄДРПОУ 31481925.

Вантажовідправником відповідно до товарно-транспортної накладної є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЛІТ ЮЕЙ», зазначено його індивідуальний податковий номер, місцезнаходження та код за ЄДРПОУ.

Вантажоодержувачем у товарно-транспортній накладній зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОМАЛЬГАУТ-ПОЛІМІН», наведено його індивідуальний податковий номер, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2-А, номер телефону та код за ЄДРПОУ 31481925.

Пунктом навантаження у товарно-транспортній накладній зазначено 03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2-А, а пунктом розвантаження 03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2-А.

У товарно-транспортній накладній також зазначено дату видачі довіреності 05.07.2024, номер довіреності 472, а особою, якій видано довіреність на одержання вантажу, зазначено ОСОБА_2 .

Позивач, в обґрунтування позовних вимог, стверджує про те, що обов`язок щодо оформлення товарно-транспортної накладної № Р-41 від 08.07.2024 покладався на вантажовідправника ТОВ «ПЕРЛІТ ЮЕЙ», у зв`язку з чим саме останній несе відповідальність за достовірність внесених до неї відомостей. На думку позивача, ТОВ «ФОМАЛЬГАУТ-ПОЛІМІН» як перевізник та ПП «ФОМАЛЬГАУТ-ТРАНС» не можуть бути притягнуті до відповідальності за помилки, допущені вантажовідправником під час оформлення товарно-транспортної накладної.

При цьому, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо допущення вантажовідправником помилок під час оформлення товарно-транспортної накладної № Р-41 від 08.07.2024, а також доказів протилежного.

Суд зазначає, що саме автомобільний перевізник є особою відповідальною за умови праці та відпочинок водія, і, відповідно, забезпечення наявності документів на підтвердження цього.

У той же час, власник транспортного засобу повинен належним чином оформлювати передачу транспортного засобу у користування, з метою, у тому числі, виявлення особи, відповідальної за порушення законодавства про автомобільний транспорт, щоб, у цьому випадку, у посадових осіб Укртрансбезпеки було чітке і безальтернативне розуміння, хто є суб`єктом відповідальності.

Також суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20, про те, що визначити автомобільного перевізника можна на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу.

Суд також наголошує, що статтею 48 Закону N 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Отже, формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути у водія на руках, а не в офісах інших осіб, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.

Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними НПА.

У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм ТЗ матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є позивач.

Твердження позивача щодо наявності помилок у ТТН відносно визначення позивача автомобільним перевізником не є юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки це не підтверджено жодними доказами, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації.

Надання їх (матеріалів щодо помилки щодо перевізника у ТТН) згодом, навіть не у зв`язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.

Як вбачається з актів, водій був з ними ознайомлений, надав пояснення, але не заперечував щодо фактичного перевізника за даними перевезеннями (позивача), який використовує транспортний засіб.

Судом встановлено, що у товарно-транспортній накладній № Р-41 від 08.07.2024 у графі «Автомобільний перевізник» зазначено Приватне підприємство «ФОМАЛЬГАУТ-ТРАНС», водночас у цій же графі як код за ЄДРПОУ зазначено 31481925, який не відповідає коду ЄДРПОУ ПП «ФОМАЛЬГАУТ-ТРАНС» та належить ТОВ «ФОМАЛЬГАУТ-ПОЛІМІН».

Судом також встановлено, що відповідно до пункту 3.1 договору найму транспортного засобу № 04/13 від 01.02.2013 строк його дії визначено до 31.01.2018. При цьому матеріали справи не містять додаткових угод чи інших письмових доказів, які б свідчили про продовження строку дії зазначеного договору після 31.01.2018.

Крім того, судом встановлено, що долучений до матеріалів справи акт приймання-передачі до договору найму транспортного засобу № 04/13 від 01.02.2013 містить відомості про те, що ТОВ «ФОМАЛЬГАУТ-ПОЛІМІН» передало, а ПП «ФОМАЛЬГАУТ-ТРАНС» прийняло транспортний засіб ISUZU NQR 71Р, державний номерний знак НОМЕР_1 , тобто оформлює передачу транспортного засобу від наймача до наймодавця.

Отже, надані сторонами документи містять окремі невідповідності щодо зазначення реквізитів автомобільного перевізника у товарно-транспортній накладній, строку дії договору найму транспортного засобу та змісту акта приймання-передачі транспортного засобу.

Разом із тим наведені обставини не спростовують того, що транспортний засіб, який використовувався під час здійснення перевезення, належав на праві власності ПП «ФОМАЛЬГАУТ-ТРАНС», а також не підтверджують жодного переходу до іншої особи статусу автомобільного перевізника у спірних правовідносинах.

Суд також звертає увагу на постанову Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2022 р. № 1145, якою затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

За змістом пункту 3 цього Порядку для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.

За нормами пункту 6.2 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 11 серпня 2010 року № 379 за письмовою заявою власника транспортного засобу - фізичної особи, зразок якої наведено в додатку 14 до цієї Інструкції, про надання права керування цим транспортним засобом іншій фізичній особі (за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) працівниками Центру оформляється та видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві.

Також, згідно з пунктом 6.3 Інструкції встановлено, що якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою, поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача спірного транспортного засобу, а також доказів оформлення чи видачі тимчасового реєстраційного талона іншій юридичній особі. Відтак відсутні підстави вважати, що статус належного користувача транспортного засобу у встановленому законом порядку набуло ТОВ «ФОМАЛЬГАУТ-ПОЛІМІН».

Відтак, сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що саме ПП «ФОМАЛЬГАУТ-ТРАНС» є власником транспортного засобу та автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим доводи позивача про відсутність у нього статусу автомобільного перевізника є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача щодо розбіжностей, які містяться в акті приймання-передачі транспортного засобу, оскільки такі розбіжності є не поодинокими, а наявні також в інших первинних документах, поданих самим позивачем. Водночас жодних доказів внесення до цих документів відповідних виправлень, оформлення нових документів чи усунення виявлених невідповідностей учасниками правовідносин матеріали справи не містять.

Також, суд відхиляє доводи позивача щодо непрацевлаштування водія, оскільки такі обставини не спростовують статусу позивача як власника транспортного засобу та автомобільного перевізника. Питання залучення водія до виконання перевезення, оформлення з ним трудових чи інших правовідносин належить до сфери господарської діяльності самого позивача та не може свідчити про відсутність у нього статусу автомобільного перевізника.

Крім того, суд не приймає доводи позивача щодо порушення відповідачем строку застосування адміністративно-господарського штрафу, оскільки перевищення такого строку було зумовлено виключно скасуванням попередньої постанови вищестоящим органом Укртрансбезпеки за результатами розгляду скарги та направленням матеріалів справи на повторний розгляд. За таких обставин повторний розгляд справи був здійснений відповідачем на виконання наказу вищестоящого органу, а тому саме по собі перевищення встановленого строку не свідчить про протиправність оскаржуваної постанови.

При цьому суд враховує, що скасування постанови про притягнення до адміністративно-господарської відповідальності ТОВ «ФОМАЛЬГАУТ-ПОЛІМІН» та направлення матеріалів справи на повторний розгляд було обумовлено необхідністю притягнення до відповідальності належного суб`єкта. Отже, повторний розгляд справи був спрямований на вирішення питання про застосування адміністративно-господарського штрафу саме до ПП «ФОМАЛЬГАУТ-ТРАНС», яке, як встановлено судом, є автомобільним перевізником у спірних правовідносинах.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надано беззаперечних, однозначних та достовірних доказів того, що 08.07.2024 він не був автомобільним перевізником за вищевказаною ТТН, та відповідно протиправності спірної постанови.

Відповідно до положень першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими з одночасним повним та належним доказуванням відповідачем правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.