Рішення № 138659480, 31.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м.Київ № 320/44637/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа Департамент транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської міської ради, третя особа Департамент транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради та просить суд:

визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати Київську міську раду встановити строки виконання рішення від 26.06.2007 № 929/1590 протягом 30 (тридцяти днів) з дня вступу рішення по даній справі у законну силу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач в порушення норм чинного законодавства протиправно не встановлює строки виконання рішення від 26.06.2007 № 929/1590.

Представник відповідача направляв відзив на дану позовну заяву, де вказує, що проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволені.

Представник третьої особи направив пояснення щодо суті заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки площею 622,36 кв.м. з нерухомим майном, яка розташована за адресою: 25 Садова, дім 6, Дніпровський район міста Києва.

З метою створення умов для будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві 16.12.2005 Київською міською радою було прийнято рішення № 607/3068 "Про винесення з траси будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро та лінії Київського метрополітену частини садових ділянок Русанівських і Воскресенських садів", яким затверджено перелік земельних ділянок на території Русанівських та Воскресенських садів у Дніпровському районі м. Києва, що підлягають вилученню (викупу) для суспільних потреб м. Києва при будівництві вказаного мостового переходу.

Згідно такого рішення Київською міською радою № 607/3068 КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" доручено викупити земельні ділянки на території Русанівських та Воскресенських садів, які знаходяться у приватній власності громадян, з вирішенням майново-правових питань в повному обсязі або забезпечення компенсації громадянам, ділянки яких підлягають винесенню з траси будівництва, за земельні ділянки, зелені насадження, садові будинки та інші споруди, що підлягають знесенню.

26.06.2007 рішенням № 929/1590 Київської міської Ради «Про вирішення земельно-правових питань у зв`язку з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро» було затверджено перелік ділянок садівницьких товариств Русанівських та Воскресенських садів, що вилучаються у землекористувачів, розмір збитків, визначений у встановленому порядку, що відшкодовується їм у зв`язку з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро, та варіанти їх компенсації згідно з додатком.

З додатку до рішення Київради від 26.06.2007 № 929/1590 вбачається, що ОСОБА_1 був обраний варіант компенсації - 1 - Горбачиха.

Позивач звернувся до Київської міської ради письмовим листом про встановлення строків виконання рішення, проте отримав відповідь яка не стосується визначення строків.

Не погоджуючись з такими діями Київської міської ради, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.05.93 № 302-р затверджено техніко-економічне обґрунтування будівництва Подільського мостового переходу. Рішенням Київської міської Ради народних депутатів від 29.04.1993 № 32 погоджено трасу проходження Подільського мостового переходу і лінії метрополітену на житловий масив Троєщина, що передбачає використання частини земельних ділянок Русанівських та Воскресенських садів загальною площею 37,8 га.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2165 «Про відновлення робіт із будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві для руху метрополітену та автотранспорту» в 2004 році були відновлені роботи з будівництва мостового переходу в межах зарезервованих територій.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.10.2021 № 2152 було перезатверджено проєкт будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до п. 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до розмежувань земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державі, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державні належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 123 3К України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішенням Київської міської ради від 28.12.2010 № 531/5343 «Про надання земельної ділянки комунальному підприємству «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» для будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві на території Русанівських садів (відрізок від захисної дамби до садового товариства «Сад-будівник») у Дніпровському районі м. Києва» КП «ДБШТС м. Києва» надано в постійне користування вказана земельна ділянка та видано державний акт від 14.02.2011 (серія ЯЯ № 389590), в межах території, де була розташована земельна ділянка, яка у фактичному користуванні ОСОБА_1 за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. 25 Садова, ділянка № 6.

3 метою створення умов для будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві 16.12.2005 Київською міською радою було прийнято рішення № 607/3068 «Про винесення з траси будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві та лінії Київського метрополітену частини садових ділянок Русанівських і Воскресенських садів» зі змінами та доповненнями, яким затверджено перелік земельних ділянок на території Русанівських та Воскресенських садів у Дніпровському районі м. Києва, що підлягають вилученню (викупу) для суспільних потреб м. Києва при будівництві Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві та лінії Київського метрополітену, згідно якого КП «ДБШТС м. Києва» доручено викупити земельні ділянки на території Русанівських та Воскресенських садів, які знаходяться у приватній власності громадян, з вирішенням майново - правових питань в повному обсязі відповідно до законодавства або забезпечити компенсацію громадянам, ділянки яких підлягають винесенню з траси будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві та лінії Київського метрополітену, за земельні ділянки, зелені насадження, садові будинки та інші споруди, що підлягають знесенню в зв`язку з будівництвом Подільського мостового переходу та лінії метрополітену.

Серед цього переліку було зазначено і земельну ділянку № 6 по вул. 25 Садова, площею 622,36 м 2 , яка потрапила в межі будівництва Подільського мостового переходу.

Зазначена земельна ділянка знаходилася на території садового товариства «Мічурінець» і перебувала у фактичному користуванні ОСОБА_1 .

Враховуючи наявність у КП «ДБШТС м. Києва» державного акту на право постійного користування земельною ділянкою на території Русанівських садів (відрізок від захисної дамби до садового товариства «Сад-будівник») у Дніпровському районі м. Києва від 14.02.2011 (серія ЯЯ № 389590), жодних правовстановлюючих документів на земельну ділянку та нерухоме майно на ній у ОСОБА_1 відсутні.

23.01.2007 між КП «ДБШТС м. Києва» та ОСОБА_1 була укладена угода № 158, якою ОСОБА_1 надав згоду на звільнення земельної ділянки площею 622,36 кв.м. з нерухомим майном на ній для суспільних потреб - будівництва Подільського мостового переходу за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. 25 Садова, ділянка № 6.

Відповідно до п. 4 угоди від 23.01.2007 № 158, укладеної між КП «ДБШТС м.Києва» та ОСОБА_1 , сторони обумовлюють договором, який складається після проведення технічної інвентаризації, рішення комісії Київської міської державної адміністрації щодо визначення розмірів збитків, інженерної підготовки території та визначення номеру ділянки, а також вирішення спірних питань в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, а також пояснень сторін, обраний ОСОБА_1 варіант компенсації, а саме: отримання земельної ділянки в урочище Горбачиха по ряду обставин не може бути реалізований відповідачем, оскільки приведення ділянки в стан, придатний для використання потребує суттєвих капіталовкладень з міського бюджету (розробка проекту, намив території, прокладання інженерних комунікацій, обладнання доріг, знесення величезної кількості зелених насаджень тощо), до того ж урочище Горбачиха віднесено резервуються для заповідання, як територія, що зберегла природний ландшафт, притаманний лівому берегу Дніпра і цінна в науковому та рекреаційному відношенні, з огляду на наступне.

В процесі розробки та погодження проєкту землеустрою, а також підготовки передпроєктних пропозицій для подальшого розроблення проєкту будівництва було визначено ряд факторів та складнощів щодо забудови даної території, а саме:

1.Зелені насадження. Відповідно до акту обстеження зелених насаджень Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дніпровського району м.Києва від 03.10.2008 № 102, було визначено кількість дерев та відновну вартість за знесення зелених насаджень, а саме: 7529 од. дерев; 94 од. кущів; 42000 кв.м. газонів з відновною вартістю 82 832 066,00 грн. (в цінах 2008 року).

Однією з вимог Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві при погодженні акту за знесення зелених насаджень необхідно було провести аналогічну кількість висадки зелених насаджень (дерев, кущів, газонів).

2.Намив території.

Також одним із важливих чинників з підготовки урочища Горбачиха виявився намив території.

Враховуючи великий об`єм робіт по намиву території, а також значну вартість, складну специфіку виконання даних робіт (гідронамив, завезення піску баржами) терміни з проведення намиву даної території склали б не менше 5 років.

3.Рекреаційна та природно-заповідна територія.

Територія урочища Горбачиха була віднесена до територій природозаповідного фонду та земель рекреаційного значення, де знаходяться особливі цінні види рослин, дерев та птиці.

Вказана земельна ділянка входить до зони охоронюваного природного ландшафту.

В зонах охоронюваного ландшафту не дозволяється будь-яке будівництво, що негативно впливає на характер ландшафту.

Беручи до уваги, що земельна ділянка в урочище Горбачиха планувалася під переселення не менше 150 мешканців Русанівських та Воскресенських садів, а відповідно до рішення Київської міської ради від 26.06.2007 № 929/1590 «Про вирішення земельно-правових питань у зв`язку з будівництвом Подільського мостового переходу через .Дніпро», а варіант переселення в урочище Горбачиха обирався лише 25 садівниками, з яких 23 садівника в подальшому змінили раніше обраний варіант компенсації та отримали грошову компенсацію або земельну ділянку в с. Биківня, подальше вирішення питання стосовно забудови урочища Горбачиха виявилося не можливим та не раціональним.

Тобто, ОСОБА_1 був фактично одним з двох претендентів на отримання в якості компенсації земельної ділянки в урочище Горбачиха.

Крім того, Подільський мостовий перехід та сумісна з ним лінія метрополітену на Троєщину, який споруджується в Києві через річку Дніпро, має з`єднати Поділ з лівобережними районами «Воскресенка», «Райдужний масив» та «Троєщина».

Вказані житлові масиви налічують приблизно мільйон мешканців, які терміново потребують створення нової транспортної інфраструктури з метою ефективного сполучення з правим берегом міста Києва.

Подільський мостовий перехід є надважливим, оскільки завдяки будівельним рішенням проєктна інтенсивність руху автотранспорту через міст може становити 59 тисяч автомобілів та близько 800 тисяч пасажирів метрополітену на добу.

Завдяки цьому, навантаження спричинене рухом автомобільного транспорту в центрі Києва значно знизиться, що беззаперечно покращить екологічну та санепідеміологічну ситуацію у столиці.

В зв`язку з тим, що темпи будівництва мостового переходу вимагали прискорення, для вирішення майнових питань КП «ДБШТС м. Києва» звернулося з листами від 16.02.2018 № 31- 476, від 12.02.2019 № 31-363 та від 31.01.2020 № 31-251 до ОСОБА_1 з пропозицією надати згоду на зміну варіанту раніше обраної ОСОБА_1 компенсації, а саме на повну грошову компенсацію за землю, будинки, споруди, зелені насадження та інші витрати, визначені згідно незалежної експертної оцінки земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Відповідей на адресу КП «Дирекція будівництва шляхово - транспортних споруд м. Києва» не надходило.

Зважаючи на це, та враховуючи суспільну необхідність спорудження Подільського мостового переходу та сумісної з ним лінії метрополітену, з метою найскорішого забезпечення транспортним сполученням мешканців мікрорайону Троєщина та Воскресенка, з метою якомога швидшого будівництва Подільського мостового переходу та задоволення суспільних потреб та зважаючи на те, що ОСОБА_1 не погодився на зміну варіанту раніше обраної ним компенсації та враховуючи, що темпи будівництва мостового переходу вимагають прискорення вирішення земельно-майнових питань з садівниками Русанівських та Воскресенських садів, а земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 знаходилася безпосередньо в зоні першочергової забудови Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві, КП «ДБШТС м.Києва» звернутися до суду про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, що належить на праві постійного користування КП «ДБШТС м.Києва» у примусовому порядку (відповідно до п. 5 Додатку № 2 рішення Київської міської Ради від 16.12.2005 3 607/3068 передбачена компенсація в судовому порядку).

29.06.2021 Дніпровським районним судом м. Києва було прийнято рішення у справі № 755/11431/20, яке зобов`язало ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 622,36 кв.м, що знаходиться на території, яка відведена КП «ДБШТС м. Києва» для будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. 25 Садова, ділянка № 6, на території садового товариства «Мічурінець», після сплати КП «ДБШТС м.Києва» ОСОБА_1 компенсації в розмірі 2 175 505,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 02.02.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 29.06.2021 у справі № 755/11431/20 залишено без змін.

На виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29.06.2021 у справі № 755/11431/20, КП Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» 15.12.2022 платіжним доручення № 13 перерахувало на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 175 505,00 грн.

Таким чином, КП «ДБШТС м. Києва» в повному обсязі виконало рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29.06.2021 у справі № 755/11431/20 в частині надання грошової компенсації за вилучення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , для суспільних потреб - будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві.

01.02.2023 КП «ДБШТС м. Києва» звернулося до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою про прийняття виконавчого листа Дніпровського районного суду м.Києва від 29.06.2021 (справа № 755/11431/20), виданий 01.09.2022 про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 622,36 кв.м, що знаходиться на території, яка відведена КП «ДБШТ м.Києва» для будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві за адресою: м.Київ, Дніпровський район, вул. 25 Садова, ділянка № 6, на території садового товариства «Мічурінець», після сплати КП «ДБШТС м.Києва» ОСОБА_1 компенсації в розмірі 2 175 505,00 грн до виконання.

07.02.2023 Дніпровським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження.

09.03.2023 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при примусовому виконанні виконавчого документу № 755/11431/20 від 01.09.2022, виданого Дніпровським районним судом м. Києва було складено акт державного виконавця про те, що рішення виконано повно фактично, земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 звільнено від будівель і споруд.

Таким чином, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29.06.2021 у справі № 755/11431/20 виконано у повному обсязі.

Водночас, слід звернути увагу на зміст рішення Київської міської ради від 26.06.2007 № 929/1590.

Київська міська рада прийняття рішення, яким вирішила:

Затвердити перелік земельних ділянок садівницьких товариств Русанівських та Воскресенських садів, що вилучаються у землекористувачів, розмір збитків, визначений у встановленому порядку, що відшкодовуються їм у зв`язку з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро, та варіанти їх компенсації згідно з додатком.

Взяти до відома, що садові товариства та їх члени, земельні ділянки яких вилучаються у зв`язку з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро, в установленому порядку попереджені про майбутнє вилучення цих земельних ділянок.

Комунальному підприємству „Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" у разі незгоди землекористувачів з варіантом компенсації, зазначеним у додатку до цього рішення, відшкодування збитків здійснити відповідно до варіантів, погоджених рішенням Київради від 16.12.05 № 607/3068 „Про винесення з траси будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві та лінії Київського метрополітену частини садових ділянок Русанівських і Воскресенських садів".

Виконавчому органу Київради (Київській міській державній адміністрації) вжити організаційно-правові заходи з проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, оцінки земельних ділянок з поліпшеннями та визначення вартості зелених насаджень садових ділянок Русанівських та Воскресенських садів, що розташовані по трасі будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро.

Це рішення офіційно оприлюднити у газеті Київської міської ради «Хрещатик».

Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київради з питань транспорту та зв`язку.

У своєму позові ОСОБА_1 звертає увагу суду на договірні відносини, однак посилань щодо протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень в особі Київської міської ради позов не містить.

Суд вважає, що рішення в частині виконання зобов`язань перед позивачем на отримання компенсації виконано в повному обсязі.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам і поясненням сторін (їх представників) за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч. 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист та його способи і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують його права та інтереси шляхом обмежень у реалізації суб`єктивних прав чи покладення на нього необґрунтованих обов`язків.

У розумінні ст. 19 КАС України, предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов`язки учасників спірних відносин.

Згідно з п.п. 1, 2, 7, 8 ч. 1 ст. 4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, окрім іншого, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій та предметом якого є рішення, дія чи бездіяльність, що на думку особи порушує його права, свободи або законні інтереси.

Одночасно, суд акцентує увагу, що за змістом наведених норм Конституції України та КАС України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах, в межах яких виник спір.

При цьому, порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов`язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Таким чином, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Натомість, вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Також, аналіз вищезгаданих норм права дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявнику.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в постановах Верховного Суду України, зокрема від 01.12.2015 у справі № 800/134/15, від 15.12.2015 у справі № 800/206/15, в яких зазначено, окрім іншого, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам, та таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Також, Верховний Суд в постанові від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17 констатував, що з огляду на вимоги ст. 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Крім того, Верховний Суд встановив, що в контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту. При цьому, заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Проаналізувавши зміст наведених норм та судової практики, у взаємозв`язку з доводами та вимогами позивача, викладеними у позові та наявними у справі доказами, суд дійшов висновку про те, що, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідачами порушені права та/або інтереси, що належать безпосередньо позивачу та, які підлягають судовому захисту і можуть бути відновлені у заявлений ним спосіб, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Позивач звільнив земельну ділянку площею 622,36 кв.м, що знаходиться на території, яка відведена КП «ДБШТ м.Києва» для будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві за адресою: м.Київ, Дніпровський район, вул. 25 Садова, ділянка № 6, на території садового товариства «Мічурінець» та отримав компенсацію у розмірі 2 175 505,00 грн, про що свідчить платіжне доручення від 15.12.2022 № 13.

Які саме строки мали бути встановленні на виконання рішення Київської міської ради від 26.06.2007 № 929/1590, позивач в своєму позові не обґрунтував.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що викладена у його рішенні від 30.10.2014 у справі «Швидка проти України» у п. 54 якого вказано, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не якісь теоретичні або ілюзорні права, а права, які є ефективними на практиці.

В той же час, суд при вирішенні даної справи виходить з того, що позивачем не надано жодного допустимого доказу про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, що в сукупності свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб`єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.