Рішення № 138659472, 31.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Київ № 320/60059/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КІНДІЯ ЕДВАЙС» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КІНДІЯ ЕДВАЙС» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.06.2024 № 300760706 за формою «В4».

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки товариство не отримувало наказ про проведення перевірки та повідомлення про її початок, що позбавило можливості подати запитувані документи. Податковий кредит на суму 2588757 грн сформований правомірно, що підтверджено належними первинними документами, які додано до позову. Також, позивач наголосив на безпідставній зміні виду перевірки з виїзної на невиїзну.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 даний позов було залишено без руху у зв`язку з його невідповідністю КАС України, однак недоліки позовної заяви було усунуто.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповдіача зазначив, що було здійснено вихід за податковою адресою платника для проведення виїзної перевірки, проте товариство за місцезнаходженням не було виявлено, тому, через обмежені строки контролю було прийнято наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки. Наказ та повідомлення направлялися рекомендованим листом, але повернулися за закінченням терміну зберігання, що за приписами Податкового кодексу України (далі - ПК України), вважається належним врученням та виконанням податковим органом свого обов`язку. Оскільки документи до перевірки надані не були, суму від`ємного значення ПДВ визнано непідтвердженою.

На відзив на позовну заяву стороною позивача було надано до суду відповідь, в якій зазначено про необґрунтованість доводів відзиву на позовну заяву та наголошено на тому, що останні не спростовують покладених в основу позовної заяви підстав. Позивач наголосив, що неотримання ним наказу та повідомлення про перевірку, позбавило його законного права на участь у перевірці та надання пояснень. Наказ та акт перевірки фактично не були отримані, що підтверджується поданням відповідних запитів до АТ «Укрпошта» для з`ясування обставин невручення. До того ж, відповідач вжив заходів для встановлення фактичного місцезнаходження чи належного зв`язку з товариством. Крім того, наголошено на тому, що відсутні підстави обмежувати позивача у доведенні своєї правової позиції, а право надавати первинні документи зберігається за товариством, зокрема, і під час судового розгляду.

21.03.2025 на підставі заяв представників сторін, судом ухвалено перейти до розгляду справив письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю «КІНДІЯ ЕДВАЙС» ЄДРПОУ 44160521, зареєстроване 21.05.2021, номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 1003 551 0200 00011306. Основний вид (КВЕД) діяльності: 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; Інші: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.51 Роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах.

Адреса місцезнаходження: 07401, Київська область, місто Бровари, вул. Янченка Дмитра, будинок 2, офіс 2Б. ТОВ «КІНДІЯ ЕДВАЙС» з 01.06.2021 є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер: 441605210291.

З метою провадження своєї діяльності ТОВ «КІНДІЯ ЕДВАЙС» орендує офіс за адресою: 07401, Київська обл., місто Бровари, вул. Янченка Дмитра, будинок 2, офіс 2Б у ТОВ «УКРХІМТЕХІНВЕСТ», що підтверджується договором оренди № 120 від 20.07.2021. Також, ТОВ «КІНДІЯ ЕДВАЙС» винаймає в оренду склад за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Нова Дофінівка, вул. Північна, буд. 35 у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення № 08/21/2 від 10.08.2021.

За результатами господарської діяльності, ТОВ «КІНДІЯ ЕДВАЙС» складено та подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2024 року. У Рядку 21 вказаної декларації «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» була відображена сума сформована у попередніх звітних періодах 2588757,00 грн. Від`ємне значення з податку на додану вартість було сформовано за рахунок імпортних операцій.

Імпортні операції здійснено на підставі умов контракту № 19/08/21 від 19.08.2021, укладеним між Компанією «VITATEX TRADING Kft» (продавець-нерезидент) та ТОВ «КІНДІЯ ЕДВАЙС» (покупець), відповідно до умов якого, продавець продає, а покупець купує товари на умовах Інкотермс 2020, в кількості, асортименті, за цінами вказаними в інвойсах, виставлених продавцем і є невід`ємними частинами цього контракту. Точна форма поставки вказується в інвойсі.

У червні 2024 року позивачем отримано оскаржуване податкове повідомлення рішення від 13.06.2024 № 300760706 за формою «В4» Головного управління ДПС у Київській області. Останнє прийняте на підставі акту перевірки від 20.05.2024 № 29242/10-36-07-03-14/44160521.

З метою отримання інформації стосовно проведеної відповідачем перевірки та вказаного акту перевірки, позивачем було направлено запит від 05.06.2024 № б/н (вх. № 167/ЗШ від 12.06.2024).

У відповідь на вищевказаний запит було отримано лист № 172/3ПІ/10-36-07-06 від 17.06.2024 згідно якого, з метою належного розгляду запиту ТОВ «КІНДІЯ ЕДВАЙС» від 05.06.2024, підготовки матеріалів та інформації з переліку питань, визначених у запиті, виникає необхідність аналізу великого обсягу інформації. З огляду на зазначене, Головне управління ДПС у Київській області повідомив про продовження строку виконання до 20 робочих днів запиту ТОВ «КІНДІЯ ЕДВАЙС» від 05.06.2024 № б/н.

У податковому повідомленні-рішенні від 13.06.2024 року № 300760706 за формою «В4» вказано, що на юридичну адресу ТОВ «КІНДІЯ ЕДВАЙС» надіслано копію наказу Головного управління ДПС у Київській області від 05.04.2024 № 916-п «Про проведення відповідно до п. п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КІНДІЯ ЕДВАЙС» (податковий номер 44160521) разом з повідомленням від 05.04.2024 № 244/10-36-07-С рекомендованим листом з повідомленням про вручення 05.04.2024. Поштове відправлення з наказом та повідомленням про проведення перевірки повернуто до Головного управління ДПС у Київській області 22.04.2024 за закінченням терміну зберігання.

ТОВ «КІНДІЯ ЕДВАЙС» не надано документи, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що передбачено п. 85.2 ст. 85 ПК України, чим порушено вимоги п. 44.1 ст. 44 ПК України.

Перевіркою встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положення про документальне забезпечення у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Таким чином, за висновком контролюючого органу, порушення п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, ТОВ «КІНДІЯ ЕДВАЙС» завищено суму податкового кредиту по декларації за січень 2024 року в розмірі 2588757 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 та 21 Декларації за січень 2024 року.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу та прийнятим податковим повідмоленням-рішенням, що зумовило на звернення до суду зданим позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією з підстав позову зазначено процедурні порушення відповідачем порядку проведення перевірки, внаслідок чого, у позивача була відсутня можливість забезпечити надання всіх необхідних документів.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень. Підставам позову такого змісту, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками перевірки, - переходити до перевірки підстав позову, пов`язаних з оспорюванням висновку контролюючого органу про вчинення платником податків податкового правопорушення (порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 виснувала таке: аналізованими нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, за правовим висновком Верховного Суду, процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.

Відповідно до ст. 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 85.2, 85.6 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), які б підтверджували задекларовані об`єкти оподаткування, суми податкових зобов`язань, дотримання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою п. 85.4 ст. 85 ПК України.

Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки, є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку.

Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу, кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів.

Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами п. 44.6 ст. 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацом 2 п. 44.7 цієї статті в редакції до внесення змін Законом від 16.01.2020 № 466-ІХ), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно норм п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до змісту п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Статтею 79 ПК України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки. Зокрема, п. 79.1 ст. 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, незважаючи на проголошену п. 79.3 ст. 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

У зв`язку із наведеним, слід зазначити, що за п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відтак, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків, зокрема, коли останні надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представнику.

У застосуванні положень п. 79.2 ст. 79 ПК України в взаємозв`язку з приписами п. 42.2 ст. 42 ПК України, Верховний Суд дотримується усталеної позиції, згідно якої, з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Наведене дає підстави для висновку, що у випадку надіслання копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення, контролюючий орган має враховувати особливості, пов`язані із правилами вручення поштових відправлень в Україні.

Про обґрунтованість такого висновку свідчать і наступні зміни, що були внесені законодавцем до п. 79.2 ст. 79 ПК України. Зокрема, Законом України від 30.11.2021 № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності з 01.01.2022, п. 79.2 ст. 79 ПК України доповнено новим абзацом такого змісту: «У разі надіслання (вручення) відповідно до ст. 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу».

Також, Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що невиконання контролюючим органом вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Як приклад, можна навести постанову Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 640/9016/20.

Отже, істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки, є встановлення дати, з якої наказ про проведення перевірки вважається врученим.

За результатами діяльності, позивач подав декларацію з ПДВ за січень 2024 року, відобразивши у рядку 21 від`ємне значення у розмірі 2588757 грн. Сума сформована на підставі імпортних операцій за контрактом з нерезидентом «MITATEX TRADING KFT.».

Наказом ГУ ДПС від 05.04.2024 № 916-п призначено документальну позапланову невиїзну перевірку компанії на підставі п. п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Копія наказу та повідомлення від 05.04.2024 повернулися до податкового органу 22.04.2024 без вручення адресату («за закінченням терміну зберігання»).

Перевірка проведена у період з 07.05.2024 по 13.05.2024. Акт перевірки складено 20.05.2024. Позивач наголошує на тому, що його також не отримував. А вже 13.06.2024 контролюючий орган виніс оскаржуване податкове повідмолення-рішення.

Судом встановлено, що документи надіслано 05.04.2024, а перевірка розпочалася 07.05.2024, що вказує на те, що відповідач дотримався строку 30 днів.

Проте, суд враховує, що право платника на участь у перевірці та надання пояснень за п. п. 17.1.6 ст. 17 ПК України було нівельовано через фактичне неотримання ним документів.

Відповідач, як контролюючий орган, підійшов до процесу повідомлення платника податків про перевірку формально, не використавши наявні контакти платника для належного повідомлення.

Позивач зазначає, що твердження відповідача про належне надсилання та повернення кореспонденції за закінченням терміну зберігання, є документально непідтвердженими. На підтвердження цього, позивачем надано відповідь АТ «Укрпошта» від 24.02.2025 № 1.03.009.004.-6731-25 на адвокатський запит № 20/02-25 від 20.02.2025, згідно змісту якого, інформація про рух, вручення або повернення поштових відправлень № 0600906709993 від 05.04.2024 (наказ про перевірку) та № 0600921769269 від 20.05.2024 (акт перевірки) в автоматизованій системі відстеження відсутня через сплив 6-місячного строку зберігання даних, що позбавляє можливості встановити факт дотримання процедури повідомлення платника.

Отже, наявні в матеріалах справи докази не дають підстав вважати, що відповідні документи були отримані платником податків у спосіб, передбачений спеціальними нормами ПК України.

Водночас, з урахуванням норм податкового законодавства, належним та допустимим доказом надіслання платнику податків вищевказаних документів, є повідомлення про їх вручення, в яких чітко буде зазначено ініціали посадової особи платника податків.

За таких обставин, контролюючим органом не доведено сам факт вручення платнику податків повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та наказу про призначення невиїзної перевірки.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, відповідно до якої, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про проведення позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення, як обов`язкової умови для проведення планової невиїзної документальної перевірки, зокрема, задля забезпечення права платника податку щодо належного подання документів для проведення перевірки, призводить не лише до визнання незаконною перевірки, але й відсутності правових наслідків такої (незаконність прийнятих контролюючим органом за наслідками проведення перевірки рішень).

На переконання суду, означені обставини, є такими, що мають наслідком протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії, прийнятих відповідачем.

Вжиття контролюючим органом усіх можливих та залежних від нього заходів для дотримання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України та ознайомлення платника податку із наміром провести документальну позапланову невиїзну перевірку до її початку судом під час розгляду справи встановлено не було.

З урахуванням чого, суд дійшов висновку про фактичну неможливість позивачем виконати свій обов`язок щодо надання документів, що належать до предмета перевірки або пов`язані з предметом перевірки, внаслідок неповідомлення його про проведення перевірки до її початку та під час її проведення.

Відповідач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б дозволили суду встановити, чи дійсно пошта поверталася саме з причини «за закінченням терміну зберігання». За таких обставин, виключно твердження податкового органу у відзиві не можуть вважатися безспірним доказом виконання вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України. Будь-які сумніви щодо процедури повідомлення платника податків трактуються на користь останнього.

Таким чином, платником податку, щодо якого ГУ ДПС у Київській області проведено перевірку, не отримано наказ та повідомлення про призначення останньої, а також акт перевірки що нівелює її результати, які виявилися, зокрема, у оскаржуваному позивачем податковому повідомленні-рішенні.

Отже, встановлені під час розгляду справи порушення процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, є достатньою самостійною підставою для скасування прийнятого за результатами її проведення рішення.

Водночас, незважаючи на те, що вказані обставини є достатньою самостійною підставою для задоволення позову, суд, керуючись закріпленим в ст. 9 КАС України принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, також вважає за доцільне надати правовий висновок викладеним в акті перевірки твердженням контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, за якими ТОВ «КІНДІЯ ЕДВАЙС» завищено суму податкового кредиту по декларації за січень 2024 року в розмірі 2588757 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 та 21 Декларації за січень 2024 року.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V ПК України.

Зокрема, відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включають суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається, як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

На переконання відповідача, вказані порушення призвели до завищення позивачем суми податкового кредиту в декларації з ПДВ за січень 2024 року в розмірі 2 588 757,00 грн, що, як наслідок, спричинило безпідставне завищення на цю ж суму показників рядка 19 (від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту) та рядка 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду) Декларації за січень 2024 року.

Надаючи оцінку висновкам акта перевірки та твердженням контролюючого органу, суд зазначає, що висновок про порушення ТОВ «КІНДІЯ ЕДВАЙС» норм ст. ст. 44, 85, 198 та 200 ПК України, ґрунтується виключно на ненаданні платником податків документів під час проведення позапланової невиїзної перевірки. Інших доводів щодо безтоварності господарських операцій, недекларування митними органами імпортованого товару чи відсутності факту сплати ПДВ при розмитненні відповідачем не наведено.

Норми п. 44.1 ст. 44 ПК України забороняють формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

Проте, як встановлено під час судового розгляду, у позивача наявні документи первинного бухгалтерського обліку (митні декларації, інвойси, міжнародними автомобільними накладними CMR), які стали підставою для відображення податкового кредиту в розмірі 2 588 757,00 грн.

Відповідно до приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування або митними деклараціями. У випадку імпорту товарів, право на податковий кредит виникає на підставі митної декларації, що підтверджує сплату податку (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Оскільки факт сплати ПДВ під час митного оформлення імпортованого товару за контрактом з «MITATEX TRADING KFT.» підтверджений наявними у справі копіями належним чином оформлених митних декларацій, суд вважає, що позивач мав підстави для формування податкового кредиту та відображення його у рядках 19 та 21 Декларації за січень 2024 року.

Судом досліджено, що імпортні операції здійснювалися на виконання зовнішньоекономічного контракту № MT-1511/21 від 15.11.2021, укладеного між ТОВ «КІНДІЯ ЕДВАЙС» та компанією-нерезидентом «MITATEX TRADING KFT.», предметом якого, є поставка товарів господарського призначення, одягу та текстильної продукції.

До контракту додано Специфікації (Інвойси), якими погоджено асортимент, кількість та вартість імпортованого товару. Позивачем надано електронні митні декларації (ЕМД) за січень 2024 року. Зокрема, факт ввезення товару на митну територію України та його випуску у вільний обіг підтверджується митними деклараціями, копії яких містяться в матеріалах справи.

На підставі зазначених МД, позивачем при розмитненні було фактично сплачено до бюджету імпортний ПДВ, що є підставою для відображення податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України.

Реальний рух активів від іноземного контрагента до складів позивача підтверджується міжнародними автомобільними товарно-транспортними накладними (CMR), які містять відмітки митних органів про перетин державного кордону України, дані про транспортні засоби та підписи водіїв-перевізників про передачу вантажу одержувачу.

Також, надано рахунки-фактури та акти виконаних робіт від логістичних компаній, що засвідчують оплату послуг з перевезення.

Позивач також надав договір оренди складських приміщень, згідно з яким компанія орендує спеціалізовані площі для зберігання текстилю та одягу (зокрема, логістичні потужності в Одеській області).

До матеріалів справи також було долучено оборотно-сальдові відомості по рахунках 281 («Товари на складі») та 632 («Розрахунки з іноземними постачальниками»), картки рахунків, прибуткові ордери та акти приймання-передачі товару на склад підприємства. Дані документи свідчать про повне та своєчасне відображення операцій у бухгалтерському та податковому обліках компанії.

Також, позивач надав матеріали проведеної на підприємстві внутрішньої інвентаризації товарних залишків за січень 2024 року, які підтверджують фактичну наявність імпортованого товару на орендованих складах.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Досліджені судом документи є повними та не містять суперечностей та чітко відображають хронологічний ланцюг: укладення договору, міжнародне перевезення, митне оформлення зі сплатою ПДВ, оприбуткування на склад та відображення в бухобліку.

У свою чергу, ГУ ДПС у Київській області під час судового розгляду не надало доказів (податкової інформації, зустрічних звірок перевізників чи митних органів), які б спростовували автентичність поданих позивачем первинних документів. Твердження акту перевірки про безпідставність податкового кредиту ґрунтується виключно на процесуальному факті ненадання до перевірки документів, причини чого було досліджено вище. У контексті наведених процедурних моментів, суд також враховує й те, що контролюючий орган мав змогу отримати інформацію про місцезнаходження товариства від орендодавця, суміжних користувачів, охорони, проте інформації щодо запитів за місцезнаходженням ТОВ «КІНІДІЯ ЕДВАЙИС» не надано, додаткових перевірок не проведено і належних доказів, на підтвердження позиції відповідача про відсутність позивача за податковою адресою, не надано. Відповідачем не надано підтвердження того, що ним вживались заходи щодо встановлення місцезнаходження позивача. Відповідачем зафіксовано відсутність посадових осіб позивача тільки один раз 18.03.2024, що не може свідчити про незнаходження юридичної особи за місцезнаходженням.

У контексті доводів відповідача, суд зауважує, що оскільки надані до справи первинні документи (інвойси, CMR, митні декларації) існували на момент імпорту та відображені в обліку, вони не можуть бути створеними для звернення до суду. При цьому, приписи ПК України та ст. 9 КАС України не обмежують платника податків у доведенні своєї позиції з наданням первинних документів, які існували на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, висновки контролюючого органу про завищення показників декларації на суму 2588757 грн. є передчасними та не знайшли свого підтвердження, а спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд за наслідком розгляду даного спору, вирішив позовні вимоги задовольнити, та розподілити судові витрати по сплаті судового збору згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, за якими судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 77, 90, 132, 134, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КІНДІЯ ЕДВАЙС» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 13.06.2024 № 300760706 за формою «В4».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КІНДІЯ ЕДВАЙС» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 30 280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.