Рішення № 138659471, 31.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Київ № 320/19942/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративний позов Приватно-орендної агрофірми "Україна" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування штрафу та пені,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Приватно-орендна агрофірма "Україна" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд:

скасувати штраф в сумі 1572444,91 грн за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб та пеню в сумі 921961,07 грн, що нараховані Головним управлінням ДПС у Київській області Приватно-орендній агрофірмі «Україна» згідно із податковим повідомленням-рішенням від 04.11.2024 № 475302406, а також скасувати штраф в сумі 99804,27 грн за несвоєчасну сплату військового збору та пеню в сумі 15 784,39 грн, що нараховані Головним управлінням ДПС у Київській області Приватно-орендній агрофірмі «Україна» згідно із податковим повідомленням рішенням від 04.11.2024 № 475312406;

зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області відобразити в інтегрованій картці платника Приватно-орендної агрофірми «Україна» сплачені нею суми штрафу в розмірі 1 572 444,91 грн та пені в розмірі 921961,07 грн з податку на доходи фізичних осіб та сплачені нею суми штрафу в розмірі 99 804,27 грн та пені в сумі 15 784,39 грн з військового збору, як надміру сплачені грошові зобов`язання та пеня.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач повністю та своєчасно (протягом 30 календарних днів) сплатив суми основного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, визначені у податковому повідомленні-рішенні. Проте, відповідачем не було враховано норм п. п. 69.37 п. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України), за якими нараховані штрафні санкції та пеня вважаються скасованими в силу закону. Оскільки відповідач всупереч закону відобразив штрафи, як податковий борг, позивач був змушений фактично сплатити їх для уникнення нарахування подальших штрафів податковим органом, тому наразі ці кошти є надміру сплаченими.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповдіача зазначив, що станом на 24.12.2024, у позивача існувала заборгованість зі сплати основного зобов`язання з ПДФО у розмірі 174945,62 грн. Контролюючий орган вказав, що самостійно здійснив розподіл коштів згідно черговості на підставі ст. 131.2 ПК України, а тому підстави для застосування пільги за п.п. 69.37 п. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України відсутні.

На відзив на позовну заяву стороною позивача було надано до суду відповідь, в якій зазначено про необґрунтованість доводів відзиву на позовну заяву та наголошено на тому, що останні не спростовують покладених в основу позовної заяви підстав. У відповіді на відзив позивач також заперечив твердження контролюючого органу про наявність заборгованості з податку на доходи фізичних осіб та наголосив на тому, що відповідач не надав жодних доказів наявності недоїмки, при цьому, безпідставно проігноровано факт своєчасної сплати податків з грудневої зарплати 2023 року при її фактичній виплаті 16.01.2024. Позивач також зазначив, що відповідач у відзиві взагалі не навів заперечень щодо військового збору.

У додаткових поясненнях позивач звернув увагу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі № 320/10760/25 між тими самими сторонами, яким було встановлено факт повного та своєчасного виконання грошових зобов`язань за ППР від 04.11.2024. Позивач наголосив на преюдиційності цих обставин. Крім того, позивач підкреслив, що сплата штрафів та пені 05.02.2025 була вимушеним кроком, оскільки без довідки про відсутність заборгованості підприємство втрачало статус критично важливого та можливість бронювання працівників.

04.07.2025 на підставі заяв представників сторін, судом закінчено підготовче провадження та ухвалено перейти до розгляду справи по суті, крім того відповідно до заяв представників сторін подальший розгляд справи вирішено здійснювати у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 12.09.2024 по 18.09.2024 Головне управління ДПС у Київській області провело документальну позапланову невиїзну перевірку Приватно-орендної агрофірми «Україна».

За результатами перевірки складено акт № 47850/10-36-24-06/03756327 від 25.09.2024.

Позивач подав до акту заперечення, які були частково враховані відповідачем (лист № 47249/6/10-36-24-06 від 28.10.2024).

04.11.2024 відповідач виніс податкові повідомлення-рішення форми «Д»: № 475302406 з ПДФО: збільшено суму грошового зобов`язання на 8784185,62 грн (основне зобов`язання - 6289779,64 грн, штрафні санкції - 1572444,91 грн, пеня - 921961,07 грн); № 475312406 з військового збору: збільшено суму грошового зобов`язання на 514805,74 грн (основне зобов`язання - 399217,08 грн, штрафні санкції - 99 804,27 грн, пеня - 15784,39 грн). Вказані рішення були отримані позивачем засобами поштового зв`язку (Укрпошта) 21.11.2024.

Бажаючи скористатися приписами п. п. 69.37 п. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, позивач протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення (тобто в строк до 24.12.2024 включно), сплатив суми основного боргу. Оплата податку на доходи фізичних осіб здійснена у загальній сумі 6495481,18 грн згідно з платіжними інструкціями: №73 від 16.01.2024 на 113 850,95 грн; №19 від 16.01.2024 на 266 796,21 грн; №346 від 25.11.2024 на 114 834,02 грн; №349 від 27.11.2024 на 500 000,00 грн; №345 від 29.11.2024 на 500 000,00 грн; №358 від 03.12.2024 на 700 000,00 грн; №364 від 05.12.2024 на 200 000,00 грн; №365 від 06.12.2024 на 800 000,000 грн; №367 від 09.12.2024 на 800 000,00 грн; №369 від 10.12.2024 на 500 000,00 грн; №377 від 12.12.2024 на 700 000,00 грн; №378 від 12.12.2024 на 500 000,00 грн; №379 від 13.12.2024 на 500 000,00 грн. Оплата військового збору здійснена у загальній сумі 399730,53 грн (при основному боргу за ППР 399217,08 грн) згідно з платіжними інструкціями: №22 від 16.01.2024 на 22 273,29 грн; №74 від 16.01.2024 на 9 487,62 грн; №347 від 25.11.2024 на 367 969,62 грн.

До складу заборгованості станом на 31.12.2023 в акті перевірки ДПС включила ПДФО у сумі 383494,75 грн, нарахований на заробітну плату за грудень 2023 року.

Заробітна плата за грудень 2023 року була фактично виплачена підприємством 16.01.2024. У цей же день, позивач перерахував до бюджету ПДФО (380647,16 грн платіжними інструкціями № 73 та № 19) та військовий збір (31760,91 грн платіжними інструкціями № 22 та № 74).

Позивач вважає, що ці платежі були безпідставно проігноровані відповідачем у його розрахунках та не визнані, як часткове погашення боргу за податковими повідомленнями-рішеннями. Після сплати позивачем сум основного боргу, відповідач всупереч п. п. 69.37 не скасував штрафи та пеню, а відобразив поточні платежі з військового збору в рахунок погашення штрафів, а по ПДФО - залишив суму штрафу та пені в ІКП, як активний податковий борг позивача.

Позивач звертався до відповідача з листами від 27.12.2024, 17.01.2025, 28.01.2025 з вимогою скасувати штрафи, проте відповідач листом від 06.02.2025 відмовив у скасуванні, мотивуючи це неотриманням повної оплати.

Позивач стверджує, що з метою підтвердження статусу критично важливого підприємства для економіки України на 2025 рік, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 76 від 27.01.2023 та для подальшого бронювання своїх працівників, позивач був вимушений 05.02.2025 повністю сплатити суми: штраф 1572444,91 грн та пеню 921961,07 грн з ПДФО. Тільки після цього, позивач отримав довідку про відсутність заборгованості від 10.02.2025 та зберіг статус критично важливого підприємства.

Позивач повторно звертався 16.04.2025 через електронний кабінет платника податків з листами № 9 та № 10 про виправлення помилок обліку в ІКП та визнання цих сум надміру сплаченими, однак контролюючий орган помилки не виправив, що змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Предметом правового регулювання у цій справі є правомірність застосування та утримання контролюючим органом штрафних санкцій та пені за умови виконання платником податків спеціальної тимчасової норми законодавства в період дії воєнного стану.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст.171 ПК України).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу (п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України).

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри (п. п. 1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 цього Кодексу (п. п. 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов`язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125-1.1. ст. 125-1 ПК України).

Ті самі дії, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125-1.2. ст. 125-1 ПК України).

Тимчасово, на період з 01.08.2023 до припинення або скасування воєнного стану на території України, у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов`язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 01.08.2023 та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов`язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується пп. 69.37 п. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України.

З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов`язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов`язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами цього Кодексу (п. 102.1 ст. 102 ПК України).

У ст. 112 ПК України закріплені загальні умови (принципи) притягнення до фінансової відповідальності платника податків, відповідно до яких: особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом (п. 112.3); особа не може бути притягнута двічі до відповідальності одного виду за вчинення одного і того самого податкового правопорушення (п. 112.4).

Щодо застосування пільгового режиму за нормами п. п. 69.37 п. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, слід звернути увагу на те, що тимчасово, на період з 01.08.2023 до припинення або скасування воєнного стану, у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов`язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 01.08.2023, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов`язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 04.11.2024 № 475302406 та № 475312406 були отримані позивачем 21.11.2024. Таким чином, останнім днем 30-денного строку для добровільної сплати основного боргу, з урахуванням вихідних днів, було 24.12.2024. У цей період позивач перерахував: за ППР з ПДФО - 6495481,18 грн (при визначеному в ППР основному боргу 6289779,64 грн); за ППР з військового збору - 399730,53 грн (при визначеному в ППР основному боргу 399217,08 грн).

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються знову при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі № 320/10760/25, між тими самими сторонами, суд встановив факт повного та своєчасного виконання позивачем грошових зобов`язань за ППР від 04.11.2024, що спростовує твердження відповідача про наявність залишку заборгованості за ППР станом на 24.12.2024.

Відповідно до норм п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Згідно з п. п. 168.1.2 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Суд встановив, що заробітна плата за грудень 2023 року була фактично виплачена позивачем 16.01.2024. Того ж дня, позивач, як податковий агент, повністю утримав та перерахував до бюджету ПДФО у сумі 380 647,16 грн та військовий збір у сумі 31 760,91 грн (платіжні інструкції № 73, № 19, № 22, № 74 від 16.01.2024).

Таким чином, позивач діяв у відповідності до вимог ПК України. Відповідач протиправно не врахував ці платежі у подальших розрахунках, фактично відобразивши їх, як недоїмку.

Відповідно до п. 4, 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори визнаються зарахованими до державного бюджету з дня їх зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Згідно з нормами п. 131.2 ст. 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти зараховуються у наступну чергу в рахунок погашення штрафів, в останню чергу - в рахунок пені.

Тому, відповідач безпідставно здійснив перерозподіл коштів, спрямувавши поточні платежі позивача на дострокове погашення ще не узгоджених штрафів та пені, чим створив заборгованість за основним зобов`язанням.

Судом враховується, що позивач звертався до відповідача, зокрема, з листами від 27.12.2024, 17.01.2024, 28.01.2025, якими просив відповідача згідно із п. п. 69.37 п. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України скасувати штраф та пеню після повної і своєчасної сплати позивачем нарахованої суми ПДФО. У відповідь на свої звернення, отримав лист відповідача від 06.02.2025, яким він не погоджується із повною сплатою позивачем нарахованих податкових зобов`язань згідно із від 04.11.2024 і тому не вбачав підстав для скасування позивачу штрафу та пені.

Позивач надав суду оборотно-сальдову відомість поточні з рахунку №6411 та банківські виписки, що підтверджують своєчасне та повне виконання позивачем обов`язку сплатити ПДФО, як поточного, так і згідно із ППР від 04.11.2024.

Суд вважає, що позивач сплатив податкові зобов`язання з ПДФО та військового збору згідно ППР від 04.11.2024 протягом 30 днів з дати отримання цих рішень, а тому були підстави у контролюючого органу за п. п. 69.37 п. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України скасувати нараховані відповідачем штраф в сумі 1572444,91 грн і пеню в сумі 921961,07 грн за несвоєчасну сплату ПДФО згідно ППР від 04.11.2024 р. № 475302406, а також штраф в сумі 99804,27 грн та пеню в сумі 15784,39 грн за несвоєчасну сплату військового збору згідно ППР від 04.11.2024 № 475312406.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача в цій частині та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Щодо похідної вимоги про внесення змін до інтегрованої картки платника податків ( далі - ІКП), суд зауважує, що відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску затвердженого Наказом Мінфіну № 5 від 12.01.2021, інтегрована картка платника (ІКП) є формою оперативного обліку, яка повинна хронологічно та достовірно відображати реальний стан розрахунків платника з бюджетом.

Оскільки в силу п. п. 69.37 штрафи та пеня є безпідставно нарахованими, позивач не мав обов`язку їх сплачувати, а їх фактична сплата 05.02.2025 задля збереження статусу критично важливого підприємства, зумовлює набуття цими коштами статусу надміру сплачених грошових зобов`язань, у розумінні ст. 43 ПК України. Оскільки відповідач як було наведено вище, добровільно відмовився скоригувати дані, на переконання суду, така вимога позивача про зобов`язання відобразити ці суми в ІКП, як надміру сплачені є обґрунтованою та не є передчасною, а тому, підлягає задоволенню для повного захисту прав позивача. При цьому, суд не втручається в дискрецію податкового органу в цій частині, позаяк, сам контролюючий орган має повноваження коригувати ці дані на відповідні суми, які суд не вказує, проте зазначає про відповідні порушення в цій частині.

У контексті доводів відповідача, суд зауважує, що предметом спору у цій справі є штраф та пеня, які не були анульовані відповідачем згідно із п. п. 69.37 п. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України після своєчасної сплати позивачем основного зобов`язання згідно ППР від 04.11.2024, якими відповідач нарахував позивачу податкові зобов`язання з ПДФО та військового збору. У зв`язку з цим, позивач не наводить аргументи щодо незаконності висновків та рішень відповідача про нарахування позивачу штрафних санкцій через порушення строків сплати ЄСВ. Ці санкції були оформлені окремим рішенням відповідача згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», і які оскаржуються за іншою процедурою, ніж процедура, що передбачена у ПК України для оскарження податкових повідомлень-рішень.

Щодо наведених розрахунків відповідача у відзиві, суд зауважує, що доказів на підтвердження існування у позивача заборгованості зі сплати ПДФО в сумі 174945,62 грн станом на 24.12.2024 відповідачем до суду надано не було, при цьому, позивач у позовній заяві зазначив та підтвердив документально сплату ним основного зобов`язання з ПДФО протягом 30 днів з дати отримання ППР до 27.12.2024 в сумі 6495481,18 грн, що є більше ніж було нараховано у податковому повідомленні-рішенні від 04.11.2024 (6289779,64 грн).

У відзиві на позовну заяву також відсутні заперечення з приводу протиправності дій, які полягають у не скасуванні відповідачем штрафу та пені після сплати позивачем основного зобов`язання нарахований у податковому повідомленні-рішенні від 04.11.2024.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд за наслідком розгляду даного спору, вирішив позовні вимоги задовольнити, та розподілити судові витрати по сплаті судового збору згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, за якими судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Судові витрати на правничу допомогу адвоката наразі не розподіляються.

Керуючись ст. 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Приватно-орендної агрофірми "Україна" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування штрафу та пені - задовольнити.

Скасувати штраф в сумі 1572444,91 грн за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб та пеню в сумі 921961,07 грн, що нараховані Головним управлінням ДПС у Київській області Приватно-орендній агрофірмі «Україна» згідно із податковим повідомленням-рішенням від 04.11.2024 № 475302406.

Скасувати штраф в сумі 99804,27 грн за несвоєчасну сплату військового збору та пеню в сумі 15784,39 грн, що нараховані Головним управлінням ДПС у Київській області Приватно-орендній агрофірмі «Україна» згідно із податковим повідомленням рішенням від 04.11.2024 № 475312406.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області відобразити в інтегрованій картці платника Приватно-орендної агрофірми «Україна» сплачені нею суми штрафу в розмірі 1572444,91 грн та пені в розмірі 921961,07 грн з податку на доходи фізичних осіб та сплачені нею суми штрафу в розмірі 99804,27 грн та пені в сумі 15784,39 грн з військового збору, як надміру сплачені грошові зобов`язання та пеня.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь Приватно-орендної агрофірми "Україна" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 33 308,00 грн (тридцять три тисячі триста всім гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.