Рішення № 138659309, 30.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року справа №320/57221/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника з 10.10.2017 без обмеження пенсії максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 10.10.2017 без обмеження пенсії максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 з 01.01.2018 пенсії в разі втрати годувальника, перерахованої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з оновленого грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 01.01.2018, перерахованої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 з 01.04.2019 без обмеження максимальним розміром пенсії в разі втрати годувальника, перерахованої на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2022 у справі № 640/22858/21 з грошового забезпечення, визначеного у довідці № 20-499/201 від 05.05.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.04.2019 пенсії в разі втрати годувальника, перерахованої на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2022 у справі № 640/22858/21 з відповідних сум грошового забезпечення, визначеного у довідці № 20-499/201 від 05.05.2021 без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячної доплати в розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» до пенсії в разі втрати годувальника, нарахованої з сум грошового забезпечення, визначеного у довідці № 20-499/201 від 05.05.2021, без обмеження пенсії максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячну доплату в розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» до пенсії в разі втрати годувальника, нарахованої з сум грошового забезпечення, визначеного у довідці № 20-499/201 від 05.05.2021, без обмеження пенсії максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 , з 01.03.2022 пенсії в разі втрати годувальника, обчисленої з відповідних сум грошового забезпечення, визначеного у довідці № 20-499/201 від 05.05.2021 із врахуванням індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсійних та додаткових видів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження пенсії максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 , з 01.03.2022 пенсію в разі втрати годувальника, обчислену з відповідних сум грошового забезпечення, визначеного у довідці № 20-499/201 від 05.05.2021 із врахуванням індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсійних та додаткових видів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження пенсії максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 , з 01.03.2023 пенсії в разі втрати годувальника, обчисленої з відповідних сум грошового забезпечення, визначеного у довідці № 20-499/201 від 05.05.2021 із врахуванням індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних та додаткових видів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження пенсії максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , з 01.03.2023 пенсію в разі втрати годувальника, обчислену з відповідних сум грошового забезпечення, визначеного у довідці № 20-499/201 від 05.05.2021 із врахуванням індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних та додаткових видів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження пенсії максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 , з 01.03.2024 пенсії в разі втрати годувальника, обчисленої з відповідних сум грошового забезпечення, визначеного у довідці № 20-499/201 від 05.05.2021 із врахуванням індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних та додаткових видів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження пенсії максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , з 01.03.2024 пенсію в разі втрати годувальника, обчислену з відповідних сум грошового забезпечення, визначеного у довідці № 20-499/201 від 05.05.2021 із врахуванням індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних та додаткових видів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження пенсії максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення відповідно до ст. 382 КАС України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом надання доказів сплати судового збору у сумі 2422,40 грн, або уточнити позовні вимоги.

27.01.2025 на адресу суду від позивача надійшли документи по справі, а саме докази сплати судового збору у сумі 2422,40 грн, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 13.01.2025 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначила, що вона отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262). Позивач стверджує, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2022 у справі № 640/22858/21, відповідачем проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі на підставі нової довідки виданої Державною служби з надзвичайних ситуацій України № 20-499/201 від 05.05.2021 про розмір грошового забезпечення загиблого ОСОБА_2 , станом на 05.03.2019, відповідно розмір пенсії склав 55344,80 грн, з 01.03.2022 підсумок пенсії з надбавками складав 63093,07 грн (з урахуванням індексації), та з 01.03.2023 підсумок пенсії з надбавками складав 64593,07 грн (з урахуванням індексації пенсії), та з 01.03.2024 підсумок пенсії з надбавками складав 66093,07 грн (з урахуванням індексації пенсії), який протиправно та незаконно був обмежений максимальним розміром пенсії, та з 01.07.2021 зупинено виплату щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

На думку позивача, такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є протиправними та незаконним, що змусило його звернутися до суду.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що відповідно до статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Заперечуючи проти позовних вимог щодо нарахування та виплати 2000,00 грн доплати до пенсії відповідно до Постанови № 713, відповідач зазначив, що позивачу було здійснено перерахунок пенсії на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2022 у справі № 640/22858/21, внаслідок чого розмір пенсії був значно збільшений, а тому в силу положень пункту 3 Постанови № 713 позивачу не здійснювалась щомісячна доплата у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у відповідача та з 10.10.2017 отримує пенсію по втраті годувальника померлого чоловіка ОСОБА_2 відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон № 2262).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2022 у справі № 640/22858/21, зокрема:

- визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки, виданої Державною служби з надзвичайних ситуацій України № 20-499/201 від 05.05.2021 року про розмір грошового забезпечення загиблого ОСОБА_2 , станом на 05.03.2019 року.

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,16, код ЄДРПОУ 42098368) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі нової довідки виданої Державною служби з надзвичайних ситуацій України № 20-499/201 від 05.05.2021 про розмір грошового забезпечення загиблого ОСОБА_2 , станом на 05.03.2019, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням виплачених сум.

На виконання цього рішення суду ГУ ПФУ здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі довідки виданої Державною служби з надзвичайних ситуацій України № 20-499/201 від 05.05.2021, однак при цьому пенсію позивача було обмежено максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Також судом встановлено, що за результатом розгляду звернення позивача про нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн з 01.07.2021 відповідач відмовив у здійсненні нарахування та виплаті з 01.07.2021 щомісячної доплати в розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» із посиланням на відсутність правових підстав, оскільки після перерахунку пенсії відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2022 у справі № 640/22858/21 розмір пенсії позивача збільшився більш ніж на 2000 грн, у зв`язку з чим підвищення пенсії згідно постанови № 713 не передбачено.

Крім того, відповідач відмовив позивачу у виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 з врахуванням індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 № 118, постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168, постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних та додаткових видів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».

Згідно з розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі позивача підсумок пенсії позивача з надбавками з 01.04.2019 складає 55344,80 грн, з 01.03.2022 підсумок пенсії з надбавками складав 63093,07 грн (з урахуванням індексації), та з 01.03.2023 підсумок пенсії з надбавками складав 64593,07 грн (з урахуванням індексації пенсії), та з 01.03.2024 підсумок пенсії з надбавками складав 66093,07 грн (з урахуванням індексації пенсії). Виплата пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії складає з 01.04.2019 - 14970,00 грн., з 01.03.2024 - 19340,00 грн, з 01.03.2023 - 20930,00 грн, з 01.03.2024 - 23610,00 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром та невиплатою 2000 грн згідно постанови КМУ № 713 після здійснення перерахунку на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2022 у справі № 640/22858/21, з урахуванням індексації, вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог в частині обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.04.2019 після здійснення перерахунку відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2022 у справі № 640/22858/21, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, після здійснення перерахунку пенсії з 01.04.2019 відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2022 у справі № 640/22858/21 підсумок пенсії позивача (з надбавками) складає 55344,80 грн., однак виплату пенсії обмежено максимальним розміром, що підтверджується розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі позивача.

Відповідно до преамбули Закону № 2262 цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року, з урахуванням положень рішення КСУ № 7-рп/2016, у Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17, від 14 травня 2019 року у справі № 591/2109/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17 та від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії осіб, пенсія яким призначена відповідно до Закону № 2262.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом № 2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI- у частині обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону № 2262.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначена пенсія відповідно до Закону № 2262, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

З огляду на вищевказане, суд у цій справі дійшов висновку, що обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262, є протиправним.

Саме такий висновок щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах викладено Верховним Судом у численних постановах, зокрема: від 25 липня 2022 року у справі № 580/3451/21; від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21; від 11 липня 2022 року у справі № 620/613/21; від 29 червня 2022 року у справі № 640/19118/18; від 18 травня 2022 року у справі № 380/12337/20.

За таких обставин, порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо застосування обмеження пенсії позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, при проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2022 у справі № 640/22858/21.

Крім того, захист порушених прав позивача потребує зобов`язання відповідача здійснити з 01.04.2019 виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження максимального розміру пенсії відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2022 у справі № 640/22858/21.

Щодо позовних вимог в частині обмеження відповідачем належної позивачу пенсії максимальним розміром з 01.03.2022 та 01.03.2023, та з 01.03.2024 з урахуванням сум індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 118 від 16.02.2022 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», та від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних та додаткових видів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».

Суд враховує, що на виконання постанов Кабінету Міністрів України з 01.03.2022 та з 01.03.2023, та з 01.03.2024 відповідачем проводилась індексація пенсії позивача, однак пенсія позивача у такі періоди також обмежувалась максимальним розміром до виплати.

Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Приписами ст. 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).

Підстави для проведення індексації визначені ст. 4 Закону № 1282-ХІІ, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі Порядок № 1078).

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 118 від 16.02.2022 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», та від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних та додаткових видів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» територіальним управлінням Пенсійного фонду України проведено позивачу перерахунок індексації суми пенсії з 01.03.2022 та з 01.03.2023, та з 01.03.2024.

Матеріалами справи підтверджується, що пенсійний орган з 01.03.2022 та з 01.03.2023, та з 01.03.2024 здійснив нарахування пенсії позивачу з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 та від 24.02.2023 № 168, та від 23.02.2024 № 185 однак обмежив розмір пенсії до виплати десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. При цьому між сторонами справи не має спору щодо розміру такої індексації.

Тобто, в результаті проведеного з 01.03.2022 та 01.03.2023, та з 01.03.2024 перерахунку пенсії у зв`язку з нарахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 та від 24.02.2023 № 168, та від 23.02.2024 № 185 розмір пенсії обмежений до виплати десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

За викладених обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, суд зазначає, що пенсійний орган, не здійснюючи позивачу виплату перерахованої з 01.03.2022 та з 01.03.2023, та з 01.03.2024 пенсії без обмеження її максимальним розміром, діяв всупереч приписам Конституції України та Закону № 2262-ХІІ.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Суд вважає, що попри наявність в Постанові № 118 та № 168, та № 185 застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв`язку із проведенням його індексації, чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, закон не містить, оскільки положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення Конституційним Судом України.

Так, закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави та умови для обмеження пенсійних виплат, а тому відповідні дії ГУ ПФУ є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам частини другої статті 19 Конституції України.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з правомірністю тверджень позивача про необхідність визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження виплати пенсії позивача після здійснення індексації, включеної до складу пенсії відповідно до постанов КМУ № 118, № 168, № починаючи з 01.03.2022 та з 01.03.2023, та з 01.03.2024 а також зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, нарахованої відповідно до постанов КМУ № 118, № 168, та № 185 починаючи з 01.03.2022 та з 01.03.2023, та з 01.03.2024 відповідно.

Щодо позовних вимог в частині відмови у виплаті щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 01.07.2021, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262, відповідно до якого законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до частин першої-другої статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції та податкової міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Усі призначені за Законом № 2262-ХІІ пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (частина четверта статті 63 Закону № 2262-ХІІ).

З метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб прийнято Постанову № 713.

Пунктом 1 Постанови № 713 установлено з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.

Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01.03.2018, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.

У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01.07.2021.

Пунктом 3 Постанови № 713 встановлено Пенсійному фонду України забезпечити встановлення з 01.07.2021 виплат, передбачених пунктами 1 і 2 цієї постанови, а також виплат, передбачених абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій» для учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності, за матеріалами пенсійних справ.

Як було вказано вище, на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2022 у справі № 640/22858/21 позивачеві було проведено перерахунок пенсії з урахуванням нової довідки про розмір грошового забезпечення, однак виплату доплати у сумі 2000 грн. відповідно до Постанови № 713 відповідач не здійснює.

Суд зауважує, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, у постанові від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 107217833) Верховний Суд дійшов такого висновку:

«Відповідно до пояснювальної записки до проекту постанови № 713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018, які мають місце після перерахунку пенсії.

Прийняття постанови зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 01.07.2021 зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2000,00 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000,00-2700,00 грн.

Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01.07.2021 колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018 було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн., виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018.

Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови № 713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.

У зв`язку із чим колегія суддів не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції про те, що проведений на виконання судового рішення по справі № 420/18380/21 перерахунок пенсії позивача відбувся не з метою відновлення порушеного права позивача, а фактично внаслідок зміни правового врегулювання спірних правовідносин після набрання законної сили рішенням суду по справі № 826/12704/18 у 2019 році, внаслідок чого змінились складові грошового забезпечення.

Таким чином, оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений ГУ ПФУ з 01.10.2022 на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018».

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02 березня 2023 року у справі № 600/870/22-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 109311957).

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Застосовуючи ці висновки до обставин справи, суд дійшов висновку, що перерахунок пенсії позивача, проведений відповідачем на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Тому позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 грн. відповідно до постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018.

За таких обставин, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у виплаті позивачу щомісячної доплати в розмірі 2000 грн є протиправною. Відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та, відповідно, підлягають задоволенню.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та виплатити відповідну доплату до пенсії згідно з постановою № 713 з 01.07.2021, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Так, згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Щодо позовних вимог в частині проведення перерахунку та обмеження відповідачем належної позивачу пенсії максимальним розміром з 10.10.2017 та обмеження відповідачем належної позивачу пенсії максимальним розміром з 01.01.2018 то суду не надано доказів того, що права позивача у цій частині порушено діями та/або бездіяльністю відповідача.

Вирішуючи позовну вимогу в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

При цьому, частиною шостою статті 382 КАС України визначено, що суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання.

Крім того, відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз викладеного дає суду підстави сформувати висновки про те, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними ухвалах від 16.09.2020 та від 12.01.2022 у справі №826/9960/15 (№11-1403апп18).

Суд звертає увагу, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Таким чином, спосіб судового контролю, передбачений стаття 382 КАС України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, яке залишається невиконаним.

При цьому аби застосувати вказаний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення.

У свою чергу, особа, яка звертається із заявою про встановлення судового контролю у порядку, передбаченому статтею 382 КАС України, повинна навести достатні аргументи, які б підтверджували необхідність застосування такого виду судового контролю.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними постановах від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а та від 29.04.2022 у справі №120/2914/19-а, які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що станом на час вирішення спору по суті відсутні об`єктивно підтверджені належними і допустимими доказами підстави вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Резюмуючи наведене, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду на стадії ухвалення судового рішення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС).

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 3633,60 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обмеження максимальним розміром виплати пенсії ОСОБА_1 після здійснення перерахунку його пенсії відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2022 у справі № 640/22858/21, з 01.04.2019.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) без обмеження максимальним розміром після перерахунку відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2022 у справі № 640/22858/21, з 01.04.2019.

4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з 01.03.2022.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) з урахуванням індексації, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження пенсії максимальним розміром, з 01.03.2022.

6. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з 01.03.2023.

7. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) з урахуванням індексації, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження пенсії максимальним розміром, з 01.03.2023.

8. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних та додаткових видів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», з 01.03.2024.

9. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) з урахуванням індексації, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних та додаткових видів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження пенсії максимальним розміром, з 01.03.2024.

10. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 2000 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з 01.07.2021.

11. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 2000 грн відповідно до Постанови КМУ від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження максимальним розміром, з 01.07.2021.

12. В іншій частині позовних вимог відмовити.

13. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 3633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно Кудрявська, 16, ідентифікаційний код: 42098368).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.