Рішення № 138659018, 30.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року справа №320/49653/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у місті Києві (адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

Представник позивача Осипчук Алли Іванівни звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, у якому просить суд:

-Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №59842240203 від 27.06.2025 року.

-Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №59853240203 від 27.06.2025 року.

-Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №59866240203 від 27.06.2025 року.

-Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №59871240203 від 27.06.2025 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 прийнято адміністративну справу до провадження, вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 постановлено письмове клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі задовольнити. Судове засідання, що призначене 11.11.2025 року о 09 год. 30 хв. у справі № 320/49653/25 проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 закрито підготовче засідання та прийнято рішення перейти до розгляду справи по суті.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач довідався про наявність податкового боргу у сумі 2 414 485,00 грн. ОСОБА_1 стверджує, що до цього часу не була обізнана про проведення щодо неї податкової перевірки, не отримувала акта перевірки, а також податкових повідомлень-рішень. З огляду на це вона звернулася за правничою допомогою до адвоката, який 23.08.2025 року направив адвокатський запит про надання копії акта перевірки та податкових повідомлень-рішень. У відповідь 26.08.2025 року було отримано копії податкових повідомлень-рішень, дві сторінки акта перевірки та рахунок для оплати вартості копіювання решти сторінок акта. Після здійснення відповідної оплати 03.09.2025 року позивач отримала повний текст акта перевірки. Крім того, 08.09.2025 року у відповідь на адвокатський запит були отримані докази направлення наказу ГУ ДПС у м. Києві від 28.03.2025 №2398-п та повідомлення про початок перевірки, докази направлення акта документальної позапланової перевірки №43372/Ж5/26-15-24-02-03/2949107345 від 23.05.2025 року, а також докази направлення податкових повідомлень-рішень від 27.06.2025 року №59842240203, №59866240203, №59853240203 та №59871240203.

ОСОБА_1 зазначає, що після отримання вказаних документів їй стало відомо, що вся кореспонденція, направлена контролюючим органом, була повернута відправнику у зв`язку із закінченням строку її зберігання. Водночас позивач стверджує, що жодних повідомлень від АТ Укрпошта про надходження поштової кореспонденції вона не отримувала. З метою з`ясування причин невручення кореспонденції адвокатом було направлено адвокатський запит до відділення АТ Укрпошта №03115. У відповіді від 24.09.2025 року зазначено, що повідомлення про надходження кореспонденції були вкладені до поштової скриньки адресата. Разом із тим позивач не погоджується із цією інформацією та зазначає, що жодних повідомлень у поштовій скриньці не знаходила, а під час усного звернення працівники поштового відділення повідомили, що листи не були вручені через недостатню кількість листонош.

Позивач зазначає, що 19.12.2016 року придбала частку у статутному капіталі ТОВ Папірус Опт Збут у розмірі 33 % статутного капіталу товариства вартістю 4 950 000,00 грн, яку повністю оплатила. Надалі рішенням загальних зборів учасників товариства від 10.09.2019 року було зменшено розмір статутного капіталу та здійснено перерозподіл часток, унаслідок чого належна позивачу частка становила 4 950 000,00 грн, що відповідало 36,89 % статутного капіталу товариства. 18.09.2019 року позивач здійснила продаж зазначеної частки. Також 19.12.2016 року ОСОБА_1 придбала частку у статутному капіталі ТОВ Папірус Гурт Збут у розмірі 33 % статутного капіталу товариства вартістю 4 950 000,00 грн, яку повністю оплатила. 03.10.2019 року загальними зборами учасників було прийнято рішення про зменшення статутного капіталу товариства та перерозподіл часток, унаслідок чого частка позивача становила 4 951 104,00 грн або 32,24 % статутного капіталу товариства. 09.10.2019 року позивач внесла до статутного капіталу товариства 1 104,00 грн, після чого 11.10.2019 року відчужила належну їй частку.

Позивач зазначає, що 07.07.2020 року подала декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік, у якій відобразила операції з відчуження корпоративних прав. При цьому продаж часток здійснювався за ціною їх придбання, у зв`язку із чим, на думку позивача, інвестиційний прибуток не виник. ОСОБА_1 виходить із того, що оподаткуванню підлягає не сума доходу від продажу корпоративних прав, а лише позитивна різниця між вартістю їх придбання та реалізації. Оскільки такої позитивної різниці при відчуженні корпоративних прав ТОВ Папірус Опт Збут та ТОВ Папірус Гурт Збут не виникло, позивач вважає, що об`єкт оподаткування був відсутній, а тому відсутні й порушення вимог Податкового кодексу України, зазначені контролюючим органом.

Крім того, позивач вважає, що контролюючим органом були допущені порушення під час призначення та проведення документальної позапланової перевірки. Позивач зазначає, що після подання декларації за 2019 рік отримала запит контролюючого органу №22164/0/26-15-33-08-20 від 04.09.2020 року, яким було запропоновано надати документи на підтвердження достовірності відомостей, зазначених у декларації. У відповідь 17.09.2020 року позивач надала письмові пояснення та документи, зокрема договори купівлі-продажу корпоративних прав, протоколи загальних зборів, акти приймання-передачі часток та банківську виписку, які, на її думку, підтверджували відсутність інвестиційного прибутку. Попри це контролюючим органом була призначена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо правильності нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору з операцій з продажу корпоративних прав.

ОСОБА_1 зазначає, що не отримувала інформації про призначення перевірки та початок її проведення, а також вважає, що перевірку було призначено без передбачених законом підстав, визначених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. На обґрунтування цієї позиції позивач зазначає, що запит контролюючого органу від 04.09.2020 року не містив відомостей про недостовірність даних декларації, не визначав, які саме операції викликають сумнів, а також не містив інформації щодо джерел отримання відповідних відомостей. Незважаючи на це, після надання позивачем пояснень та підтвердних документів контролюючим органом було призначено документальну позапланову перевірку, що, на думку позивача, не відповідало вимогам Податкового кодексу України.

За результатами перевірки був складений акт №43372/Ж5/26-15-24-02-03/2949107345 від 23.05.2025 року, у якому зазначено, що позивач не надала розрахункових документів, які підтверджують понесені витрати на придбання інвестиційного активу, а також книгу обліку доходів і витрат. ОСОБА_1 заперечує такі висновки та зазначає, що акт перевірки не містить відомостей про складання та вручення їй запиту щодо надання відповідних документів або пояснень під час проведення перевірки. На думку позивача, контролюючий орган не звертався із вимогою надати зазначені документи, що підтверджується самим актом перевірки. У зв`язку із цим позивач вважає безпідставним прийняття податкового повідомлення-рішення №59853240203 від 27.06.2025 року про застосування штрафних санкцій за ненадання книги обліку доходів і витрат.

Також позивач звертає увагу, що податковими повідомленнями-рішеннями №59842240203 та №59871240203 від 27.06.2025 року до неї застосовано штраф у розмірі 25 % відповідно до пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, який передбачає відповідальність за умисне вчинення податкового правопорушення. Водночас, на думку позивача, ані акт перевірки, ані податкові повідомлення-рішення, ані розрахунки до них не містять обґрунтування наявності умислу в її діях. З огляду на це ОСОБА_1 вважає, що податкові повідомлення-рішення №59842240203 та №59871240203 є протиправними.

Щодо податкового повідомлення-рішення №59866240203 від 27.06.2025 року про застосування штрафу за несвоєчасне подання декларації про майновий стан і доходи, позивач зазначає, що відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України протягом періоду дії карантину штрафні санкції за порушення податкового законодавства не застосовуються, крім прямо визначених законом випадків. ОСОБА_1 вважає, що несвоєчасне подання декларації не належить до переліку винятків, за які допускається застосування штрафу під час карантину. Крім того, позивач зазначає, що відповідне порушення, за висновком контролюючого органу, мало місце у період з 01.07.2020 по 07.07.2020 року, тобто під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного позивач вважає, що всі спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог податкового законодавства, є необґрунтованими та протиправними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

27.10.2025 представник Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві скерував до суду письмовий відзив, із змісту якого встановлено, що останній просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору з доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу часток у статутному капіталі ТОВ Папірус Гурт Збут та ТОВ Папірус Опт Збут за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 проведено на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та наказу ГУ ДПС у м. Києві від 28.03.2025 №2398-п. Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України позивача було повідомлено про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки шляхом направлення письмового повідомлення від 28.03.2025 №951/26-15-24-02-03 та копії наказу від 28.03.2025 №2398-п рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою. При цьому лист повернувся до контролюючого органу у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

За твердженням відповідача, згідно з відомостями, зазначеними у додатку Ф1 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік та наданими документами, позивач отримала інвестиційний дохід від продажу частки у статутному капіталі ТОВ Папірус Гурт Збут у сумі 4 951 104,00 грн та від продажу частки у статутному капіталі ТОВ Папірус Опт Збут у сумі 4 950 000,00 грн.

Відповідач зазначає, що 07.07.2020 року позивач подала до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДПС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік із додатком Ф1 Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами, яка зареєстрована за №67317. На думку відповідача, перевіркою встановлено, що зазначена декларація подана з порушенням граничного строку, визначеного податковим законодавством, оскільки граничним строком її подання було 01.07.2020 року, тоді як фактично декларацію подано 07.07.2020 року. Відповідач зазначає, що у поданому додатку Ф1 ОСОБА_1 задекларувала інвестиційний дохід від продажу частки у статутному капіталі ТОВ Папірус Гурт Збут у сумі 4 951 104,00 грн та інвестиційні витрати на її придбання у такому ж розмірі, а також дохід від продажу частки у статутному капіталі ТОВ Папірус Опт Збут у сумі 4 950 000,00 грн та інвестиційні витрати на її придбання у сумі 4 950 000,00 грн. Загальна сума задекларованого позивачем інвестиційного доходу, за твердженням відповідача, становила 9 901 104,00 грн. Відповідач посилається на договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ Папірус Гурт Збут від 11.10.2019 року, відповідно до якого позивач здійснила продаж частки у статутному капіталі товариства вартістю 4 951 104,00 грн фізичній особі ОСОБА_2 за ціною 4 951 104,00 грн. Відповідно до пункту 3.1 договору, продавець отримав кошти до моменту його підписання. Передача частки підтверджується актом приймання-передачі від 11.10.2019 року. Також відповідач посилається на договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ Папірус Опт Збут №3 від 18.09.2019 року, згідно з яким позивач продала частку у статутному капіталі товариства вартістю 4 950 000,00 грн фізичній особі ОСОБА_2 за ціною 4 950 000,00 грн. Відповідно до пункту 3.1 цього договору продавець також отримав кошти до моменту його підписання, а передача частки підтверджується актом приймання-передачі від 18.09.2019 року. Відповідач зазначає, що за результатами перевірки встановлено отримання позивачем у 2019 році інвестиційного доходу від продажу зазначених часток у загальній сумі 9 901 104,00 грн. Водночас відповідач вказує, що на підтвердження задекларованих інвестиційних витрат щодо частки у статутному капіталі ТОВ Папірус Гурт Збут позивач листом від 17.09.2020 року надала документи, перелічені у пункті 2.5 акта перевірки. За твердженням відповідача, відповідно до договору купівлі-продажу корпоративних прав №1 від 19.12.2016 року позивач придбала частку у статутному капіталі ТОВ Папірус Гурт Збут вартістю 4 950 000,00 грн у фізичної особи ОСОБА_3 . При цьому відповідач зазначає, що відповідно до умов договору продавець отримав кошти до моменту його підписання, однак документи, які підтверджують проведення розрахунків між сторонами цього договору, ні разом із декларацією, ні під час перевірки позивачем не були надані. Відповідач також зазначає, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ Папірус Гурт Збут від 03.10.2019 року статутний капітал товариства було зменшено та здійснено перерозподіл часток, після чого частка позивача становила 4 950 000,00 грн. Крім того, згідно з банківською випискою товариства від 09.10.2019 року позивач здійснила поповнення статутного капіталу на суму 1 104,00 грн, унаслідок чого її частка становила 4 951 104,00 грн, яка згодом була відчужена за договором від 11.10.2019 року. Аналогічно, за твердженням відповідача, відповідно до договору купівлі-продажу корпоративних прав №1 від 19.12.2016 року позивач придбала частку у статутному капіталі ТОВ Папірус Опт Збут вартістю 4 950 000,00 грн у фізичної особи ОСОБА_3 , однак документи, що підтверджують проведення розрахунків за цим договором, до декларації та під час перевірки також не були надані. Відповідач зазначає, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ Папірус Опт Збут від 10.09.2019 року після зменшення статутного капіталу та перерозподілу часток частка позивача становила 4 950 000,00 грн, що відповідало 36,89 % статутного капіталу, та була відчужена за договором від 18.09.2019 року. На підставі наведеного відповідач стверджує, що під час перевірки позивач не надала розрахункових документів, які підтверджують придбання (формування) часток у статутному капіталі ТОВ Папірус Гурт Збут та ТОВ Папірус Опт Збут загальною вартістю 9 900 000,00 грн. Відповідач вважає, що ненадання документів, які підтверджують фактичне понесення витрат на придбання інвестиційних активів, свідчить про відсутність підтверджених витрат на їх придбання. У зв`язку із цим відповідач зазначає, що перевіркою встановлено завищення позивачем інвестиційних витрат на суму 9 900 000,00 грн та відповідне заниження інвестиційного прибутку на таку ж суму, з якої, на думку відповідача, не було сплачено податок на доходи фізичних осіб. За результатами перевірки складено акт від 23.05.2025 №43372/Ж5/26-15-24-02-03/2949107345, у якому, за твердженням відповідача, встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік; ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат; заниження інвестиційного прибутку на суму 9 900 000,00 грн, що призвело до несплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 782 000,00 грн; а також ненарахування та неперерахування до бюджету військового збору у сумі 148 500,00 грн.

Відповідач зазначає, що акт перевірки було направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою, однак поштове відправлення повернулося у зв`язку із закінченням строку зберігання. Крім того, відповідач зазначає, що заперечення на акт перевірки позивачем до ГУ ДПС у м. Києві не подавалися. На підставі акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.06.2025 №59842240203, №59866240203, №59853240203 та №59871240203, які також були направлені позивачу рекомендованими листами з повідомленням про вручення за податковою адресою. За твердженням відповідача, зазначені поштові відправлення повернулися до контролюючого органу у зв`язку із закінченням строку їх зберігання.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що під час проведення перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м. Києві діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України та законами України, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та не підлягають скасуванню.

08.12.2025 представник Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві скерував до суду додаткові пояснення, у яких зазначає, що документальна позапланова перевірка позивача була призначена правомірно та відповідала вимогам Податкового кодексу України. Відповідач посилається на положення пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, відповідно до яких контролюючі органи уповноважені проводити камеральні, документальні (планові та позапланові, виїзні та невиїзні) і фактичні перевірки. При цьому документальна перевірка, за твердженням відповідача, здійснюється на підставі податкової звітності, первинних документів, регістрів обліку, інших документів та податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку. На думку відповідача, підставою для проведення документальної позапланової перевірки у цій справі був підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який передбачає можливість проведення такої перевірки у разі виявлення недостовірності даних, зазначених у податковій декларації платника податків.

Відповідач зазначає, що ГУ ДПС у м. Києві направило позивачу лист від 04.09.2020 № 22164/О/26-15-13-08-20 із запитом про надання пояснень та документального підтвердження відомостей, зазначених у податковій декларації за 2019 рік. На цей запит позивач листами від 17.09.2020 (зареєстрованими в ГУ ДПС 23.09.2020 за № О/13714/ДНЗ та № О/13715/ДЗН) надав документи, які були використані під час проведення перевірки.

За твердженням відповідача, наданими договорами купівлі-продажу корпоративних прав від 19.12.2016 підтверджується придбання позивачем часток у статутних капіталах ТОВ ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ та ТОВ ПАПІРУС ОПТ ЗБУТ вартістю по 4 950 000,00 грн кожна. Водночас відповідач зазначає, що документи, які підтверджують проведення розрахунків між позивачем та продавцем ОСОБА_3 за цими договорами, ані разом із декларацією, ані під час перевірки подані не були. Крім того, відповідач посилається на протокол № 1/2019 загальних зборів учасників ТОВ ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ від 03.10.2019, відповідно до якого після зменшення статутного капіталу та перерозподілу часток частка позивача становила 34,24 % вартістю 4 950 000,00 грн. Також зазначається, що згідно з банківською випискою від 09.10.2019 позивач здійснила поповнення статутного капіталу товариства на суму 1 104,00 грн, унаслідок чого вартість її частки становила 4 951 104,00 грн, яка згодом була відчужена за договором від 11.10.2019. Щодо ТОВ ПАПІРУС ОПТ ЗБУТ відповідач зазначає, що відповідно до протоколу № 1/2019 загальних зборів учасників від 10.09.2019 після перерозподілу часток частка позивача становила 36,89 % вартістю 4 950 000,00 грн та була відчужена за договором від 18.09.2019. Відповідач наголошує, що під час перевірки позивачем не було надано розрахункових документів, які підтверджували б фактичне придбання (формування) частки у статутному капіталі ТОВ ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ у сумі 4 950 000,00 грн та частки у статутному капіталі ТОВ ПАПІРУС ОПТ ЗБУТ у сумі 4 950 000,00 грн. У зв`язку з цим відповідач вважає, що застосування підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України було правомірним.

Підсумовуючи викладене, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України та законами України, із дотриманням принципів законності, обґрунтованості, добросовісності, розсудливості, пропорційності та рівності перед законом, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Позиція сторін по справі, висловлена у судовому засіданні.

ОСОБА_1 , яка була належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, у судове засідання не з`явилась.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні надала усні пояснення та просила суд визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення.

Представник Головного управління ДПС у місті Києві у судовому засіданні надала усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, проти їх задоволення заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

19.12.2016 року ОСОБА_1 придбала частку в статутному капіталі ТОВ «Папірус Опт Збут» в розмірі 4 950 000,00 грн - 33% статутного капіталу товариства, за яку сплатила грошові кошти в сумі 4 950 000,00 грн.

Крім цього, 19.12.2016 року позивач також придбала частку в статутному капіталі ТОВ «Папірус Гурт Збут» в розмірі 4 950 000,00 грн - 33% статутного капіталу товариства, за яку сплатила грошові кошти в сумі 4 950 000,00 грн.

Відповідно наданого договору купівлі - продажу корпоративних прав ТОВ «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ» № 1 від 19.12.2016 року, ОСОБА_1 (Покупець) придбала частку (33%) статутного капіталу ТОВ «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ», що складає 4 950 000,00 грн за ціною 4 950 000,00 грн у фізичної особи ОСОБА_3 (Продавець).

Відповідно наданого договору купівлі - продажу корпоративних прав ТОВ «ПАПІРУС ОПТ ЗБУТ» № 1 від 19.12.2016 року , ОСОБА_1 (Покупець) придбала частку (33%) статутного капіталу ПАПІРУС ОПТ ЗБУТ», що складає 4 950 000,00 грн за ціною 4 950 000,00 грн у фізичної особи ОСОБА_3 (Продавець). Відповідно до п.3.1 договору від 19.12.2016 року , продавець отримав кошти до моменту підписання цього договору.

19.12.2016 ОСОБА_3 подала нотаріально посвідчену (приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Гончар Т.М. та зареєстрована в реєстрі за № 2914) заяву про вихід зі складу учасників ТОВ «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ», відповідно до якої повідомила про відступлення належної їй частки у статутному капіталі Товариства в розмірі 4 950 000,00 грн, що становить 33% статутного капіталу, на користь ОСОБА_1 , а також частки у розмірі 1 275 000,00 грн, що становить 8,5% статутного капіталу, на користь ОСОБА_4 .

Матеріали справи містять договір № 1 купівлі-продажу корпоративних прав (відступлення частки шляхом купівлі-продажу) від 19.12.2016, укладений між ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець), предметом якого є відступлення частки у статутному капіталі ТОВ «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ». Відповідно до умов договору Продавцю належала частка у розмірі 6 225 000,00 грн (41,5% статутного капіталу), з яких Покупцю відчужувалась частка у розмірі 4 950 000,00 грн (33% статутного капіталу). Пунктом 3.1 договору визначено, що продаж корпоративних прав здійснюється за ціною 4 950 000,00 грн, які Продавець отримав до моменту підписання договору.

Крім того, у матеріалах справи міститься договір № 2 купівлі-продажу корпоративних прав від 19.12.2016, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до якого останньому відчужено частку у статутному капіталі ТОВ «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ» у розмірі 1 275 000,00 грн, що становить 8,5% статутного капіталу Товариства. Ціна продажу визначена у сумі 731 000,00 грн, які, згідно з пунктом 3.1 договору, Продавець отримав до моменту його підписання.

Встановлено, що до матеріалів справи долучено чотири розписки, складені 14.12.2016, 15.12.2016, 17.09.2019 та 10.10.2019, які містять відомості щодо передачі грошових коштів у зв`язку з придбанням та відчуженням часток у статутному капіталі ТОВ «Папірус Гурт Збут» та ТОВ «Папірус Опт Збут».

У розписці від 14.12.2016 ОСОБА_3 підтвердила отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у загальній сумі 4 950 000,00 грн, які, відповідно до змісту документа, передавалися протягом періоду з 07.09.2016 по 14.12.2016 в рахунок придбання частки у статутному капіталі ТОВ «Папірус Опт Збут». Документ містить перелік окремих платежів, датований періодом з 07.09.2016 по 14.12.2016, відомості про свідків передачі коштів - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також підписи продавця та покупця частки із зазначенням, що розписка написана власноруч 14.12.2016.

Відповідно до розписки від 15.12.2016 ОСОБА_3 підтвердила отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у загальній сумі 4 950 000,00 грн, які, згідно зі змістом документа, передавалися протягом періоду з 08.09.2016 по 15.12.2016 в рахунок придбання частки у статутному капіталі ТОВ «Папірус Гурт Збут». У документі наведено перелік окремих платежів, датований періодом з 08.09.2016 по 15.12.2016, зазначено свідків передачі коштів - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також містяться підписи продавця та покупця частки.

Згідно з розпискою від 17.09.2019 ОСОБА_1 підтвердила отримання від ОСОБА_2 грошових коштів у загальній сумі 4 950 000,00 грн, які, відповідно до змісту документа, передавалися протягом періоду з 02.01.2019 по 17.09.2019 в рахунок придбання частки у статутному капіталі ТОВ «Папірус Опт Збут». Документ містить перелік окремих платежів із зазначенням дат та сум, відомості про свідків передачі коштів - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Відповідно до розписки від 10.10.2019 ОСОБА_1 підтвердила отримання від ОСОБА_2 грошових коштів у загальній сумі 4 951 104,00 грн, які, згідно зі змістом документа, передавалися протягом періоду з 08.01.2019 по 10.10.2019 в рахунок придбання частки у статутному капіталі ТОВ «Папірус Гурт Збут». У розписці наведено перелік окремих дат та сум передачі коштів, зазначено свідків передачі коштів - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

10.09.2019 року Загальними Зборами Учасників ТОВ «Папірус Опт Збут» було прийнято рішення про зменшення розміру статутного капіталу товариства до 13 420 000,00 грн., та перерозподілу часток в наслідок чого належна ОСОБА_1 частка в статутному капіталі товариства становила 4 950 000,00 грн. - 36,89% статутного капіталу товариства.

Відповідно протоколу № 1/2019 загальних зборів учасників ТОВ «ПАПІРУС ОПТ ЗБУТ» від 10.09.2019 року , вирішено зменшити розмір статутного капіталу ТОВ «ПАПІРУС ОПТ ЗБУТ» та перерозподілити частки учасників. Після перерозподілу частка ОСОБА_1 складала 4 950 000,00 грн., що становить 36,89%, яка була продана, згідно договору від 18.09.2019 року

18.09.2019 року ОСОБА_1 здійснила продаж належної їй частки в статутному капіталі ТОВ «Папірус Опт Збут».

Відповідно наданого фізичною особою ОСОБА_1 договору купівлі - продажу корпоративних прав ТОВ «ПАПІРУС ОПТ ЗБУТ» № 3 від 18.09.2019, фізичною особою ОСОБА_1 (Продавець) здійснено продаж частки (36,89%) статутного капіталу ТОВ «ПАПІРУС ОПТ ЗБУТ» вартістю 4 950 000,00 грн за ціною 4 950 000,00 грн фізичній особі ОСОБА_2 (Покупець). Відповідно до п.3.1 договору від 18.09.2019 року , продавець отримав кошти до моменту підписання цього договору. Передача частки (36,89%) у статутному капіталі ТОВ «ПАПІРУС ОПТ ЗБУТ» підтверджено актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ПАПІРУС ОПТ ЗБУТ» від 18.09.2019 року

Відповідно до п.3.1 договору від 18.09.2019 року , продавець отримав кошти до моменту підписання цього договору.

Матеріали справи містять також акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ПАПІРУС ОПТ ЗБУТ» від 18.09.2019, складений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно з яким Продавець передав, а Покупець прийняв у власність частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 4 950 000,00 грн, що становить 36,89% статутного капіталу. У документі зазначено, що статутний капітал Товариства становить 13 420 000,00 грн, передана частка сформована грошовими коштами та сплачена в повному обсязі.

03.10.2019 року Загальними Зборами Учасників ТОВ «Папірус Гурт Збут» було прийнято рішення про зменшення розміру статутного капіталу товариства до 14 460 000,00 грн., та перерозподілу часток в наслідок чого належна ОСОБА_1 частка в статутному капіталі товариства становила 4 951 104,00 грн - 32,24% статутного капіталу товариства.

Відповідно протоколу № 1/2019 загальних зборів учасників ТОВ «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ» про зменшення статутного капіталу Товариства від 03.10.2019 року вирішено зменшити розмір статутного капіталу «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ» та перерозподілити частки учасників. Після перерозподілу частка ОСОБА_1 складала 4 950 000,00 грн, що становить 34,24%).

09.10.2019 позивач внесла грошові кошти в статутний капітал ТОВ «Папірус Гурт Збут» в сумі 1 104,00 грн.

Згідно з копії банківської виписки ТОВ «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ» від 09.10.2019 року , позивачем 09.10.2019 року здійснено поповнення статутного капіталу «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ» на суму 1 104,00 гривень.

Таким чином, суд встановив, що частка статутного капіталу ТОВ «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ» позивача складала 34,24%, вартістю 4 951 104,00 грн, яка була продана, згідно договору від 11.10.2019 року.

11.10.2019 року позивач здійснила продаж належної їй частки в статутному капіталі ТОВ «Папірус Гурт Збут».

Відповідно до договору купівлі - продажу корпоративних прав ТОВ «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ» від 11.10.2019 року, фізичною особою ОСОБА_1 (Продавець) здійснено продаж частки (34,24%) статутного капіталу ТОВ «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ» вартістю 4 951 104,00 грн за ціною 4 951 104,00 грн фізичній особі ОСОБА_2 (Покупець). Відповідно до п.3.1 договору від 11.10.2019 року , продавець отримав кошти до моменту підписання цього договору. Передача частки (34,24%) у статутному капіталі ТОВ «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ» підтверджено актом приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ» від 11.10.2019 року .

З матеріалів справи також вбачається, що 11.10.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складено акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ», відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв у власність частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 4 951 104,00 грн, що становить 34,24% статутного капіталу. В акті зазначено, що статутний капітал Товариства становить 14 460 000,00 грн, ціна продажу частки складає 4 951 104,00 грн.

07.07.2020 року позивачем подано до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДПС у м. Києві звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік з Додатком Ф1 «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами», яка зареєстрована за № 67317.

Після подання Декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік, позивачем було отримано запит від контролюючого органу №22164/0/26-15-33-08-20 від 04.09.2020 року, в порядку статті 73.3 Податкового кодексу України, відповідно до якого запропоновано надати документи, підтверджуючі достовірність відомостей зазначених у податковій декларації за наслідками звітного 2019 року.

17.09.2020 позивачем була надана відповідь на письмовий запит контролюючого органу , в якій надані пояснення та їх документальні підтвердження, зокрема до відповіді додані такі документи:-Копія Договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «Папірус Опт Збут» № 1 від 19.12.2016 року -Копія Протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ «Папірус Опт Збут» від 19.12.2016-Копія Протоколу №1/2019 загальних зборів учасників ТОВ «Папірус Опт Збут» від 10.09.2019 року -Копія Договору №3 купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «Папірус Опт Збут» від 18.09.2019 року -Копія Акту Приймання-Передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Папірус Опт Збут» від 18.09.2019 року -Копія Договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «Папірус Гурт Збут» № 1 від 19.12.2016 року -Копія Протоколу №1/2019 загальних зборів учасників ТОВ «Папірус Гурт Збут» від 03.10.2019 року -Копія банківської виписки ТОВ «Папірус Гурт Збут» від 09.10.2029 року -Копія Договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «Папірус Гурт Збут» від 11.10.2019 року -Копія Акту Приймання-Передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Папірус Гурт Збут» від 11.10.2019 року.

На підтвердження задекларованих інвестиційних витрат у сумі 4 951 104,00 грн, пов`язаних з продажем в 2019 році частки (34,24%) статутного капіталу ТОВ «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ» позивачем листом від 17.09.2020 року б/н (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 23.09.2020 року № О/13714/ДНЗ) надано документи, зазначені в п.2.5 акту перевірки.

Також до матеріалів справи долучено пояснення ОСОБА_1 від 17.09.2020, подані до Головного управління ДПС у місті Києві щодо ТОВ «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ». У зазначених поясненнях позивач повідомила, що 19.12.2016 придбала частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 4 950 000,00 грн (33% статутного капіталу), за яку сплатила грошові кошти у такому ж розмірі. Також зазначено, що 03.10.2019 загальними зборами учасників прийнято рішення про зменшення статутного капіталу та перерозподіл часток, унаслідок чого належна їй частка становила 4 951 104,00 грн. Крім того, зазначено про внесення 09.10.2019 грошових коштів до статутного капіталу Товариства у сумі 1 104,00 грн та про продаж 11.10.2019 належної їй частки за ціною 4 951 104,00 грн. До пояснень додано копії договору купівлі-продажу корпоративних прав № 1 від 19.12.2016, протоколу № 1/2019 загальних зборів учасників від 03.10.2019, банківської виписки ТОВ «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ» від 09.10.2029 (дата зазначена саме таким чином у документі), договору купівлі-продажу корпоративних прав від 11.10.2019 та акта приймання-передачі частки від 11.10.2019.

Крім того, матеріали справи містять пояснення ОСОБА_1 від 17.09.2020 щодо ТОВ «ПАПІРУС ОПТ ЗБУТ», у яких зазначено, що 19.12.2016 нею придбано частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 4 950 000,00 грн (33% статутного капіталу), за яку сплачено грошові кошти у такому ж розмірі. Також зазначено, що 10.09.2019 загальними зборами учасників прийнято рішення про зменшення статутного капіталу та перерозподіл часток, унаслідок чого належна їй частка становила 4 950 000,00 грн (36,89% статутного капіталу), а 18.09.2019 вона здійснила продаж цієї частки за ціною 4 950 000,00 грн. До зазначених пояснень долучено копії договору купівлі-продажу корпоративних прав № 1 від 19.12.2016, протоколу № 2 загальних зборів учасників від 19.12.2016, протоколу № 1/2019 загальних зборів учасників від 10.09.2019, договору № 3 купівлі-продажу корпоративних прав від 18.09.2019 та акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ПАПІРУС ОПТ ЗБУТ» від 18.09.2019.

У подальшому, контролюючим органом призначено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу від продажу часток у статутному капіталі ТОВ «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ» та ТОВ «ПАПІРУС ОПТ ЗБУТ» платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2019.

За наслідками проведеної перевірки складено Акт від 23.05.2025 №43372/Ж5/26-15-24-02-03/2949107345.

Відповідно до відомостей, зазначених у Додатку Ф1, позивачкою задекларовано дохід від продажу частки (34,24%) у статутному капіталі ТОВ «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ» (код ЄДРПОУ 37757076) у сумі 4 951 104,00 грн з інвестиційними витратами на її придбання у такому ж розмірі - 4 951 104,00 грн, та дохід від продажу частки (36,89%) у статутному капіталі ТОВ «ПАПІРУС ОПТ ЗБУТ» (код ЄДРПОУ 37922103) у сумі 4 950 000,00 грн з інвестиційними витратами на її придбання у розмірі 4 950 000,00 грн. Загальна сума задекларованого доходу становить 9 901 104,00 грн, загальна сума витрат - 9 901 104,00 грн, фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначено у розмірі 0,00 грн, а сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що підлягають сплаті, - у розмірі 0,00 грн.

Судом встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки в Акті від 23.05.2025 №43372/Ж5/26-15-24-02-03/2949107345 контролюючим органом викладено такі встановлені порушення:

- п. 179.1 ст. 179 розділу IV Кодексу з урахуванням вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу - несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДПС у м. Києві;

- вимог пп. «а» п. 176.1 ст. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Кодексу - не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- пп. 168.2.1 п. 168.2, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Кодексу з урахуванням вимог пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу - занижено інвестиційний прибуток на суму 9 900 000,00 грн та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2019 рік у сумі 1 782 000,00 грн з отриманого доходу;

- пп. 1.2, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу - не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 148 500,00 грн.

Акт перевірки від 23.05.2025 № 43372/Ж5/26-15-24-02-03/2949107345 направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою платника податків. Лист повернувся до ГУ ДПС у м. Києві у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання, відповідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового направлення.

До Головного управління ДПС у м. Києві заперечення на акт перевірки від 23.05.2025 № 43372/Ж5/26-15-24-02-03/2949107345 фізичною особою ОСОБА_1 не подавалось.

Головним управлінням ДПС у м. Києві 27.06.2025 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №59842240203, адресоване ОСОБА_1 на підставі акта документальної перевірки №43372/Ж5/26-15-24-02-03/2949107345 від 23.05.2025. У податковому повідомленні-рішенні зазначено про встановлення порушення вимог пунктів 168.2.1, 168.2.2, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168, підпунктів 170.2.9, 170.2.6 пункту 170.2 статті 170, пункту 167.5-1 статті 167 та пункту 170.2.10 Податкового кодексу України. Визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 2 227 500,00 грн, з яких 1 782 000,00 грн - основний платіж та 445 500,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

У розрахунку податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій щодо ОСОБА_1 зазначено, що за результатами перевірки встановлено заниження інвестиційного прибутку за 2019 рік на суму 9 900 000,00 грн, у зв`язку з чим визначено донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 782 000,00 грн. Також зазначено застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 445 500,00 грн (25 %). Загальна сума до сплати визначена у розмірі 2 227 500,00 грн.

Встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві 27.06.2025 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №59853240203, адресоване ОСОБА_1 на підставі акта документальної перевірки №43372/Ж5/26-15-24-02-03/2949107345 від 23.05.2025. У документі зазначено про встановлення порушення вимог пункту 176.1 статті 176, підпунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України. Визначено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 020,00 грн.

Додатком до податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №59853240203від 27.06.2025 наведено розрахунок штрафної (фінансової) санкції щодо ОСОБА_1 , у якому зазначено, що під час перевірки встановлено ненадання до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, що визначено як порушення вимог пункту 176.1 статті 176 та пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України. Документом визначено штрафну санкцію у розмірі 1 020,00 грн.

Головним управлінням ДПС у м. Києві 27.06.2025 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №59866240203, адресоване позивачу на підставі акта документальної перевірки №43372/Ж5/26-15-24-02-03/2949107345 від 23.05.2025, у якому зазначено про встановлення порушення вимог пунктів 179.1 та 179.3 статті 179, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 та пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України у зв`язку з несвоєчасним поданням податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік. Визначено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до розрахунку штрафної (фінансової) санкції щодо ОСОБА_1 , декларація про майновий стан і доходи за 2019 рік мала бути подана до 30.06.2020, тоді як фактично подана 07.07.2020. За результатами перевірки застосовано штрафну санкцію у розмірі 340,00 грн.

Головним управлінням ДПС у м. Києві 27.06.2025 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №59871240203, на підставі акта документальної перевірки №43372/Ж5/26-15-24-02-03/2949107345 від 23.05.2025. Зазначено про встановлення порушення вимог пунктів 1.2, 1.3 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Визначено грошове зобов`язання з військового збору у загальному розмірі 185 625,00 грн, з яких 148 500,00 грн - основний платіж та 37 125,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Додатком до податкового повідомлення-рішення форми «Р» №59871240203 від 27.06.2025 наведено розрахунок податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій щодо позивача. У документі зазначено, що за результатами перевірки встановлено заниження інвестиційного прибутку за 2019 рік на суму 9 900 000,00 грн, у зв`язку з чим визначено донарахування військового збору у розмірі 148 500,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 37 125,00 грн. Загальна сума до сплати визначена у розмірі 185 625,00 грн.

Встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 27.06.2025 №59842240203, №59866240203, №59853240203, №59871240203 направлені поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою платника податків. Лист повернувся до ГУ ДПС у м. Києві у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з метою з`ясування причин невручення кореспонденції звернулася із адвокатським запитом від 23.09.2025 до відділення АТ «Укрпошта» №03115. На вказаний запит 24.09.2025 надано відповідь, за змістом якої адресат повідомлявся про надходження кореспонденції шляхом вкладення відповідного повідомлення в поштову скриню.

Із змісту позовної заяви встановлено, що позивач заперечує достовірність зазначеної інформації, посилаючись на те, що жодних повідомлень у поштовій скрині не було, а на усне звернення працівниками відділення №03115 було повідомлено про невручення листів через недостатню кількість поштарів.

ОСОБА_1 вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог податкового законодавства, є необґрунтованими та протиправними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюється, зокрема система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно з п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.

За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому, у відповідності до вимог пп.21.1.1, 21.1.4 п.21.1 ст.21 ПК України, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Нормами статті 79 ПК України визначені особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Нормами пункту 78.4 статті 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 78.1 статті 78 ПК України встановлені підстави для проведення документальних позапланових перевірок, серед яких наявні такі підстави, як:

- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.1);

- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом (підпункт 78.1.2).

Як вбачається з акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 23.05.2025 № 43372/Ж5/26-15-24-02-03/2949107345, контролюючим органом встановлено, що під час перевірки позивачем не надано розрахункових документів, які, на думку відповідача, підтверджують придбання (формування) часток у статутному капіталі ТОВ «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ» та ТОВ «ПАПІРУС ОПТ ЗБУТ», у зв`язку з чим відповідач дійшов висновку про відсутність підтвердження понесених витрат на придбання відповідних інвестиційних активів.

Судом встановлено, що акт перевірки від 23.05.2025 №43372/Ж5/26-15-24-02-03/2949107345 складено на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 28.03.2025 №2398-п, за висновками якого прийнято чотири спірні ППР від 27.06.2025.

Щодо призначення та порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Позивач у позовній заяві наголошувала на протиправності самого призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, зазначаючи про відсутність передбачених законом підстав, визначених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а також про те, що запит контролюючого органу від 04.09.2020 №22164/0/26-15-33-08-20 не містив відомостей про недостовірність даних декларації, не визначав, які саме операції викликають сумнів, та не містив інформації щодо джерел отримання відповідних відомостей.

Судом встановлено, що 07.07.2020 позивачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік з додатком Ф1, у якому задекларовано дохід від продажу часток у статутному капіталі ТОВ «ПАПІРУС ГУРТ ЗБУТ» та ТОВ «ПАПІРУС ОПТ ЗБУТ» у загальній сумі 9 901 104,00 грн з інвестиційними витратами на їх придбання у такому ж розмірі.

У відповідь на запит контролюючого органу від 04.09.2020 №22164/0/26-15-33-08-20, направлений у порядку статті 73.3 Податкового кодексу України, позивач листом від 17.09.2020 надала повний перелік документів на підтвердження заявлених у декларації відомостей, зокрема договори купівлі-продажу корпоративних прав, протоколи загальних зборів учасників товариств, акти приймання-передачі часток та банківську виписку.

Наказ про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки видано контролюючим органом лише 28.03.2025 №2398-п, тобто через понад чотири роки після отримання від позивача пояснень і підтвердних документів за запитом від 04.09.2020.

Разом з цим, суд встановив, що ні наказ від 28.03.2025 №2398-п, ні акт перевірки від 23.05.2025 №43372/Ж5/26-15-24-02-03/2949107345 не містять посилання на будь-яку нову податкову інформацію, отриману контролюючим органом після 17.09.2020, яка б додатково свідчила про недостовірність даних декларації порівняно з тими документами, що вже перебували в розпорядженні контролюючого органу з вересня 2020 року. Встановлена актом перевірки недостовірність полягає у висновку про недостатність поданих у 2020 році документів для підтвердження понесених витрат на придбання часток у 2016 році - тобто в оцінці тих документів, які контролюючий орган отримав і мав можливість дослідити ще у 2020 році.

За таких обставин суд враховує, що підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачає право контролюючого органу на призначення документальної позапланової перевірки за наявності виявленої недостовірності даних декларації як самостійної, встановленої підстави для перевірки, а не як висновку, що формується за результатами вже проведеної перевірки. За таких обставин посилання контролюючого органу на цю підставу без зазначення жодних нових обставин, що виникли або стали йому відомі у період з 2020 по 2025 рік, не дає підстав вважати, що рішення про призначення перевірки відповідає вимогам обґрунтованості, визначеним пунктом 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також вимозі своєчасності, передбаченій пунктом 10 цієї ж статті.

Разом з тим суд зазначає, що сам по собі значний проміжок часу між отриманням контролюючим органом підтвердних документів у 2020 році та призначенням перевірки у 2025 році не є передбаченою Податковим кодексом України підставою для визнання наказу про призначення перевірки протиправним. Це пояснюється тим, що чинне податкове законодавство не встановлює граничного строку, протягом якого контролюючий орган може реалізувати право на призначення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Водночас у матеріалах справи відсутнє будь-яке обґрунтування того, чому саме у 2025 році, за відсутності нових обставин, у контролюючого органу виникла необхідність повторно оцінювати документи, подані позивачем ще у 2020 році. Зазначена обставина свідчить про відсутність у контролюючого органу на момент прийняття наказу від 28.03.2025 № 2398-п належним чином підтверджених і документально обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей, наведених позивачем у податковій декларації.

Щодо податкових повідомлень-рішень №59842240203 та №59871240203 (ПДФО та військовий збір з інвестиційного прибутку, штраф 25%), суд вказує таке.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу (підпункт 164.2.9 пункт 164.2 статті 164 ПК України).

Питання оподаткування інвестиційного прибутку врегульовано пунктом 170.2 статті 170 ПК України.

Відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

За правилами, визначеними підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Підпункт 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

До складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та документально підтвердженими витратами на його придбання, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками відповідного звітного (податкового) року.

При цьому підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України прямо передбачено, що придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи-резидента в обмін на емітовані нею корпоративні права.

Таким чином, для цілей визначення інвестиційного прибутку підлягають дослідженню обставини набуття платником податку корпоративних прав та документальне підтвердження витрат, понесених ним у зв`язку з набуттям такого інвестиційного активу, у тому числі шляхом внесення майна до статутного капіталу юридичної особи.

Із постанови Верховного Суду від 10.04.2023 у справі №560/8910/20 вбачається, що при визначенні інвестиційного прибутку оподаткуванню підлягає не вся сума доходу, отриманого від продажу корпоративних прав, а лише позитивна різниця між доходом від продажу інвестиційного активу та документально підтвердженими витратами на його придбання. Верховний Суд зазначив, що під час вирішення спору необхідно дослідити всі документи, які підтверджують формування частки у статутному капіталі товариства та понесення платником податку витрат на придбання інвестиційного активу, оскільки без встановлення розміру таких витрат висновок про наявність інвестиційного прибутку є передчасним.

Суд у постанові від 10.04.2023 у справі №560/8910/20 також дійшов висновку, що неврахування судами документів, які підтверджують внески до статутного капіталу товариства, призвело до неповного з`ясування обставин справи та передчасного висновку про наявність податкового правопорушення.

Отже, за прямим приписом закону (ст. 170 ПК України) об`єктом оподаткування є не сам дохід від продажу частки, а перевищення доходу над документально підтвердженими витратами на придбання.

Судом досліджено сукупність поданих доказів на підтвердження витрат позивача на придбання часток у 2016 році, а саме:

-Договір №1 від 19.12.2016, що містить пряме договірне застереження (п. 3.1) про отримання Продавцем коштів до моменту підписання Договору;

-розписки від 14-15.12.2016, складені ОСОБА_3 до укладення Договору №1, що деталізовано підтверджують отримання нею від позивача коштів у сумі, яка відповідає ціні Договору;

-протоколи загальних зборів учасників товариств за 2016 та 2019 роки, які послідовно підтверджують обсяг корпоративних прав позивача без розбіжностей у сумах;

-банківську виписку щодо додаткового внеску 1 104,00 грн, який документально підтверджений і сторонами не оспорюється.

Оцінюючи подані до справи розписки в сукупності з договорами, протоколами загальних зборів, актами приймання-передачі та банківською випискою, суд враховує, що вони узгоджуються з іншими документами справи щодо сум, дат та учасників операцій, а наведені позивачем відомості щодо придбання та відчуження корпоративних прав за період з 2016 по 2020 рік є послідовними, та не містять внутрішніх суперечностей щодо розміру часток і ціни відповідних операцій.

Враховуючи відсутність з боку контролюючого органу доказів, які б спростовували реальність договорів 2016 року, суд дійшов висновку, що сукупність поданих доказів підтверджує документальне підтвердження понесених позивачем витрат на придбання інвестиційних активів у розмірі, що дорівнює доходу від їх подальшого продажу.

Щодо застосування штрафу в розмірі 25% (п. 123.2 ст. 123 ПК України), суд констатує таке.

Відповідно до практики Верховного Суду (постанови від 08.12.2022 у справі №520/9294/21, від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі №520/22505/21, від 22.08.2023 у справі №520/18519/21, від 05.10.2023 у справі №520/14773/21), обов`язок доведення вини платника податків у формі умислу покладається на контролюючий орган, а обставини, що свідчать про умисність діяння, в обов`язковому порядку мають бути зазначені безпосередньо в акті перевірки саме акт перевірки, як носій доказової інформації, повинен містити обґрунтування ознак умисності, оскільки заперечення на акт перевірки є правом, а не обов`язком платника податків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах у позивача не виник об`єкт оподаткування у вигляді інвестиційного прибутку, оскільки документально підтверджені витрати на придбання інвестиційних активів відповідають доходу, отриманому від їх відчуження. За таких обставин відсутні правові підстави для визначення позивачу грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору відповідно до підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 та підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Крім того, суд дійшов висновку, що контролюючим органом не доведено наявності передбачених пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, оскільки акт перевірки не містить належного документального обґрунтування умисного характеру дій платника податків, що є обов`язковою умовою застосування зазначеної норми.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення №59842240203 та №59871240203 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №59866240203 від 27.06.2025 року за несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи.

Судом встановлено, що декларація про майновий стан і доходи за 2019 рік подана позивачем 07.07.2020.

Відповідно до пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи до 1 травня року, що настає за звітним. Водночас Законом України від 17.03.2020 № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» встановлено, що річна декларація про майновий стан і доходи за 2019 рік подається до 1 липня 2020 року, а вимоги підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України щодо строку подання декларації до 1 травня 2020 року у 2020 році не застосовуються. Отже, останнім днем граничного строку подання декларації за 2019 рік було 30.06.2020.

З огляду на викладене, декларація, подана позивачем 07.07.2020, подана з простроченням на 7 календарних днів, що сторонами не заперечується.

Відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення, вичерпний перелік яких визначено цим пунктом (щодо договорів довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів; здійснення операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації платником акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати).

Несвоєчасне подання фізичною особою декларації про майновий стан і доходи (стаття 120 ПК України) до наведеного вичерпного переліку винятків не входить.

Судом встановлено, що прострочення подання декларації відбулось у період з 01.07.2020 по 07.07.2020, тобто повністю в межах періоду дії карантину, встановленого на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами, якими дію карантину неодноразово продовжено).

Оскільки перелік винятків, за яких штрафні санкції в період карантину зберігають чинність, встановлений пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, є вичерпним і не включає санкцій за несвоєчасне подання декларації про майновий стан і доходи, застосування контролюючим органом штрафу до позивача за таке порушення суперечить прямій імперативній вимозі закону.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення №59866240203 від 27.06.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Щодо податкового повідомлення рішення № 59853240203 від 27.06.2025 року за ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів до перевірки книги обліку доходів і витрат.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручені особисто платнику податків (його представнику).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанови від 08.07.2020 у справі №825/2147/14, від 03.03.2020 у справі №808/4833/13-а), акт перевірки є основним носієм доказової інформації щодо встановлених контролюючим органом податкових правопорушень і повинен визначати конкретні юридичні факти (обставини) виявленого порушення.

Судом встановлено, що акт перевірки не містить інформації про факт складання та вручення позивачці запиту про надання пояснень щодо встановлених порушень, у тому числі щодо ненадання Книги обліку доходів і витрат, в порядку, передбаченому п. 42.2 ст. 42 ПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факту належного звернення до позивачки під час проведення перевірки з вимогою про надання Книги обліку доходів і витрат, а відтак не підтверджено наявності передбачених законом підстав для притягнення позивачки до відповідальності за ненадання такого документа. За таких обставин податкове повідомлення-рішення №59853240203 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши дану справу, заслухавши пояснення та доводи сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню та позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 12 112,00 грн, що підтверджується квитанцією від 24.09.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (адреса: 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у місті Києві (адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ЄДРПОУ 44116011) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №59842240203 від 27.06.2025 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №59853240203 від 27.06.2025 року.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №59866240203 від 27.06.2025 року.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №59871240203 від 27.06.2025 року.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 112,00 (дванадцять тисяч сто дванадцять) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

7. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.