Рішення № 138659016, 30.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року Київ № 640/13285/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу

державного нагляду (контролю) у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області (далі відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області від 19.07.2022 № 344129 про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно ОСОБА_1 .

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що транспортний засіб, габаритно-ваговий контроль якого проведено відповідачем дійсно належить на праві приватної власності позивачу, однак під час здійснення відповідного перевезення позивач не виступав автомобільним перевізником, оскільки транспортний засіб переданий в оренду ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ». Зазначив, що спірне рішення прийнято без повідомлення про час та місце розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом, що унеможливило навести аргументи на спростування висунутих обвинувачень.

Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просили суд відмовити у задоволенні позову. Стверджували відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а позивач, у свою чергу, є автомобільним перевізником у силу вимог статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Зазначили, що надані позивачем документи щодо оренди транспортного засобу іншою особою не є юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який є первинним носієм доказової інформації. Втім, на переконання відповідача, надання документів щодо оренди транспортного засобу, навіть не у зв`язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті перевірки, не створює для цього акта наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксовані в акті обставини.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просили суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 справу прийнято до провадження судді Леонтовича А.М. за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно із частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та наділений адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом № НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , позивач є власником транспортного засобу марки: «MAN», модель: «TGX 18.480», тип: спеціалізований вантажний спеціалізований сідловий тягач-Е, номер шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 .

Відповідно до договору оренди транспортного засобу від 18.02.2020, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРІТ КОМПАНІ» (орендар), посвідченого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Тернюк Є.В., зареєстрованого в реєстрі за № 285, установлено, що орендодавець передав у строкове платне користування орендарю, а орендар прийняв у строкове платне користування від орендодавця, зокрема транспортний засіб марки MAN, модель TGX 18.480, колір білий, 2011 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , тип ТЗ - спеціалізований вантажний спеціалізований сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , дата першої реєстрації 13.11.2018, дата реєстрації 13.11.2018, центр 0541.

За умовами пункту 1.7 договору, строк оренди складає 5 (п`ять) років.

13.02.2022 посадовими особами Укртрансбезпеки інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, відповідно до направлення на перевірку від 08.02.2022 № 026537 на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянків таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження проведена рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422 (далі - Порядок № 422), співробітниками Укртрансбезпеки проведена перевірка транспортного засобу марки MAN, модель TGX 18.480, реєстраційний номер: НОМЕР_4 , що належить позивачу.

Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 215/24992, затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (далі - Порядок № 1007/1207).

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN, модель TGX 18.480, реєстраційний номер: НОМЕР_4 , що належить позивачу (далі - транспортний засіб) було встановлено, що навантаження на одиничну вісь склало 12,14 т при нормативно допустимій 11 т.

Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон про зважування від 13.02.2022.

Відповідно до частини четвертої пункту 4 Порядку № 1007/1207 посадовими особами Укртрансбезпеки безпеки складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 13.02.2022 № 0057699.

На підставі пункту 6 Порядку № 422, у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідностями фактичних вагових параметрів норм і правил, відповідачем складено акт про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 13.02.2022 № 0070265.

Також у матеріалах справи наявний акт № 329035 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13.02.2022.

20.06.2022 відповідачем складено лист-повідомлення № 17411/30/24-22, відповідно до якого позивача повідомлено про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом на 19.07.2022 з 10:00 до 15:00 години у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області.

У подальшому, із урахуванням наведених обставин Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 344129 від 19.07.2022, якою до позивача на підставі абзацу 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 8500,00 грн.

Уважаючи постанову відповідача протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2344-III законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Завданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є: визначення основних правових та організаційних основ державного регулювання у сфері перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки; визначення системи державного контролю, прав, обов`язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.

Статтею 3 Закону № 2344-III передбачено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

За визначенням, що міститься у статті 1 Закону № 2344-III, послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, а вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Статтею 33 Закону № 2344-III регламентовано, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

Згідно зі статтею 47 Закону № 2344-III до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту (частини третя статті 47 Закону № 2344-III).

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т(для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні -22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

У силу приписів абзацу 15 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

VI. Оцінка суду

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (надалі - Положення № 103 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Положення № 103, основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення № 103).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Із системного аналізу наведених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку, що штраф передбачений абзацом 14 частини першої статті 60 Закону № 2344-III підлягає застосуванню до автомобільних перевізників, тобто до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі перевезення вантажів транспортними засобами та/або юридичних та фізичних осіб, які здійснюють автомобільні перевезення за власний кошт.

Виходячи із наявних у матеріалах справи доказів, судом установлено, що позивачем не заперечуються обставин того, що транспортний засіб марки MAN, модель TGX 18.480, реєстраційний номер: НОМЕР_4 належить йому на праві приватної власності.

Втім, як указує позивач, під час перевірки відповідачем відповідного перевезення він не виступав автомобільним перевізником, оскільки такий транспортний засіб переданий в оренду іншій юридичній особі.

Із наявних у матеріалах справи доказів установлено, що відповідно до договору оренди транспортного засобу від 18.02.2020, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ» (орендар), посвідченого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Тернюк Є.В., зареєстрованого в реєстрі за № 285, орендодавець передав у строкове платне користування орендарю, а орендар прийняв у строкове платне користування від орендодавця, зокрема транспортний засіб марки MAN, модель TGX 18.480, колір білий, 2011 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , тип ТЗ - спеціалізований вантажний спеціалізований сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , дата першої реєстрації 13.11.2018, дата реєстрації 13.11.2018, центр 0541.

У той же час, відповідно до товарно-транспортної накладної від 12.02.2022 №220212-0029, автомобільним перевізником є ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ».

Аналізуючи названі документи, суд доходить висновку, що останні є належними та допустими доказами про те, що перевезення 13.02.2022 здійснювалось саме перевізником ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ», а не позивачем.

При цьому, обставини передачі в тимчасове, платне користування відповідного транспортного засобу позивачем ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ» також підтверджено належними та допустимими доказами.

Беручи до уваги наведене, суд уважає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів наявності порушення позивачем абзацу 14 частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

Тобто, відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 у спірній ситуації є суб`єктом, який вчинив порушення вимог Закону № 2344-III та нормативно-правових актів у сфері здійснення перевезень.

Натомість, матеріалами справи підтверджено те, що позивач у межах спірних правовідносин не виступав автомобільним перевізником.

Таким чином, наведене у своїй сукупності вказує на те, що відповідачем неправильно визначено суб`єкта правопорушення. Водночас, суд констатує, що під час вирішення спору по суті не досліджується наявність/відсутність порушення як такого.

Поряд із цим, суд уважає за необхідне звернути увагу на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок здійснення державного нагляду контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб`єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.

За правилами пунктів 25-27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5.

Аналіз указаного дає суду підстави стверджувати, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Судом установлено, що 20.06.2022 відповідачем складено лист-повідомлення № 17411/30/24-22, відповідно до якого позивача повідомлено про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом на 19.07.2022 з 10:00 до 15:00 години у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області.

Назване повідомлення було надіслано засобами поштового зв`язку рекомендованим листом (поштове відправлення 0308301414085) 21.06.2022 та вручено в с. Хотів, індекс 08171 05.07.2022, невстановленій особі.

Як видно зі списку відправлених рекомендованих листів, у ньому дійсно міститься інформація про поштове відправлення 0308301414085 на ім`я позивача за адресою: 08171, Київська обл., Обухівський район, с. Хотів, вул. Вітянська, буд. 2-А, проте у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 значиться інша адреса, а саме: АДРЕСА_1 . Ця ж адреса зазначена і в договорі оренди транспортного засобу та у позовній заяві.

Разом із тим, як убачається з довідки про реєстрацію місця проживання, позивач зареєстрований та проживає з 03.07.2019 по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2 .

Втім, ці обставини не впливають на результат вирішення спору, оскільки ключовим питанням у спірних правовідносинах було те, чи відносить позивач до автомобільного перевізника.

VІI. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом установлено, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 992,40 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 992,40 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржувані рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області від 19.07.2022 № 344129 про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області (код ЄДРПОУ: 39816845; місцезнаходження: 03083, м. Київ, пр. Науки, буд. 57) судовий збір у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.