Ухвала суду № 138658725, 31.07.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

31 липня 2026 рокум. Ужгород№ 260/5466/26

Закарпатський окружного адміністративного суду у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ-АГРО» (вул. Ейгер, буд. 52В, с. Великі Береги, Берегівський район, Закарпатська область, 90242, код ЄДРПОУ 45867122) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ ВП 44106694), Державної податкової служби України (площа Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ-АГРО», через представника адвоката Пораду Сергія Володимировича, звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Державної податкової служби України, яким просить суд: 1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 09.07.2026 форми «С» №000128130902 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Агро» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 576 400 грн. 2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 15.07.2026 № 1686-р/лєр про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Агро» на право вирощування тютюну №99016202500020.

31 липня 2026 року представником товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ-АГРО» подано до суду заяву про забезпечення позову, якою просить:

- зупинити дію рішення Державної податкової служби України від 15.07.2026 №1686-р/лєр про припинення дії ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Агро» №99016202500020 на право вирощування тютюну до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що оскаржуваним рішенням Державної податкової служби України від 15.07.2026 №1686-р/лєр припинено дію ліцензії позивача №99016202500020 на право вирощування тютюну, що відповідно до частини п`ятої статті 46 Закону України ««Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»» №3817-IX фактично позбавляє позивача можливості здійснювати основний вид його господарської діяльності за КВЕД 01.15. При цьому на момент прийняття вказаного рішення позивач уже розпочав повний виробничий цикл вирощування тютюну під урожай 2026 року, здійснив підготовку ґрунту, виростив розсаду та завершив її висадку на земельній ділянці площею 8 га. Оскільки тютюн перебуває у процесі біологічного росту та потребує безперервного проведення агротехнічних заходів, збирання врожаю і його подальшої обробки, набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії створює реальну загрозу втрати врожаю, понесених виробничих витрат та економічного результату всього сільськогосподарського сезону.

Позивач також зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективне поновлення його прав у разі задоволення позову, оскільки поновлення дії ліцензії після завершення сезону не забезпечить відновлення втраченого врожаю та не дозволить повернути виробничий процес до стану, який існував на момент звернення до суду. З огляду на фінансові показники позивача, втрата врожаю та понесених у 2026 році витрат може створити загрозу неможливості подальшого здійснення господарської діяльності. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За змістом частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.4 ст.150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

У статті 151 КАС України визначено виключний перелік видів забезпечення позову. Позов може бути забезпечено, зокрема: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.151 КАС України, суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року).

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, які суд враховує в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім цього, згідно з правовою позицією Верховного Суду у справі №826/14951/18 (постанова від 20 березня 2019 року) до вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Також Верховним Судом (постанови від 28 жовтня 2020 року у справі №140/2474/20 та від 25 травня 2023 року у справі №520/4563/21) наголошено, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Суд також враховує і те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з Рекомендацією №R(89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер.

Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених майбутніх позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (у даному випадку до подання позовної заяви).

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Берег-Агро» зареєстроване як юридична особа з такими видами економічної діяльності згідно КВЕД: 01.15 Вирощування тютюну (основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин

Діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ-АГРО» на право вирощування тютюну здійснюється на підставі ліцензії №99016202500020 безстрокового терміну дії.

15 липня 2026 року Державною податковою службою України прийнято рішення № 1686-р/лєр про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, яким припинено дію ліцензії №99016202500020.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями врегульовано Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №3817-IX.

Відповідно до п.40 ч.1 ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зазначено, що для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності.

Згідно з ч.4 ст.41 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зазначено, що ліцензії на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини надаються та їхня дія припиняється органом ліцензування - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Згідно до ч.5 ст.46 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків.

Згідно з п.74 ч.1 ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» припинення дії ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності, на який (які) йому надано ліцензію, у порядку, визначеному цим Законом.

Вказане вище свідчить про те, що можливість здійснення товариством з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ-АГРО» господарської діяльності безпосередньо залежить від наявності відповідної ліцензії, припинення якої призведе до зупинення господарської діяльності підприємства.

Відтак, припинення дії ліцензії №99016202500020 має наслідком неможливість ТОВ «БЕРЕГ-АГРО» здійснення основного виду господарської діяльності з вирощування тютюну.

Такі наслідки очевидно негативно відобразяться на діяльності ТОВ «БЕРЕГ-АГРО», зокрема на його економічних показниках, здатності зберігати належний рівень заробітної плати працівникам та здатності зберегти наявні робочі місця, і, як наслідок, можливість сплачувати податкові платежі як до державного бюджету так і до місцевого.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 року у справі №240/26736/21 сформував правовий висновок, відповідно до якого анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з моменту її отримання суб`єктом господарювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду. Таким чином, наведені обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.01.2026 року у справі №420/24135/25 дійшов висновку, що забезпечення позову може бути застосоване у разі, коли припинення дії ліцензій створює реальну загрозу істотного ускладнення або унеможливлення ефективного поновлення порушених прав позивача. Зокрема, позбавлення суб`єкта господарювання ліцензій, необхідних для здійснення його основної діяльності, може призвести до фактичного припинення господарської діяльності, втрати доходів, розірвання господарських зв`язків, невиконання договірних зобов`язань, вивільнення працівників та інших негативних наслідків, які у разі задоволення позову можуть істотно ускладнити або зробити неможливим повноцінне відновлення становища, що існувало до порушення прав. За таких обставин вжиття заходів забезпечення позову відповідає критеріям, визначеним пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, та спрямоване на забезпечення ефективного судового захисту.

Водночас Верховний Суд зазначив, що зупинення дії рішень про припинення ліцензій і заборона вчиняти дії щодо припинення іншої ліцензії є тимчасовими та співмірними заходами, спрямованими виключно на збереження існуючого становища до вирішення спору по суті. Такі заходи не означають вирішення спору наперед і не свідчать про встановлення неправомірності рішень контролюючого органу. Питання про наявність підстав для забезпечення позову повинно вирішуватися з урахуванням конкретних обставин, доказів та особливостей правовідносин у кожній окремій справі, оскільки сам факт застосування або незастосування забезпечення позову в іншій справі не створює безумовної підстави для аналогічного вирішення відповідного питання.

В даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для припинення ліцензії.

Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 14.12.2021 (справа №240/16920/21), від 15.04.2022 (справа №440/6755/21), 13.07.2022 (справа №240/26736/21), від 11.01.2023 (справа №640/10679/22), від 15.03.2024 (справа №500/5854/23), від 22.10.2024 (справа №580/1433/24), від 15.01.2025 (справа №400/10628/23), від 18.03.2025 (справа №380/18610/24).

Також, вирішуючи питання забезпечення позову у даній справі суд звертає увагу, що в умовах воєнного стану та руйнування економіки України внаслідок прямої збройної агресії російської федерації, особливе значення має збереження функціонування суб`єктів економічної системи, які забезпечують існування такої системи, як загалом, шляхом здійснення господарської діяльності та насичення коштами фінансової системи країни, так і виконанням податкових та соціальних зобов`язань, зокрема.

Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову ймовірне настання негативних наслідків, для виправлення яких заявнику буде необхідно докласти значних зусиль, у випадку задоволення судом позовної заяви в подальшому.

На переконання суду, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Державної податкової служби України від 15.07.2026 №1686-р/лєр про припинення дії ліцензії товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Агро» № 99016202500020 на право вирощування тютюну до набрання законної сили рішенням суду, істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів заявника від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність.

У свою чергу, забезпечення позову до остаточного вирішення спору по суті, дозволить заявнику реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності, що в свою чергу позитивно відобразиться на можливості всіх учасників відповідних господарських відносин сплачувати обов`язкові платежі (в тому числі податкові) до державного бюджету.

При здійсненні судочинства суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).

Згідно приписів ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні Пантелеєнко проти України від 29.06.2006 року зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні Дорани проти Ірландії від 31.07.2003 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у вищевказаних рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Враховуючи вищевказані норми законодавства та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що порушення свободи здійснення господарської діяльності товариства у зв`язку із прийняттям Державною податковою службою України рішення від 15.07.2026 № 1686-р/лєр про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, є необхідними підставами, які свідчать про обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

Крім того, заходи забезпечення адміністративного позову щодо зупинення дії оскаржуваного рішення, про вжиття котрих у заяві просить заявник, відповідають предмету позову.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову, в цій частині спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності прийняття оскаржуваного рішення відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи.

З урахуванням наведеного, суд визнає обґрунтованими твердження заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного рішення до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Суд звертає увагу на положення ст.156 КАС України, відповідно до якої ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 153, 154, 156, 241-243, 248, 256, 294 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ-АГРО» про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити дію рішення Державної податкової служби України від 15.07.2026 № 1686-р/лєр, яким припинено дію ліцензії №99016202500020 на право вирощування тютюну, виданої товариству з обмеженою відповідальністю «Берег-Агро» до набрання законної сили рішенням суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст.256 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя Я. М. Калинич