Рішення № 138658212, 15.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Справа № 160/7216/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРищенко А. Ю. за участі секретаря судового засіданняКамінської С.В за участі: представника позивача представника відповідача Головій Т.Ю. Лейченко І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

УСТАНОВИВ:

24.03.2026 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДПС, контролюючий орган), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 04.06.2026, просив:

-Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0101562407 від 24 лютого 2026 року, яким нараховано фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошове зобов`язання на суму 7 711 058,27 грн, з яких: 6 334 830,17 грн податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та 1 377 028,10 грн штрафні санкції.

- Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 44118658) виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість (грошове зобов`язання) за податковим повідомленням-рішенням № 0101562407 від 24 лютого 2026 року платника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в сумі 7 711 058,27 грн, з яких: 6 334 830,17 грн податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та 1 377 028,10 грн штрафні санкції.

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0101552407 від 24 лютого 2026 року, яким нараховано фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошове зобов`язання на суму 642 654,84 грн, з яких: 527 902,50 грн податкове зобов`язання з військового збору 527 902,50 грн та 114 752,34 грн штрафні санкції.

- Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 44118658) виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість (грошове зобов`язання) за податковим повідомленням-рішенням № 0101552407 від 24 лютого 2026 року платника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в сумі 642 654,84 грн, з яких: 527 902,50 грн податкове зобов`язання з військового збору 527 902,50 грн та 114 752,34 грн штрафні санкції.

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0101572407 від 24 лютого 2026 року, яким нараховано фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошове зобов`язання на суму 4 227 676,00 грн, з яких: 3 382 141,00 грн податкове зобов`язання з податку на додану вартість та 845 535,00 грн штрафні санкції.

- Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 44118658) виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість (грошове зобов`язання) за податковим повідомленням-рішенням № 0101572407 від 24 лютого 2026 року платника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в сумі 4 227 676,00 грн, з яких: 3 382 141,00 грн податкове зобов`язання з податку на додану вартість та 845 535,00 грн штрафні санкції.

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0101522407 від 24 лютого 2026 року, яким нараховано фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошове зобов`язання на суму 340,00 грн зі сплати штрафних санкцій.

- Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 44118658) виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість (грошове зобов`язання) за податковим повідомленням-рішенням № 0101522407 від 24 лютого 2026 року платника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в сумі 340,00 грн зі сплати штрафних санкцій.

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0101502407 від 24 лютого 2026 року, яким нараховано фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошове зобов`язання на суму 1 849 551,00 грн зі сплати штрафних санкцій з податку на додану вартість.

- Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 44118658) виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість (грошове зобов`язання) за податковим повідомленням-рішенням № 0101502407 від 24 лютого 2026 року платника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в сумі 1 849 551,00 грн зі сплати штрафних санкцій з податку на додану вартість.

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0101532407 від 24 лютого 2026 року, яким нараховано фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошове зобов`язання на суму 1 020,00 грн зі сплати штрафних санкцій.

- Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 44118658) виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість (грошове зобов`язання) за податковим повідомленням-рішенням № 0101532407 від 24 лютого 2026 року платника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в сумі 1 020,00 грн зі сплати штрафних санкцій.

- Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки від 24 лютого 2026 року № Ф-0101452407, винесеної щодо фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на суму 988 783,71 грн, з яких: 743 350,83 грн недоїмка з Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та 245 432,88 грн.

- Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 44118658) виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість (грошове зобов`язання) за вимогою про сплату недоїмки від 24 лютого 2026 року № Ф-0101452407 платника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в сумі 988 783,71 грн, з яких: 743 350,83 грн недоїмка з Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та 245 432,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акта документальної планової виїзної перевірки від 06.02.2026 № 336/04-36-24-07/ НОМЕР_1 не відповідають фактичним обставинам і спростовуються первинними документами.

14.04.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Відповідач зазначив, що документальна планова виїзна перевірка проведена з дотриманням вимог законодавства. По суті виявлених порушень відповідач у відзиві відтворив висновки акта перевірки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, витребувано у відповідача докази, на підставі яких проведено перевірку та складено акт від 06.02.2026, а також встановлено сторонам строки для подання відзиву та відповіді на відзив.

20.04.2026 позивачем подано відповідь на відзив.

01.05.2026 та 04.06.2026 позивачем подано уточнені позовні заяви. Остаточною є уточнена позовна заява від 04.06.2026, за змістом якої позовні вимоги викладено у редакції, тотожній первісно поданій позовній заяві.

26.05.2026, 08.06.2026 та 22.06.2026 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які судом задоволено.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази, приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на загальній системі оподаткування та є платником податку на додану вартість. Основним видом його економічної діяльності є КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна»; серед інших видів діяльності - КВЕД 42.99 «Будівництво інших споруд, н.в.і.у.», КВЕД 41.10 «Організація будівництва будівель», КВЕД 68.10 «Купівля та продаж власного нерухомого майна».

На підставі наказів ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 25.12.2025 № 7743-п та від 22.01.2026 № 302-п у період з 12.01.2026 по 30.01.2026 проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2024.

За результатами перевірки складено акт від 06.02.2026 № 336/04-36-24-07/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення: п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України (заниження податку на доходи фізичних осіб на 6334830,17 грн); пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 ПК України (заниження військового збору на 527902,50 грн); п. 180.1 ст. 180, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 ПК України (заниження податку на додану вартість на 3382141,00 грн); п. 201.1 ст. 201 ПК України (здійснення операцій без реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 3699102,00 грн); п. 44.1 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 ПК України (ненадання книги обліку доходів і витрат та первинних документів у повному обсязі); відповідних норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (заниження єдиного внеску на 743350,83 грн та неподання звітності з єдиного внеску за 2022 рік).

Копію акта перевірки надіслано до електронного кабінету платника податків та отримано позивачем 06.02.2026.

20.02.2026 позивач подав до ГУ ДПС у Дніпропетровській області заперечення до акта перевірки від 06.02.2026 № 336/04-36-24-07/2507600637. До заперечень додано 56 документів, зокрема: договори про надання поворотної фінансової допомоги № 01/19 від 28.02.2019, № 02/19 від 18.04.2019, № 03/19 від 17.06.2019, № 04/19 від 08.08.2019 та № 05/08 від 05.08.2019 разом з додатковими угодами про продовження строку повернення фінансової допомоги; договори купівлі-продажу нерухомого майна № 386 та № 391 від 08.02.2011, № 1383 та № 1388 від 13.04.2011 з відповідними витягами; договір оренди землі від 24.09.2012 з актом приймання-передачі та витяг з рішення Кременчуцької міської ради від 29.05.2012; витяг про державну реєстрацію права власності на спецмайданчик і технічний паспорт на спецмайданчик; договір № 01/05/24 про надання послуг від 10.05.2024, акти надання послуг № 41 і № 42 від 31.05.2024, рахунки на оплату № 47 і № 48 від 31.05.2024; товарно-транспортні накладні за травень 2024 року; договори № 34 від 02.02.2023 і № 44 від 29.05.2023 на виконання робіт з ремонту бетонних резервуарів; видаткові накладні за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки; акти надання послуг за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки; витяг з Єдиного державного реєстру щодо ТОВ «ЕКО-ФОРС».

Заперечення надіслано цінним листом з описом вкладення, поштове відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 4900300229846. Згідно з даними системи відстеження АТ «Укрпошта» відправлення прийнято до пересилання 20.02.2026 у м. Дніпрі, 22.02.2026 прибуло до відділення 49005 та було переадресовано за місцем обслуговування, а 24.02.2026 вручено одержувачу.

24.02.2026 відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимогу про сплату боргу (недоїмки). У тексті кожного з цих рішень зазначено, що заперечення до акта перевірки не надавались.

24.02.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про перегляд податкових повідомлень-рішень з урахуванням поданих заперечень. Листом від 02.03.2026 відповідач відмовив у розгляді цієї заяви, пославшись на те, що заперечення нібито надіслані 22.02.2026, тобто з пропуском встановленого строку.

03.03.2026 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій навів розрахунок строку та докази відправлення заперечень 20.02.2026.

На адвокатський запит представника позивача від 02.03.2026 ГУ ДПС у Дніпропетровській області листом від 04.03.2026 повідомило, що заперечення до акта перевірки залишені без розгляду; мотивів такого залишення без розгляду не наведено.

Доказів створення та проведення засідання комісії з питань розгляду заперечень, надіслання позивачеві повідомлення про дату, час та місце (спосіб) розгляду матеріалів перевірки, а також надання позивачеві відповіді за результатами розгляду заперечень у порядку, визначеному ст. 42 ПК України, відповідач суду не надав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

За правилом частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не покладені в основу оскаржуваного рішення.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пунктом 56.21 статті 56 ПК України закріплено презумпцію правомірності рішень платника податків: у разі якщо норми законів або нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд надає оцінку доводам позивача про порушення процедури прийняття оскаржуваних рішень, оскільки встановлення такого порушення має самостійне правове значення.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності, до контролюючого органу, який проводив перевірку, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Згідно з підпунктами 86.7.1 та 86.7.2 пункту 86.7 статті 86 ПК України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення (матеріали перевірки) розглядаються комісією контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок, яка є постійно діючим колегіальним органом. Розгляд матеріалів перевірки здійснюється такою комісією протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень, і платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі отримання заперечень контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки; таке повідомлення надсилається протягом двох робочих днів з дня отримання заперечень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).

Судом встановлено, що акт перевірки отримано позивачем 06.02.2026 (п`ятниця). Перебіг десятиденного строку, встановленого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, розпочався з 07.02.2026. 07.02.2026 та 08.02.2026 припадали на вихідні дні. Останнім днем строку подання заперечень було 20.02.2026.

Заперечення до акта перевірки здано позивачем до відділення поштового зв`язку 20.02.2026, що підтверджується квитанцією АТ «Укрпошта». Таким чином, встановлений пунктом 86.7 статті 86 ПК України строк позивачем було дотримано.

Посилання відповідача (лист від 02.03.2026) на те, що заперечення нібито надіслані 22.02.2026, спростовується наведеними даними системи відстеження: 22.02.2026 є датою прибуття поштового відправлення до відділення за місцем обслуговування відповідача та його переадресування, а не датою подання відправлення позивачем. Крім того, 22.02.2026 припадало на неділю.

Суд крім того враховує, що заперечення разом з доданими до них документами були фактично одержані контролюючим органом 24.02.2026, тобто до завершення строку прийняття податкових повідомлень-рішень, встановленого пунктом 86.8 статті 86 ПК України. За таких обставин відповідач не був позбавлений можливості розглянути ці заперечення.

Натомість матеріали справи свідчать, що комісія з питань розгляду заперечень щодо матеріалів перевірки ФОП ОСОБА_1 не скликалася, повідомлення про дату, час та місце (спосіб) розгляду матеріалів перевірки позивачеві не надсилалося, відповідь за результатами розгляду заперечень у порядку статті 42 ПК України не надавалася, а самі заперечення листом від 04.03.2026 залишені без розгляду без наведення мотивів. Більш того, у тексті кожного з оскаржуваних рішень зазначено недостовірні відомості про те, що заперечення до акта перевірки не надавались.

Відповідач, на якого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок доведення правомірності своїх рішень, цих обставин не спростував.

Розгляд заперечень платника податків є окремою обов`язковою стадією процедури податкового контролю, а самі заперечення та подані з ними додаткові документи - невід`ємною частиною матеріалів перевірки. Право платника податків бути присутнім під час розгляду матеріалів перевірки та надати свої доводи є складовою права на участь у процесі прийняття рішення суб`єктом владних повноважень.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі «Рисовський проти України» сформулював принцип «належного урядування», згідно з яким державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Допущене відповідачем порушення суд визнає істотним, оскільки воно призвело до позбавлення позивача гарантованого законом права на участь у процедурі прийняття рішення, до неврахування наданих ним первинних документів і, як наслідок, до неповного з`ясування контролюючим органом обставин, що мали значення для прийняття оскаржуваних рішень.

Окремо суд зазначає, що внаслідок нерозгляду заперечень відповідач позбавлений можливості обґрунтовувати оскаржувані рішення посиланням на ненадання позивачем документів. Пунктом 44.7 статті 44 ПК України передбачено право платника податків подати документи, які не були враховані під час перевірки, протягом п`яти робочих днів (а у випадку, передбаченому пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, - разом із запереченнями), і такі документи підлягають розгляду контролюючим органом.

Наведене є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними та скасування усіх оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Разом з тим, з огляду на необхідність повного та всебічного вирішення спору, суд надає оцінку і висновкам акта перевірки по суті.

Щодо сум поворотної фінансової допомоги суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму коштів. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За частиною першою статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ЕКО-ФОРС» укладено договори про надання поворотної фінансової допомоги № 01/19 від 28.02.2019, № 02/19 від 18.04.2019, № 03/19 від 17.06.2019, № 04/19 від 08.08.2019 та № 05/08 від 05.08.2019, до яких укладено додаткові угоди про продовження строку повернення фінансової допомоги. Копії цих договорів та додаткових угод надані позивачем контролюючому органу разом із запереченнями до акта перевірки від 20.02.2026 та долучені до матеріалів справи.

З урахуванням умов додаткових угод строк повернення поворотної фінансової допомоги на час проведення перевірки та на час прийняття оскаржуваних рішень не настав. Отже, отримані позивачем кошти зберігають правовий режим боргового зобов`язання (пасиву) та не можуть визнаватися доходом.

Об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю (пункт 177.2 статті 177 ПК України). Кошти, отримані на умовах повернення, виручкою не є.

Відповідач не зазначив ані в акті перевірки, ані у відзиві, на підставі якої саме норми ПК України та в якому податковому періоді неповернена сума поворотної фінансової допомоги, строк повернення якої не настав, підлягає включенню до складу оподатковуваного доходу. Відповідач не спростував факту укладення додаткових угод, не заявляв про їх недійсність, фіктивність або нікчемність, не надав доказів настання строку повернення допомоги та не звертався з клопотанням про витребування чи призначення експертизи для перевірки цих документів.

Більше того, у відзиві на позовну заяву відповідач сам підтвердив, що під час перевірки позивач надав письмову відповідь (пояснення) щодо пролонгування фінансової допомоги, а первинні документи на її підтвердження були подані разом із запереченнями до акта, які контролюючий орган не розглянув.

За таких обставин висновок акта перевірки про заниження загального оподатковуваного доходу на 10766296,00 грн за 2019 рік та на 858500,00 грн за 2020 рік не знайшов свого підтвердження.

Щодо надходжень на розрахунковий та картковий рахунки позивача суд зазначає наступне.

Висновок акта перевірки про заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2024 рік на 3799000,00 грн ґрунтується виключно на арифметичному зіставленні загальної суми зарахувань на розрахунковий рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 та на рахунок в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_3 із сумою доходу, задекларованою у податковій декларації про майновий стан і доходи.

Суд зазначає, що сам по собі рух коштів за банківськими рахунками платника податків не є доходом у розумінні пункту 177.2 статті 177 ПК України. Для висновку про заниження доходу контролюючий орган повинен встановити чи віднесені зазначені кошти до господарських операцій, у зв`язку з якими отримано кошти, їх зміст, сторін, дати та підтвердити ці обставини.

Натомість в акті перевірки не наведено переліку конкретних зарахувань, віднесених контролюючим органом до доходу, не зазначено контрагентів, номерів і дат розрахункових документів, не ідентифіковано господарських операцій, які їм відповідають, не досліджено договорів та первинних документів, не проведено зустрічних звірок. Пояснення позивача про природу відповідних зарахувань контролюючим органом не перевірялися та жодним доказом не спростовані.

Ураховуючи, що обов`язок доведення правомірності оскаржуваних рішень покладено на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України), а відповідач такого доведення не здійснив, суд визнає висновок про заниження доходу за 2024 рік на 3799000,00 грн недоведеним.

Щодо витрат, пов`язаних з господарською діяльністю позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця. Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, наведено у пункті 177.4 статті 177 ПК України і, згідно з підпунктом 177.4.4, включає інші витрати, пов`язані з веденням господарської діяльності, у тому числі витрати на оренду, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, транспортно-експедиційні та інші послуги, а також вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з наданням послуг.

Контролюючий орган дійшов висновку про завищення витрат на 19769704,93 грн з двох підстав: включення до витрат вартості послуг і товарів, які, на його думку, не пов`язані з отриманням доходу (послуги бульдозера з планування спецмайданчика, послуги з видалення зіпсованого ґрунту, послуги з використанням спеціальної техніки, металеві вироби) на суму 8298806,00 грн, та документальна непідтвердженість витрат на суму 11470898,93 грн.

Щодо першої підстави суд зазначає таке. Матеріалами справи підтверджено, що у період з 04.04.2011 по 15.04.2024 позивачу належала земельна ділянка площею 1,8073 га, розташована за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, Деївська гора, а також розташований на ній спецмайданчик, право власності на який зареєстровано в установленому порядку, з бетонними резервуарами для зберігання відходів, що підтверджується договорами купівлі-продажу нерухомого майна, витягами з реєстрів, договором оренди землі від 24.09.2012, витягом з рішення Кременчуцької міської ради від 29.05.2012, витягом про державну реєстрацію права власності та технічним паспортом на спецмайданчик.

Зазначені об`єкти передавалися позивачем в оренду ТОВ «ЕКО-ФОРС» (код ЄДРПОУ 40345922), основним видом економічної діяльності якого згідно з даними Єдиного державного реєстру є КВЕД 38.12 «Збирання небезпечних відходів», а серед інших видів - КВЕД 38.11, 38.21, 38.22, 38.32 (збирання, оброблення та видалення відходів). Факт перевезення відходів з пунктом розвантаження на зазначеній земельній ділянці підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

З огляду на характер використання відповідних об`єктів потреба в періодичному плануванні спецмайданчика, видаленні забрудненого (зіпсованого) ґрунту, залученні спеціальної техніки та придбанні металевих виробів для ремонту резервуарів є об`єктивно зумовленою і безпосередньо пов`язаною з підтриманням об`єкта оренди у стані, придатному для використання за призначенням, тобто з отриманням позивачем доходу від надання майна в оренду (КВЕД 68.20 - основний вид діяльності позивача). Наявність відповідних господарських операцій підтверджується договором № 01/05/24 про надання послуг від 10.05.2024, актами надання послуг № 41 і № 42 від 31.05.2024, рахунками на оплату № 47 і № 48 від 31.05.2024, договорами № 34 від 02.02.2023 та № 44 від 29.05.2023 на виконання робіт з ремонту бетонних резервуарів, актами надання послуг та видатковими накладними за 20192024 роки.

Натомість ані акт перевірки, ані відзив на позовну заяву не містять обґрунтувань або мотивів, з яких контролюючий орган дійшов висновку про непов`язаність цих послуг і товарів з господарською діяльністю позивача. Відповідач не спростував належності позивачу земельної ділянки та спецмайданчика, не проаналізував умов договорів оренди, не дослідив товарно-транспортних накладних та не пояснив, у чому саме полягає відсутність зв`язку відповідних витрат з отриманням доходу.

Обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень передбачає прийняття його з урахуванням усіх обставин, що мають значення (пункт 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України). Висновок, викладений в акті перевірки у формі загального твердження без наведення мотивів та без посилання на конкретні докази, не може вважатися обґрунтованим.

Щодо другої підстави - документальної непідтвердженості витрат на суму 11470898,93 грн суд враховує, що первинні документи на підтвердження цих витрат (видаткові накладні та акти надання послуг за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки) були подані позивачем контролюючому органу разом із запереченнями до акта перевірки від 20.02.2026 та долучені до матеріалів справи. Оскільки відповідач ці документи не розглянув, він об`єктивно не міг надати їм оцінку і, відповідно, не може обґрунтовувати оскаржувані рішення їх відсутністю.

За таких обставин висновок акта перевірки про завищення витрат на 19769704,93 грн і, як наслідок, про заниження чистого оподатковуваного доходу на 35193500,93 грн, є недоведеним.

Щодо податку на доходи фізичних осіб та військового збору суд зазначає наступне.

Оскільки висновки контролюючого органу про заниження загального оподатковуваного доходу на 15423796,00 грн та про завищення витрат на 19769704,93 грн не знайшли свого підтвердження, є безпідставним і похідний від них висновок про заниження податку на доходи фізичних осіб на 6334830,17 грн.

Базою для нарахування військового збору для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід (підпункт 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункт 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункт 177.2 статті 177 ПК України). Відтак висновок про заниження військового збору на 527902,50 грн також є похідним від попередніх встановлених судом обставин.

Відповідно, податкові повідомлення-рішення від 24.02.2026 №0101562407 та №0101552407 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Щодо податку на додану вартість та реєстрації податкових накладних суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Постачанням товарів і послуг у розумінні підпунктів 14.1.191 та 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України є передача права на розпоряджання товарами як власник та надання послуг за компенсацію.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг або дата відвантаження товарів (оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг).

З наведеного випливає, що зарахування коштів на рахунок платника податку породжує податкові зобов`язання з ПДВ лише за умови, що такі кошти є оплатою товарів/послуг у межах операції постачання. Сам по собі рух коштів об`єктом оподаткування ПДВ не є.

Висновок контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань з ПДВ на 3382141,00 грн ґрунтується на тому самому арифметичному зіставленні надходжень за банківськими рахунками із задекларованими показниками, що і висновок про заниження доходу. Конкретні операції постачання, їх контрагенти, предмет та первинні документи в акті перевірки не встановлені.

З тих самих причин є безпідставним і висновок про здійснення позивачем операцій без реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 3699102,00 грн, покладений в основу податкового повідомлення-рішення № 0101502407. Обов`язок скласти та зареєструвати податкову накладну виникає у платника податку на дату виникнення податкових зобов`язань (пункти 201.1, 201.10 статті 201 ПК України), тобто за наявності операції постачання. Оскільки факт здійснення таких операцій відповідачем не доведений, відсутні й підстави для застосування штрафу, передбаченого статтею 120-1 ПК України.

Крім того, суд враховує, що реєстрація податкових накладних № 1 та № 2 від 31.05.2024 була зупинена самим контролюючим органом, що підтверджується відповідними квитанціями, а отже відсутність їх реєстрації не може ставитися у вину позивачу.

Щодо висновку про завищення податкового кредиту на 70000,00 грн за лютий і березень 2022 року у зв`язку з несвоєчасною реєстрацією податкових накладних, суд зазначає таке. Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що суми податку, сплачені у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний період, у якому зареєстровано податкову накладну.

Відповідні податкові накладні складені та зареєстровані в ЄРПН, а порушення строку їх реєстрації допущено не позивачем, а його контрагентами - особами, на дії яких позивач впливати не міг. Згідно з пунктом 109.1 статті 109 та пунктом 112.1 статті 112 ПК України особа може бути притягнена до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні вини. Відповідач наявності вини позивача не довів.

Так само не доведено відповідачем і умисності діянь позивача у розумінні пункту 112.2 статті 112 ПК України. Твердження, наведені в оскаржуваних рішеннях, про те, що платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, є загальними, не підтверджені жодними доказами і не можуть бути підставою для застосування підвищених розмірів штрафних санкцій.

Відповідно, податкові повідомлення-рішення від 24.02.2026 № 0101572407 та № 0101502407 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Оскільки висновок контролюючого органу про заниження чистого оподатковуваного доходу не знайшов свого підтвердження, є безпідставним і похідний від нього висновок про заниження єдиного внеску на 743350,83 грн та про наявність недоїмки.

Суд також враховує внутрішню суперечливість акта перевірки: за твердженням позивача, не спростованим відповідачем, в акті одночасно зазначено, що перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у межах максимальної величини, порушень не встановлено.

З урахуванням наведеного застосування до позивача штрафної санкції за неподання звітності з єдиного внеску за 2022 рік, покладене в основу податкового повідомлення-рішення № 0101522407, суперечить наведеним нормам.

Відповідно, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 24.02.2026 № Ф-0101452407 та податкове повідомлення-рішення від 24.02.2026 №0101522407 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 24.02.2026 № 0101532407 суд зазначає наступне.

Податкове повідомлення-рішення від 24.02.2026 № 0101532407 на суму 1020,00 грн прийнято з мотивів ненадання позивачем під час перевірки книги обліку доходів і витрат та первинних документів у повному обсязі (пункт 44.1 статті 44, пункт 177.10 статті 177 ПК України).

Судом встановлено, що первинні документи, про ненадання яких зазначено в акті перевірки, були подані позивачем контролюючому органу разом із запереченнями до акта від 20.02.2026, тобто у строк, встановлений пунктом 86.7 статті 86 ПК України, однак не були розглянуті відповідачем. За таких обставин відповідач не може обґрунтовувати притягнення позивача до відповідальності обставиною, яка виникла внаслідок його власної бездіяльності.

Крім того, у тексті цього рішення, як і решти оскаржуваних рішень, зазначено недостовірні відомості про ненадання позивачем заперечень до акта перевірки, що свідчить про його прийняття без урахування всіх обставин, які мають значення.

Щодо вимоги про зобов`язання виключити відомості з інтегрованої картки платника суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може, зокрема, визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення, а також зобов`язати відповідача вчинити певні дії. Згідно з частиною третьою цієї статті у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, визначає інтегровану картку платника як форму оперативного обліку, що ведеться за кожним видом платежу і містить облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами.

Оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога про сплату боргу (недоїмки) підлягають скасуванню, ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника відомості про відповідні грошові зобов`язання. Відтак похідні позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Оцінивши наявні у справі докази за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що висновки акта документальної планової виїзної перевірки від 06.02.2026 № 336/04-36-24-07/2507600637, покладених в основу оскаржуваних рішень, не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, а самі рішення прийняті з істотним порушенням процедури, встановленої пунктами 86.7 і 86.8 статті 86 ПК України.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога про сплату боргу (недоїмки) не відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема критеріям обґрунтованості, безсторонності, дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав особи та цілями, на досягнення яких спрямоване рішення, а також з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 13312,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією. Зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст. 241 246, 250, 255 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0101562407 від 24 лютого 2026 року, яким нараховано фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 грошове зобов`язання на суму 7 711 058,27 грн, з яких: 6 334 830,17 грн - податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та 1 377 028,10 грн - штрафні санкції.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість (грошове зобов`язання)за податковим повідомленням-рішенням № 0101562407 від 24 лютого 2026 року платника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 в сумі 7 711 058,27 грн, з яких: 6 334 830,17 грн - податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та 1 377 028,10 грн - штрафні санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення-рішення № 0101552407 від 24 лютого 2026 року, яким нараховано фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 грошове зобов`язання на суму 642 654,84 грн, з яких: 527 902,50 грн - податкове зобов`язання з військового збору 527 902,50 грн та 114 752,34 грн - штрафні санкції.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість (грошове зобов`язання) за податковим повідомленням рішенням № 0101552407 від 24 лютого 2026 року платника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в сумі 642 654,84 грн, з яких: 527 902,50 грн - податкове зобов`язання з військового збору 527 902,50 грн та 114 752,34 грн - штрафні санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення-рішення № 0101572407 від 24 лютого 2026 року, яким нараховано фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 грошове зобов`язання на суму 4 227 676,00 грн, з яких: 3 382 141,00 грн - податкове зобов`язання з податку на додану вартість та 845 535,00 грн - штрафні санкції.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість (грошове зобов`язання) за податковим повідомленням рішенням № 0101572407 від 24 лютого 2026 року платника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в сумі 4 227 676,00 грн, з яких: 3 382 141,00 грн - податкове зобов`язання з податку на додану вартість та 845 535,00 грн - штрафні санкції

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення-рішення № 0101522407 від 24 лютого 2026 року, яким нараховано фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 грошове зобов`язання на суму 340,00 грн зі сплати штрафних санкцій.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість (грошове зобов`язання) за податковим повідомленням рішенням 0101522407 від 24 лютого 2026 року платника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в сумі 340,00 грн зі сплати штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення-рішення № 0101502407 від 24 лютого 2026 року яким нараховано фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 грошове зобов`язання на суму 1 849 551,00 грн зі сплати штрафних санкцій з податку на додану вартість.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість (грошове зобов`язання) за податковим повідомленням рішенням № 0101502407 від 24 лютого 2026 року платника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 в сумі 1 849 551,00 грн зі сплати штрафних санкцій з податку на додану вартість.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення-рішення № 0101532407 від 24 лютого 2026 року, яким нараховано фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 грошове зобов`язання з на суму 1 020,00 грн зі сплати штрафних санкцій.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість (грошове зобов`язання) за податковим повідомленням рішенням № 0101532407 від 24 лютого 2026 року платника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 в сумі 1 020,00 грн зі сплати штрафних санкцій.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки від 24 лютого 2026 року № Ф-0101452407 винесеної щодо фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на суму 988 783,71 грн, з яких: 743 350,83 грн - недоїмка з Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та 245 432,88 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість (грошове зобов`язання) за вимогою про сплату недоїмки від 24 лютого 2026 року № Ф-0101452407 платника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 в сумі 988 783,71 грн з яких: 743 350,83 грн - недоїмка з Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та 245 432,88 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 312 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22 липня 2026 року.

Суддя А. Ю. Рищенко