Рішення № 138658210, 31.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокуСправа №160/11915/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач, пенсійний орган, ГУ ПФУ в Луганській області), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо зменшення розміру пенсії до виплати ОСОБА_1 , з 01.10.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплачувати пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з урахуванням заробітної плати за період з 01.01.1989 по 31.05.1992 та 01.07.1992 по 31.01.1994 року та даними персоніфікованого обліку з 01.01.2004 по 31.01.2016 та з 01.10.2017 по 31.05.2018 роки (коефіцієнт заробітної плати - 3.25369), з 01.10.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 04.10.2017 р. Страховий стаж позивача на день призначення пенсії за віком на пільгових умовах становив 35 років 8 місяців 22 дні (в тому числі, пільговий стаж на підземних роботах - 10 років 25 днів). Заробітну плату було обчислено за нормами статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) за період з 01.01.2004 р. по 31.01.2016 р. з урахуванням середньої заробітної плати за 2014 - 2016 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, у розмірі 3764.40 грн. Коефіцієнт заробітної плати склав - 2.0202774, а середньомісячний заробіток для обчислення - 7633.22 грн (рішення №909240856507 від 04.09.2018 р. про призначення пенсії, розрахунок середньомісячного заробітку для обчислення та Форма ОС-право, стаж для розрахунку додані до позовної заяви). Розмір пенсії за віком до виплати позивачу з 04.10.2017 р. становив 3477, 92 грн. Дізнавшись, що при призначенні пенсії за віком ГУ ПФУ в Луганській області не було враховано довідки про заробітну плату за період з 01.01.1989 р. по 31.05.1992 р. та з 01.07.1992 р. по 31.01.1994 р., які були надані разом з пакетом документів необхідних для призначення пенсії, ОСОБА_1 звернувся до відповідача про включення до розрахунку заробітної плати за вказаний періоди. 09.06.2020 р. відповідачем було проведено перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період з 01.01.1989 р. по 31.05.1992 р., та з 01.07.1992 р. по 31.01.1994 р. та даними персоніфікованого обліку з 01.01.2004 р. по 31.01.2016 р. та з 01.10.2017 р. по 31.05.2018 р. Індивідуальний коефіцієнт для обчислення заробітної плати склав - 3.25369. Розмір пенсії за віком до виплати позивачу з 01.07.2020 р. становив 6234, 06 грн. Позивач зазначив, що в липні 2023 року він набув право на отримання пенсії за віком у розмірі 8095 від середньомісячного заробітку (відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці») і до виплати пенсія з надбавками стала у розмірі 19513, 82 грн. Надалі у березні 2024 року відбувся перерахунок пенсії позивача, індексація і її розмір став 21046,92 грн., проте в жовтні 2024 року він отримав пенсійну виплату в розмірі 13399,09 грн, що значно менше ніж позивач отримував в вересні 2024 року (21046.92 грн), але в зв`язку з агресією рф проти України, маючи статус внутрішньо переміщеної особи та знаходячись в населеному пункті, де відсутній не тільки зв`язок, але й пошта, магазин та інші побутові умови, ОСОБА_1 стверджує, що він тривалий час не міг звернутися до відповідача щодо пояснення зменшення розміру пенсії. При першій можливості, він звернувся до ГУ ПФУ в Луганській області за роз`ясненням щодо підстав зменшення розміру пенсії з 01.10.2024 року (з 21046.92 до 13399.09 грн) та за наданням особової паперової пенсійної справи для ознайомлення та виготовлення копій документів. 12 січня 2026 року через Укрпошту він отримав відповідь датовану 16.12.2025 р. №1200-0202-8/38773 на звернення, зареєстроване в ГУ ПФУ в Луганській області за №6714/8, а також відповідь датовану 10.10.2025 р. за №9730-9725/Ш-02/2-1386/25 на звернення на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України ВЕБ-12001-Ф-С-25-190889 щодо обчислення розміру пенсії. З позицією пенсійного органу, викладеною у цих відповідях позивач не погоджується, оскільки відповідач діяв не у відповідності до вимог закону і його дії були протиправними, так як орган Пенсійного фонду має право перевіряти, витребувати, отримувати будь- які дані про застраховану, а також доступ до електронної пенсійної справи (ЕПС) мають виключно працівники органу Пенсійного фонду та проводити будь-які операції з особовою справою пенсіонера. Щодо інформації про те, що заява про проведення перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за 60 місяців до 01.07.2000 р. не зареєстрована, так це недоліки роботи органу Пенсійного фонду, позивач зауважує, що такі доводи не відповідають дійсності, оскільки виникає питання, а на підставі чого Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанськ Луганської області 09.06.2020 р. проводило перерахунок його пенсії з урахуванням заробітної плати за період з 01.01.1989 р. по 31.05.1992 р. та з 01.07.1992 р. по 31.01.1994 р. та даними персоніфікованого обліку з 01.01.2004 р. по 31.01.2016 р. та з 01.10.2017 р. по 31.05.2018 р., коефіцієнт заробітної плати склав - 3.25369. Щодо довідки про заробітну плату від 07.09.2017 р. за №3506/01-26, виданої трудовим архівом Лисичанської міської ради за період з січня 1989 року по червень 1991 року, позивач зауважує, що суми заробітної плати якої не збігаються з сумами, які були внесені до ЕПС під час проведення перерахунку 09.06.2020 р., якщо це так, то це також, на думку позивача, є недоліками роботи органу Пенсійного фонду. Довідка про заробітну плату від 07.09.2017 р. за №3506/01-26, за період з січня 1989 року по червень 1991 року, видавалася трудовим архівом Лисичанської міської ради й в органу Пенсійного фонду була можливість її перевірити. ОСОБА_1 наголошує, що він не має будь-якого відношення до виявлених «недоліків» пенсійної справи, так як, заява про перерахунок пенсії з 09.06.2020 р. ним подавалася. Позивач стверджує, що суми заробітної плати за період з 01.01.1989 р. по червень 1991 рік, зазначені в довідці від 07.09.2017 р. за №3506/01-26, не збігаються з сумами, які були внесені до ЕПС під час проведення перерахунку 09.06.2020 р., що, на думку позивача, є недоліками роботи органу Пенсійного фонду, так як дані про заробітну плату до ЕПС вносяться саме органом Пенсійного фонду (спеціалістами, які мають доступ до електронних пенсійних справ). Враховуючи наведене, ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 р. відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду через систему «Електронний суд» надійшов від ГУ ПФУ в Луганській області відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування власної позиції пенсійний орган зазначив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 04.10.2017 р. Паперова пенсійна справа ОСОБА_1 залишилася на тимчасово окупованій території у приміщенні відділу обслуговування громадян № 4 (сервісного центру) за адресою: АДРЕСА_1 , але паперова пенсійна справа оцифрована. Всі документи паперової пенсійної справи наявні в електронній пенсійній справі. При призначенні пенсії для обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 враховано заробітну плату за період з 01.01.2004 по 31.01.2016 за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення розміру пенсії склав 2,02774. Середньомісячний заробіток для розрахунку розміру пенсії склав 7633,22 грн. Пенсію призначено із застосуванням показника середньомісячного заробітку (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за три попередні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії 2014-2016, який складає - 3764,40 грн. Згідно з матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 з 01.07.2020 проведено перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за 60 місяців до 01.07.2000. При перерахунку враховано заробітну плату за періоди з 01.01.1989 по 31.05.1992 та з 01.07.1992 по 31.01.1994 та даними персоніфікованого обліку з 01.01.2004 по 31.01.2016 та з 01.10.2017 по 31.05.2018. Коефіцієнт заробітної плати склав 3,25369. Заява ОСОБА_1 про проведення перерахунку з урахуванням заробітної плати за 60 місяців до 01.07.2000 в оцифрованій та електронній пенсійній справі відсутня. За даними підсистеми ІКІС ПФУ «Звернення» ОСОБА_1 із заявою щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за 60 місяців до 01.07.2000 не звертався. За результатом перевірки електронної пенсійної справи встановлено, що в електронній пенсійній справі наявна довідка про заробітну плату від 07.09.2017 № 3506/01- 26, видана трудовим архівом Лисичанської міської ради, за період роботи у шахті 60 річчя Радяннської України з січня 1989 року по червень 1991 року. Суми заробітної плати, зазначені у довідці від 07.09.2017 № 3506/01- 26, виданої трудовим архівом Лисичанської міської ради, за період з січня 1989 року по червень 1991 року не збігаються з сумами, які були внесено до електронної пенсійної справи під час проведення перерахунку з 01.07.2020. Довідка про заробітну плату за період з 01.07.1992 по 31.01.1994 в електронній пенсійній справі відсутня. Щодо обчислення середньомісячного заробітку для розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за періоди з 01.01.2004 по 31.01.2016, з 01.10.2017 по 31.05.2018, то заробітну плату за період з 01.01.2004 по 31.01.2016 враховано при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах. Провести обчислення середньомісячної заробітної плати для розрахунку розміру пенсії з урахуванням періоду заробітної плати з 01.10.2017 по 31.05.2018 немає підстав, оскільки зазначений період після призначення пенсії складає менше ніж 24 місяці. Враховуючи вищевикладене електронну пенсійну справу приведено у відповідність з 01.10.2024. Пенсію обчислено із заробітної плати згідно даних Реєстру застрахованих осіб за період з 01.01.2004 по 30.09.2017. Коефіцієнт заробітної плати складає 2,05789. Розмір пенсії з 01.03.2026 - 16703,66 грн. З урахуванням зазначеного, на думку Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, можна дійти висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) є внутрішньо переміщеною особою згідно довідки №1225-7001512269 від 19.09.2022 р.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 04.10.2017 р., призначену Управлінням Пенсійного фонду України у м.Лисичанську Луганської області (управління реорганізовано згідно з постановою Кабінету Міністрів України №925 від 09.10.2020 р., є припиненим з 23.06.2021 р. та його правонаступником є відповідач) за нормами пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України за «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р.

У відповідь на звернення ОСОБА_1 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (ВЕБ-12001-Ф-С-25-190889) щодо обчислення розміру пенсії ГУ ПФУ в Луганській області складено та направлено позивачу лист-відповідь від 10.10.2025 р. за №9730-9725/Ш-02/2-1386/25, в якому пенсійний орган, зокрема, зазначив наступне:

«……ваш страховий стаж при призначенні пенсії складав 35 років 5 місяців 22 дні, в тому числі пільговий стаж на підземних роботах - 10 років 25 днів.

Заробітну плату було обчислено за нормами статті 40 Закону за період з 01.02.2004 по 31.01.2016 з урахуванням середньої заробітної плати за 2014 - 2016 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (у розмірі 3764,40 грн.). Коефіцієнт заробітної плати складав -2,02774.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанськ Луганської області 09.06.2020 Вам проведено перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період з 01.01.1989 по 31.05.1992 та з 01.07.1992 по 31.01.1994 та даними персоніфікованого обліку з 01.01.2004 по 31.01.2016 та з 01.10,2017 по 31.05.2015. Коефіцієнт заробітної плати склав - 3,25369.

Згідно з даними підсистеми «Звернення» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України Вашу заява про проведення перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за 60 місяців до 01.07.2000 не зареєстровано.

В електронній пенсійній справі (далі - ЕПС) наявна довідка про заробітну плату від 07.09.2017 №3506/01-26, видана трудовим архівом Лисичанської міської ради (документ №29), за період з січня 1989 року по червень 1991 року, суми заробітної плати якої не збігаються з сумами, які були внесені до ЕПС під час проведення перерахунку 09.06.2020.

Враховуючи вищевикладене, оскільки довідка про заробітну плату за період з 01.01.1989 по 31.01.1994 та інформація щодо відповідності сум заробітної плати первинним документам в ЕПС відсутні, Вашу пенсійну справу опрацьовано без урахування заробітної плати за періоди з 01.01.1989 по 31.05.1992 та з 01.07.1992 по 31.01.1994.

Також приведено у відповідність дані заробітної плати за період з 01.01.2004 по 31.05.2018, а саме враховано заробітну плату за даними персоніфікованого обліку з 01.01.2004 по 30.09.2017 (враховано по місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії).

Коефіцієнт заробітної плати склав - 2,057589.

Розмір пенсії з 01.10.2024 складає 13399,09 грн, з 01.03.2025 - 14899,09 грн…».

У подальшому позивач направив позивачу звернення з метою отримання копії матеріалів його пенсійної справи у паперовому вигляді та ГУ ПФУ в Луганській області направило йому лист-відповідь від 16.12.2025 р. з рекомендацією ознайомитися з матеріалами електронної пенсійної справи.

Вважаючи, що відповідачем протиправно зменшено розмір його пенсії, ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Згідно із частиною 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 р. (далі Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 р. (далі Закон №1058-IV).

Згідно ст.1 Закону №1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За приписами ч.3 ст.4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно із статтею 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Преамбулою Закону №1058-IV закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно із ст. 9 Закону №1058-ІV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 10 Закону №1058-ІV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що положеннями ст.27 Закону №1058-ІV визначено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

Абзацом 1 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 р. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 р. становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 р. незалежно від перерв.

Згідно з абз.4, 5 ч.1 ст.40 Закону №1058-IV, для визначення розміру пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 р. враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 р. - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV, загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб`єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов`язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов`язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розміру внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов`язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.

Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Отже, вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Таким чином, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв`язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду України, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.

Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов`язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.

З матеріалів справи слідує, що з 04.10.2017 р. позивач є отримувачем пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної за нормами пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.

У відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в Луганській області зазначено, що після приведення електронної пенсійної справи позивача у відповідність з 01.10.2024 р., пенсію останнього обчислено із заробітної плати згідно даних Реєстру застрахованих осіб за період з 01.01.2004 р. по 30.09.2017 р. Коефіцієнт заробітної плати склав 2,05789, а розмір пенсії позивача з 01.03.2026 р. становить 16703,66 грн.

При цьому, з урахуванням попереднього проведеного відповідачем перерахунку (рішення ГУ ПФУ в Луганській області за №909240856507 від 13.09.2024 р.) загальний розмір пенсії позивача становив 21046,92 грн.

Наведені вище перерахунки розміру пенсії ОСОБА_1 відображені в матеріалах пенсійної справи позивача.

В обґрунтування правомірності власних дій пенсійний орган посилався на відсутність певних документів в матеріалах електронної пенсійної справи позивача (заяви ОСОБА_1 про проведення перерахунку з урахуванням заробітної плати за 60 місяців до 01.07.2000 р., довідка про заробітну плату позивача за період з 01.07.1992 р. по 31.01.1994 р.), а також зауважив про наявність розбіжностей щодо сум заробітної плати позивача, вказаній у довідці про заробітну плату від 07.09.2017 №3506/01-26, виданої трудовим архівом Лисичанської міської ради, за період роботи у шахті 60 річчя Радянської України з січня 1989 року по червень 1991 року, із внесеними відомостями до електронної пенсійної справи під час проведення перерахунку пенсії позивача з 01.07.2020 р.

Разом з тим, суд зауважує, що жодною нормою пенсійного законодавства не передбачено права пенсійного органу на здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії у зв`язку з втратою пенсійних справ та документів, що в них зберігалися, та тим більш, здійснення такого перерахунку в меншому розмірі пенсії.

З наведеного вбачається, що внаслідок проведеного відповідачем перерахунку пенсії позивача з 01.10.2024 р., розмір пенсії ОСОБА_1 суттєво зменшився, чим звужено обсяг прав позивача.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що перед здійсненням перерахунку раніше призначеної позивачеві пенсії в бік зменшення, що негативно впливає на права пенсіонера, відповідач не ініціював адміністративне провадження згідно із вимогами Закону України «Про адміністративну процедуру» і не забезпечив право на участь в адміністративному провадженні, в межах якого позивач мав би змогу надати довідки.

Слід зазначити, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 р. у справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 р. у справі №593/283/17.

Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих доводів щодо змін в законодавстві, внаслідок яких довідка від 07.09.2017 р. за №3506/01-26 не може використовуватися для розрахунку пенсії позивача з 01.10.2024 р.

Частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, установ і організацій та перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, перевірка достовірності довідки про заробітну плату належить до компетенції органів Пенсійного фонду, а відсутність у пенсіонера первинних документів не може бути підставою для зменшення розміру пенсії.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 64 Закону №1058-IV та пунктом 4.2 Порядку №22-1, територіальні органи Пенсійного фонду України мають право проводити планові та позапланові перевірки документів, поданих для оформлення пенсії.

Тобто, обов`язок перевірки достовірності документів покладається саме на пенсійний орган, а сумніви щодо їх обґрунтованості самі по собі не можуть бути підставою для неврахування відповідної заробітної плати при призначенні чи перерахунку пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду №291/99/17 від 21.02.2020 р., №560/123/21 від 04.07.2023 р.

При цьому, позивач не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві.

У свою чергу, неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства та відсутність первинної документації на зберіганні у архіві підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.

Неможливість перевірки відповідачем відповідності довідки первинним документам, не покладає надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідка видана належним органом та містить усі необхідні реквізити та відомості.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 р. по справі №583/392/17.

Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 р. по справі №294/220/14-ц зазначив, що потреба виправити минулу помилку, допущену державним органом, не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Також, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в ухвалі від 08.11.2019 р. по справі №815/1226/18 Верховний Суд зазначив, що принцип належного урядування без сумніву є дотичним і до пенсійних спорів, адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має в своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Сферою відповідальності саме держави є те, щоб пенсія була призначена особі вчасно та у правильному розмірі, а також виплачувалася та перераховувалася у напрямку збільшення без будь-яких затримок. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з`явитись лише як наслідок неналежного урядування.

Крім того, Європейським судом з прав людини (далі ЄСПЛ) напрацьована практика, за якою пенсія включається в поняття майно в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а відтак і майном. Отже, при з`ясуванні змісту поняття майно недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 07.11.2013 р. у справі «Пічкур проти України» (заява №10441/06, пункти 41- 43, 52) суд акцентував увагу на тому, що: якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.

Водночас юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту законних очікувань (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

Так, у справі «Суханов та Ільченко проти України» ЄСПЛ зазначив, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява №68385/10 та №71378/10, пункт 35).

Отже, у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі легітимні очікування та майнові права (справа «Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland», заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13.12.1984 р. щодо прийнятності заяви «S. v. the United Kingdom» №10741/84).

Тобто, коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв і, якщо людина очевидно підходить під ці критерії, це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Таким чином, позбавлення права на пенсію або звуження обсягу цього права має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм).

Подібний правовий висновок викладено в рішенні Верховного Суду від 21.04.2021 р. по справі № 360/3611/20.

Також у контексті предмету спору слід звернути увагу, на підхід щодо застосування принципу належного урядування, сформований Європейським судом з прав людини.

Так, в рішенні від 20.05.2010 р. у справі «Лелас проти Хорватії» (заява №55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу (пункт 74).

Отже, здійснюючи перерахунок пенсії у бік зменшення з 01.10.2024 р., без будь-яких належних правових підстав на це, відповідач порушив принцип належного урядування та порушив право позивача на належне пенсійне забезпечення.

До того ж, суд зазначає, що ведення обліку пенсійної справи та зберігання в ній відповідних документів, на підставі яких призначено пенсію, є обов`язком пенсійного органу, а не пенсіонера.

А відтак, не оцифрування відповідачем пенсійної справи позивача, втрата відповідачем документів, що містились у такій пенсійній справі, є відповідальністю відповідача, та не може мати негативних наслідків для прав та інтересів позивача.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що перед здійсненням перерахунку раніше призначеної позивачеві пенсії в бік зменшення, що негативно впливає на права пенсіонера, відповідач не ініціював адміністративне провадження згідно із вимогами Закону України «Про адміністративну процедуру» і не забезпечив право на участь в адміністративному провадженні, в межах якого позивач мав би змогу надати наявні у нього документи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність проведеного ГУ ПФУ в Луганській області перерахунку пенсії позивача з 01.10.2024 р., внаслідок якого її розмір суттєво зменшено без жодних правових підстав.

Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає наступне.

Основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частини 1, 2 статті 2 КАС України).

При цьому необхідно зазначити, що у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини застосовує підхід згідно з яким, дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення від 26.10.2000 р. у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» заява №.30985/96).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у спірних правовідносинах порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі «Yvone van Duyn v. Home Office», принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010 р., і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008 р.) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

Крім того, згідно з висновками Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та проти Греції» та «Малама проти Греції». «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 р. у справі «Ганс-Адам 11 проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словачини»).

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зауважує, що заявлена ОСОБА_1 позовна вимога щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Луганській області виплачувати йому пенсію у відповідному розмірі є такою, що заявлена на майбутнє, що суперечить положенням ст.ст. 2 і 5 КАС України, якими передбачено захист вже порушених прав та інтересів осіб, а відтак не підлягає задоволенню в обраний позивачем спосіб.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» ЄСПЛ зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд з урахуванням вимог частини 2 статті 5, частини 2 статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Луганській області щодо перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2024 р., а також зобов`язати ГУ ПФУ в Луганській області здійснити з 01.10.2024 р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням показників заробітної плати (в т.ч. за період з 01.01.1989 р. по 31.05.1992 р. та з 01.07.1992 р. по 31.01.1994 р.) та даними персоніфікованого обліку з 01.01.2004 по 31.01.2016 та з 01.10.2017 по 31.05.2018 роки (коефіцієнт заробітної плати - 3.25369), які використовувалися пенсійним органом до проведення перерахунку 01.10.2024 р., з урахуванням раніше виплачених сум.

Інші доводи сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 р.).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно приписів частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

На підставі частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності вчинених ним дій та не спростовано доводи позивача в цій частині.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 9, 72, 77, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461; вул. Шевченка, 9, м. Сіверськодонецьк, Луганська область) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2024 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити з 01.10.2024 р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням показників заробітної плати (в т.ч. за період з 01.01.1989 р. по 31.05.1992 р. та з 01.07.1992 р. по 31.01.1994 р.) та даними персоніфікованого обліку з 01.01.2004 по 31.01.2016 та з 01.10.2017 по 31.05.2018 роки (коефіцієнт заробітної плати 3,25369), які використовувалися пенсійним органом до проведення перерахунку 01.10.2024 р., з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 31.07.2026 року.

Суддя О.М. Неклеса