Рішення № 138656620, 28.07.2026, Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області (до 25.04.2025 - Комсомольський міський суд Полтавської області)

Справа №534/928/26

Провадження №2/534/434/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

у складі головуючого судді Комарової Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Калініної А.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду без повідомлення (виклику) учасників справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 697603948 від 28.06.2019 у розмірі 21 821 грн 91 коп., а також понесені судові витрати за сплату судового збору в сумі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 28 червня 2019 року відповідач уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 697603948 у формі електронного документа шляхом використання електронного підпису, одноразового ідентифікатора UYP3335R, згідно з умовами якого кредитодавець надав кошти у сумі 2 000 грн. У подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума наданого кредиту склала 8 000 грн.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 28 листопада 2018 року було укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до умов вказаного договору та Реєстру прав вимоги № 62 від 21.01.2020 до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

В подальшому, 05 серпня 2020 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило вказане право вимоги ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», уклавши з ним договір факторингу № 05/0820-01 та підписавши Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023.

Потім, 11 липня 2025 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 11/07/25-Е. Відповідно до Реєстру Боржників та Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 14.07.2025 до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за вищевказаним кредитним договором становить 21 821 грн 91 коп.

Вказану суму просили стягнути з відповідача та понесені судові витрати.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами.

Позивач подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, яке було задоволено судом.

Відповідач ОСОБА_1 не подала відзиву на позов, не надала клопотань про розгляд справи за правилами загального позовного провадження чи з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, за відсутності відзиву відповідача суд вирішує справу на підставі наявних матеріалів.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається без повідомлення сторін за наявними матеріалами, якщо сторони не подали клопотань про інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі письмових доказів, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 28 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та відповідачем ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 697603948 у формі електронного документа з використанням одноразового ідентифікатора UYP3335R, відправленим 28.06.2019, на номер телефону НОМЕР_1 та введеним відповідачем о 15:31:43.

Відповідно до умов зазначеного договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 2 000 грн, які в подальшому було збільшено до загальної суми 8 000 грн.

У подальшому між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено низку додаткових угод до договору № 697603948 від 28 червня 2019 року, зокрема:

-додатковою угодою від 03 липня 2019 року збільшено суму кредиту на 1 100 грн з 03 липня 2019 року на строк дії договору № 697603948 від 28 червня 2019 року на умовах строковості, зворотності та платності. Позичальник зобов`язався повернути надані в кредит грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору;

-додатковою угодою від 23 липня 2019 року збільшено суму кредиту на 3 600 грн з 23 липня 2019 року на строк дії договору № 697603948 від 28 червня 2019 року на умовах строковості, зворотності та платності. Позичальник зобов`язався повернути надані в кредит грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору;

-додатковою угодою від 04 серпня 2019 року збільшено суму кредиту на 500 грн з 04 серпня 2019 року на строк дії договору № 697603948 від 28 червня 2019 року на умовах строковості, зворотності та платності. Позичальник зобов`язався повернути надані в кредит грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору;

-додатковою угодою від 05 серпня 2019 року збільшено суму кредиту на 600 грн з 05 серпня 2019 року на строк дії договору № 697603948 від 28 червня 2019 року на умовах строковості, зворотності та платності. Позичальник зобов`язався повернути надані в кредит грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору;

-додатковою угодою від 14 серпня 2019 року збільшено суму кредиту на 200 грн з 14 серпня 2019 року на строк дії договору № 697603948 від 28 червня 2019 року на умовах строковості, зворотності та платності. Позичальник зобов`язався повернути надані в кредит грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору;

-додатковою угодою від 19 серпня 2019 року, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору та на підставі його звернення, продовжено строк, на який надано кредит за договором № 697603948 від 28 червня 2019 року, на двадцять сім днів з 22 серпня 2019 року. Позичальник зобов`язався сплачувати за користування кредитом проценти в розмірі 1,41 % на день від суми кредиту згідно з умовами цієї додаткової угоди;

-додатковою угодою від 18 вересня 2019 року, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі його звернення, продовжено строк, на який надано кредит за договором № 697603948 від 28 червня 2019 року, на тридцять днів з 18 вересня 2019 року. Позичальник зобов`язався сплачувати за користування кредитом проценти в розмірі 1,27 % на день від суми кредиту згідно з умовами цієї додаткової угоди;

-додатковою угодою від 17 жовтня 2019 року, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі його звернення, продовжено строк, на який надано кредит за договором № 697603948 від 28 червня 2019 року, на тридцять днів з 18 жовтня 2019 року. Позичальник зобов`язався сплачувати за користування кредитом проценти в розмірі 1,27 % на день від суми кредиту згідно з умовами цієї додаткової угоди.

На підтвердження укладення Договору та Додаткової угоди позивачем надано довідку з Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», згідно з яким кредитний договір № 697603948 від 28.06.2019 підписано одноразовим ідентифікатором UYP3335R, відправленим 28.06.2019 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 та введеним відповідачем о 15:31:4.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у загальному розмірі, встановленому кредитним договором та додатковими угодами.

Виконання первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів відповідачу підтверджується відповідними платіжними документами.

Крім того, згідно з відповіді АТ КБ "ПриватБанк" № 20.1.БТ від 22.04.2026 наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) емітовано платіжну картку з маскою НОМЕР_3 . за період часу з 28.06.2019-19.08.2019 було зарахування коштів на суму 2000 грн, 03.07.2019 було зарахування коштів на суму 1100 грн, 23.07.2019 було зарахування коштів на суму 3600 грн, 05.08.2019 було зарахування коштів на суму 500 грн, 05.08.2019 було зарахування коштів на суму 600 грн, 14.08.2019 було зарахування коштів на суму 200 грн (а.с.28-29).

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 697603948 від 28 червня 2019 року ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором № 697603948 від 28 червня 2019 року. Заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» за Кредитним договором станом на 26 грудня 2025 року (включно) становить 27 963 грн 88 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 7 998 грн 49 коп.; прострочена заборгованість за процентами - 13 823 грн 42 коп; строкова заборгованість за сумою кредиту - 0,00 грн; строкова заборгованість за процентами - 0,00 грн; заборгованість за штрафними санкціями - 6 141 грн 97 коп..

Станом на 26 грудня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» повідомляє, що заборгованість за Кредитним договором не погашена.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у загальному розмірі, встановленому кредитним договором, що підтверджується платіжними документами та іншими доказами, доданими до позовної заяви.

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Так, відповідач в судове засідання не з`явилася, не скористалася своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надала належних доказів, які спростовують доводи позивача щодо укладення кредитного договору та розміру заборгованості.

Кредитний договір № 697603948 від 28.06.2019 підписаний з використанням одноразового ідентифікатора.

Щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 697603948 від 28.06.2019 та ОСОБА_1 був підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, між сторонами був укладений кредитний договір, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису, факт укладання, підписання якого та отримання кредитних коштів за яким, відповідачем не спростовано. Враховуючи вищевикладене, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Щодо набуття ТОВ «ФК «Ейс» права грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Так, судом встановлено, що 28.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (Фактор) укладалися додаткові угоди до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, у тому числі щодо продовження терміну дії договору.

Як вбачається з Витягу з Реєстру прав вимоги № 62 від 21.01.2020, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 697603948 від 28.06.2019.

Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» 05.08.2020 укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.5 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.

Як вбачається з Витягу з Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 697603948 від 28.06.2019.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «ФК «Ейс» 11.07.2025 було укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е.

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників № Б/Н від 14.07.2025 та Акту прийому-передачі Реєстру боржників, позивач набув права грошової вимоги до відповідача у розмірі 21 821 грн 91 коп.

Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Ейс» за кредитним договором № 697603948 від 28.06.2019.

Щодо виконання взятих зобов`язань за кредитним договором відповідачем.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав що у зв`язку порушеннями зобов`язань відповідач має заборгованість в сумі 21 821 грн 91 коп.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернув, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) по вищевказаному договору, підлягають задоволенню.

При цьому, вирішуючи питання про стягнення сум заборгованості за відсотками суд враховує, що за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р. по справі № 300/438/18.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до умов кредитного договору № 697603948 від 28.06.2019 сторонами погоджено строк користування кредитом та процентна ставка за користування кредитом.

З наданих розрахунків заборгованості вбачається, що загальна сума заборгованості на момент подання позову складає 21 821 грн 91 коп.

Оскільки відповідач отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі, а також сплатити відсотки за користування кредитом. При цьому, відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а відтак наданий позивачем розрахунок за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний.

Таким чином, оскільки відповідач не виконує умов кредитного договору, добровільно та в визначені строки не сплачує визначені договором платежі, а позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, позовні вимоги підлягають задоволенню та з нього підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 21 821 грн 91 коп.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу було надано: договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг.

При цьому суд зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20).

Так, суд враховує, що представником позивача вчинені такі дії: вивчення матеріалів справи (2 год), складення позовної заяви (2 год), підготовка адвокатського запиту (1 год), підготовка клопотань (1 год). Докази вчинення будь-яких інших процесуальних дій надані не були. При цьому розгляд справи відбувався без участі представника позивача.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд бере до уваги нескладність самої справи, оскільки вона не є великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; враховує, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, а також тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності та справедливості, виходячи з реальності наданих адвокатом послуг та враховуючи нескладність справи, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, її розгляд в суді без участі представника позивача, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, суд бере до уваги, що позов задоволено в повному обсязі, тому судовий збір покладається на відповідача в повному розмірі в сумі 2 662 грн 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 697603948 від 28.06.2019 у розмірі 21 821 (двадцять одна тисяча вісімсот двадцять одна) гривня 91 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.Ю. Комарова