Рішення № 138656472, 15.07.2026, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/1065/26

номер провадження 2/531/953/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Попова М.С.,

за участі секретаря судового засідання Клименко Т.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №493418 від 19.07.2024 у розмірі 18777,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що 19.07.2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №493418, відповідно до умов якого відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5500,00 грн. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість. 29.11.2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №29112024, згідно якого первісний кредитор передає новому кредитору свої права вимоги до позичальників. Відповідно до вказаного договору ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Сіроко Фінанс», у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №493418 від 19.07.2024 року. Згідно договору факторингу заборгованість відповідача перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» складає 18 777,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 5500,00 грн., заборгованість за відсотками - 2 277,00 грн., заборгованість за штрафними санкціями 11 000,00 грн.

Ухвалою судді від 06.05.2026 року справа прийнята до судового розгляду та призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, направив до суду заяву, в якій просив судові засідання проводити за відсутності представника позивача, позов задовольнити в повному обсязі, щодо проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Клопотання про розгляд справи за його відсутності від відповідача до суду не надходило, правом подати відзив на позов відповідач не скористався.

Тому суд, за письмової згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що 19.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 493418 (з фіксованою процентною ставкою), за яким товариство зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики

Розмір кредиту складає 5500,00 грн. на строк 30 днів, зі сплатою щомісяця процентної ставки в день 1,38 % від суми кредиту. Відповідно до п. 2 договору проценти за понадстрокове користування позикою/залишком позики складають 3,00% за день, пеня 3,00% за день, орієнтовна реальна річна процентна ставка 6668,12%, орієнтовна загальна вартість позики 7777,00 грн.

Кредитний договір відповідач підписав за допомогою електронного підпису - одноразовим ідентифікатором ez54Y2.

Додатком договору позики № 493418 від 19.07.2024 є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який відповідач також підписав за допомогою електронного підпису - одноразовим ідентифікатором ez54Y2.

Про акцепт пропозиції та підписання ОСОБА_1 договору одноразовим ідентифікатором свідчить довідка про укладення договору (ідентифікацію).

Як вбачається з копії платіжної інструкції ТОВ «Фінансова Компанія «Фінекспрес» №8226320a-0664-460a-bca5-da448b26239d від 19.07.2024 кошти в сумі 5 500,00 грн. були перераховані відповідачу на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з Розрахунком заборгованості, станом на 29.11.2024 загальний розмір заборгованості відповідача становить 18777,00 грн, з яких: 5500,00 грн. - тіло кредиту, 2277,00 грн відсотки за користування кредитом, 11 000,00 грн. - пеня.

Отже, розмір нарахованих процентів за кредитним договором №493418 від 19.07.2024 повністю узгоджується із розрахунком заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи, умовами кредитного договору та викладеними у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту споживача.

Доказів, які б спростовували правильність наданого товариством розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.

29.11.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений Договір факторингу № 29112024, відповідно до якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги за договорами згідно Реєстру прав вимоги, укладеними позичальниками з банком.

З акту приймання-передачі Реєстру прав вимог від 29.11.2024 слідує, що клієнт передав, а фактор прийняв згідно з вимогами договору факторингу № 29112024 від 29.11.2024 Реєстр прав вимог, складений за формою відповідно із Додатком № 1 до Договору.

Також суду надані копію платіжної інструкції №10799 від 29.11.2024 на підтвердження сплати коштів за відступлення права вимоги.

Згідно з витягом з Додатку до договору факторингу № 29112024 від 29.11.2024, право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 493418 від 19.07.2024 перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Загальний борг 18 777,00 грн, із яких: 5500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2 277,00 грн - за процентами, 11000,00 грн - заборгованість по пені.

Тобто, з моменту отримання прав вимог від первісного кредитора до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунок підтверджує існування заборгованості. Наданий договір факторингу №29112024 від 29.11.2024 підтверджує перехід усіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ «Сіроко Фінанс» за договором позики №493418 від 19.07.2024 до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що договір був укладений в електронній формі, а тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).

Враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем ОСОБА_1 .

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Частинами 1, 3 статі 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Подані позивачем докази підтверджують укладення відповідачем договору позики та отримання кредитних коштів. Наданий договір фактоингу підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги до ОСОБА_1 , які належали первісному кредитору до позивача у справі.

Відповідач не довів належного виконання зобов`язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростував, відзив на позов не надав.

Враховуючи вищенаведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд вважає, що відповідач порушив умови договору, кредитні кошти разом з процентами вчасно та в повному обсязі не повернув, за таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основним боргом в сумі 5500,00 грн та за нарахованими відсотками у сумі 2 277,00 грн, а в загальному розмірі 7 777,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено по теперішній час.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по штрафним санкціям у розмірі 11 000,00 грн задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір за подачу позову в сумі 2 662,40 грн (платіжна інструкція №493418 від 24.04.2026).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 кредитної заборгованості у розмірі 7 777,00 грн (тобто 41,42 % від заявленої вимоги), то розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1 102,77 грн.

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 6000,00 гривень надав: договір № 42649746 про надання правової допомоги від 02.02.2026, який укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та фізичною особою підприємцем - адвокатом Міньковською А.В.; додаткову угоду № 493418 від 24.04.2026 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 02.02.2026; детальний опис робіт (наданих послуг) та акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 24.04.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Міньковської А.В. серії КС №11306/10 від 02.11.2023.

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази. Водночас відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру судових витрат, про їх неспівмірність з позовними вимогами, як і не наведені обставини, за яких, як на його думку, заява не підлягала би до задоволення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, тобто на оплату адвокатських послуг, є доведеним, обґрунтованим та співмірним, зокрема, із складністю та категорією даної справи, її значенням для сторін, обсягом наданих послуг адвокатом, часом, витраченим адвокатом на їх надання.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 485,20 грн., тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 258 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання за позовом: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ; адреса для листування: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари Київської області) заборгованість за договором позики №493418 від 19.07.2024 у розмірі 7 777,00 грн. (сім тисяч сімсот сімдесят сім гривень нуль копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання за позовом: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ; адреса для листування: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари Київської області) судовий збір у розмірі 1 102,77 грн. (одна тисяча сто дві гривні сімдесят сім копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 485,20 грн.(дві тисячі чотириста вісімдесят п`ять гривень двадцять копійок) пропорційно до задоволених вимог.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інші учасники справи, а також відповідачі у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Попов