Вирок № 138656357, 31.07.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/707/26

Провадження № 1-кп/379/48/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника адвоката - ОСОБА_5 ,

представника потерпілого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду № 3 кримінальне провадження №12026111290000097, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.04.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Автономної республіки Крим, громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, військовозобов`язаного, не адвоката, не депутата, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,

У С Т А Н О В И В :

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Відповідно до положень статті 16 Лісового кодексу України, ліси України перебувають під особливою охороною держави як національне багатство та природні комплекси, що виконують важливі екологічні, захисні, кліматорегулюючі, водоохоронні та санітарно-гігієнічні функції, спрямовані на збереження і поліпшення навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.

Положенням ст. 38 Закону України «Про охорону природного навколишнього середовища» визначено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про рослинний світ» здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.

Відповідно до ст. 4 Лісового кодексу України, встановлено, що до лісового фонду відносяться усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу України, ліси та інші земельні ділянки, надані для ведення лісового господарства, належать до земель Лісогосподарського призначення.

Пунктом 1 ч.1 ст. 67 Лісового кодексу України передбачено, що заготівля деревини може здійснюватися у порядку спеціального використання лісових ресурсів та ч.1 ст.69 Лісового кодексу України встановлено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно;

Пунктом 2, 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою КМУ №761 від 23.05.2007 визначено, що лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів. Лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої розрахункової лісосіки.

Згідно статті 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: 1) незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Встановлено, що 03.04.2026 у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на незаконну порубку дерев у лісах, а саме в Таращанському лісництві Богуславського надлісництва філії Столичний лісовий офіс ДП «Ліси України», що знаходиться в адміністративних межах Таращанської територіальної громади з метою подальшого використання деревини у власних цілях.

Реалізуючи свій злочинний задум, ОСОБА_4 всупереч вимогам ст. 69 Лісового кодексу України, ст.ст. 5, 12, 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.10 Закону України «Про рослинний світ», у вечірній час 03 квітня 2026 року, діючи умисно, незаконно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, без спеціального дозволу на використання лісових ресурсів (лісорубного або лісового квитка), шляхом відокремлення від кореня основного стовбура дерев, за допомогою механічного ріжучого інструменту, вчинив незаконну порубку дерев на території 10 квартала 7 виділу Таращанського лісництва Богуславського надлісництва філії Столичний лісовий офіс ДП «Ліси України», що в адміністративних межах Таращанської територіальної громади на земельній ділянці з геоданими 49.57962, 30.60648, а саме: 2 дерев породи «Ясен» (пні діаметрами 45?47 см, 40?37 см), чим завдав Таращанській міській раді шкоду в сумі 41148 гривень 67 копійок.

У результаті вказаних незаконних, протиправних та умисних дій, ОСОБА_4 спричинив Таращанській міській раді збитки в загальну суму 41 148 гривень 67 копійок, що у 20 і більше разів перевищувала неоподаткований мінімум доходів громадян.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні незаконної порубки дерев у лісах, що заподіяло істотну шкоду, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

ІІ. Відомості про укладення угоди сторонами кримінального провадження та позиції сторін щодо можливості її затвердження.

16.04.2026 між прокурором у кримінальному провадженні - начальником Таращанського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника- адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, яку подано до суду одночасно з обвинувальним актом.

31.07.2026 року у підготовчому судовому засіданні прокурор в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 474 КПК України подав нову угоду про визнання винуватості від 30.07.2026, укладену ним з обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника- адвоката ОСОБА_5 .

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості та надав суду заяву представника потерпілої юридичної особи - Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_6 від 30.07.2026 року щодо надання згоди на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 .

Представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні підтвердив факт надання ним, як представником Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, згоди на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , додатково повідомив, що обвинуваченим ОСОБА_4 було відшкодовано шкоду, спричинену внаслідок його дій, в повному обсязі, претензій майнового характеру потерпіла сторона до обвинуваченого ОСОБА_4 не має, цивільний позов не заявлявся.

Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, щиро розкаявся у скоєному та зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, яке до нього буде застосоване в результаті затвердження угоди про визнання винуватості, стверджує про добровільність укладення угоди та вказує на наявність реальної спроможності виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання, наполягає на затвердженні угоди.

Захисник обвинуваченого просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити покарання, визначене в угоді, підтримавши позицію обвинуваченого.

ІІІ. Мотиви суду щодо затвердження угоди про визнання винуватості та призначення покарання.

Розглядаючи питання в порядку п.1 ч.3 ст. 314 КПК України про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Частинами 1, 2 ст. 474 КПК України передбачено, що якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.

Згідно ч.ч. 2,4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до п.п.1-6 ч.7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє у затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону.

У зв`язку з наведеним, суд має підстави розглянути дане кримінальне провадження відповідно до положень ст. 473 КПК України.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується за ч. 1 ст. 246 КК України у вчиненні нетяжкого злочину.

Кримінальним правопорушенням потерпілому - Таращанській міській раді завдана загальна майнова шкода в сумі 41148, 67 гривень, яка повністю відшкодована обвинуваченим.

Судом установлено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним укладена після надання потерпілим - Таращанською міською радою, від якої діяв представник ОСОБА_6 , письмової згоди прокурору на укладення ним цієї угоди.

Згідно умов угоди про визнання винуватості сторони погодилися з формулюванням фактичних обставин кримінального правопорушення та його правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 246 КК України, підозрюваний беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_4 буде призначено покарання за ч. 1 ст. 246 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік

Суд, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, приходить до висновку, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд у відповідності до ст. ст. 65 - 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений вчинив умисне кримінальне правопорушення проти довкілля, має зареєстроване місце проживання, не одружений. Згідно повідомлення КНП ТМР «Таращанська міська лікарня» обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. Згідно повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачений ОСОБА_4 являється військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку. За місцем проживання органами місцевого самоврядування характеризується позитивно. За даними УІАП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 раніше не судимий. З матеріалів кримінального провадження також вбачається, що обвинувачений не належить до осіб з інвалідністю.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Оскільки умови угоди про визнання винуватості, її форма та зміст відповідають вимогам КПК України та КК України, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 246 КК України, як незаконна порубка дерев у лісах, що заподіяло істотну шкоду, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, що згідно з положеннями ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів. Враховуючи дані про особу винного, його ставлення до скоєного, характеристику за місцем проживання, приймаючи до уваги наявність трьох пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, та те, що угода про визнання винуватості може бути укладена у даному провадженні відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України, оскільки інкримінованими ОСОБА_4 кримінальними правопорушеннями не було спричинено тяжких наслідківпотерпілій юридичній особі - Таращанській міській раді, представником якої було надано письмову згоду прокурору на укладення даної угоди, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості і призначення ОСОБА_4 узгодженої сторонами міри покарання за ч. 1 ст. 246 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, оскільки суд дійшов висновку, що призначення такого покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, дане покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, що створить у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

IV. Мотиви ухвалення рішення щодо цивільного позову.

Потерпілою юридичною особою - Таращанською міською радою не було заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 на користь Таращанської міської територіальної громади в особі Таращанської міської ради матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням на загальну суму 41148, 67 грн., оскільки вона була добровільно відшкодована обвинуваченим, про що в підготовчому судовому засіданні повідомив суд представник потерпілої юридичної особи - Таращанської міської ради.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Судом установлено, що в цьому кримінальному провадженні запобіжні заходи щодо обвинуваченого не застосовувалися та підстав для їх застосування немає

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого згідно вимог ст. 124 КПК України.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Таращанського районного суду Київської області від 08 квітня 2026 року (ЄУН №379/639/26, провадження № 1-кс/379/48/26) на стовбури дерев породи ясен у кількості 3 (трьох) штук: № 1 довжиною 14 м, №2 довжиною 15 м, № довжиною 14,5 м; бензопилу марки «Tekhmann» чорно-помаранчового кольору з шиною марки «Winzor» чорно-червоного кольору, належні ОСОБА_4 слід скасувати.

Питання щодо речових доказів слід вирішити згідно з вимогами ст. 100 КПК України.

Разом з тим, щодо бензопили марки «Tekhmann» чорно- помаранчового кольору з шиною марки «Winzor» чорно- червоного кольору, яка належить ОСОБА_4 і яка згідно квитанції №499 знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ВП №2 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області, яка є знаряддям вчиненого злочину, то суд зазначає, що відповідно до ч. 10 ст. 100 КПК України застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) майна знав про їх незаконне використання.

Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.

Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст.96-1 КК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Беручи до уваги те, що обвинувачений знав про незаконне використання бензопили, як знаряддя вчинення злочину, злочин скоєно умисно, за його вчинення передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, тому необхідно застосувати спеціальну конфіскацію щодо бензопили марки «Tekhmann» чорно- помаранчового кольору з шиною марки «Winzor» чорно- червоного кольору на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 246 КК України, відповідно до ст.ст. 50-53, 65-67, 96-1, 96-2 КК України, ст.ст. 8-11, 22, 24, 26, 27, 100, 124, 127, 128, 174, 367-371, 373, 374, 394, 468, 469, 472-476, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30 липня 2026 року між прокурором у кримінальному провадженні - начальником Таращанського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №12026111290000097, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 квітня 2026 року.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 246 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

Покласти на засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час пробаційного нагляду обов`язки передбачені п.п. 1-3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконати заходи, передбачені пробаційною програмою.

На підставі ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_4 обчислювати з дня його постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Заходи забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_4 не застосовувати.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Таращанського районного суду Київської області від 08 квітня 2026 року (ЄУН №379/639/26, провадження № 1-кс/379/48/26) на:

- стовбури дерев породи ясен у кількості 3 (трьох) штук: № 1 довжиною 14 м, №2 довжиною 15 м, № 3 довжиною 14,5 м;

- бензопилу марки «Tekhmann» чорно-помаранчового кольору з шиною марки «Winzor» чорно-червоного кольору, належні ОСОБА_4 .

Речові докази:

- стовбури дерев породи ясен у кількості 3 (трьох) штук: № 1 довжиною 14 м, №2 довжиною 15 м, № 3 довжиною 14,5 м, які передані на зберігання майстру лісу Таращанського лісництва Богуславського надлісництва ДП «Ліси України» ОСОБА_7 - повернути власнику;

- бензопилу марки «Tekhmann» чорно-помаранчового кольору з шиною марки «Winzor» чорно-червоного кольору, належну ОСОБА_4 і яка згідно квитанції №499 знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ВП №2 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області, після набрання вироком законної сили конфіскувати в порядку спеціальної конфіскації в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судові витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні № 12026111290000097 за проведення експертизи № СЕ-19/111-26/18743-ФХЕД від 09.04.2026 в розмірі 7131 (сім тисяч сто тридцять одна) гривня 20 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Копію повного тексту вироку негайно після проголошення його резолютивної частини згідно з положенням ч. 15 ст. 615 КПК України, вручити обвинуваченому, прокурору та іншим учасникам судового провадження.

Вирок проголошено 31.07.2026 негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.

Головуючий

суддя Таращанського районного суду

Київської області ОСОБА_8