Ухвала суду № 138656009, 31.07.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/653/26

Провадження № 4-с/364/17/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2026, Володарський районний суд Київської області, у складі:

головуючого судді Моргун Г.Л.,

за участі секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 по справі №364/653/26 (провадження № 4-с/364/17/26) про відвід судді Моргун Галини Леонідівни у справі за скаргою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТРАСТ ФІНАНС" (ЄДРПОУ 40514657, адреса Україна, 01001, місто Київ, вул. Софіївська, будинок 10, приміщення 4 , ел. пошта trast-finance@ukr.net, тел. (95)152-40-81),

представник скаржника: Ільяшов Богдан Миколайович (РНОКПП НОМЕР_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_2 );

боржник: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1 );

приватний виконавець Трофименко Михайло Михайлович (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса 07401, Київська обл., м. Бровари, вулиця Янченка Дмитра, 2, оф. 7)

на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

УСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області через систему «Електронний суд» 24.06.2026 надійшла скарга ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТРАСТ ФІНАНС" на дії/бездіяльність органу примусового виконання, зареєстрована Володарським районним судом Київської області за №2726/26 від 25.06.2026.

30.06.2026 ухвалою Володарського районного суду Київської області було призначено розгляд справи на 16.07.2026.

16.07.2026 ухвалою судді Володарського районного суду Київської області Моргун Г.Л. оголошено у судовому розгляді справи перерву до 31.07.2026.

22.07.2026 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав заяву про відвід судді (а.с.96-99), яку він мотивував тим, що нині, протягом досить тривалого часу, коли суддя по процесуальному стандарту на початку судового засідання запитує його, як сторону, «чи довіряю я суду?» - він вже не раз ловить себе на тому, що якщо розуміти це питання як таке, шо відноситься до судової системи України, якби були законні альтернативи такій судовій системі (окрім незаконного «суду Лінча» і подібним методам) - моя відповідь навряд була б позитивною.

Заявник вважає, що така тенденція стосується не лише його - якщо подивитися на кількість скаржників до ЄСПЛ - Україна в значних лідерах по пошуку справедливості там, це при тому, що щоб туди потрапити, вже більшість не мають змоги через фільтри - слід пройти всі рівні на оскарження в національному судочинстві, їх значну вартість і час. Так як альтернативи судової системи не пропонується відразу, логічно і про процесуальному законодавству зрозуміло, що питання «чи довіряю я суду?» стосується саме тому складу суду, що веде справу.

Заявник вважає, що при розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб`єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд і незадоволення заяви про відвід може сприйматися заявником, як порушення його прав.

Представник скаржника Ільяшов Б.М. вказав суду, що заява про відвід є безпідставною.

Приватний виконавець Трофименко Михайло Михайлович не з`явився у судове засідання, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, його неявка не перешкоджає розгляду справи ( а.с. 88, 90, 92, 94).

Боржник ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явився, подав до суду заяву якою просив провести розгляд за його відсутності ( а.с. 100-101).

Відповідно до ст. 40 ч. 8 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Вивчивши заяву про відвід судді Моргун Г.Л., суд приходить наступних висновків .

Відповідно до положень ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після сплину вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строк, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обгрунтованість.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Стаття 126 Конституції України гарантує незалежність і недоторканість суддів та забороняє вплив на суд у будь-який спосіб.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Перевіривши доводи заяви про відвід, а також матеріали справи, доходжу висновку, що така заява підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Так, відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України основним завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 року у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Право сторін на справедливий суд закріплене в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб`єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючої у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.

Однак при цьому частиною четвертою статті 36 ЦПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставами для відводу.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

У Коментарі до попередньої редакції Кодексу суддівської етики, що був затверджений рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 № 1, наголошувалося, що інститут відводу і (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом; він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес. Судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об`єктивності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.11.2021 у справі № 11-202сап21 звернула увагу на те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Визначення належного та безстороннього суду є первинним щодо вчинення процесуальних дій у справі.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02), практику якого суд застосовує як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), ЄСПЛ зазначив, що не зважаючи невстановлення обставин, що свідчили б про упередженість конкретного судді, але все одно визнав порушення статті 6 Конвенції через наявність лише сумнівів в його упередженості.

Так, ЄСПЛ зауважив, що за його усталеною практикою наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

З метою уникнення у сторін будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, на підставі ст. 36 ЦПК України заявлений по справі відвід судді Моргун Г.Л. підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 36, 40, 41 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 по справі №364/653/26 (провадження № 4-с/364/17/26) про відвід судді Моргун Галини Леонідівни у справі за скаргою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТРАСТ ФІНАНС", боржник: ОСОБА_1 , приватний виконавець Трофименко Михайло Михайлович, на дії/бездіяльність органу примусового виконання - задовольнити.

Передати справу №364/653/26 (провадження №4-с/364/17/26) до канцелярії Володарського районного суду Київської області для виконання вимог процесуального закону відповідно до ч. 3 ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. Л. Моргун