Рішення № 138654307, 30.07.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/526/26

Провадження 2/681/688/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в м. Полонному цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У квітні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 30670,32 грн, а також витрат по сплаті судового збору та професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову представник позивача вказував, що 29.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено кредитний договір № 218817058 (далі за текстом - Договір), за умовами якого позичальник отримав кредит в загальному розмірі 9400,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Вказує, що право вимоги до відповідача за Договором для Товариства перейшло на підставі укладеного 11.07.2025 з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» договору факторингу №11/07/25-Е, яке своєю чергою набуло право вимоги на підставі договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», а ТОВ «Таліон плюс» отримало право вимоги до відповідача від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором № 28/1118-01 від 28.11.2018.

Таким чином, до Товариства перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 30670,32 грн, з яких: 9400,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 21270,32 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом.

У поданому відзиві відповідач вказує на необґрунтованість заявленої суми заборгованості та відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів на її підтвердження. Зазначає, що позивачем не надано детального розрахунку заборгованості, а також первинних бухгалтерських та банківських документів щодо видачі та перерахунку кредитних коштів. Крім того, представник відповідача стверджує про недоведеність витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, оскільки позивачем не долучено актів приймання-передачі наданих послуг, банківських виписок про їх оплату та розрахунку вартості витраченого адвокатом часу.

Також звертає увагу суду, на порушенні позивачем порядку відступлення права вимоги та стягнення боргу, встановленого Законом України «Про факторинг». Відповідно до ст.ст. 20, 28 вказаного Закону, фактор зобов`язаний протягом трьох робочих днів після реєстрації відступлення права вимоги надіслати боржнику відповідне письмове повідомлення із зазначенням реквізитів нового кредитора та призначення платежу . На думку відповідача, оскільки позивач не виконав обов`язку щодо належного повідомлення боржника про зміну кредитора, у нього не виникло права вимагати сплати боргу та звертатися з відповідним позовом до суду.

Окрім того, відповідач зазначає, що вона є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який брав участь в антитерористичній операції, був призваний на військову службу під час мобілізації та наразі перебуває в полоні держави-агресора. Посилаючись на п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», представник відповідача стверджує, що на ОСОБА_1 як на дружину військовослужбовця поширюються пільги щодо звільнення від сплати процентів за користування кредитом, а тому їх нарахування вважає безпідставним і незаконним.

У поданій відповіді на відзив позивач щодо доводів відповідача про наявність у неї гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначає, що кредитний договір укладено 29.11.2021, а нарахування відсотків здійснювалося у період з 29.11.2021 по 23.02.2022. Водночас з наданих самою ж відповідачкою документів вбачається, що її чоловік був призваний на військову службу під час мобілізації лише 21.12.2024. Оскільки спірні боргові зобов`язання та нарахування процентів виникли й завершилися значно раніше, ніж чоловік відповідача набув статусу військовослужбовця, встановлені законом пільги щодо звільнення від сплати відсотків на спірні правовідносини не поширюються, що повністю узгоджується із численною та усталеною судовою практикою апеляційних судів.

Щодо доводів про неповідомлення боржника про відступлення права вимоги, позивач зазначає, що відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі, а лише несе для нового кредитора ризик того, що виконання зобов`язання первісному кредитору буде вважатися належним виконанням. Однак відповідач не здійснила повернення кредитних коштів ані первісному, ані новому кредитору, а сам факт отримання кредиту не спростовує.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивач вказує, що до матеріалів справи долучено всі належні докази на підтвердження обсягу та вартості наданих адвокатом послуг (договір, додаткову угоду, акт прийому-передачі наданих послуг тощо). Стосовно відсутності банківських виписок про попередню оплату гонорару позивач пояснив, що згідно з п. 3.6 Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, у разі стягнення гонорару на користь клієнта за рішенням суду, така сума сплачується адвокату не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта. Відповідно до чинного процесуального законодавства та висновків Верховного Суду, витрати на правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

2.Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява надійшла до суду 23.04.2026.

Ухвалою суду від 11.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 117). Цією ухвалою в АТ КБ «ПриватБанк» витребувано докази.

Ухвалою суду від 05.06.2026 судом постановлено ухвалу про перехід до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 148).

Копію позовної заяви з додатками відповідачу надіслано позивачем цінним листом 24.02.2026 (а.с. 94).

3.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 29.11.2021 ОСОБА_1 зайшла на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», де оформила в електронному вигляді заявку на отримання кредиту (а.с. 102).

Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» опубліковані на сайті www.moneyveo.ua, перебувають в загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб та визначають порядок і умови кредитування, права й обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору (а.с. 95-101).

Одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, товариством генерується і відправляється на номер телефону, вказаний позичальником у заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується позичальником для підписання електронного договору.

У такий спосіб 29.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Договір, за умовами якого позичальник отримує кредит на суму 9400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів. Укладення електронного договору, відбулося шляхом введення відповідачем одноразового ідентифікатора №MNV24WF7 отриманого від товариства на мобільний телефон НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 110).

Кредитодавець перерахував грошові кошти в сумі 9400 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 113, зворот, 145- 146).

Відповідно до п. 1.3 Договору кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 7000,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 29.12.2021. Згідно з п. 1.4 Договору позичальник в будь-який час протягом дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту.

За положеннями п. 1.7 кредитного договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - дисконтний період), а саме до 29.12.2021. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору щодо дати надання першого траншу за договором.

Також п. 1.8 Договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 Договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Пунктом 1.12 Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (п.п. 1.12.1).

Окрім того, на підставі п. 5.2 строк дії договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п. 1.8 та п. 1.12.1 договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

У п. 5.3 сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з п. 5.1 Договору невід`ємною частиною договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця www.moneyveo.ua.

Як вбачається з укладеного договору, позичальник має сплачувати кредитодавцю визначені у договорі відсотки за користування кредитом.

Відповідно до п. 1.9 Договору сторони передбачили, що кредитними коштами ОСОБА_1 користується з огляду на наступні процентні ставки, які є встановленими для кожного періоду строку кредитування: виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 3,65 % річних, що становить 0,01 % від суми кредиту за кожний день користування ним (п.п. 1.9.1); за умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 704,63 % річних, що становить 1,93 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним (п.п. 1.9.2); якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 % річних, що становить 1,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним (п.п. 1.9.3).

Згідно з п.п. 1.12.2 у разі продовження строку користування кредитом відповідно до п. 1.12 Договору з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 % річних, що становить 2,98 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Відповідно до п. 1.13 Договору проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2 Договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником.

Відповідно до умов договору відповідач отримав кредитні кошти на загальну суму 9400,00 грн двома траншами, що підтверджується двома платіжними дорученнями від 29.11.2021: згідно з платіжним дорученням № e17b7541-a354-4901-87fd-5acf34f22e19 від 29.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 7000,00 грн із призначенням платежу «Переказ коштів згідно з договором № 218817058 від 29.11.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 » (а.с. 43); згідно з платіжним дорученням № 2743427c-3dbf-4022-91ee-a17f38fd04b0 від 29.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 2400,00 грн із призначенням платежу «Переказ коштів згідно з договором № 218817058 від 29.11.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 » (а.с. 113, зворот).

Так, згідно з листом АТ КБ «ПриватБанк» від 21.05.2026 № 20.1.0.0.0/7-260513/76707-БТ та випискою по рахунку, на ім`я ОСОБА_1 у банку було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 (рахунок НОМЕР_5 ). При цьому номером телефону, який є фінансовим, знаходиться в анкетних даних клієнта та на який відправлялася інформація про підтвердження операцій за вказаною карткою, є номер НОМЕР_1 , що повністю збігається з номером, вказаним відповідачем при укладенні кредитного договору.

З даних виписки за вказаним банківським рахунком встановлено, що 29.11.2021 на картку відповідача № НОМЕР_2 відбулося зарахування двох переказів грошових коштів: на суму 7000,00 грн та на суму 2400,00 грн, що у сукупності становить 9400,00 грн та точно відповідає сумам і даті траншів, направлених ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» згідно з платіжними дорученнями (а.с. 145-146).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 31-34).

28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2020 року (а.с. 36, зворот).

31 грудня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року. В Додатковій угоді договір факторингу викладений в новій редакції, проте його дата залишилась незмінною 28 листопада 2018 року (а.с. 37-40).

31 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії Договору до 31 грудня 2022 року (а.с. 42).

31 грудня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду № 31, згідно з якою строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2023 року (а.с. 42, зворот).

31 грудня 2023 року сторони уклали Додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2024 року (а.с. 43).

Згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 171 від 01.02.2022 до договору факторингу № 28/1118-01, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за Договором (а.с. 44-45).

30 жовтня 2023 року між ТОВ « ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 47-49).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 30 жовтня 2023 року до договору факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 30670,32 грн (а.с. 52-53).

11 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) та позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» (клієнт) уклали договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 55-58).

За даними акту-приймання передачі реєстру боржників за договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 Товариство прийняло від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» реєстр боржників в кількості 55036 осіб (а.с. 63).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11 липня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Товариства перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 30670,32 грн (а.с. 61-62).

Наявність, розмір та структура заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 218817058 від 29.11.2021 підтверджуються деталізованими розрахунками заборгованості, наявними в матеріалах справи (а.с. 70-73), які оцінюються судом у їх сукупності.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на дату продажу (відступлення) права вимоги 01.02.2022, позичальник отримала кошти у розмірі 9400,00 грн (видачі від 29.11.2021: 7000,00 грн та 2400,00 грн), при цьому будь-які оплати в рахунок повернення кредиту чи сплати відсотків від неї не надходили. За період з 29.11.2021 по 29.12.2021 (в межах 30-денного дисконтного періоду) за користування кредитом позичальнику щоденно нараховувались проценти згідно з умовами договору, після чого у зв`язку з невиконанням зобов`язань та нарахуванням процентів після закінчення дисконтного періоду сума нарахованих відсотків станом на 01.02.2022 склала 15107,68 грн, а загальна заборгованість, яка була відступлена новому кредитору ТОВ «Таліон Плюс», становила 24507,68 грн (з яких 9400,00 грн - тіло кредиту, 15107,68 грн - проценти);

Також згідно з розрахунком заборгованості, складеним наступним кредитором ТОВ «Таліон Плюс» за період з 01.02.2022 по 30.10.2023, на залишок непогашеної основної суми боргу в розмірі 9400,00 грн товариство продовжувало щоденне нарахування процентів за користування кредитом (у розмірі 280,12 грн на день) до 03.03.2022 включно. Надалі, 04.03.2022 та 08.04.2022, кредитор здійснив коригування (зменшення) нарахованих відсотків на суми -1960,84 грн та -280,12 грн відповідно, після чого нарахування процентів повністю припинено, а будь-які оплати від позичальника не надходили.

Таким чином, за даними зазначених розрахунків та випискою з особового рахунку, станом на дату відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а надалі - до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС», загальний сукупний розмір заборгованості відповідача є фіксованим і становить 30670,32 грн, з яких: 9400,00 грн - заборгованості по тілу кредиту, 21270,32 грн - заборгованості по відсотках за користування кредитом.

4 Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналізом положень наведеного вище законодавства установлено, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання цього засобу усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначаються законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Також відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом такого договору, згідно зі статтею 1078 ЦК України, може бути право грошової вимоги, що існує на даний час.

Сторонами є клієнт та фактор, яким, відповідно до статті 1079 ЦК України, може бути банк або інша фінансова установа, що має право здійснювати факторингові операції.

При цьому, згідно зі статтею 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові (новому кредитору) за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного вище суд вважає, що Договір, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеним, первісний кредитор виконав умови договору та надав позичальнику кредит в узгодженому сторонами розмірі. Своєю чергою, відповідач свої обов`язки за договором належно не виконувала, у встановлений договором строк кредит в повному обсязі не повернула, відсотків за користування кредитними коштами повністю не сплатила.

Дослідивши надані позивачем докази щодо зміни кредитора, суд доходить висновку про правомірність набуття ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» права вимоги до відповідача. Судом встановлено, що право вимоги за договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» спочатку перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Реєстру прав вимоги № 171 від 01.02.2022, потім до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 та Реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023, а надалі до позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» на підставі Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 та Реєстру боржників (Акту прийому-передачі) від 14.07.2025.

Ці правовідносини за своєю правовою природою та змістом відповідають вимогам статті 1077 Цивільного кодексу України. Позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» є фінансовою установою, що відповідає вимогам статті 1079 ЦК України. Таким чином, перехід права вимоги до позивача є правомірним, а отже, обов`язок з погашення заборгованості виник у відповідача саме перед новим кредитором відповідно до положень статті 1082 ЦК України.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанова Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

Суд відхиляє аргументи відповідача щодо відсутності у позивача права вимоги через неповідомлення боржника про зміну кредитора, оскільки за змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, а відсутність повідомлення не звільняє боржника від обов`язку погашення кредиту взагалі. Оскільки відповідач не здійснила оплати заборгованості жодному з кредиторів (ані первісному, ані новим), її зобов`язання залишається невиконаним та підлягає виконанню на користь належного кредитора ТОВ «ФК «ЕЙС».

Окремо суд зазначає, що Закон України «Про факторинг» № 4466-IX, на який посилається відповідач, був ухвалений 03.06.2025. Відповідно до розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, він набирає чинності та вводиться в дію через один рік з дня набрання ним чинності (а також із прив`язкою до введення в дію змін до Цивільного кодексу України щодо регулювання відносин у сфері факторингу). Окрім того, положення цього Закону чітко поширюються виключно на відносини, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених після введення його в дію.

Усі відносини, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених до дня введення в дію цього Закону (включно з тими, що укладали первинні та наступні кредитори у цій справі), згідно із перехідними положеннями регулюються відповідно до законодавства, що діяло до введення в дію цього Закону.

Оскільки спірний договір факторингу та попередні переходи прав вимоги відбулися до введення в дію Закону № 4466-IX, посилання відповідача на його норми є помилковим.

Надаючи оцінку складникам заборгованості, суд звертає увагу, що позивач у позовній заяві вказав заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9400,00 грн. Ця вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено факт отримання відповідачем кредиту у вказаній сумі двома траншами (7000,00 грн та 2400,00 грн), що підтверджується платіжними дорученнями № e17b7541-a354-4901-87fd-5acf34f22e19 та № 2743427c-3dbf-4022-91ee-a17f38fd04b0 від 29.11.2021, а також інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 21.05.2026. При цьому відповідач факту отримання цих грошових коштів не спростувала та заборгованість не погасила.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки заборгованості за відсотками та встановив їх повну відповідність умовам Договору та фактичним обставинам справи.

З аналізу розрахунку заборгованості, поданого первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», встановлено, що нарахування відсотків здійснювалось у кілька етапів відповідно до погоджених сторонами процентних ставок. У період з 29.11.2021 по 29.12.2021 включно (30 днів Дисконтного періоду) нарахування проводилось за Дисконтною процентною ставкою у розмірі 0,01% в день від суми кредиту (9400,00 грн х 0,01% = 0,94 грн щодня).

Відповідно до п. 4.4 Договору, у випадку, коли протягом пільгового періоду позичальник не поверне суму кредиту, а також повністю не оплатить суму нарахованих процентів, на четвертий день після терміну платежу кредитодавець здійснює донарахування зобов`язань за пільговий період та перерахування зобов`язань, пов`язаних з настанням відкладальної обставини. Оскільки відповідач допустила порушення грошового зобов`язання та не сплатила проценти в порядку п. 1.8 Договору, первісний кредитор 02.01.2022 відповідно до п.п. 1.9.3 Договору скасував пільгові умови та здійснив перерахунок відсотків за 30 днів дисконтного періоду за базовою ставкою 1,98% в день від суми кредиту (9400,00 грн х 1,98% = 186,12 грн на день, тому: 186,12 грн х 30 днів = 5583,60 грн). При цьому перерахована сума за базовою ставкою (5583,60 грн) повністю замінила собою раніше нараховані за дисконтною ставкою 28,20 грн, уникнувши подвійного нарахування. Крім того, згідно з п.п. 1.12.2 Договору за 4 дні після закінчення дисконтного періоду (з 30.12.2021 по 02.01.2022 включно) було нараховано проценти за ставкою 2,98% в день від суми кредиту (9400,00 грн х 2,98% = 280,12 грн на день, тому: 280,12 грн х 4 дні = 1120,48 грн). Загальна сума нарахувань станом на 02.01.2022 склала 6704,08 грн (5583,60 грн + 1120,48 грн = 6704,08 грн).

Надалі, у період з 03.01.2022 по 01.02.2022 включно (30 днів), первісний кредитор продовжував щоденне нарахування відсотків згідно з п.п. 1.12.2 Договору за ставкою 2,98% в день (по 280,12 грн щоденно), що за цей період склало 8403,60 грн (280,12 грн х 30). Таким чином, сукупний розмір відсотків, нарахованих первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до моменту відступлення права вимоги (01.02.2022), становить 15107,68 грн.

Після укладення договору факторингу новий кредитор ТОВ «Таліон Плюс» продовжував нарахування відсотків на тих самих умовах п.п. 1.12.2 Договору за ставкою 2,98% в день. За період з 02.02.2022 по 03.03.2022 включно, який становить 30 днів, фактором щоденно нараховувалося по 280,12 грн, що за цей період склало 8403,60 грн. Загальна сума нарахованих відсотків досягла 23511,28 грн (15107,68 грн + 8403,60 грн). Надалі, 04.03.2022 та 08.04.2022, кредитором ТОВ «Таліон Плюс» було здійснено коригування (зменшення) нарахованих відсотків на суми - 1960,84 грн та - 280,12 грн відповідно (разом зменшено на 2240,96 грн), після чого нарахування процентів було повністю припинено.

Таким чином, остаточна сума заборгованості за відсотками, яка була відступлена ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом - позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС», становить 21270,32 грн (23511,28 грн - 2240,96 грн). Вказаний розрахунок є математично точним, відповідає погодженим сторонами умовам зобов`язання, а тому вимога про стягнення відсотків у цій сумі підлягає задоволенню в повному обсязі.

Оцінюючи правомірність та тривалість нарахування відсотків у часі, суд встановив, що таке нарахування здійснювалося суворо в межах строку дії Договору та узгодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до п. 1.7 Договору початковий строк надання кредитної лінії (дисконтний період) становив 30 днів, а саме до 29.12.2021. Разом з тим, умовами п. 1.12, п.п. 1.12.1 та п. 5.2 Договору сторони прямо передбачили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на строк до 90 (дев`яноста) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду, тобто до 29.03.2022. Як вбачається з матеріалів справи та наданих розрахунків, фактичне нарахування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося первісним та наступним кредиторами у період з 29.11.2021 по 03.03.2022 включно, після чого було повністю припинено. Оскільки дата останнього нарахування процентів (03.03.2022) охоплюється погодженим сторонами в п.п. 1.12.1 Договору 90-денним строком продовження дії кредитної лінії, суд констатує, що всі відсотки нараховані виключно в межах строку дії кредитного договору, відтак часові межі нарахування порушені не були, а правові підстави для звільнення відповідача від їх сплати відсутні.

Суд окремо оцінює та відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про те, що вона є дружиною військовослужбовця, а тому відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» їй не повинні були нараховуватися проценти за користування кредитом.

Як встановлено судом з наданих відповідачем доказів, чоловік відповідача ОСОБА_2 був призваний на військову службу під час мобілізації лише 21.12.2024. Водночас спірні правовідносини за кредитним договором № 218817058 виникли 29.11.2021, а нарахування відсотків, які є предметом стягнення у даній справі, здійснювалося кредиторами виключно у період з 29.11.2021 по 03.03.2022, після чого нарахування було припинено.

Оскільки у період виникнення боргових зобов`язань та нарахування відсотків чоловік відповідача ще не мав статусу військовослужбовця, положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо звільнення від сплати процентів до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», складається із 9400,00 грн заборгованості по тілу кредиту та 21270,32 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом, що разом становить 30670,32 грн.

5.Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

У зв`язку із задоволенням позову, в силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 2662,40 грн (який сплачено з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки при подачі позову через систему «Електронний суд»).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги коштом держави.

Позивачем на підтвердження таких витрат надано Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, укладений між Товариством та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» (а.с. 74-75), додаткову угоду № 25770935483 від 01.09.2025 до указаного вище договору (а.с. 76), акт прийому-передачі наданих послуг за цим договором на суму 7000,00 грн (а.с. 77), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 7073/10 від 19.10.2018 (а.с. 78).

Варто зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18).

Разом з тим, представник відповідача у відзиві на позовну заяву висловив заперечення щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, вказавши на їх необґрунтованість, недоведеність розрахунку та неспівмірність із предметом спору.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та надаючи оцінку доводам відповідача, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторін, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторін або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати та витрати на правову допомогу на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з акта прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, заявлена сума 7000,00 грн складається з: складання позовної заяви (2 год - 5000,00 грн); вивчення матеріалів справи (2 год - 1000,00 грн); підготовки адвокатського запиту щодо зарахування коштів (1 год - 500,00 грн); підготовки клопотання щодо отримання інформації про зарахування коштів (1 год - 500,00 грн).

Суд критично оцінює заявлений обсяг та вартість наданих послуг, оскільки ця справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Спірні правовідносини, що виникли з договору споживчого мікрокредитування, є типовими, не характеризуються високим ступенем правової чи фактичної складності, а правова позиція позивача (факторів) у такій категорії справ є стандартною та усталеною.

Складання позовної заяви у типовій нескладній справі за наявності сформованої та відпрацьованої правової позиції не потребує витрачання значного обсягу часу та вивчення великого масиву юридичної літератури чи судової практики. Крім того, вивчення матеріалів справи у спорі про стягнення заборгованості, де позивачем виступає новий кредитор, фактично охоплюється процесом підготовки та складання самої позовної заяви і не становить самостійної правової послуги, яка потребує окремої оплати у розмірі 1000,00 грн за 2 години роботи. Також підготовка формальних адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів щодо перерахування коштів не вимагає значних інтелектуальних зусиль адвоката, а заявлена їх вартість (1000,00 грн у сукупності) є явно завищеною.

Принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 12 ЦПК України) поширюється також і на розподіл судових витрат. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та пропорційності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірність із ціною позову.

Зважаючи на характер спірних правовідносин, незначну складність справи, розгляд справи у спрощеному провадженні без виклику сторін, типовий характер підготовлених процесуальних документів, а також враховуючи обґрунтовані заперечення сторони відповідача та необхідність дотримання принципу співмірності й пропорційності судових витрат, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн є надмірним.

Виходячи з критеріїв розумності, необхідності, обґрунтованості та справедливості, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу частково, зменшивши їх розмір до 2000,00 грн, що буде пропорційним, розумним та співмірним із фактичним обсягом наданих адвокатом послуг у цій справі.

Керуючись наведеним, статтями 81, 141, 263-265, 280, 319, 354, 355 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії № 218817058 від 29.11.2021 в сумі 30670 (тридцять тисяч шістсот сімдесят) грн 32 коп., з яких: 9400 грн 00 коп. заборгованість по тілу кредиту, 21270 грн 32 коп. заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» понесені витрати на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, місце знаходження: Юрія Поправки, 6, кабінет 13, м.Київ, індекс 02094;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 30.07.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК