Ухвала суду № 138654058, 30.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2026 Справа №607/16569/26 Провадження №2-з/607/56/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Трембач С.О.,

без участі сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву позивача Акціонерного товариства «Ідея Банк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

29 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» АТ «Ідея Банк» звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № М32.00211.011433934 від 06 грудня 2024 року в розмірі 182 968,40 грн.

Разом із позовною заявою 29 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» позивач АТ «Ідея Банк» подало заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме: на земельну ділянку, кадастровий номер: 6122685100:01:001:1442, площею 0,08 га, з реєстраційним номером 3037654761226 в межах суми позову, а саме: 182 968,40 грн.

В обґрунтування вказаної заяви представник АТ «Ідея Банк» зазначила, що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту № М32.00211.011433934 від 06 грудня 2024 року в розмірі 182 968,40 грн, який обґрунтований тим, що у відповідача станом на 07 липня 2026 року утворилася заборгованість у зв`язку із несвоєчасним виконанням/не виконанням умов кредитного договору. Позивач вважає, що існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, що може завдати позивачу матеріальної шкоди, оскільки невжиття зазначених заходів забезпечення позову може в подальшому ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, адже у випадку задоволення позовних вимог та у разі відчуження майна належного відповідачу на користь третьої особи, повернення сторін договору купівлі-продажу у попередній стан, буде утруднене або взагалі неможливе, задля попередження описаного вище, слід забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно боржника, у межах ціни цього позову.

Відповідно до частини першої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

У зв`язку з неявкою учасників справи, з підстав, передбачених частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд доходить висновку, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ІІ. Мотивувальна частина

Судом встановлено, що 29 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» АТ «Ідея Банк» звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № М32.00211.011433934 від 06 грудня 2024 року в розмірі 182 968,40 грн.

Відповідно до Інформації про державний реєстр прав на нерухоме майно від 02 липня

2026 року № req2#001338832538, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , належить на праві приватної власності земельна ділянка, площею 0,08 га, кадастровий

номер: 6122685100:01:001:1442, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3037654761226.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред`явленням позову до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Таким чином, позивач подав заяву про забезпечення позову, що відповідає вимогам процесуального законодавства.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав основоположних прав та свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Як зазначено в частинах першій та другій статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із пунктами 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Пункт 6 передбачає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року

(справа № 381/4019/18) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Окрім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 753/22860/17) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 квітня

2022 року (справа № 726/822/21).

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Такий правовий висновок сформульований Верховним Судом у постановах від 08 травня 2019 року (справа № 487/7097/18) та від 25 вересня 2019 року (справа № 320/3560/18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року (справа № 381/4019/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 березня 2023 року

(справа № 212/7106/21) вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Отже, мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Як вбачається з Інформації про державний реєстр прав на нерухоме майно від 02 липня 2026 року № req2#001338832538, та відповіді № 3100604 від 29 липня 2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , належить на праві приватної власності земельна ділянка, площею 0,08 га, кадастровий номер: 6122685100:01:001:1442, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3037654761226.

Водночас сам собою факт належності відповідачу на праві власності нерухомого майна не свідчить про існування реальної загрози його відчуження та, відповідно, про можливе утруднення чи неможливість виконання майбутнього рішення суду.

Заява про забезпечення позову не містить посилань на конкретні обставини, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на відчуження зазначеної земельної ділянки, передачу її в іпотеку, обтяження іншими речовими правами чи вчинення інших правочинів, унаслідок яких виконання можливого рішення суду про задоволення позову могло б бути істотно ускладнене або унеможливлене. До заяви також не долучено доказів, зокрема, укладення попередніх договорів, звернення до нотаріуса чи державного реєстратора, передання документів для державної реєстрації прав або вчинення відповідачем будь-яких інших підготовчих дій, які об`єктивно підтверджували б реальний, а не припустимий ризик вибуття майна з її власності.

Отже, доводи заявника ґрунтуються лише на припущенні про потенційну можливість відповідача розпорядитися належним їй майном. Проте юридична можливість власника відчужити нерухоме майно не є достатньою підставою для обмеження його права власності шляхом накладення арешту. Для застосування такого заходу мають бути встановлені конкретні фактичні обставини, які підтверджують реальність і безпосередність відповідного ризику.

Крім того, АТ «Ідея Банк» не надало жодних доказів вартості земельної ділянки (ринкової чи нормативної грошової оцінки), що позбавляє суд можливості перевірити співмірність вартості майна, на яке заявник просить накласти арешт, із розміром заявлених позовних вимог, й, відповідно, оцінити обґрунтованість обмежень прав, свобод та законних інтересів відповідача, які можуть настати внаслідок застосування такого заходу.

Мотивуючи заяву про забезпечення позову, позивач навів лише загальні положення щодо мети та підстав застосування заходів забезпечення позову. Водночас заявник не зазначив конкретних відомостей, які б підтверджували існування об`єктивної та реальної загрози утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, а також не надав доказів наміру ОСОБА_1 відчужити належне їй нерухоме майно з метою ухилення від виконання можливого рішення суду.

Обов`язок доведення обставин, які свідчать про необхідність ужиття заходів забезпечення позову для охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача та забезпечення реального й ефективного виконання судового рішення, відповідно до статті 81 ЦПК України покладається на заявника.

Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року (справа № 755/5333/20) вказав, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову, а також спроможну вірогідність саме таких обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року

(справа № 914/1570/20) вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

ІІІ. Висновки суду

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що АТ «Ідея Банк» не навело належного обґрунтування необхідності застосування заявленого заходу забезпечення позову та не надало належних і допустимих доказів, які б підтверджували існування реальної загрози утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову. Крім того, заявником не доведено співмірності обраного заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

За таких обставин підстави для застосування заходів забезпечення позову, передбачені статтями 149, 150 ЦПК України, відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні заяви АТ «Ідея Банк» про забезпечення позову слід відмовити.

При цьому суд звертає увагу, що відмова у задоволенні цієї заяви обумовлена недоведеністю підстав для вжиття заходів забезпечення позову на час її розгляду та не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду із відповідною заявою в разі виникнення нових обставин або подання належних доказів, які свідчитимуть про існування передбачених законом підстав для забезпечення позову.

Відповідно до частин сьомої та одинадцятої статті 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову в його забезпеченні суд постановляє ухвалу. Ухвала про забезпечення позову або про відмову в забезпеченні позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Оскільки у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, судові витрати, пов`язані з її розглядом, покладаються на заявника в межах понесених ним витрат.

Керуючись статтями 2, 4, 149 153, 258 261, 352 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Ідея Банк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту відмовити.

2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

3. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

4. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

5. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст судового ухвали виготовлено та підписано 30 липня 2026 року.

Головуючий суддя Т. І. Якімець