Рішення № 138653993, 30.07.2026, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/370/26

Провадження №2-а/603/16/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за участі представника позивача адвоката Сампари Н. М. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сампара Н. М., звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі ГУНП в Тернопільській області) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7286270 від 30.05.2026 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилаєтьсяна те, що оскаржувана постанова є протиправною, безпідставною, оскільки жодних правил дорожнього руху він не порушував. В оскаржуваній постанові йому ставиться у провину керування транспортним засобом без використання засобів пасивної безпеки, а саме без пристебнутого ременя безпеки, проте у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б це підтверджували. Окрім того, стверджує, що не здійснював рух транспортним засобом, а лише змістив автомобіль на узбіччя, з метою усунення перешкод для проїзду службового автомобіля поліції. Таким чином, він зупинився з власної необхідності, а не був зупинений працівниками поліції, а тому відсутні підстави для винесення постанови про адміністративне правопорушення. Вважає, що відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля поліції є неналежним та недопустимим доказом, а в оскаржуваній постанові відсутні посилання на будь-які докази вчинення вказаного адмінправопорушення. З огляду на наведене, просить позов задовольнити.

Окрім того, позивач ОСОБА_1 просив поновити строк звернення до суду із цим позовом, як такий, що пропущений із поважних причин. Зазначив, що в день складення адміністративних матеріалів постанову про адміністративне правопорушення він не отримав. Представник позивача Сампара Н. М. 08.06.2026 року подала запит про надання матеріалів справи для ознайомлення, проте відповіді не отримала. Із вказаними матеріалами справи про адміністративне правопорушення представник позивача ознайомилася 16.06.2026 року в системі «Електронний суд». У зв`язку з наведеним, просить поновити йому строк на звернення до суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскаржувану постанову вважає правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Відповідач зазначає, що 30.05.2026 року приблизно о 18 год 40 хв в с. Криниця Чортківського району Тернопільської області по вул. Дубовиця 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Mercedes-benz модель Vito, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який обладнаний засобами пасивної безпеки, із непристебнутим ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 (в) ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП. Поліцейськими виявлено вказане правопорушення та винесено постанову серії ЕНА № 7286270 від 30.05.2026 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 510 грн. Відповідач наголошує, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом без використання засобів пасивної безпеки підтверджується долученими до матеріалів справи відеозаписами із відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери поліцейського. Окрім того, вказані обставини ОСОБА_1 неодноразово підтверджував під час спілкування з поліцейськими, що убачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського. Також відповідач вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень є не співмірними зі складністю справи. До того ж, позивачем не подано докази здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.

Окрім того, відповідач посилається на те, що позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду із позовною заявою про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення та не зазначив поважних причин пропуску такого строку.

У відповіді на відзив представник позивача заперечила проти доводів відповідача, посилаючись на їх необґрунтованість, вважає, що з матеріалів справи, зокрема з відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції, не убачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом без використання ременя безпеки. Також немає підтвердження, що транспортний засіб був зупинений працівниками поліції через порушення позивачем правил дорожнього руху. Відтак немає доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення у цій справі, а тому просить оскаржувану постанову визнати протиправною та скасувати через недоведеність обставин події.

У додаткових поясненнях відповідач звертає увагу на те, що факт зупинки працівниками поліції транспортного засобу ОСОБА_1 підтверджується наданими суду доказами, зокрема відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, на якому видно, що на службовому автомобілі включені проблискові маячки, що підтверджує вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу.

Представник позивача адвокат Сампара Н. М. у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити з мотивів, викладених у ньому.

Відповідач ГУНП в Тернопільській області не забезпечили явку представника у судове засідання, у відзиві на позовну заяву просять розгляд справи здійснювати у відсутності їхнього представника. Просять у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 29.06.2026 року витребувано у Головного управління Національної поліції в Тернопільській області матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Протокольною ухвалою від 22.07.2026 року задоволено заяву представника позивача про виклик свідка інспектора сектору поліцейської діяльності № 1 (м. Монастириська) відділення поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Лабівського М. І.

Суд, заслухавши представника позивача, працівника поліції, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази, дійшов таких висновків.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 2 ст. 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 121 КАС України).

Установлено, що оскаржувану постанову винесено 30.05.2026 року. Як видно з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 розписався про отримання винесеної постанови, однак оскаржувану постанову на місці не отримав.

На підтвердження того, що представник позивача отримала доступ до матеріалів справи про адміністративне правопорушення через систему «Електронний суд» 16.06.2026 року, до позовної заяви долучено знімок з екрану, на якому видно час надходження документів про справі № 603/338/26.

Враховуючи наведене, зважаючи на незначний пропуск визначеного ч. 2 ст. 286 КАС України строку, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7286270 від 30.05.2026 року, як такий, що пропущений з поважних причин.

Суд установив, що 30.05.2026 року інспектор Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області лейтенант поліції Дидина Т. Д. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7286270, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.

Згідно з оскаржуваною постановою ОСОБА_1 30.05.2026 року о 18:40 год на вул. Дубовиця, 1 у с. Криниця керував транспортним засобом марки Mercedes-benz модель Vito, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який обладнаний засобами пасивної безпеки, та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 (в) Правил дорожнього руху порушення правил користування ременями безпеки.

Допитаний у судовому засіданні як свідок поліцейський ОСОБА_2 пояснив суду, що 30.05.2026 року під час перебування в добовому наряді ним разом із поліцейським ОСОБА_3 було виявлено автомобіль марки Mercedes-benz, модель Vito, за кермом якого знаходився ОСОБА_1 , який стояв на проїжджій частині, при цьому водій спілкувався із місцевим жителем, перешкоджаючи проїзду службовому автомобілю. Тому він службовим автомобілем здійснив рух заднім ходом, а ОСОБА_1 розпочав рух. При цьому останній не увімкнув покажчик повороту та був не пристебнутий ременем безпеки. У зв`язку з цим водія було зупинено, роз`яснено причини зупинки та які правила дорожнього руху він порушив. За одне правопорушення, а саме не увімкнення покажчика повороту до ОСОБА_1 було застосовано ст. 22 КУпАП за малозначністю, а за інше, а саме невикористання засобів пасивної безпеки, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 121 КУпАП. При винесенні постанови водію було роз`яснено його права, надано докази, зокрема відеозаписи, та ознайомлено з постановою. Чи отримував ОСОБА_1 копію постанови не пригадує, оскільки останній почав себе агресивно поводити, нетактовно спілкувався, погрожував та вдавався до образ нецензурною лайкою. До моменту зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 вони з ним не спілкувались та жодних вказівок чи пропозицій не давали.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази, приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити з таких підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема, у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Як видно зі змісту ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог пп. «в» п. 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Адміністративна відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Згідно з приписами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

На підтвердження доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, відповідач ГУНП в Тернопільській області долучили до відзиву відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери поліцейського.

Як видно із запису «NO20260530-183048-103895» з відеореєстратора службового автомобіля, 30.05.2026 року приблизно о 18 год 30 хв під час патрулювання працівники поліції виявили автомобіль, який стояв на лівому боці проїжджої частини дороги, перешкоджаючи руху службовому автомобілю поліції, за кермом якого був ОСОБА_1 . Надалі позивач здійснив рух транспортним засобом та з`їхав на узбіччя праворуч (01:47-02:00 хвилини запису «NO20260530-183048-103895»). При цьому, на вказаному відеозаписі видно, що під час керування транспортним засобом ОСОБА_1 не був пристебнутий ременем безпеки.

Із дослідженого судом відеозапису «130 ОСОБА_4 » з нагрудної камери поліцейського висновується, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції (02:59 та 04:15-04:28 хвилини запису «130 ОСОБА_4 »). Патрульний повідомив ОСОБА_1 про те, що той порушив правила дорожнього руху, оскільки здійснював рух без використання засобів пасивної безпеки (не був пристебнутий ременем безпеки). У відповідь ОСОБА_1 пояснив, що планував пристебнутись ременем безпеки при виїзді на головну дорогу (00:41-01:04 хвилини запису «130 ОСОБА_4 »).

Згодом працівник поліції повторно повідомив позивачу про причини зупинки, роз`яснив його права, передбачені Конституцією України і ст. 268 КУпАП, та виніс стосовно нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП (15:43-16:18 хвилини запису«130 ОСОБА_4 »).

Під час спілкування з поліцейськими позивач також підтвердив факт керування транспортним засобом. Зокрема, ОСОБА_1 пояснив, що їхав в населеному пункті, тому не був пристебнутий ременем безпеки, який би пристебнув після виїзду на головну дорогу (10:34-10-39, 17:50-18:00 хвилини запису «130 ОСОБА_4 »).

Отже, доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 не здійснював рух транспортним засобом і не був зупинений працівниками поліції, на переконання суду, спростовуються дослідженими судом відеозаписами з відеореєстратора службового автомобілям та з нагрудної камери поліцейського, які є належними, допустимими та достовірними доказами у справі.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, Верховний Суд у постанові у справі № 404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Окрім того, суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові міститься посилання на відеозаписи з відеореєстратора службового автомобілям та з нагрудної камери поліцейського, а тому доводи представника позивача щодо відсутності в матеріалах справи доказів, які б підтверджували порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, суд відхиляє.

Щодо врахування вказаних відеозаписів суд зазначає таке.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель (абз. 2 ч. 1 сТ. 40 Закону України «Про Національну поліцію»).

Згідно ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. ч. 2, 3 ст. 90 КАС України).

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначені норми визначають обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

У силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення та вина особи у його вчиненні, доводяться шляхом надання належних доказів.

Судом установлено, що зазначені в оскаржуваній постанові обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, підтверджуються наданими відповідачем доказами, зокрема, відеозаписами, долученими до вказаної постанови. Водночас оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, поліцейський при винесенні постанови діяв на підставі закону та в межах наданих йому повноважень, а тому підстав для скасування цієї постанови суд не вбачає.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що ОСОБА_1 слід відмовити у задоволенні позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7286270 від 30.05.2026 року.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 73, 77, 90, 246, 255, 286 КАС України, ст. ст. 251, 258, 280, 283 КУпАП, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Тернопіль, ЄДРПОУ 40108720.

Суддя Ю. Г. Гудкова