Рішення № 138653983, 31.07.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/366/26

Провадження № 2/602/349/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" липня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (нижче у тексті - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» або Товариство або позивач) через свого представника Ельмурзаєву В.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (нижче у тексті відповідач або позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 07.09.2023 між Товариством та відповідачем за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариства, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1268-4711 зі строком кредитування 300 днів, на виконання умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 29500,00 грн. В подальшому ОСОБА_1 свої договірні зобов`язання за укладеним кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим станом на 06.03.2026 загальний розмір заборгованості відповідача перед Товариством склав 117054,00 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом 25347,46 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 91706,54 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Представник відповідача, адвокат Радосюк О.І., через підсистему «Електронний суд» подала до суду відзив, згідно з якимвідповідач позов не визнає. У відзиві зазначено, що договір про відкриття кредитної лінії є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позивачем до позовної заяви не додано жодного доказу на підтвердження безготівкового перерахування коштів позичальнику. Позивачем не надано доказів надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів, а саме первинних документів, вимоги до яких встановлені ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій. Розрахунок заборгованості, квитанція про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи та довідка про перерахування суми кредиту, наявні у матеріалах справи, не є належними та допустимими доказами наявності заборгованості та її розміру, а інших доказів цього позивачем не надано. Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 09.04.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29 квітня 2026 року.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням сторони відповідача з метою надання можливості щодо реалізації учасникам справи своїх процесуальних прав. Так, ухвалою суду від 29.04.2026 розгляд справи відкладено на 09 червня 2026 року, ухвалою 09.06.2026 розгляд справи відкладено на 14 липня 2026 року, ухвалою суду від 14.07.2026 розгляд справи відкладено на 31 липня 2026 року.

Представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в судове засідання не прибув, однак разом із позовною заявою подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала. Пояснила, що у вересні 2023 року кредитний договір не укладала, кредитні кошти в сумі 29500,00 грн не отримувала. Дізнавшись про позов до неї у цій справі, ні до ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ні до поліції з цього приводу не зверталася. Разом з тим, відповідач визнала, що сплачувала суми в рахунок погашення боргу за кредитом, наведені у розрахунку заборгованості, наявному в матеріалах справи, зазначивши, що останній у 2023 році платіж був у розмірі не 7 тис.грн, а близько 30 тис.грн. Проте, вона вважала, що це вона погашає заборгованість за іншими кредитними договорами, які вона укладала у 2022 році. З ким саме вона укладала кредитні договори, достеменно не пам`ятає, однак пам`ятає, що це було кілька договорів, укладених з фінансовими кредитними установами. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві.

Суд дослідивши та оцінивши письмові пояснення сторін, викладені заявах по суті справи, інші матеріали справи, докази, які у них містяться, заслухавши пояснення відповідача та доводи представника відповідача у судовому засіданні, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини та дійшов наступних висновків.

Щодо укладення кредитного договору та його умов

Встановлено, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598) є юридичною особою - фінансовою установою, що підтверджується Випискою з ЄДР та Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ІК № 116 від 01.08.2013 (реєстраційний номер 16102873), виданим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с. 36, 41).

Згідно із загальнодоступною інформацією, розміщеною на офіційному веб-сторінці Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» в мережі Інтернет за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/ позивачу була видана ліцензія на здійснення діяльності з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 08.06.2017 зі строком дії до 08.03.2024. У зв`язку із переоформленням ліцензії на підставі пункту 32 розділу VII Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" вказана ліцензія була анульована та 08.03.2024 була видана ліцензія на діяльність фінансової компанії з надання коштів та банківських металів у кредит з необмеженим строком дії.

7 липня 2023 року ОСОБА_1 дистанційно, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) підписала Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «НА ВСЕ», Паспорт споживчого кредиту, Договір про відкриття кредитної лінії №1286-4711 продукту «НА ВСЕ» з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», Додатки №3 та №4 до договору про відкриття кредитної лінії №1286-4711 від 07.09.2023 продукту «НА ВСЕ» - Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1286-4711 (Графіки платежів за договором за зниженою та стандартною ставками відповідно), що підтверджується доданими до позовної заяви копіями зазначених електронних документів (а.с. 24-30, 32-25).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За положеннями статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, зокрема, що договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким чином, у визначеному законодавством порядку, між сторонами у письмовій формі в електронному вигляді укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 1286-4711 від 07.09.2023 (далі у тексті Кредитний договір), на підставі якого виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що договір про відкриття кредитної лінії є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Суд зауважує, що договір про відкриття кредитної лінії є різновидом кредитного договору.

За своєю правовою природою кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов`язання і відповідальність між банком або іншою фінансовою установою (кредитодавцем) і позичальником з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19.

Дослідивши текст Кредитного договору суд дійшов висновку, що у ньому передбачені всі необхідні та істотні умови, які мають бути зазначені у кредитному договорі, зокрема у договорі про споживчий кредит, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, яка діяла на дату укладення Кредитного договору).

Так, умовами Кредитного договору передбачено: мета отримання кредиту задоволення особистих потреб позичальника (пункт 2.4); загальний розмір кредиту 29500,00 грн, дата надання/видачі кредиту 07.09.2023 (пункт 4.1); строк кредитування - 300 (триста) календарних днів, дата повернення (виплати) кредиту 02.07.2024, строк дії договору є рівним строку кредитування (пункт 4.9); стандартна процентна ставка 1,50% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за Зниженою ставкою) (пункт 4.6); комісія за видачу кредиту становить 15,00 % від суми наданого кредиту (пункт 4.7).

У пункті 4.2 Кредитного договору сторони погодили, що кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1 цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання наданих позичальником реквізитів електронного платіжного засобу…Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного перерахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту.

У розділі 12 «Реквізити сторін» зазначений номер електронного платіжного засобу позичальника (маска банківської картки) НОМЕР_1 .

Умовами Кредитного договору передбачено сплату кредитної заборгованості позичальником ануїтетними платежами в сумі 7025,45 грн (останній платіж в сумі 7024,13 грн) кожні 14 днів, всього 10 платежів (пункт 2.3).

Підписавши Кредитний договір за допомогою електронного підпису, його сторони, у т.ч. відповідач добровільно прийняли умови цього договору, погодилися з ними і взяли на себе відповідні договірні зобов`язання.

Щодо факту надання кредиту

На підтвердження факту надання кредитних коштів позивач долучив до позовної заяви копію довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту №1286-4711 від 07.09.2023, ОСОБА_1 та копію електронної квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (платіжна система LIQPAY) (а.с. 31 31 зворот).

У довідці зазначено: дата платежу 07.09.2023, тип операції видача кредиту, платіжна система LiqPay, платіж № 2362064385, card mask НОМЕР_1 , сума платежу 29500,00 грн.

У квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (платіжна система LIQPAY) зазначено, зокрема: ID операції 2362064385; ідентифікатор еквайра АТ КБ «ПриватБанк», дата та час операції 07.09.2023; призначення платежу видача кредитних коштів за договором 1268-4711, 2023-09-07; платник УКР КРЕДИТ ФІНАНС B2C, в графі «Отримувач» - найменування платіжної системи VISA, номер платіжного інструменту 414960*32. На квитанції проставлена печатка АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Таким чином доводи представника позивача, викладені у відзиві, про те, що позивачем до позовної заяви не додано жодного доказу на підтвердження безготівкового перерахування коштів позичальнику, спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи зазначені вище документи як докази виконання кредитодавцем свого зобов`язання з надання кредитних коштів відповідачу за Кредитним договором, зокрема копію електронної квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (платіжна система LIQPAY), суд зауважує, що LIQPAY є платіжною системою АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що убачається із загальнодоступної інформації, розміщеної на веб-сторінках LIQPAY та ПриватБанку в мережі Інтернет за посиланням https://www.liqpay.ua/uk та ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно.

Згідно з поясненнями позивача, викладеним у позовній заяві, переказ коштів здійснювався через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з яким позивач уклав договір №4010 від 02.12.2019 про надання послуг в системі LiqPay.

Ураховуючи наведене вище, а також те, що сума переказу, дата його виконання та номер картки (маска картки) отримувача, на яку здійснено переказ коштів, відповідають умовам Кредитного договору, то за відсутності доказів сторони відповідача на спростування зазначеної обставини, суд вважає доведеним факт належного виконання кредитодавцем свого зобов`язання щодо надання кредиту відповідачу згідно з умовами Кредитного договору, погодженими його сторонами, зокрема, у пункті 4.2 договору.

Стосовно доводів представника відповідача про неналежність наданих позивачем доказів, суд зауважує таке.

У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі №194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Зазначена правова позиція є сталою і викладена у багатьох постановах Верховного Суду.

Разом з тим, Верховний Суд не висновував того, що належним доказом заборгованості відповідача за кредитом є тільки і виключно виписка банку з особового рахунку.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача щодо доказування також полягають у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні.

Тож, виходячи з принципу змагальності сторін у процесі, тягар доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» («баланс вірогідностей») означає співставлення судом доказів, які надають як позивач так і відповідач.

Суд ураховує те, що відповідач у цій справі, заперечуючи факти укладення Кредитного договору та отримання кредиту за цим договором, жодних доказів на підтвердження наведених обставин, не надала.

Представник відповідача у своїх додаткових поясненнях покликається на недоведеність позивачем факту перерахування кредитних коштів відповідачу.

При цьому, ставлячи під сумнів належність, допустимість і достовірність наданого позивачем доказу - квитанції надавача платіжних послуг (банківської установи АТ КБ «Приватбанк»), сторона відповідача не надала суду жодного доказу на підтвердження тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. Зокрема, який би спростовував доводи позивача про те, що відповідачу перераховані кошти згідно з умовами Кредитного договору, та ті дані, що містяться у представлених позивачем документах.

Окрім того, суд ураховує ту обставину, що відповідач визнає здійснення платежів на погашення кредитної заборгованості, інформація про які наведена у наданому позивачем розрахунку заборгованості, оспорюючи лише розмір останнього платежу. Що свідчить про визнання відповідачем існування кредитної заборгованості.

Верховний Суд також неодноразово вказував на те, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 25 липня 2024 року у справі №500/6150/14).

З огляду на зазначене вище, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а саме: довідку кредитодавця та електронну квитанцію платіжної системи ПриватБанку, у яких стверджується про успішність платіжної операції, а також розрахунок заборгованості, у якому зазначено про часткове виконання відповідачем своїх зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті процентів, і що таке часткове виконання визнається самим відповідачем, - дійшов висновку про доведеність позивачем тих обставин, що кредитодавець належним чином виконав своє зобов`язання щодо надання кредиту позичальнику у порядку та у розмірі, встановленому Кредитним договором, та про наявність кредитної заборгованості відповідача перед позивачем.

Щодо розміру заборгованості за договором

На обґрунтування розміру заборгованості за Кредитним договором позивачем надано детальний розрахунок заборгованості, у якому відображено щоденні нарахування процентів за користування кредитом та основної суми боргу (а.с. 16-23).

Як слідує зі змісту розрахунку заборгованості кредитодавцем за період часу з 07.09.2023 по 02.07.2024 були нараховані проценти за користування кредитом за весь строк кредитування. При цьому у період з 07.09.2023 по 15.11.2023 проценти нараховувалися за зниженою процентною ставкою 1,2 %.

З наведеного розрахунку убачається, що позичальник виконувала свої зобов`язання неналежним чином, не здійснювала платежі відповідно до умов Кредитного договору. За період з 20.09.2023 по 01.11.2023 внесла лише чотири ануїтетні платежі на загальну суму 28101,80 грн.

При цьому суд, зауважує, що розмір та строки внесення цих платежів відповідають умовам Кредитного договору, викладеним у графіку погашення заборгованості.

Так, 20.09.2023 сплачено 7025,45 грн (перший платіж), до 04.10.2023 внесено другий платіж в загальній сумі 7025,45 грн (двома платежами 2069,45 грн і 4956,00 грн), до 18.10.2023 третій платіж в загальній сумі 7025,45 грн (двома платежами 286,10 грн і 6739,35 грн), а також 01.11.2023 четвертий платіж у сумі 7025,45 грн.

З огляду на те, що дати внесення і суми зазначених вище платежів позичальника повністю відповідають умовам Кредитного договору, суд відхиляє доводи сторони відповідача про те, що це могла бути оплата за якимись іншими кредитними договорами, які зокрема укладені у 2022 році.

Пояснення відповідача про те, що останній платіж у 2023 році був на суму близько 30 тис. грн не підтверджуються жодним доказом, що міститься у матеріалах справи.

При цьому, суд зауважує, що відповідач мала можливість подати суду підтвердні документи про сплату нею відповідних сум, понад ті розміри, які зазначені у наданому позивачем розрахунку, а у разі неможливості отримати такі докази самостійно, - клопотати перед судом про їх витребування в установі банку чи іншого надавача платіжних послуг.

Однак, сторона відповідача не реалізувала такі свої процесуальні права, - відповідних доказів до суду не подала і не клопотала про їх витребування судом, хоча суд надав відповідачу достатньо часу для їх реалізації.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим судом, залишок нарахованих і не погашених процентів станом на 06.03.2026 склав 91706,54 грн, сума основного боргу 25347,46 грн. Всього сума заборгованості за Кредитним договором на зазначену дату складає 117054,00 грн.

Суд, перевіривши правильність нарахувань сум основного боргу та процентів у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості, дійшов висновку, що вони нараховані відповідно до умов укладеного Кредитного договору та чинного законодавства: у розмірі, які передбачені Кредитним договором, з урахуванням фактичних оплат, здійснених відповідачем; суми процентів за користування кредитом нараховані у період строку кредитування.

Суд констатує, що відповідач свого контррозрахунку суми заборгованості за Кредитним договором не навела, доказів повної чи часткової (понад ту суму, яка вказана у розрахунку) оплати в рахунок погашення заборгованості суду не надала.

Таким чином, суд встановив, що відповідач в порушення умов Кредитного договору кредитні кошти не повернула, нараховані проценти не сплатила.

З урахуванням установлених судом обставин та процесуальної поведінки відповідача, суд розцінює її пояснення, надані у судовому засіданні, як намагання ухилитися від виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною першою статті 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Ураховуючи наведене вище, зважаючи на те, що обставини, на які покликається позивач як на підставу своїх позовних вимог, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та не спростовані у встановленому процесуальним законом порядку відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

На підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з цим позовом згідно з платіжною інструкцією №20483 від 25.03.2026 (а.с. 1).

На підставі наведеного вище, керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1268-4711 від 07.09.2023 в загальній сумі 117054,00 (сто сімнадцять тисяч п`ятдесят чотири) гривні, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 25347,46 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 91706,54 гривень.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: В. НАУМЧУК