Рішення № 138653389, 31.07.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/2823/26

Провадження №2-а/463/51/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року місто Львів

Личаківський районний суд м. Львова у складі: головуючої судді Ціпивко І.І., з участю секретаря судового засідання Гусак К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

з участю представника позивача адвоката Баркар Г.В. та представника відповідача Гурського Т.Т.,

встановив:

Стислий виклад обставин справи.

Позивач звернувся до суду із позовом, яким просить визнати протиправною та скасувати постанову №52 від 13.03.2026 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 165-5 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 136,00 грн, та закрити справу про адміністративне правопорушення. Стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 27.02.2026 за результатами документальної планової перевірки посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області складено акт №1300-1002-3/52, в якому зафіксовано про виявлення порушень вимог законодавства, які, призвели до неправомірного витрачання (використання) допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 18 099,89 грн. Акт перевірки був підписаний позивачем, як директором підприємства, із зазначенням у ньому про те, що він не погоджується з висновками, що містяться в акті , та про те, що підприємством будуть подані заперечення до акту в межах строку, передбаченого законодавством. 27.02.2026 головним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи №1 Управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Стасів Марією Михайлівною було складено протокол про адміністративне правопорушення №52, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ЛКП «Львівавтодор, вчинив адміністративне правопорушення, а саме: ним порушено порядок використання страхових коштів, а саме: допомога по тимчасовій непрацездатності надавалася за дні після встановлення МСЕК групи інвалідності, чим нанесено збитки Фонду на суму 18099,89 грн, що встановлено актом документальної перевірки від 27.02.2026 №1300-1002-3/52. Порушення вчинено з 12.07.2022 та тривало до 27.02.2026, що є порушенням вимог Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України від 21.09.2022 №2620-ІX, зі змінами), а саме абзац перший частини другої статті 15, (в редакції Закону України від 28.12.2014 №77-VIIІ, зі змінами), а саме абзац перший частини другої статті 22, відповідальність за яке передбачено пунктом 1 частини 5 статті 8 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону Україні від 21.09.2022 №2620-ІX), частиною 1 статті 1655 Кодексу України про адміністративні правопорушення.». 05.03.2026 позивачем були наручно подані до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від 04.03.2026 №636 , в яких він повністю заперечував висновки Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладені в акті перевірки та зафіксовані в протоколі. 06.03.2026 ЛКП «Львівавтодор» листом № 644 від 06.03.2026 надіслало на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області заперечення на акт перевірки. 12.03.2026 ним було отримано лист Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.03.2026 №1300-1002-8/39326, в якому повідомлялося про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 13.03.2026 о 10:00. 12.03.2026 ним було надіслано на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області клопотання про відкладення на іншу дату та час розгляд справи у зв`язку з неможливістю бути присутнім на такому. Незважаючи на зазначене вище, 13.03.2026 заступник начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Білецька Марія Петрівна, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення від 27.02.2026 №52, і додані до нього матеріали справи, винесла постанову, якою постановила: «Притягнути ОСОБА_1 … до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 136 грн…». Постанова №52 про накладення адміністративного стягнення , винесена заступником начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Білецькою Марією Петрівною 13.03.2026, була надіслана рекомендованим листом (трек-номер R790160007037) на адресу позивача та отримана 19.03.2026 .

Вважає таку постанову протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з огляду на таке:

1. неповне і необ`єктивне з`ясування обставин справи, протокол і акт перевірки є неналежними доказами, оскільки перевірка була проведена відповідачем неповно та без з`ясування обставин, що мають істотне значення для встановлення фактичних обставин: не було досліджено, що протягом періоду, що перевірявся, відповідно до наказу директора підприємства від 30.05.2022 №70 «Про створення комісії із соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності працівників ЛКП Львівавтодор» з 01.06.2022 до 01.01.2023 діяла комісія із соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності працівників ЛКП Львівавтодор, в складі якої, зокрема, були : начальник відділу охорони праці, провідний спеціаліст відділу кадрів та правової безпеки, провідний бухгалтер. На підставі наказу директора підприємства від 30.12.2022 №203 «Про призначення уповноважених осіб з питань призначення страхових виплат за соціальним страхуванням» з 01.01.2023 і по теперішній час призначено уповноважених осіб з питань призначення страхових виплат за соціальним страхуванням , якими є два провідних бухгалтери (з розрахунку заробітної плати) та провідний спеціаліст відділу кадрів та правової безпеки. Як вбачається з цього наказу, на вищевказаних посадових осіб покладено обов`язки: контролювати правильність нарахування і своєчасність здійснення страхових виплат; ухвалювати рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково); розглядати підставу та правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат. З огляду на зміст акта перевірки яких додатків, зокрема на відсутність у його складі будь яких додатків не було досліджено, яким чином у страхувальника організована система внутрішнього контролю за використанням страхових коштів; хто з посадових осіб ЛКП «Львівавтодор» безпосередньо здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою страхових коштів застрахованим особам та несе відповідальність за це;- не було витребувано накази директора підприємства від 30.05.2022 №70 «Про створення комісії із соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності працівників ЛКП Львівавтодор», від 30.12.2022 №203 «Про призначення уповноважених осіб з питань призначення страхових виплат за соціальним страхуванням»;- не було витребувано посадові інструкції провідного бухгалтера (з розрахунку заробітної плати), провідного спеціаліста відділу кадрів та правової безпеки;- не було досліджено функціональні обов`язки провідного бухгалтера (з розрахунку заробітної плати), провідного спеціаліста відділу кадрів та правової безпеки;- не було витребувано письмових пояснень у посадових осіб страхувальника, уповноважених з питань призначення страхових виплат із соціального страхування. Крім того, акт суперечить Порядку перевірки, а особливо його формі. В оскаржуваній постанові не зазначено конкретні обставини порушень, допущених директором підприємства. При цьому протокол про адміністративне правопорушення чи акт перевірки не можуть замінити оскаржувану постанову в частині відповідної конкретизації та обґрунтування З огляду на все вказане вище вбачається, що всупереч нормам статей 252, 278, 280 КУпАП, відповідач , не надавши об`єктивної оцінки акту перевірки та протоколу, не врахувавши письмові пояснення позивача, формально розглянув справу про адміністративне правопорушення та виніс оскаржувану постанову №52 від 13.03.2026, яка ґрунтується на неналежних доказах та є неправомірною.

2. Відсутність складу адміністративного правопорушення. В редакції Закону №1105-XIV від 01.01.2023 (та всіх наступних редакціях) декларується, що:-єдиною підставою для виплат залишається листок непрацездатності; розмір допомоги здійснюється шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами; відсутній додатковий обов`язок страхувальника перевіряти медичні обставини. Тобто, у всіх періодах Закон №1105-XIV встановлював однакову правову модель поведінки призначення допомоги виключно на підставі листка непрацездатності . Відповідно до норм законодавства інформація про встановлення інвалідності не була доступною для роботодавця в системі під час нарахування виплат. Більше того, в момент здійснення страхувальником нарахування електронний листок не містив інформації про дату встановлення інвалідності; кабінет страхувальника (ЛКП «Львівавтодор») на веб-порталі Пенсійного фонду України не відображає інформацію про проходження МСЕК особами, переліченими в акті перевірки; інші офіційні джерела інформації закон не передбачає. Отже, провідний бухгалтер ЛКП «Львівавтодор», який є уповноваженою особою страхувальника, діяв виключно на підставі офіційного листка непрацездатності як електронного документа , обов`язковими реквізитами якого відповідно до п.3 розділу І наказу МОЗ України №1234 від 17.06.2021 є єдиний реєстраційний номер листка непрацездатності, спеціально призначений для таких цілей кваліфікований електронний підпис або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», відомості запису про тимчасову непрацездатність: про тимчасово непрацездатну особу, про випадок тимчасової непрацездатності. Як вбачається з наведеного вище, обов`язкові реквізити не містять відомостей про дату встановлення інвалідності. Нарахування та використання ЛКП «Львівавтодор», як страхувальником, було здійснено правомірно, а кваліфікація зазначених виплат як неправомірного використання страхових коштів не враховує нормативні особливості електронної системи та обсяг інформації, який доступний страхувальнику, не відповідає вимогам Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV та не ґрунтується на встановленні вини страхувальника та особистої вини директора підприємства. Відтак, твердження відповідача як в протоколі, так і в оскаржуваній постанові про порушення директором ЛКП «Львівавтодор», вимог законодавства є необґрунтованим та безпідставним. Як вбачається з акта перевірки, відповідачем встановлено лише факт так званого «неправомірного витрачання» коштів у сумі 18 099,89 грн. При цьому не встановлено жодної конкретної протиправної дії чи бездіяльності; не визначено, у чому саме полягало порушення порядку використання коштів; не наведено механізму такого порушення; не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між діями конкретної посадової особи та виявленою сумою. Водночас, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 8 Закону 23.09.1999 №1105-XIV України від «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання страхових коштів , несвоєчасне або неповне їх повернення. Аналогічно, в частині 1 статті 165-5 КУпАП зазначено про відповідальність за порушення порядку використання страхових коштів само по собі факт встановлення посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області суми можливої переплати страхових коштів не свідчить про порушення порядку використання страхових коштів

Позивач, як директор підприємства, не здійснює нарахування лікарняних, не перевіряє листки непрацездатності та не приймає рішення про призначення матеріального забезпечення. До матеріалів справи не долучено жодного належного, достовірного і допустимого доказу , який би підтверджував той факт, що позивач, як директор ЛКП «Львівавтодор», є відповідальною особою за дотримання порядку використання коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Водночас, сам факт перебування особи на посаді керівника підприємства не може автоматично свідчити про її вину без встановлення конкретних протиправних дій. 2.3. Відсутність у позивача інформації про встановлення інвалідності на момент здійснення виплат. Окремо зазначає, що навіть за умови формального підходу до оцінки обставин, позивач об`єктивно не мав можливості встановити факт призначення або продовження інвалідності працівникам на момент здійснення нарахування та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності. Як вбачається з акту перевірки, відповідачем як порушення враховано випадки оплати днів тимчасової непрацездатності після встановлення або підтвердження інвалідності. Водночас, фактичні обставини свідчать про інше. Працівники, зазначені в акті перевірки як такі, яким допомога за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачена після встановлення медико-соціальною експертною комісією (скорочено - МСЕК) групи інвалідності, надавали роботодавцю копії довідок до акта огляду МСЕК або повідомлень підприємству, установі, організації про результати огляду МСЕК . копії вже після закриття листків непрацездатності і, відповідно, здійснення виплати такої допомоги. Таким чином, на момент: існування листка непрацездатності, здійснення уповноваженими особами розрахунку допомоги, подання заяв-розрахунків, здійснення виплати, як уповноважена особа страхувальника, так і директор підприємства, не володів і не міг володіти інформацією про: дату огляду МСЕК та прийняття відповідного нею рішення ; встановлення особі інвалідності чи зміну групи інвалідності. Отже, роботодавець діяв виключно на підставі наявних у нього на момент здійснення виплат документів електронних листків непрацездатності, які є єдиною передбаченою законом підставою для призначення допомоги . За таких обставин відсутня не лише вина позивача, але й сама можливість дотримання іншої моделі поведінки. Покладення на роботодавця відповідальності за обставини, інформація про які на момент прийняття рішень була відсутня і об`єктивно не могла бути отримана, суперечить принципам правової визначеності та справедливості.

3. Недостовірність висновків акту перевірки та відсутність порушення.

4. Грубе порушення права на захист під час розгляду справи.

5. Відповідач провів перевірку та розгляд справи про адміністративне правопорушення неповно (без витребування пояснень від уповноважених осіб та від директора підприємства; без витребування документів, якими для посадових осіб підприємства встановлений обов`язок здійснення контролю за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою страхових коштів застрахованим особам за рахунок коштів Пенсійного фонду України); - акт перевірки та протокол не встановлюють порушення порядку використання страхових коштів, а інших доказів такого порушення відповідачем не наведено.

Представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає про те, що позовні вимоги позивача є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. В обгрунтування заперечень покликається на те, що 27.02.2026 Головним управлінням проведено планову документальну перевірку Львівського комунального підприємства Львівавтодор щодо дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 01.07.2021 по 31.12.2025. Перевіркою встановлено порушення абзацу 1 частини 2 статті 22 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 №1105-XIV (в редакції ЗУ №77- VIII від 28.12.2014 зі змінами) та абзацу першого частини другої статті 15 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 №1105-XIV (в редакції ЗУ від 21.09.2022 №2620-ІХ із змінами, яким визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується Пенсійним фондом України застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) у порядку та розмірах, встановлених законодавством. За результатами перевірки Головним управлінням було складено акт від 27.02.2026 №1300-1002-3/52. Акт перевірки оформлено згідно з додатком 4 Порядку перевірки правильності використання страхувальниками страхових коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування та застосування фінансових санкцій за порушення встановленого порядку їх використання, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10 жовтня 2025 року №33-1. В Акті перевірки зазначено всі суттєві обставини та факти виявлених порушень, чітко, об`єктивно та в повній мірі, а саме в таблиці 2 до акта перевірки зазначено прізвище, ім`я, по-батькові, ідентифікаційні номери застрахованих осіб, по яких виявлено порушення, дані про місце праці, дані листів непрацездатності (серія номер), причини непрацездатності, кількість днів непрацездатності і суми допомоги, в тому числі за рахунок Пенсійного фонду України, суми неправомірно використаних коштів, а також в акті викладено детальний опис виявлених порушень із посиланням на вимоги законодавства із зазначенням відповідних статей (частин, пунктів, абзаців). Для проведення перевірки страхувальником було надано довідки до актів огляду медико - соціальною експертною комісією застрахованих осіб, по яких було виявлено порушення порядку використання страхових коштів, а саме виплата допомоги за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування з дати встановлення інвалідності. Крім того, ЛКП Львівавтодор було подано звітність, а саме Додаток 1 Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб і суму отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, із зазначенням коду застрахованої особи 2 (працюючі особи з інвалідністю, розмір ЄСВ 8,41%), по застрахованих особах, зазначених в акті перевірки, за період, починаючи з:- ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з листопада 2022 року;- ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з травня 2023 року;- ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з травня 2023 року;- ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з липня 2023 року; року;- ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_5 ) з серпня 2023 року;- ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_6 ) з листопада ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_7 ) з жовтня 2023 року;- ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_8 ) з березня 2024 року;- ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_9 ) з липня 2024 року;- ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_10 ) з вересня 2024 року.. Неправомірні витрати коштів Фонду, виявлені перевіркою та описані в акті, тривали з 12.07.2022 по 27.02.2026. Однак, до початку перевірки роботодавцем самостійно не було відшкодовано неправомірно витрачені кошти Фонду. Висновки, викладені в Акті перевірки щодо наявності порушень абзацу 1 частини 2 статті 22 Закону №1105 (в редакції ЗУ №77 VIII від 28.12.2014 зі змінами) та абзацу 1 частини 2 статті 15 Закону №1105 (в редакції ЗУ від 21.09.2022 №2620-ІХ із змінами), які призвели до неправомірних витрат коштів Фонду на суму 18099,89грн, вважаємо правомірним. Позивач із порушеннями, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення від 27.02.2026 не згідний. 13.03.2026 Головним управлінням винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №52 за підписом заступника начальника Головного управління Марії Білецької, якою притягнуто Позивача до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 136,00грн. (сто тридцять шість грн. 00коп.), що становить 8 неоподаткованих мінімум доходів громадян. Додатково зазначаємо, відповідно до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Закон №2464) з 01.10.2013 контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного соціального внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного соціального внеску віднесено до функцій органів доходів і зборів (зараз органів Державної податкової служби). У відповідності до Закону №2464 Пенсійний фонд, відповідно до покладених на нього завдань, формує та веде Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування. Дані до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, зміни та уточнення до них вносяться на підставі звітності, що подається страхувальниками до Державної податкової служби та передається до Пенсійного фонду України в порядку міжвідомчого обміну інформацією. Зважаючи на викладені обставини, в їх сукупності, вимоги Позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві. А тому у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі

Крім цього, представником відповідача надіслано до суду додаткові пояснення, відповідно до яких представник відповідача Головне управління повідомляє щодо доводів позивача про порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Так, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення від 27.02.2026 № 52 позивач власноруч подав клопотання про перенесення справи на два тижні, про що зроблений відповідний запис у графі «Заяви (клопотання) щодо дати і часу розгляду справи». З урахуванням зазначеного клопотання Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом повідомлено позивача про перенесення розгляду справи та призначення її розгляду на 13 березня 2026 року о 10:00 год. Під час розгляду справи також були враховані письмові пояснення позивача від 04.03.2026 та його клопотання про відкладення розгляду справи від 12.03.2026, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення № 52 від 13.03.2026. Таким чином, винесення постанови 13.03.2026 обумовлене виключно необхідністю забезпечення реалізації процесуальних прав позивача та розгляду справи з урахуванням поданих ним клопотань і пояснень. Отже, тривалість розгляду справи була зумовлена процесуальними діями самого позивача, а не порушення вимог законодавства чи бездіяльністю відповідача. З огляду на викладене, доводи позивача щодо порушення строків розгляду справи є безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, у якому повторно зазначив про те, що не погоджується із доводами, викладеними у відзиві, оскільки вони не спростовують обставин, наведених у позовній заяві, грунтуються на неправильному розумінні предмета спору та фактично зводяться до повторення висновків акта перевірки. Наголошує, що предметом даної справи є законність постанови про накладення адміністративного стягнення, а не правомірність акту перевірки. Відзив не містить спростування доводів позовної заяви щодо відсутності усіх необхідних елементів для притягнення особи до відповідальності: події правопорушення, протиправність дій чи бездіяльності, особиста участь позивача у їх вчиненні, вину позивача та причинний зв`язок між його діями та наслідками. Крім цього вказано на відсутність у відзиві спростування усіх доводів позовної заяви.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів, постановлені ухвали та інші процесуальні дії у справі.

24.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Личаківського районного суду м. Львова з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 24.03 2026 року головуючим у справі визначено суддю Ціпивко І.І.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 24 березня 2026 року матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного Пенсійного фонду України у Львівській області про скасування постанови передано на розгляд Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 25.03.2026 року у справі № 463/2823/26 скасовано та направлено справу до Личаківського районного суду міста Львова для продовження розгляду.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.05.2026 року матеріали справи передано судді Ціпивко І.І. для розгляду.

Ухвалою судді Личаківського районного суду міста Львова від 25.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Пенсійного фонду України у Львівській області про скасування постанови. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 16 червня 2025 року о 11.00 год.

Ухвалою суду від 16.06.2026 року у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про скасування постанови - відмовлено. Розгляд справи відкладено на 01.07.2026 року.

01.07.2026 року розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою сторін.

23.07.2026 року справу розглянуто по суті. Ухвалення та оголошення судового рішення відкладено на 31.07.2026 року 14.00 год.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечив та просив у задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов та письмових поясненнях, що долучені до матеріалів справи.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 2 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, диспозитивності та з`ясуванні всіх обставин у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Важливим є той аспект, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ОСОБА_12 за пред`явленими позовними вимогами, пов`язаними із притягненням його до адміністративної відповідальності та накладенням на нього адміністративного стягнення, встановив наступне.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення № 52 від 27 лютого 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 165-5 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 136 грн.

Відповідно до вказаної вище постанови ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ЛКП «Львівавтодор», вчинив адміністративне правопорушення, а саме: ним порушено порядок використання страхових коштів, а саме: допомога по тимчасовій непрацездатності надавалася за дні після встановлення МСЕК групи інвалідності, чим нанесено збитки Фонду на суму 18099,89 грн, що встановлено актом документальної перевірки від 27.02.2026 №1300-1002-3/52. Порушення вчинено з 12.07.2022 та тривало до 27.02.2026, що є порушенням вимог Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України від 21.09.2022 №2620-ІX, зі змінами), а саме абзац перший частини другої статті 15, (в редакції Закону України від 28.12.2014 №77-VIIІ, зі змінами), а саме абзац перший частини другої статті 22, відповідальність за яке передбачено пунктом 1 частини 5 статті 8 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону Україні від 21.09.2022 №2620-ІX), частиною 1 статті 1655 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вищевказана постанова винесена за результатом розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №52 від 25.02.2026 року. Із вказаним протоколом позивач ознайомлений та надавав письмові заперечення на нього.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо правомірності винесення постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення ним законодавства про соціальне страхування.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначені правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачений обов`язок роботодавця, зокрема, надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків, зокрема, тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Відповідно до ч. 1 ст. 165-5 КУпАП порушення посадовими особами підприємств, установ, організацій, фізичними особами, які використовують найману працю, порядку використання коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування, несвоєчасне або неповне їх повернення, несвоєчасне подання або неподання встановленої звітності, подання недостовірної звітності щодо використання страхових коштів, тягне за собою накладення штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що ЛКП «Львівавтодор» при нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , відповідно не враховано, що вказаним особам було встановлено групи інвалідності за висновками МСЕК

Зазначені дії призвели до неправомірного витрачання коштів Фонду на суму 18099,89 грн.

Під час проведення фахівцями Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевірки ЛКП «Львіватодор» позивачем були надані пояснення по суті адміністративного правопорушення, за яким складено протокол № 52 від 27.02.2026, у яких останній повідомив, що не погоджується із притягненням до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-5 КУпАП, з огляду на те, що не є суб`єктом даного складу правопорушення, оскільки є керівником підприємства і ним організована робота на підприємстві так, що створена відповідна комісія, до повноважень якої входить контроль та виплата працівникам відповідних страхових виплат, відтак він не є уповноваженою особою, яка має нести відповідальність.

Так, питання загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності врегульовані розділом IV Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з ч. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхова виплата у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), -контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).

Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що рішення про призначення страхової виплати приймається страхувальником або уповноваженими ним особами. Страхувальник або уповноважені ним особи здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат, приймають рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково), розглядають підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат.

Після прийняття страхувальником рішення про призначення уповноважених осіб, зазначені особи вже безпосередньо приймають рішення про призначення (відмову) допомоги, у тому числі, по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» фінансування страхувальників для надання страхових виплат за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою непрацездатності застрахованим особам здійснюється територіальними органами уповноваженого органу управління в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.

Підставою для фінансування страхувальників територіальними органами уповноваженого органу управління є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами.

Отже, страхувальник, яким у даному випадку є ЛКП «Львівавтодор», своїм рішенням визначає уповноважених осіб з призначення страхових виплат.

Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 13 затверджено Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, відповідно до п. 1 якої Комісія (уповноважений) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства), створюється (обирається) та діє на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство), що використовує найману працю, незалежно від форм власності і господарювання.

Згідно з п.п. 2.2 Положення № 13 Комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов`язана:

- приймати рішення про призначення матеріального забезпечення;

- приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення;

- здійснювати контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення застрахованим особам роботодавцем за рахунок коштів Фонду як за власною ініціативою, так і у зв`язку із зверненням застрахованих осіб;

- вживати заходів по своєчасному наданню на підприємстві застрахованим особам матеріального забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності;

- брати участь у перевірках, що здійснюються на підприємстві робочими органами виконавчої дирекції Фонду з питань правильності використання страхових коштів, надавати контролюючим органам необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок;

- здійснювати заходи по усуненню виявлених комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства та контролюючими органами порушень з питань надання матеріального забезпечення, використання страхових коштів.

Пунктом 3.1.1. Положення № 13 передбачено, що Комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства приймає рішення про призначення або відмову в призначенні матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах, на поховання) і передає його роботодавцю для проведення виплат, здійснення розрахунків тощо. Приймає рішення про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково). Перевіряє правильність видачі та заповнення документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення.

В силу п.п. 3.1.2. Положення № 13 Комісія здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення застрахованим особам.

Так, відповідно до наказу директора ЛКП «Львівавтодор" від 30.12.2022 № 203 "Про призначення уповноважених осіб з питань призначення страхових виплат за соціальним страхуванням" з 01.01.2023 і по теперішній час призначено уповноважених осіб з питань призначення страхових виплат за соціальним страхуванням, якими є два провідних бухгалтери та провідний спеціаліст відділу кадрів та правової безпеки.

Відповідно до зазначеного вище наказу на таких уповноважених осіб покладено такі обов`язки:

- контролювати правильність нарахування і своєчасність здійснення страхових виплат;

- ухвалювати рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат;

- розглядати підставу та правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат.

Отже, саме на уповноважених осіб із соціального страхування ЛКП «Львівавтодор» були покладені обов`язки, зокрема, щодо здійснення контролю за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат.

Таким чином, у ході судового розгляду встановлено, що позивач як керівник підприємства не приймав рішення стосовно призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності щодо працівників, не здійснював оформлення заяв-розрахунок, а мав обов`язок на здійснення контролю.

Крім того, у поясненнях, наданих Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області, позивач, повідомивши про відсутність покладених на нього відповідних обов`язків, додаткового зазначив, інших працівників підприємства, які є відповідальними особами за цей напрямок роботи.

Втім, відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 165-5 КУпАП, повідомленим позивачем обставинам щодо розподілу обов`язків стосовно призначення та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності на підприємстві оцінки не надав. Висновки щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності обґрунтовував твердженням про те, що позивач як директор ЛКП «Господар» є особою, яка має нести відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-5 КУпАП.

Проте суд не погоджується із такими висновками та зазначає, що відповідачем не у повній мірі з`ясовані всі обставин, що мали значення для вирішення справи про адміністративне правопорушення, а оскаржувана постанова прийнята без надання оцінки всім наявним у матеріалах справи доказам.

Суд окремо зауважує на питаннях доступності для позивача та ЛКП «Львівавтодор» як роботодавця інформації про встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності працівникам підприємства.

Згідно ст. 39-1 Основ законодавства України про охорону здоров`я, пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи.

Відповідно до п. 2.2. Положення № 13, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов`язана, зокрема, приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення.

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.07.2022 у справі № 826/7354/18 сформульовано правовий висновок, згідно з яким особа, якій встановлено інвалідність, самостійно визначає, чи повідомляти роботодавця про наявність у неї інвалідності. Однак, ризики, які можуть настати через неповідомлення роботодавця про відповідні обставини, несе сама особа.

Отже, працівник має право зберігати факт встановлення йому інвалідності в таємниці від роботодавця, та не зобов`язаний інформувати роботодавця про такий факт. В свою чергу, роботодавець під час вирішення питань призначення та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності застархованим особам-працівникам зобов`язаний керуватись тами документами, які є у його розпорядженні. При цьому, у роботодавця відсутній достатній функціонал для самостійного з`ясування питання щодо проходження застрахованими особами МСЕК та отримання ними інвалідності.

Відтак, оскільки відповідачем не доведено, що ЛКП «Львівавтодор» як роботодавець та ОСОБА_1 як його директор володіли відомостями про встановлення МСЕК інвалідності застрахованим особам-працівникам підприємства: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 на момент складення відповідних заяв-розрахунків, то твердження про протиправність призначення та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за період після встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності, покладене в обгрунтування оскаржуваної постанови № 52 від 13.03.2026 року є безпідставним.

Положення ч. 1 ст. 165-5 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність за порушення посадовими особами підприємств, установ, організацій, фізичними особами, які використовують найману працю, порядку використання коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування, несвоєчасне або неповне їх повернення, несвоєчасне подання або неподання встановленої звітності, подання недостовірної звітності щодо використання страхових коштів.

Суд наголошує, що виходячи з вимог ч.2 ст.77 КАС України, у адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При вирішенні спору суд також виходить із загальних засад недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь (ч.2 ст.62 Конституції України).

Норми ч. 2 ст.61 Конституції України передбачають, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У цьому контексті Європейський Суд з прав людини в п. 23, 25 рішення у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 року зазначив, що Конвенція зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень у світлі конкретних обставин справи, зокрема, якщо у позові йде посилання на специфічні, доречні та важливі аргументи.

Нормами ст.247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення а також у разі закінчення на момент розгляду справи строків давності притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення (п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України).

Щодо доводів позивача про те, що зазначені в оскаржуваній постанові порушення не є триваючими, суд зазначає про таке.

Згідно зі ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Отже визначення строку притягнення до адміністративної відповідальності залежить від виду правопорушення, а саме чи є воно триваючим.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Крім цього, постановою КАС ВС від 23.11.2018 у справі №489/4756/16-а визначено поняття триваючого правопорушення. Суд роз`яснив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Отже, у зв`язку з тим, що згідно з вимогами Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності за листком непрацездатності носить одноразовий характер, а отже порушення порядку такої виплати не є триваючим правопорушенням.

З огляду на те, що правопорушення, стосовно якого винесено оскаржувану постанову (2022-2024), не носить характер триваючого, та на час винесення спірної постанови відповідача закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у ч. 1 ст. 38 КУпАП, відповідачем протиправно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.

Таке рішення узгоджується із правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17, від 21.11.2018 у справі № 227/3844/16-а.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Таким чином, зважаючи на те, що постанова № 52 від 13.03.2026 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення складена стосовно особи, що не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-5 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся неповно, а також відповідачем не було дотримано строків притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 38 КУпАП, суд доходить висновку про наявність правових підстав для її скасування та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так як суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, понесені та доведені позивачем судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 665,60 грн, суд вважає за необхідне стягнути на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке є відповідачем у справі, і посадовою особою якого була винесена оскаржена позивачем постанова.

Керуючись ст. 5, 9, 72, 77, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 52 від 13.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 165-5 КУпАП, та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 136,00 гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 165-5КУпАП закрити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його підписання суддею без проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 31.07.2026 року.

Суддя Ірина ЦІПИВКО