Рішення № 138652558, 31.07.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/599/26

Провадження № 2/302/406/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

31.07.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

з участю секретаря судового засідання Бобонич Н. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Міжгір`я Закарпатської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на такі обставини.

12 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 373057375, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито кредитну лінію та надано кредитні кошти у розмірі 27 000,00 грн.

Представник позивача зазначив, що вказаний кредитний договір укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Зазначав, що відповідач з метою отримання кредиту самостійно зареєструвався на вебсайті первісного кредитора, створив особистий кабінет, подав заявку на отримання кредиту, в якій зазначив свої персональні дані, номер телефону, адресу електронної пошти та реквізити банківської картки, після чого пройшов процедуру ідентифікації та підписав кредитний договір шляхом використання одноразового ідентифікатора VRUM-9828.

Представник позивача посилався на те, що при укладенні кредитного договору сторони погодили всі істотні умови договору, у тому числі розмір кредиту, строк користування кредитними коштами, порядок їх повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.

Вказував, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 27 000,00 грн шляхом зарахування їх на банківську картку, зазначену відповідачем під час оформлення кредиту.

Разом із тим, за твердженням представника позивача, відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, кредитні кошти та нараховані проценти у встановлені договором строки не повернув, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Також представник позивача зазначив, що право вимоги за кредитним договором у подальшому було відступлено позивачу на підставі договорів факторингу.

Зокрема, 18 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/27, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги за кредитними договорами, перелік яких визначався відповідними реєстрами прав вимоги.

На виконання зазначеного договору факторингу, відповідно до реєстру прав вимоги від 18 березня 2025 року, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 373057375 від 12 серпня 2024 року, укладеним із відповідачем.

У подальшому, 30 вересня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 30/0925-01, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором відповідача було передано позивачу.

Представник позивача зазначав, що відповідно до реєстру прав вимоги за договором факторингу № 30/0925-01 від 30 вересня 2025 року до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 373057375.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, представник позивача зазначив, що станом на дату звернення до суду загальна сума заборгованості становить 83 429,64 грн, яка складається із:

?26 999,64 грн заборгованість за тілом кредиту;

?56 430,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

При цьому представник позивача зазначив, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються.

У зв`язку з наведеним позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 373057375 від 12 серпня 2024 року у розмірі 83 429,64 грн, а також понесені судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 12 травня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Водночас визначено, що формування та зберігання матеріалів справи здійснюються у змішаній формі паперовій та електронній.

Ухвалою суду від 12 травня 2026 року витребувано докази.

Ухвалою суду від 27 травня 2026 року постановлено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

28 липня 2026 року після завершення розгляду справи суд перейшов до ухвалення судового рішення.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився після призначення справи до розгляду з повідомленням (викликом) сторін. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки за відомою суду адресою його проживання, а також шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебпорталі Судової влади України.

Відзив на позовну заяву відповідач не подав, причин неявки у судові засідання не повідомив, заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи або розгляду справи за його відсутності до суду не надходило.

З огляду на те, що представник позивача не заперечував проти ухвалення заочного рішення, а відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та відзиву на позовну заяву не подав, суд відповідно до статей 280, 281 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 12 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 373057375 у формі електронного документа, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 27 000,00 грн.

Вказаний кредитний договір було укладено шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором VRUM-9828. Перед укладенням договору відповідач зареєструвався на вебсайті первісного кредитора, створив особистий кабінет, подав заявку на отримання кредиту, зазначив свої персональні дані, пройшов процедуру верифікації та підтвердив свою згоду з умовами кредитування шляхом підписання договору одноразовим ідентифікатором.

Згідно з умовами кредитного договору первісний кредитор виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 27 000,00 грн шляхом їх перерахування через банк-провайдер.

18 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/27, відповідно до якого первісний кредитор відступив право грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 373057375 від 12 серпня 2024 року.

30 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 30/0925-01, відповідно до якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача. Перехід права вимоги підтверджується відповідними реєстрами прав вимоги та актом прийому-передачі реєстру прав вимоги.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 373057375 від 12 серпня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 , яка виникла у зв`язку з невиконанням ним договірних зобов`язань, становить 83 429,64 грн, з яких: 26 999,64 грн заборгованість за тілом кредиту; 56 430,00 грн заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом. При цьому позивач не заявляє вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 13 499,82 грн, які були включені до загального розрахунку заборгованості.

Відповідно до умов кредитного договору № 373057375 від 12 серпня 2024 року первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання відповідачу кредитних коштів.

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів позивачем до матеріалів справи долучено платіжні документи, з яких вбачається здійснення переказу кредитних коштів на користь відповідача.

Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів Акціонерним товариством «Універсал Банк» надано інформацію щодо руху коштів за платіжною карткою № НОМЕР_1 , емітованою на ім`я ОСОБА_1 .

Із наданої банком інформації вбачається, що за вказаною карткою у період з 12 серпня 2024 року по 17 серпня 2024 року здійснювалися операції із зарахування коштів, зокрема 12 серпня 2024 року відображено операцію щодо зарахування коштів на суму 27 000,00 грн.

Також банком підтверджено, що зазначена платіжна картка емітована саме на ім`я ОСОБА_1 , а номер телефону, який використовувався при здійсненні операцій, міститься в анкетних даних клієнта банку.

Отже, сукупність досліджених доказів, а саме кредитний договір, документи щодо його укладення в електронній формі, платіжні документи та інформація банківської установи щодо руху коштів за картковим рахунком відповідача, підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів та їх отримання останнім.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що факт виконання первісним кредитором своїх зобов`язань щодо надання кредиту та отримання відповідачем кредитних коштів є доведеним належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти, однак належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо доводів відповідача, викладених у заяві про перегляд заочного рішення, про відсутність належних доказів укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, а також переходу права вимоги до позивача, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вони у своїй сукупності підтверджують факт укладення між відповідачем та первісним кредитором кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, виникнення заборгованості та набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» права вимоги за відповідним кредитним зобов`язанням.

Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить із того, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 83 429,64 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 26 999,64 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 56 430,00 грн.

Дослідивши розрахунок заборгованості, умови кредитного договору та інші докази у справі, суд приходить до висновку, що зазначений розрахунок відповідає умовам укладеного договору, а відповідачем не подано доказів його неправильності або погашення заборгованості повністю чи частково.

Таким чином, оскільки позивач довів належними та допустимими доказами факт існування кредитних правовідносин, отримання відповідачем кредитних коштів, невиконання ним зобов`язань щодо їх повернення та наявність у позивача права вимоги за вказаним кредитним договором, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Статтею 59 Конституції України гарантовано право кожного на професійну правничу допомогу та вільний вибір захисника своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з частиною першою, пунктами 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості.

При цьому учасник справи для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою їх розподілу повинен подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також здійснених ним витрат, необхідних для надання такої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має враховувати критерії реальності таких витрат, тобто встановити їх дійсність та необхідність, а також оцінити розумність їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона заявила про відповідний намір. У разі неподання таких доказів у встановлений строк відповідна заява залишається без розгляду.

Інтереси позивача у даній справі представляє адвокат Тимошенко Олександр Олександрович, який діє на підставі довіреності, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4267/10 від 26 серпня 2010 року, виданого на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 26 серпня 2010 року № 203.

Звертаючись до суду, позивач відповідно до вимог статті 134 ЦПК України зазначив попередній розрахунок судових витрат, які, зокрема, складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, додаткову угоду № 25771385250 від 21 січня 2026 року, а також акт прийому-передачі наданих послуг від 20 березня 2026 року, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг становить 7 000,00 грн.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг до складу витрат включено, зокрема, підготовку позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовку та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, а також підготовку клопотання про витребування відповідної інформації.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що такі витрати повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної справи, фактично понесеними та співмірними з обсягом виконаної адвокатом роботи.

Разом із тим, суд не вважає обґрунтованим включення до складу витрат на професійну правничу допомогу вартості послуги з підготовки та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів у розмірі 500,00 грн.

Суд виходить із того, що запитувана інформація стосується відомостей, які містять банківську таємницю, а тому її отримання від банківської установи не могло бути забезпечене виключно шляхом направлення адвокатського запиту. Фактичне отримання зазначених відомостей відбулося на підставі ухвали суду про витребування доказів.

Таким чином, вказані витрати не можуть бути віднесені до необхідних витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у цій справі, у зв`язку з чим підлягають виключенню із заявленої суми.

Враховуючи характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також наведені обставини, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 6 500,00 грн, який є співмірним, обґрунтованим та відповідає критеріям реальності й розумності судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягають задоволенню, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом, а тому зазначена сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Керуючись статтями 2, 3, 1013, 19, 7681, 89, 133, 137, 141, 258259, 263265, 268, 273, 280283, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333) заборгованість за кредитним договором № 373057375 від 12 серпня 2024 року у розмірі 83 429,64 грн (вісімдесят три тисячі чотириста двадцять дев`ять гривень 64 копійки), яка складається з:

?26 999,64 грн (двадцять шість тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 64 копійки) заборгованість за тілом кредиту;

?56 430,00 грн (п`ятдесят шість тисяч чотириста тридцять гривень 00 копійок) заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн (шість тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений також у разі його пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційну скаргу на заочне рішення суду відповідач може подати безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

У разі подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, заочне рішення набирає законної сили після залишення заяви без задоволення або ухвалення за результатами апеляційного перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Пухальський С. В.