Рішення № 138650793, 30.07.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Попова В. О.

Справа № 644/10891/25

Провадження № 2/644/1336/26

30.07.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Попової В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Плаксій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду міста Харковав порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

у с т а н о в и в:

Позивач в особі директора ТОВ «ФК «Солвентіс» - Ланового Є.М., звернувся до Індустріального районного суду міста Харкова з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором № 3007681 від 12.12.2019 у розмірі 38 010 грн 02 коп. та судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту №3007681. Відповідно до умов укладеного договору відповідач отримав кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7 000 грн, однак не виконав належним чином кредитні зобов`язання. 10.06.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» був укладений Договір факторингу №АК-10/06/2925. 07.07.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» був укладений Договір факторингу №ДФ-07072025. Посилався, що на підставі вказаних договорів відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №3007681 від 12.12.2019. Зазначив, що сума заборгованості відповідача становить 38 010 грн 02 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6 091 грн 35 коп.; заборгованість за відсотками 31 918 грн 67 коп.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 18 листопада 2025 року позовна заява прийнята, відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадженні з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно. 21 листопада 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Ланового Є.М. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно шляхом направлення судової повістки рекомендованою кореспонденцією на адресу за місцем його реєстрації та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Заяв, клопотань тощо до суду від нього не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На момент розгляду справи суду не було надано відповідачем жодних відомостей щодо зміни його місця проживання/перебування.

Зі змісту п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України вбачається, що повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до приписів ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин, з письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 12.12.2019 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 3007681, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора PS3007681 (а.с. 10-14).

Відповідно до п. 1.2 Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні.

У п. 1.3 Договору сторони погодили, що сума кредиту складає 3 000 грн 00 коп.

Згідно з п. 1.5 Договору, позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф) (п. 2.26. Правил), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього Договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник.

Згідно з п. 1.6 Договору розрахунок зобов`язань позичальника із зазначенням строків виконання, умов кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу (дати закінчення періоду), загальної суми платежу, основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, орієнтовної загальної вартості кредиту зазначаються у Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього Договору.

У п. 1.7 Договору визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом, а саме: у випадку використання кредиту менше ніж 5 календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,25% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту. У випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. Договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 25 календарних днів з 12.12.2019 по 06.01.2020 (включно) (Базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,45% (Акційна ставка (п. 2.1. Правил) або Ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 9 537 грн 50 коп., у тому числі основна сума кредиту 7 000 грн 00 коп., проценти за користування кредитом 2 537 грн 50 коп.

При використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 12.12.2019 по 06.01.2020 (включно) - 1,70 % за один день користування кредитом (Базова процентна ставка - п. 2.3. Правил); в Спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 07.01.2020 по 04.07.2020 (включно) 3 % за один день користування кредитом (Спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 9 980 грн 40 коп.

Використання Базової процентної ставки у Базовому періоді, нарахування процентів у Спеціальному періоді за Спеціальною процентною ставкою є правом кредитодавця. Кредитодавець без погодження з позичальником може на свій розсуд зменшити нарахування встановлених договором процентів за користування кредитом.

У розділі 4 Договору сторони погодили порядок повернення кредиту, сплати процентів, умови відмови від надання та одержання кредиту.

Сторони також погодили Графік платежів ( Додаток № 1 до Договору про надання кредиту № 3007681 від 12.12.2019), який підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатору PS3007681 (а.с. 14).

На виконання умов вказаного вище договору ТОВ «Алекскредит» надало відповідачу грошові кошти в сумі 7000 грн 00 коп., перерахувавши кошти на картковий рахунок, який зазгачено відповідачем № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» про прийняття до виконання платіжної інструкції відповідно до умов договору № 41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (Переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТОВ «ТОВ АЛЕКСКРЕДИТ». Вказаний платіж був виконаний 12.12.2019 (а.с. 15).

Таким чином, ТОВ «Алекскредит» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вказаним вище договором, здійснивши переказ коштів відповідачу відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до детального (щоденного) розрахунку заборгованості за Договором про надання кредиту №12.12.2019, сформованого первісним кредитором ТОВ «Алекскредит», станом на 06.06.2025, заборгованість відповідача становить 40 020 грн 17 коп., з яких залишок суми кредиту 6 091 грн 35 коп., залишок процентів за користування кредитом 33 928 грн 82 коп. (а.с. 16-23).

Положеннями ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним..

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Договір про надання кредиту № 3007681 від 12.12.2019 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором PS3007681.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір про надання кредиту № 3007681 від 12.12.2019, укладений між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 містять основні істотні умови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму кредиту, дату їх видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування, що було погоджено сторонами.

За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення 12.12.2019 між ТОВ «Алекскредит» до ОСОБА_1 . Договір про надання кредиту № 3007681.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України.

За приписами частин першої, другої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Щодо укладення договорів факторингу судом встановлено.

10 червня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» (Фактор) та ТОВ «Алекскредит» (Клієнт) укладено Договір факторингу №АК-10/06/2025, відповідно до п. 1.1 якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб. У договорі сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору, відповідного реєстру прав вимоги та повідомлення боржників про факт відступлення права вимоги, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (а.с. 24-37).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №АК-10/06/2025 від 10.06.2025, підписаний ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Алекскредит», ТОВ «Секвоя Капітал» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 3007681 від 12.12.2019 в сумі 38 010 грн 02 коп., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 6 091 грн 35 коп., за відсотками 31 918 грн 67 коп. (а.с. 38).

Згідно з платіжною інструкцією №185 від 16.06.2025 ТОВ «Секвоя Капітал» перерахувало ТОВ «Алекскредит» 1 900 000 грн з призначенням платежу: «оплата за переуступлення прав вимоги за грошовими зобов`язаннями згідно з Договором факторингу №06062025 від 06.06.2025» (а.с. 39).

07 липня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» (Фактор) укладено Договір факторингу №ДФ-07072025, відповідно до п. 1.1 якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб. У договорі сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідного реєстру прав вимоги, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (а.с. 41-55).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №ДФ-07072025 від 07.07.2025, підписаний ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс», ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 3007681 від 12.12.2019 в сумі 38 010 грн 02 коп., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 6 091 грн 35 коп., за відсотками 31 918 грн 67 коп. (а.с. 56).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З огляду на наведені обставини та докази у справі підтверджено факт відступлення права грошової вимоги за Договором про надання кредиту № 3007681 від 12.12.2019 від ТОВ «Алекскредит», ТОВ «Секвоя Капітал», від ТОВ «Секвоя Капітал» до ТОВ «ФК «Солвентіс» до боржника ОСОБА_1 .

Так, суд встановив, що дійсно ОСОБА_1 отримував кредитні кошти, користувався ними та частково виконував зобов`язання по їх поверненню.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості первісному кредитору або позивачу та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором про надання кредиту № 3007681 від 12.12.2019 належним чином не виконав, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги ТОВ «ФК «Солвентіс» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 38 010 грн 02 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Крім того, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

Згідно з положеннями п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат на правову допомогу по даній справі позивачем надано наступні копії документів: договір про надання правової допомоги № 43657029 від 01 липня 2025 року, детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 43657029 від 01 липня 2025 року, акт № 3007681 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 30.09.2025, додаткову угоду № 3007681 до договору № 43657029 про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 841 від 22.07.2016 на ім`я Лівак І.М.

Суд дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, вважає, що судові витрати в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з положень статей 137, 141ЦПК України, статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Таким чином, суд зобов`язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

З позовної заяви вбачається, що вона подана керівником ТОВ «ФК «Солвентіс» Лановим Є.М. через систему «Електронний суд». Провадження по цивільній справі відкрито в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін. Представник позивача, в тому числі адвокат Лівак І.М. не приймала безпосередню участь в судовому засіданні, вказана цивільна справа не є складною.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, заявлених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених статтями 137 та 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн є неспівмірною, зокрема, із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним. Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для його зібрання.

Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за Кредитним договором № 3007681 від 12.12.2019 у розмірі 38 010 (тридцять вісім тисяч десять) грн 02 коп., з яких: 6 091 грн 35 коп. сума заборгованості за тілом кредиту, 31 918 грн 67 коп. сума заборгованості за відсоткам.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 2 000 (двітисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ: 43657029, юридична адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

Рішення складено 30.07.2026.

Суддя В.О. Попова