Рішення № 138650650, 30.07.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2039/26

Номер провадження 2/585/1362/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання - Зубко К.В.,

Справа № 585/2039/26, провадження № 2/585/1362/26,

Позивач: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у залі судових засідань у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу про стягнення заборгованості.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

До суду звернулося ПАТ АБ «Укргазбанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 31 травня 2007 року між ПАТ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 96-ІКФ відповідно до якого Позичальнику були надані кредитні кошти в розмірі 9700 доларів США 00 центів. Процентна ставка за користування кредитом 11,9 % річних. (п. 1.1 Кредитного договору). Строк повернення кредитних коштів до 30 травня 2013 року (п. 1.1 Кредитного договору). Відповідач не виконала належним чином зобов`язання за Кредитним договором та не повернув кредитні кошти у визначений Кредитним договором строк. 03.06.2009 Роменським міськрайонним судом Сумської області прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку 7864,68 доларів США та пені за прострочення строків сплати процентів та строків повернення кредиту в сумі 287 грн. 83 коп. 22.02.2016 Роменським міськрайонним судом Сумської області прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості по нарахованих відсотках по кредитному договору №96-ІКФ від 31.05.2007 р. 6553,77 доларів США. Також Роменським міськрайонним судом Сумської області було видано виконавчі листи на примусове виконання указаних рішень. В процесі виконавчих проваджень заборгованість згідно вказаних рішень суду остаточно була погашена лише 06.04.2026, що підтверджується випискою по рахунку та постановою про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_4 від 06.05.2026 та постановою про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_5 від 28.05.2025. Виходячи з вищенаведеного, для захисту порушених прав позивача його представник вказує на наявність у відповідача боргу в загальному розмірі 1996 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість) доларів США 97 центів, з них: заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (3% річних) за період з 15.06.2017 по 23.02.2022 в загальному розмірі - 1104 долари США 78 центів; заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (3% річних) за період з 15.06.2017 по 23.02.2022 в загальному розмірі - 892 долари США 19 центів. Оскільки відповідач добровільно борг не сплачує, просить стягнути його в судовому порядку, а також стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

25.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання (а.с.55).

05.06.2026 постановлено ухвалу про проведення розгляду справи в режимі відео конференції з представником позивача (а.с.66).

15.06.2026 підготовче провадження закрите. Справа призначена до розгляду по суті (а.с.74).

Представник позивача до суду не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.75, 76).

Відповідач за місцем реєстрації судову кореспонденцію не отримує, до суду повертаються конверти з відмітками «за закінченням терміну зберігання» (а.с.78-81).

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "За закінченням терміну зберігання", "Адресат вибув", "Адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 215/7312/20 від 23.11.2023.

Відповідач має особистий кабінт в системі "Електронний суд", тому обізнана про наявність даної справи в суді.

Враховуючи викладене, відповідач вважається належним чином повідомленою про дату розгляду справи.

30.07.2026 від відповідача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності, в якій відповідач зазначає, що з 24.02.2022 до 03.09.2025 перебіг позовної давності було зупинено на підставі п. 19 Прикінцевих положень ЦК України. Однак Законом України № 4434-IX від 04.09.2025 цей пункт виключено, і з 04.09.2025 перебіг строків позовної давності відновлено для всіх вимог, строк яких не сплив до цієї дати. Проте у її справі строк позовної давності сплив до 24.02.2022, тобто до початку воєнного стану. А отже, зупинення, передбачене п. 19 Прикінцевих положень, не могло його поновити, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 263 ЦК України зупинення перебігу давності можливе лише тоді, коли строк ще не сплив на момент виникнення обставин, що зупиняють перебіг. Таким чином, на момент подання позову (21.05.2026) вже минуло більше трьох років після закінчення періоду, за який нараховано 3% річних (з 15.06.2017 по 23.02.2022). Жодних дій, що переривають перебіг позовної давності (ст. 264 ЦК України), Позивачем не вчинено. Сплата основного боргу у виконавчих провадженнях у 2025- 2026 роках не є визнанням саме цих вимог, оскільки вони виникли з інших правовідносин і вже були предметом судових рішень 2009 та 2016 років.

Крім цього у поданій заяві відповідач просить про розгляд справи у її відсутності за наявними доказами (а.с.82-83).

Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

31 травня 2007 року між ПАТ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 96-ІКФ відповідно до якого Позичальнику були надані кредитні кошти в розмірі 9700 доларів США 00 центів. Процентна ставка за користування кредитом 11,9 % річних. (п. 1.1 Кредитного договору). Строк повернення кредитних коштів до 30 травня 2013 року (п. 1.1 Кредитного договору). Відповідач не виконала належним чином зобов`язання за Кредитним договором та не повернула кредитні кошти у визначений Кредитним договором строк (а.с.9-11,12).

03.06.2009 Роменським міськрайонним судом Сумської області прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Укргазбанк» в особі Сумської філії заборгованість за кредитним договором №96-ІКФ від 31.05.2007 в сумі 7864,68 доларів США та пені за прострочення строків сплати процентів та строків повернення кредиту в сумі 287 грн. 83 коп. (а.с.12-14).

22.02.2016 Роменським міськрайонним судом Сумської області прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості по нарахованих відсотках по кредитному договору №96-ІКФ від 31.05.2007 р. 6553,77 доларів США (а.с.16).

06.05.2026 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-337/2006 виданого 27.10.2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Укргазбанк» в особі Сумської філії 7864,68 доларів США та пені за прострочення строків сплати процентів та строків повернення кредиту в сумі 287 грн. 83 коп. Виконавче провадження закінчено у зв`язку із стягнення боргу повному обсязі (а.с. 17 зворот).

28.05.2025 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/585/217/16 виданого 12.03.2016 про стягнення з відповідача 3553,77 доларів США, у зв`язку із стягнення боргу у повному обсязі (а.с.19).

Згідно розрахунку заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту і процентів за кредитним договором №96-ІКФ від 31.05.2007, за період з 15.06.2017 по 23.02.2022 борг відповідача становить 1104,78 дол. США . Розрахунок проведений за ставкою 3,0% на суму боргу 7842,17 (а.с.20).

Згідно розрахунку заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту і процентів за кредитним договором №96-ІКФ від 31.05.2007, за період з 15.06.2017 по 23.02.2022 (1715 днів) борг відповідача становить 892,19 дол. США. Розрахунок проведений за ставкою 3,0% на суму боргу: з 15.06.2017 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 25.04.2021 на суму боргу 6553,77, з 26.04.2021 по 24.05.2021 на суму 6339,12, з 25.05.2021 по 13.06.2021 - 6180,43, з 14.06.2021 по 05.07.2021 - 5980,53, з 06.07.2021 по 09.08.2021 - 5408,77, з 10.08.2021 по 09.09.2021 на суму боргу 5401,85, з 10.09.2021 по 11.10.2021 на суму 5246,20, з 12.10.2021 по 10.11.2021 - 5085,56, з 11.11.2021 по 05.12.2021 - 4935,27, з 06.11.2021 по 23.01.2022 на суму боргу 4775,36, з 24.01.2022 по 02.02.2022 на суму боргу 4615,53, з 03.02.2022 по 23.02.2022 - 4496,60 (а.с.21).

До позову долучена виписка з особового рахунку ( клієнт ОСОБА_1 ), з якої вбачається про те, що останньою здійснювалось у період з 31.05.2007 по 22.04.2026 часткове погашення простроченого кредитного договору №96-ІКФ від 31.05.2007, кошти надходили від Роменського МР ВДВС (а.с.22-34).

Матеріали справи містять копії сторінок паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера відповідача та правовстановлюючі документи сторони позивача (а.с.13, 47-49).

Між сторонами склалися правовідносини з приводу стягнення заборгованості за несвоєчасне виконання зобов`язання, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Норми права, застосовані судом.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Положеннями статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До того ж у силу вимог частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) вказала, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 ЦК України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Мотиви суду.

Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому, так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для задоволення позову.

Суд прийшов до такого висновку, виходячи з наступного.

Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до суду з позовом про стягнення 3% річних, які підлягають стягненню при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання після ухвалення 03.06.2009 та 22.02.2016 судових рішень про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками по кредитному договору №96-ІКФ від 31.05.2007 в сумі 7864,68 дол. США та пені за прострочення строків сплати процентів та строків повернення кредиту в сумі 287 грн. 83 коп. та в сумі 6553,77 дол. США (а.с.14-15,16).

Указані рішення суду були виконані (заборгованість сплачена) лише 06.04.2026 року.

Аналізуючи норми вищевказаного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач, через тривале невиконання судових рішень, постановленого на його користь, має право на компенсацію знецінення неповернутих грошових коштів за час невиконання цих рішень.

Розмір заборгованості відповідача за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за період з 15.06.2017 по 23.02.2022 ( до початку повномасштабного вторгнення російської федерації) становить 1104,78 та 892,19 дол. США (а.с.20, 21).

Суд вважає долучені до матеріалів справи розрахунки заборгованості належними та допустимими доказами, які відповідачем не спростовані. Крім цього останньою контррозрахунок до матеріалів справи не долучався.

Щодо застосування строків позовної давності, про що заявляє відповідач.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19)звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) вказала, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Підсумовуючи, суд зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду (справа № 903/602/24, провадження № 12-19гс25), викладеній у постанові суду від 02.07.2025.

4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності», згідно з яким п. 19 розділу виключається.

З набранням чинності указаного Закону повернуто застосування загального та спеціальних строків позовної давності, встановлених ЦК України.

В цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо позовних вимог про стягнення трьох процентів річних не спливла, повне погашення боргу відповідачем здійснено у квітні 2026 року, саме цей час і є моментом усунення порушення, за таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення трьох процентів річних, нарахованих за період з 15.06.2017 року по 23.02.2022 року, є обґрунтованим.

Враховуючи викладене, надані представником позивача докази, в сукупності, суд вважає належними на підтвердження існування зазначених в позові обставин, а тому суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у розмірі 2662,40 грн. судового збору (а.с.52).

Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5, 12, 13,19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України.

Суд вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» (код ЄДРПОУ 23697280) заборгованість у розмірі 1996 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість) доларів США 97 центів.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНОГО БАНКУ «УКРГАЗБАНК» (код ЄДРПОУ 23697280) понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Позивач: Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк "УКРГАЗБАНК", ел. пошта CONTACTCENTRE@UKRGASBANK.COM, тел. НОМЕР_2 , адреса: Україна, 03087, місто Київ, вул. Єреванська, будинок 1 ЄДРПОУ 23697280.

Відповідач ОСОБА_1 тел. НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова