Рішення № 138649447, 31.07.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/7042/25

Провадження № 2/191/3798/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючої судді - Форощук С.А., за участю секретаря судового засідання Вехник С.Л., згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Синельникове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

позивач, ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ІДЕЯ БАНК» укладено Кредитний договір №Р29.13032.005168101. 17.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 17112023, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» передано (відступлено) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до боржників. Згідно п. 2.1. договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступає, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає право вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених цим договором. Пунктом 2.2. договором факторингу права вимоги, які АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за цим договором, відступаються в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому та електронному засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі в день укладання договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід`ємною частиною договору. Відповідно до реєстру боржників № 2 до договору факторингу № 17112023 від 17.11.2023р. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №Р29.13032.005168101 від 22 квітня 2019 р., укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, ОСОБА_1 не виконав своє зобов`язання, та після відступлення прав грошової вимоги, має заборгованість в сумі 35 892, 07 грн., з яких: 12 034,22 грн. - заборгованість за основним боргом, 6 210, 72 грн. - заборгованість за відсотками, 17 647,13 грн. - заборгованість за комісіями. Просять стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №Р29.13032.005168101 від 22 квітня 2019 р. в розмірі 35 892, 07 грн., з яких: 12 034,22 грн.- заборгованість за основним боргом, 6 210, 72 грн. - заборгованість за відсотками, 17 647,13 грн.- заборгованість за комісіями, а також понесені судові витрати.

23.01.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Кірюшина А.А. надійшов відзив на позовну заяву з якого вбачається, що останній визнає позовні вимоги частково, а саме в сумі 18244,94 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом 12 034, 22 грн та заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами в сумі 6210,72 грн. В обґрунтування зазначає, що комісія відповідачу нарахована в супереч Закону України «Про споживче кредитування», а саме за послуги які надаються банком безоплатно, тому просить відмовити в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача комісії в розмірі 17 647, 13 грн. Крім того просить стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати, пов`язаних із наданням професійної правової допомоги у справі у сумі 6 500, 00 грн.

29.01.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача Стеценко В.І. надійшла відповідь на відзив з якої вбачається, що позивач у повному обсязі підтримує свої позовні вимоги та просить їх задовольнити. В обґрунтування зазначила, що Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому прийняв надані Кредитором кредитні кошти. Під час укладення договору не було порушено норми Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідачем факт укладення Кредитного договору у відзиві не спростовується. До того ж, Відповідачем безпосередньо визнається укладення ним Кредитного договору з Первісним кредитором, відповідно, відповідач визнає отримання на підставі Кредитного договору коштів та визнає свою обізнаність щодо умов Кредитних договорів, зокрема і що сплати комісії.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві та відповіді на відзив просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено Договір кредиту та страхування №Р29.13032.005168101, за умовами якого останній отримав кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 12 482,00 грн, строком на 24 місяців зі сплатою річної змінної процентної ставки в розмірі, що визначається як змінна частина ставки в розмірі 9,5 % збільшена на маржу банку в розмірі 6 (пункти 1.1,1.2, 1,4, 1.5 договору).

Вказаний договір, паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем власноручно.

Факт видачі відповідачу кредитних коштів підтверджується копією ордеру розпорядження АТ «Ідея Банк» про видачу кредиту №1 від 22 квітня 2019 року.

Відповідно до умов договору позичальник зобов`язаний вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за користування кредитом у порядку визначеному цим Договором.

Відповідно до розрахунку первісного кредитора, сума несплаченого боргу за договором №Р29.13032.005168101 від 22.04.2019 року складала 35 892, 07 грн., з яких: 12 034,22 грн.- заборгованість за основним боргом, 6 210, 72 грн. - заборгованість за відсотками, 17 647,13 грн.- заборгованість за комісіями.

17 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 17112023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №Р29.13032.005168101 від 22 квітня 2019 року, укладеним між AT «Ідея Банк та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ», що також підтверджується копією витягу з Рестру боржників №2 до цього договору та копією платіжної інструкції № 20494 від 20.11.2023 щодо оплати ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь AT «Ідея Банк» плати за відступлення прав вимоги.

Відповідно до реєстру боржників № 2 до договору факторингу № 17112023 від 17 листопада 2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Р29.13032.005168101 від 22 квітня 2019 року на загальну суму 35 892,07 грн., з яких: 12 034, 22 грн. - заборгованість за основним боргом, 6 210, 72 грн. - заборгованість за відсотками, 17 647, 13 грн. заборгованість за комісіями.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором №Р29.13032.005168101 від 22 квітня 2019 року, станом на 17.11.2023 нарахована заборгованість у розмірі 35 892,07 грн., з яких: 12 034, 22 грн. - заборгованість за основним боргом, 6 210, 72 грн. - заборгованість за відсотками, 17 647, 13 грн. заборгованість за комісіями.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Відповідачем не спростовано факт укладення ним кредитного договору №Р29.13032.005168101 від 22 квітня 2019 року з АТ «Ідея Банк», а також факт отримання за його умовами кредитних коштів.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення кредитного договору №Р29.13032.005168101 від 22 квітня 2019 року та отримання відповідачем кредитних коштів, які ним не повернуті; встановивши також відступлення права вимоги за вказаним договором до ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача за кредитним договором №Р29.13032.005168101 від 22 квітня 2019 року заборгованості за тілом кредиту (основним боргом) в розмірі 12 034, 22 грн. та заборгованості по відсоткам у розмірі 6 210,72 грн.

Щодо вирішення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 жовтня 2019 року по справі №740/4328/14.

Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.

З урахуванням вимог ст.ст. 549-552, 625, 1046, 1048, 1050 ЦК України, належить зробити висновок, що наслідками укладення договору позики є: зобов`язання позичальника повернути позикодавцеві суму грошових коштів (суму позики); одержання позикодавцем від позичальника процентів від суми позики; сплата позичальником позикодавцю інфляційних втрат за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми; сплату позичальником позикодавцю неустойки (штрафу, пені) у разі порушення боржником зобов`язання.

Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд прийшов до висновку, що положення договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

З урахуванням встановленого, оскільки банком у кредитному договорі була встановлена плата за послуги, які за законом повинні надаватися безоплатно, то з відповідача не підлягає стягненню заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями в розмірі 17 647, 13 грн.

Враховуючи викладене, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за договором №Р29.13032.005168101 від 22 квітня 2019 року у розмірі 18 244, 94 грн.

Також, згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 35 892, 07 грн., з яких задоволено вимоги в сумі 18 244, 94 грн (50, 83 %). При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн. Отже, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 1 539, 13 грн.

Крім того, представником відповідача ставиться питання про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно абз. 2 та 3 ч. 8 ст. 141 ЦПК України, такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів відповідача в суді здійснював адвокат Кірюшин А.А., про що свідчить договір про надання правової допомоги від 12.01.2026 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Артема Кірюшина», згідно умов якого (п. 5.3.) Договору вартість послуг за ним визначено в сумі 6500грн 00 коп.

ОСОБА_1 на користь Адвокатського бюро «Артема Кірюшина» 12.01.2026 було сплачено гонорар у сумі 6 500, 00 грн, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру від 12.01.2026 № 3.

Таким чином, відповідачем підтверджено обсяг наданих правничих послуг, виконаних робіт та погоджений розмір їхньої вартості.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи, що представником відповідача підтверджено розмір витрат на правову допомогу, суд приймає до уваги обставини справи, співмірність за надані юридичні послуги зі складністю справи, та вважає за необхідне пропорційно до задоволених позовних вимог стягнути з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті послуг Адвокатського бюро «Артема Кірюшина» за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 3 303, 95 грн. (6 500,00 грн. х 50, 83 %).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 82, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за Кредитним договором №Р29.13032.005168101 від 22 квітня 2019 року у розмірі 18 244 (вісімнадцять тисяч двісті сорок чотири) грн.. 94 коп., з яких: 12 034,22 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 210, 72 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 539 (одна тисяча п`ятсот тридцять дев`ять) грн.. 13 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогупропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 3 303 (три тисячі триста три) грн. 95 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя С. А. Форощук