Рішення № 138649344, 24.07.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/6042/26

Єдиний унікальний номер 205/6042/26

Провадження № 2/205/4340/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11 травня 2026 року звернулася до суду з позовом до відповідачів ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 18 травня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути недоліки з дотриманням вимог абз. 1 ч. 1, ч. 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких позивачем 19 травня 2026 року подано квитанцію про сплату судового збору та копію позову для відповідача.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 25 травня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду суду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 25 травня 2026 року у задоволенні заяв ОСОБА_1 про допит відповідача ФОП ОСОБА_2 в якості свідка було відмовлено.

Ухвалами судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 25 травня 2026 року заяви ОСОБА_1 про виклик та допит свідків повернуто заявникові.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 02 червня 2026 року ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 червня 2026 року ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Позивач у своєму позові та додаткових поясненнях посилалася на те, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1 та проживає в ній. Відповідач зареєстрований і проживає квартирі АДРЕСА_2 , проте він не є ані власником вказаної квартири, ані співвласником. З грудня 2023 року відповідач систематично використовує квартиру АДРЕСА_2 з метою надання перукарських послуг без статусу підприємця. 04 листопада 2025 року він зареєстрував підприємницьку діяльність з надання перукарських послуг. Для ведення підприємницької діяльності він використовує єдиний спільних вхід до під`їзду будинку АДРЕСА_3 , яким користуються всі мешканці під`їзду, окремий вхід чи евакуаційних вихід не передбачені та не облаштовані. Відповідач використовує квартиру АДРЕСА_4 для здійснення підприємницької діяльності, де систематично приймає клієнтів і надає перукарські послуги, що збільшує навантаження: дверні замки, дерев`яні підлоги та інші елементи спільного майна інтенсивно зношуються через постійний рух сторонніх осіб, виникає критична психологічна напруга через постійний потік невідомих людей. Створюється відчуття небезпеки, психологічний дискомфорт і порушення прав мешканців на приватність, безпеку та спокійне проживання, що також створює ризики захворювання мешканців. Також зазначила, що в провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра перебуває сім справ між співвласниками квартири АДРЕСА_5 та відповідачем. Просила суд зобов`язати ФОП ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 спільним майном житлового будинку АДРЕСА_3 шляхом припинення використання квартири АДРЕСА_4 для здійснення діяльності з надання перукарських послуг, пов`язаної з прийом сторонніх осіб та використанням місць загального користування не за їх цільовим призначенням та зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 спільним майном житлового будинку АДРЕСА_3 шляхом припинення використання квартири АДРЕСА_4 для здійснення діяльності з надання перукарських послуг, пов`язаної з прийом сторонніх осіб та використанням місць загального користування не за їх цільовим призначенням.

Відповідач ФОП ОСОБА_2 у своєму відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що позивач не довела, яким саме чином використання квартири відповідачем перешкоджає їй у користуванні спільним майном будинку. Місця загального користування не зайняті відповідачами, доступ інших мешканців будинку не обмежується, інженерні мережі використовуються у межах звичайного побутового навантаження. Сама по собі реєстрація ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця стосовно надання перукарських послуг без статусу юридичної особи не свідчить про порушення вимог законодавства чи прав мешканців під`їзду. В якості доказів позивачем долучено до матеріалів справи відеозаписи з камер спостереження. Зазначені відеозаписи отримані з порушенням вимог чинного законодавства та є неналежними та недопустимими доказами. Позивачем не долучено до матеріалів справи рішення співвласників щодо встановлення камери, письмової згоди всіх осіб, права яких можуть бути порушені відеоспостереженням, доказів погодження місця встановлення камери, документів, що підтверджують законність збору та обробки відеоданих. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідачеві ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження та позов з додатками було направлено у встановлено порядку, відзив на позов не надав, будь-яких клопотань чи заяв не надходило.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласницею квартири АДРЕСА_1 (а.с. 12).

ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець з видом економічної діяльності надання послуг перукарнями та салонами краси (а.с. 10-11).

Місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_6 .

Згідно з листом ВП № 1 ДРУП № 1 № 35319-2026 від 26 січня 2026 року, поліцією здійснено перевірку та вихід за адресою: АДРЕСА_6 , яким встановлено, що ОСОБА_2 використовує набуті їм навички перукаря лише для свої друзів і знайомих на безоплатній основі, протиправних дій не вчиняє та підприємницькою діяльністю не займається (а.с. 15). Аналогічні висновки були здійснені ВП № 1 за результатами перевірок, про що зазначено у відповідях від 10 жовтня 2025 року, 27 листопада 2025 року та 08 квітня 2026 року.

Відповідно до відомостей Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, наданих на звернення мешканця кв. АДРЕСА_7 ОСОБА_3 , у першому під`їзді житлового будинку АДРЕСА_3 розташовано 6 квартир, під`їзд має один вхід, вхідна група першого під`їзду використовується мешканцями квартир 1-6 (а.с. 16).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 1 Протоколу першого до ЄКПЛ: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм та не суперечити принципам верховенства права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З положень ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вхід у будинок знаходиться у загальному користуванні його співвласників.

Водночас ОСОБА_1 не доведено неправомірність дій ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_2 у використанні квартири для підприємницької діяльності, як і не надано доказів того, що він чинить перешкоди позивачеві у використанні нею місця загального користування мешканців під`їзду або своїми діями порушує її права.

Крім того, саме по собі посилання на відвідування сторонніми особами квартири, де зареєстроване місце проживання відповідача, не є доказом порушення прав позивача та не є достатньою, самостійною підставою для задоволення позову ОСОБА_1 .

Та обставина, що відвідування інших осіб квартири АДРЕСА_2 призвели до користування під`їздом інших осіб, які не проживають в будинку, не є підставою для заборони власникові користуватися квартирою, яка належить йому на праві власності, або використовувати її іншими особами, які мають право на проживання і користування квартирою.

Посилання позивача на порушення норм ДБН стосовно облаштування перукарських салонів є незмістовним, оскільки доказів, що квартира АДРЕСА_2 облаштована під перукарський салон та виведена із житлового фонду, судові не надано.

Разом з тим, судом не приймається до уваги посилання позивача на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра стосовно встановлення обставин та заборону відповідачеві використовувати квартиру з метою надання перукарських послуг, оскільки рішення законної сили не набрали.

Також, суд не приймає до уваги факт придбання відповідачем транспортного засобу, оскільки придбання майна жодним чином не свідчить про порушення прав позивача в користуванні місць загального користування співвласників житлового будинку АДРЕСА_3 .

Враховуючи те, що під`їзд знаходиться у загальному користуванні співвласників будинку, а тому доступ до нього не може бути обмежений для кожного зі співвласників, позивач не є власником чи співвласником квартири АДРЕСА_2 , дії відповідача не призводять до порушення її прав, тому у задоволенні позовних вимог позивачеві слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, сплачений нею судовий збір у загальному розмірі 3 727 грн. 36 коп. слід віднести за її рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 141, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 ) у задоволенні позовних вимог до Фізичної особипідприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_9 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 ) про усунення перешкод в користуванні відмовити.

Судові витрати по справі, понесені ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 ), залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: