Рішення № 138647781, 27.07.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа №504/1120/26

Провадження №2/504/2847/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря- Ориник М.В.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, с-ще. Доброслав, справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення юридичного факту, визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача, яким, з урахуванням уточнення, просила суд встановити юридичний факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини, визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на одну третину квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 30,68 кв.м., загальною площею 55,97 кв.м., припинити спільну сумісну власність на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 30,68 кв.м., загальною площею 55,97 кв.м., встановивши, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , належить дві третини, а ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , належить одна третина квартири АДРЕСА_1 .

Заявниця стверджує, що вона є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 08.06.1980 року перебували у шлюбі, який розірвано 27.05.1994 року.

На підставі свідоцтва про право приватної власності від 07.06.1994 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після його смерті відкрилась спадщина.

Заявниця вказує, що хоча шлюб між батьками і було розірвано, сім`я все одно проживала разом, і вона, як спадкоємиця свого батька на момент його смерті була зареєстрована та проживала із батьком та мамою.

В судовому засіданні представник заявниці та сама заявниця доводи заяви повністю підтримали, просили заяву задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 доводи позову визнала у повному обсязі.

Представник Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області сповіщений електронною поштою про дату, час та місце розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:

Судом встановлено, що 08.06.1980 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено шлюб, який розірваний 27.05.1994 року.

Від цього шлюбу народилась ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_4 29.09.2009 року уклала шлюб з ОСОБА_6 , що вбачається зі змісту свідоцтва про шлюб від 29.09.2009 року, шлюбне прізвище дружини « ОСОБА_7 ».

На підставі свідоцтва про право приватної власності від 07.06.1994 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 була зареєстрована в цій квартирі з серпня 1987 року.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 показали суду, що дійсно хоча шлюб між батьками заявниці було розірвано, сім`я все одно проживала разом, і заявниця, як спадкоємиця свого батька на момент його смерті була зареєстрована та проживала із батьком та мамою.

Судом встановлено, що спадкова справа до майна ОСОБА_3 не заводилась.

Релевантні джерела права та правова позиція суду:

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

З урахуванням вказаного, суд дійшов до висновку про необхідність встановлення факту постійного проживання за адресою: квартира АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини, оскільки встановлення цього факту необхідне для вирішення спадкових прав.

Тобто заявниця в силу закону є такою, що прийняла спадщину до майна свого батька.

Оскільки в нотаріальному порядку заявниця не може оформити свої спадкові права на частку у цьому нерухомому майні, яка за життя належала батькові, то це право має бути захищено в судовому порядку.

Врахувавши, що спадкодавцю за життя належала третина у цій квартирі, то ця саме частка підлягає успадкуванню.

Окрім того, з огляду на встановлені судом фактичні правовідносини, правовий режим спільної власності, то слід припинити спільну сумісну власність на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 30,68 кв.м., загальною площею 55,97 кв.м., встановивши, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , належить дві третини, а ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , належить одна третина квартири АДРЕСА_1 .

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 273, 315, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 15-16, 29, 1216-1218, ст. 1220, 1258, 1268 ЦК України, статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ч. 1 п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення юридичного факту, визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Встановити юридичний факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на одну третину квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 30,68 кв.м., загальною площею 55,97 кв.м.

Припинити спільну сумісну власність на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 30,68 кв.м., загальною площею 55,97 кв.м., встановивши, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , належить дві третини, а ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , належить одна третина квартири АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. К. Барвенко