Ухвала суду № 138646452, 30.07.2026, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

30 липня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/986/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши заяву Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №45/01/13354 від 21.07.2026 про відстрочення виконання додаткового рішення суду від 15.12.2025 у справі №927/986/24

за позовом: ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до відповідача-1: Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку,

вул. Князів Острозьких, 8, к. 30, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 37956207

до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма СІВЕРЯНКА, вул. Шевченка, буд. 246-а, м. Чернігів, 14020, код ЄДРПОУ 00310143

предмет спору: про визнання права власності на частку у статутному капіталі, про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дію

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від заявника (боржника-1): Кузьменко І.С., представник, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

від боржника-2: Сахарова К.О., адвокат, ордер на надання правничої допомоги серія СВ №1181926;

від стягувача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебувала справа № 927/986/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма Сіверянка про визнання права власності на частку у статутному капіталі, про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дію.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.04.2025 у справі №927/986/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма СІВЕРЯНКА задоволено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №927/986/24, присуджено до стягнення з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 57 890,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2025 залишено без змін.

Постановою Верховного Суд від 05.11.2025 касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку задоволено частково; додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі № 927/986/24 скасовано; справу № 927/986/24 за заявою ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат передано на новий розгляд Господарському суду Чернігівської області.

Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.12.2025 у справі №927/986/24 заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №927/986/24, задоволено частково; стягнуто з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на користь ОСОБА_1 43 890,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині відмовлено у задоволенні вимог заявника про стягнення витрат на правову допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 у справі №927/986/24 додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.12.2025 у справі №927/986/24 залишено без змін.

22.07.2026 від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку через підсистему Електронний суд надійшла заява про відстрочення виконання додаткового рішення суду від 15.12.2025 у справі №927/986/24 до надходження фінансування з Державного бюджету, але не більше ніж до 14.07.2027.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що відповідно до виписки Державної казначейської служби з рахунку Комісії від 21.07.2026, залишок коштів є недостатнім для забезпечення виконання додаткового рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.12.2025 у справі №927/986/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 у справі №927/986/24, тому зазначені кошти можуть бути внесені після змін до кошторисних призначень та отримання фінансування з Державного бюджету.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 927/986/24 за заявою про відстрочення виконання додаткового рішення передано на розгляд судді Шморгуна В.В.

Станом на дату надходження заяви про відстрочення виконання додаткового рішення матеріали справи №927/986/24 до Господарського суду Чернігівської області не поверталися.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява про відстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 23.07.2026 призначено розгляд вказаної заяви на 30.07.2026 о 10:10; запропоновано стягувачу у строк до 29.07.2026 надати суду письмові пояснення по суті заяви та докази на підтвердження викладених у поясненнях обставин та заперечень.

Ухвала суду від 23.07.2026 була доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів ЄСІТС 23.07.2026 о 16:34, 16:40, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Ухвалою суду від 27.07.2026 задоволено заяву представника Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Кузьменко І.С. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

29.07.2026 від стягувача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання додаткового рішення від 15.12.2025 у справі №927/986/24, у яких стягувач зазначає про те, що заява про відстрочення є безпідставною, наведені аргументи заявника не підтверджують наявності виняткових обставин у розумінні ст. 331 ГПК України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання додаткового рішення. За доводами стягувача, виписка Державної казначейської служби України за 21.07.2026 не може бути належним доказом підтвердження відсутності коштів на рахунку, оскільки за її змістом на рахунку наявна сума в розмірі 16 177 945,70. Заявник безпідставно посилається на відсутність коштів на КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», оскільки кошти наявні на інших КЕКВ, тому зобов`язання зі сплати присудженої сумивитрат на професійну правничу допомогу можуть бути виконані після внесення відповідних змін по кошторисних призначень. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу розглядається судами з квітня 2025 рокув різних судовихінстанціях; заявник вже звертався до суду ззаявою провідстрочення виконання рішення з підстави недостатності коштів для забезпечення виконання рішення і дана заява була задоволена судом. Оскільки спір виник виключно з вини Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, якою не надано доказів, які б свідчили про неможливість або ускладнення виконання додаткового рішення, стягувач просить відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання додаткового рішення суду від 15.12.2025 у справі №927/986/24.

29.07.2026 від стягувача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд заяви без її участі у зв?язку з неможливістю явки в судове засідання. Також стягувач просить суд відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання додаткового рішення від 15.12.2025 у справі №927/986/24.

У судовому засіданні 30.07.2026 прийняли участь повноважні представники боржників; стягувач не прибула, про час та дату судового засідання з розгляду заяви про відстрочення повідомлена належним чином.

Суд прийняв до розгляду подані стягувачем заперечення на заяву про відстрочення виконання додаткового рішення від 15.12.2025 у справі №927/986/24.

Заява стягувача про розгляд заяви про відстрочення виконання додаткового рішення без її участі задоволена судом, оскільки участь в судовому засідання є процесуальним правом сторони.

Судом зазначено, що в ухвалі суду від 27.07.2026 про проведення цього судового засідання в режимі відеоконференції за участю представника відповідача-1 було допущено описку стосовно дати проведення судового засідання, у зв??язку з чим судом з власної ініціативи, відповідно до ст. 243 ГПК України, постановлено ухвалу про виправлення описки в ухвалі суду від 27.07.2026 та викладено п. 2 її резолютивної частини в такій редакції: «Судове засідання, призначене на 30.07.2026 о 10:10, провести в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку». Одночасно суд зазначив, що ця описка не мала для учасників справи жодних правових наслідків, оскільки відповідачі з`явилися в судове засідання, а позивач просив розглянути справу без його участі.

У судовому засіданні 30.07.2026 представник боржника-2 щодо заяви про відстрочення виконання додаткового рішення від 15.12.2025 у справі №927/986/24 заперечувала.

Розглянувши заяву Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №45/01/13354 від 21.07.2026 про відстрочення виконання додаткового рішення суду від 15.12.2025 у справі №927/986/24, суд встановив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виходячи з присів ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, відстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення виконання судового рішення постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

При розгляді заяви про відстрочку рішення суду, суду необхідно встановити обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі у визначений строк або встановленим господарським судом способом, врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Відстрочка виконання рішення допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, вказана норма не вимагає, а господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Передбачені ст. 331 ГПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Спираючись на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

В зв`язку з тим, що відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Відповідно до приписів ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює ст. 75 ГПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Звертаючись з заявою про відстрочення виконання додаткового рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.12.2025 у справі №927/986/24 заявник посилається на те, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є державним, колегіальним органом, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету України, проте відповідно до абз. 1 п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків", тимчасово, до 31 грудня третього року, наступного за роком набрання чинності підпунктом 13 пункту 1 розділу І цього Закону, фінансування Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку здійснюється виключно за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, при цьому не застосовуються положення абзаців першого та третього частини першої статті 23 Закону України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків", якими передбачено фінансування Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету України.

На підтвердження обставин, що істотно ускладнюють виконання додаткового рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.12.2025 у справі №927/986/24, про відстрочення виконання якого просить заявник, до заяви заявником додано лише виписку Державної казначейської служби від 21.07.2026 з рахунку Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, за якою, на думку заявника, залишок коштів за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» становить 8,60 грн, що є недостатнім для забезпечення виконання додаткового рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.12.2025 у справі №927/986/24, у зв?язку з чим присуджені кошти за додатковим рішенням можуть бути внесені після змін до кошторисних призначень та отримання фінансування з Державного бюджету.

Разом з тим, відсутність коштів на відповідному рахунку станом на одну певну дату не може бути належним доказом фінансової неспроможності юридичної особи.

Інших доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема, фінансової звітності, довідок з обслуговуючих банків про відсутність (недостатність) грошових коштів на рахунках (тощо), а також кошторису Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на 2026 рік заявник суду не надав.

Не обґрунтовано та не доведено заявником й неможливість негайного вжиття заходів щодо внесення змін до кошторисних призначень та перерозподілу наявного бюджетного асигнування.

При цьому суд враховує те, що право особи, тобто стягувача, на виконання рішення суду не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а орган державної влади не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Водночас, механізм стягнення коштів з державних органів Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до ч. 1 ст. 3 якого, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Також заявником не подано жодних належних доказів на підтвердження відсутності у нього асигнувань, передбачених на оплату видатків на виконання судових рішень.

Таким чином, наведені заявником обставини не свідчать про необхідність надання відстрочки виконання додаткового рішення суду від 15.12.2025 у цій справі, а відтак суд доходить висновку, що така заява Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні заяви Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №45/01/13354 від 21.07.2026 про відстрочення виконання додаткового рішення суду від 15.12.2025 у справі №927/986/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку статті 256 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повна ухвала складена 31.07.2026.

Суддя В. В. Шморгун