Рішення № 138646029, 29.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1482/26

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк

за участю представників:

від позивача - Жорін В.П.,

від відповідача - Морозова О.С.,

від третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1473818,82 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський, в якому просить стягнути з ТОВ Торговий центр Чорноморський заборгованість у загальному розмірі 1473818,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14.06.2017 року між Чорноморською міською радою Одеської області (назву змінено на Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області) та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 47, відповідно умов якого міська рада орендодавець передала в оренду, а ОСОБА_1 прийняв в оренду земельну ділянку площею 0.2069 га, кадастровий номер: 5110800000:02:024:0121, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: В. 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для розміщення будівель та споруд міста, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1290614251108.

При цьому позивач зазначає, що відповідно до п. 3.1 договору останній укладено на 15 (п`ятнадцять років), а право оренди зареєстровано в ДРРП 27.06.2017. Таким чином, право оренди земельної ділянки встановлено включно по 14.06.2032 та станом на час подання позову дію договору не припинено.

Наразі позивач зауважує, що з 11.02.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський є власником нерухомого майна будівлі та споруди ринку Дельфін за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2274988051108, яке раніше належало ОСОБА_1 .

Разом з тим позивач зауважує, що ОСОБА_1 у справі № 361/5009/20 заявлено позовну вимогу про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Михайленко Сергія Анатолійовича таким, що не підлягає виконанню, за яким право власності на будівлі та споруди ринку Дельфін вибуло з його власності та на цей час належить ТОВ Торговий центр Чорноморський. Як вказує позивач, станом на дату подання позову справа № 361/5009/20 перебуває на розгляді в Чорноморському міському суді, рішення по суті позовних вимог не прийнято.

Крім того, позивач повідомляє, що ОСОБА_1 звертався до суду з позовом про стягнення з міської ради коштів, які ним сплачувалися за використання земельної ділянки, останній платіж від 21.05.2021. Вказаний позов ухвалою Іллічівського міського суду від 30.10.2024 р. № 501/2523/23 залишено без розгляду.

При цьому позивач вказує, що ТОВ Торговий центр Чорноморський зверталось до міської ради з заявою про отримання земельної ділянки площею 0.2069 га, кадастровий номер: 5110800000:02:024:0121, за адресою: м. Чорноморськ, проспект Миру, 14-Р, цільове призначення: В. 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для розміщення будівель та споруд міста, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1290614251108 в оренду. Проте, як повідомляє позивач, Чорноморською міською радою прийнято рішення від 19.05.2023 № 396/83-VII Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський, при цьому рішення Чорноморської міської ради від 19.05.2023 № 396/83-VII є чинним та ніким не оскаржено.

Так, позивач стверджує, що наразі, незважаючи на судову заборону укладення нового договору оренди з відповідачем, накладеної постановою Апеляційного суду Одеської області від 16.02.2022 № 361/5009/20, відповідач відповідно до ст. 120 ЗК України набув право оренди.

Також позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню саме орендна плата, при цьому, керуючись приписами п.п. 84-86 постанови ВП ВС від 04.12.2019 № 917/1739/17, не заперечує проти самостійного застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, зокрема, але не виключно, ст. 1212 ЦК України.

Між тим позивач додає, що згідно з витягом Міськрайонного управління в Овідіопольському районі м. Чорноморськ ГУ Держгеокадастру з технічної документації із землеустрою від 11.02.2019 № 2224/0/220-19 нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на дату видачі витягу становила 7439513,66 грн., кадастровий номер: 5110800000:02:024:0121. При цьому відповідно до п. 4.1 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (у гривнях). Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% нормативної грошової вартості земельної ділянки. Згідно з розрахунком заборгованості за період з 01.02.2021 р. по 30.04.2026 сума боргу склала 1473818,82 грн.

Також 21.04.2026 р. Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області разом із позовною заявою подано до господарського суду заяву про забезпечення позову в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою заявник просить суд вжити заходи до забезпечення позову, а саме:

1) накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю ТЦ Чорноморський, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ ТЦ Чорноморський у межах суми позовних вимог на загальну суму 1473818,82 грн.;

2) накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю ТЦ Чорноморський у межах ціни позову 1473818,82 грн., лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.04.2026 р заяву Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (вх. 2-770/26 від 21.04.2026) про забезпечення позову у справі № 916/1482/26 задоволено частково: накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський (65045, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 43; код ЄДРПОУ 44104933), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський у межах суми позовних вимог на загальну суму 1473818,82 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 р. вказану позовну заяву Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1482/26, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 20.05.2026 р. об 11:00 год.; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.04.2026 р. внесено виправлення у пункт 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 р. по справі № 916/1482/26 щодо адреси та РНОКПП ОСОБА_1 , вказавши вірну: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

06.05.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про вступ у справу представника (вх. № 15776/26), відповідно до якої представник відповідача Морозова О.С. просить суд залучити її у справу в якості представника відповідача та надати доступ до електронної справи № 916/1482/26 в підсистемі Електронний суд.

13.05.2026 року від ОСОБА_1 до господарського суду надійшла заява (вх. № 16693/26), відповідно до якої третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача просить суд ознайомитися з матеріалами справи № 916/1482/26 та зробити необхідні копії.

20.05.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 17465/26), відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1473818,82 грн.

У підготовчому засіданні 20.05.2026 р. судом повернуто відзив на позовну заяву відповідача від 20.05.2026 р. без розгляду, оскільки у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський всупереч вимог ст. 6 ГПК України відсутній зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, про що зазначено у протоколі судового засідання від 20.05.2026 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 р. відкладено підготовче засідання на 18 червня 2026 р. об 11:15 год.

28.05.2026 року від ОСОБА_1 до господарського суду надійшло клопотання (вх. № 18689/26), відповідно до якої третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача просить суд ознайомитися з матеріалами справи № 916/1482/26 та зробити необхідні копії.

15.06.2026 року від Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 20753/26), відповідно до якого позивач просить суд відкласти розгляд справи з огляду на перебування представника позивача на лікарняному.

18.06.2026 року від ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про вступ представника (вх. № 21263/26), відповідно до якої третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача просить суд внести відомості про представника третьої особи - ОСОБА_2 до додаткових відомостей про учасника справи в автоматизованій системі документообігу суду для надання повного доступу до матеріалів електронної судової справи № 916/1482/26 в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

18.06.2026 року від ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про визнання процесуального статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (вх. № 21270/26), відповідно до якої третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача просить суд змінити процесуальний статус ОСОБА_1 у справі № 916/1482/26 з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, позивача за самостійними вимогами та прийняти позовну заяву ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 916/1482/26.

У підготовчому засіданні 18 червня 2026 р. судом було відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача про визнання процесуального статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, з огляду на те, що наразі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 не заявлені самостійні вимоги щодо предмета спору, про що зазначено в протоколі судового засідання від 18.06.2026 року.

Так, 18.06.2026 року від ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 21271/26), відповідно до якої третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача просить суд долучити до матеріалів справи № 916/1482/26 доказ сплати за землю, а саме: оригінал/копію квитанції № ПН2891 від 25 серпня 2021 року на суму 223185,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2026 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/1482/26 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 02 липня 2026 р. об 11:30 год.

30.06.2026 р. від ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява (вх. 2794/26), відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд допустити останнього до участі у справі № 916/1482/26 як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (позивача за самостійними вимогами); прийняти до спільного розгляду з первісним позовом позовну заяву ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради та ТОВ Торговий центр Чорноморський про стягнення безпідставно одержаних коштів у розмірі 223185,40 грн.

30.06.2026 р. від ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшли пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (вх. 22782/26). Так, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 зазначає, що 11.02.2021 року право власності на будівлі та споруди ринку Дельфін за адресою: м. Чорноморськ, проспект Миру, 14-Р перейшло від нього до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський, відтак з цього моменту попередній орендар звільняється від обов`язку сплачувати орендну плату, а такий обов`язок виникає виключно у нового власника. Між тим ОСОБА_1 вказує, що 05 серпня 2021 року було здійснено платіж на користь Чорноморської міської ради згідно з касовою квитанцією № 12891 від 25.08.2021 року у розмірі 223185,40 грн із призначенням платежу: Орендна плата з фіз. осіб. Також третя особа зазначає, що правова підстава для сплати орендної плати за цим договором відпала ще 11.02.2021 року у зв`язку з відчуженням майна, тому Чорноморською міською радою без належної правової підстави одержано кошти у розмірі 223185,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2026 р. повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів у розмірі 223185,40 грн.

02.07.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 23149/26), відповідно до якого відповідач просить суд відкласти розгляд справи з метою врегулювання наявного спору мирним шляхом.

У підготовчому засіданні 02.07.2026 р. судом повернуто клопотання відповідача про відкладення розгляду справи від 02.07.2026 р. без розгляду, оскільки у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський всупереч вимог ст. 6 ГПК України відсутній зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, про що зазначено у протоколі судового засідання від 02.07.2026 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2026 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1482/26 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 23 липня 2026 р. об 11:30 год.

21.07.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 21270/26), відповідно до якого відповідач просить суд долучити до матеріалів справи довідку, підтвердження наявності зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський.

23.07.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява (вх. № 25737/26), відповідно до якої відповідач частково визнає позов в частині суми несплаченої орендної плати за період, зазначений у позовній заяві, тобто на суму 1250632,60 грн. Разом з тим відповідач зазначає, що, враховуючи, що в період дії воєнного стану товариство практично не проводить комерційної діяльності, у зв`язку з чим перебуває у важкому фінансовому стані, з огляду на що просить суд розстрочити сплату наявної заборгованості терміном на 24 (двадцять чотири) місяці.

Так, відповідач зазначає, що з 11.02.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський є власником нерухомого майна будівлі та споруди ринку Дельфін за адресою м. Чорноморськ, проспект Миру, 14-Р, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2274988051108.

Крім того, відповідач визнає ту обставину, що є користувачем земельної ділянки кадастровий номер: 5110800000:02:024:0121, за адресою: м. Чорноморськ, проспект Миру, 14-Р, цільове призначення: В. 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для розміщення будівель та споруд міста, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1290614251108. При цьому відповідач наголошує, що наміру ухилення від сплати орендної плати не має, так як з боку відповідача вжито всіх необхідних заходів для належного оформлення права оренди.

Водночас відповідач заперечує щодо розміру заборгованості та зазначає, що позивачем при розрахунку орендної плати застосовується період з 01.02.2021 по 30.04.2026, при цьому не враховується, що у зазначений період позивачем направлялося податкове повідомлення-рішення від 19.05.2021 року на адресу ОСОБА_1 з вимогою протягом 60 днів сплатити орендну плату за договором оренди та відповідно до квитанції № ПН2891 від 25.08.2021 року ОСОБА_1 було сплачено орендну плату за договором оренди у розмірі 223185,40 грн., розраховану за 2021 рік.

Таким чином, відповідач частково визнає позов в частині суми несплаченої орендної плати за період, зазначений у позовній заяві, тобто на суму 1250632, 60 грн.

29.07.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський до господарського суду надійшло клопотання (вх. № 26419/26), в якому відповідач просить суд долучити до матеріалів справи рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2022 по справі № 522/4802/22, постанову Одеського апеляційного суду від 06.03.2023 по справі № 522/4802/22.

У судовому засіданні 29.07.2026 р. судом задоволено клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2022 по справі № 522/4802/22 та постанови Одеського апеляційного суду від 06.03.2023 по справі № 522/4802/22, про що вказано у протоколі судового засідання.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 29 липня 2026 року представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, при цьому представник відповідача частково визнав позов та просив суд розстрочити сплату наявної заборгованості по справі № 916/1482/26 терміном на 24 місяці.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2017 року між Чорноморською міською радою Одеської області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі № 47, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі та рішення Чорноморської міської ради Одеської області № 230/24-VII від 07.04.2017 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею в оренду ОСОБА_1 площею 0,2069 га за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, 14-Р надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,2069 га несільськогосподарського призначення, із земель житлової та громадської забудови (кадастровий номер 5110800000:02:024:0121), що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, 14-Р, згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору.

У п. 2.1 договору від 14.06.2017 р. встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2069 га: всього земельних угідь 0,2069 га, в тому числі під громадською забудовою - 0,2069 га.

За умовами п. 2.2 договору від 14.06.2017 р. на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна - будівлі та споруди ринку Дельфін, які належить орендарю на праві власності відповідно до договору купівлі - продажу від 13.02.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Котик Н.В., зареєстровано в реєстрі за № 485, витяг про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 13.02.2008 р., номер витягу: 5431722, реєстраційний номер: 2689011. Технічний паспорт від 13.02.2008 р., інвентарний номер 332, реєстровий № 651-ЧН-8-170. Територія обладнана водопроводом, каналізацією, електропостачанням проїзд до земельної ділянки заасфальтовано.

Пунктом 2.3 договору від 14.06.2017 р. визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 6393623,80 грн. з урахуванням коефіцієнта індексації за 2016 рік, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі м. Чорноморська (м. Іллічівська), затвердженої рішенням Чорноморської міської ради Одеської області від 16.12.2011р. № 129-VI, виданого Міськрайонним управлінням в Овідіопольському районі та м. Чорноморську головного управління Держгеокадастру в Одеській області 26.04.2017 р. року за № 143/0/220-17.

Відповідно до п. 3.1 договору від 14.06.2017 р. зазначена земельна ділянка площею 0,2069 га надається орендарю терміном на 15 (п`ятнадцять) років.

Положеннями п. 4.1 договору від 14.06.2017 р. визначено, що орендна плата за земельну ділянку площею 0,2069 га розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 191808,71 грн. на рік, згідно розрахунку, який додається та є невід`ємною частиною цього договору.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (в гривнях) за базовий податковий період, який встановлюється згідно норм Податкового кодексу України на рахунок: отримувач - УДКСУ м. Чорноморську Одеської області, код за ЄДРПОУ: 37914041, банк: ГУДКСУ в Одеській обл., МФО: 828011, р/р 33211815700015, код платежу: 18010900. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до ст. 28 Податкового кодексу України (п. 4.3 договору від 14.06.2017 р.).

Згідно з п. 4.4 договору від 14.06.2017 р. орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які будуть невід`ємними частинами цього договору, крім випадків: зміни розміру орендної плати, відповідно до чинного законодавства України; коригування Грошової оцінки земель м. Чорноморська, яка затверджується рішенням Чорноморської міської ради Одеської області; зміни функціонального призначення будівлі або його частини. У цих випадках розмір орендної плати змінюється орендодавцем та в існуючий договір сторін зміна та доповнення з цього приводу не проводиться.

Відповідно до п. 4.5 договору від 14.06.2017 р. орендар надає управлінню комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеської області копію платіжного документа щодо внесення орендної плати за його вимогою.

Пунктом 4.6 договору від 14.06.2017 р. передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається згідно з чинним законодавством. Пеня перераховується орендарем на рахунок, зазначений в п. 4.3 цього договору.

Між тим положеннями п. 4.7 договору від 14.06.2017 р. встановлено, що орендна плата нараховується з дати укладення цього договору. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди землі.

У п. 5.1 договору від 14.06.2017 р. визначено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення будівель і споруд міста.

Цільове призначення земельної ділянки - В.03.07- для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Вид використання земельної ділянки: для розміщення будівель і споруд, міста. (п. 5.2 договору від 14.06.2017 р.).

За положеннями п.п. 6.1, 6.2 договору від 14.06.2017 р. передача земельної ділянки в оренду здійснюється за проектом землеустрою або технічною документацією із землеустрою (на підставі ст. 123 Земельного кодексу України). Інших умов передачі земельної ділянки немає.

Пунктом 10.1 договору від 14.06.2017 р. визначено, що орендодавець має право, зокрема: вимагати від орендаря використання земельної ділянки за її цільовим призначенням згідно з п. 5.1 п. 5.2 цього договору, додержання орендарем екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, державних стандартів, норм і правил, проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів (п.п. 10.1.1); вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (п.п. 10.1.2).

Положеннями п. 10.4 договору від 14.06.2017 р. передбачено, що орендар зобов`язаний, зокрема: виконувати встановлені щодо об`єкта оренди зобов`язання, додержуватися вимог, встановлених Законом України Про оренду землі, виконувати обов`язки відповідно до умов договору і Земельного кодексу України (п.п. 10.4.2).

Згідно з п. 15.1 договору від 14.06.2017 р. останній набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки, відповідно до діючого законодавства України.

Вказаний договір оренди землі від 14.06.2027 р. підписаний представниками сторін та містить відтиск печатки орендодавця.

Додатком до договору оренди землі № 47 від 14.06.2017 передбачено розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, грошова оцінка якої проведена на 14 червня 2017 р. та становить 191808,71 грн.

Також у матеріалах справи наявні акт прийомки-передачі межових знакі на зберігання від 18.11.2016 р., а також акт від 18.11.2016 р. встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, переданої в короткострокову оренду для розміщення будівель і споруд міста Кириленку Ігорю Вадимовичу.

Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 16 зворотна сторона) Чорноморська міська рада Одеської області (орендодавець) передала, а Кириленко Ігор Вадимович (орендар) прийняв земельну ділянку площею 0,2069 га, надану на підставі рішення сесії Чорноморської міської ради Одеської області від 07.04.2017 року № 230/27-VII, для розміщення будівель і споруд міста в оренду строком на 15 років, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, 14-Р, межі якої встановлені в натурі, згідно з доданою схемою.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, Приморським районним судом м. Одеси розглядалася справа № 522/4802/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський про стягнення грошових коштів у сумі 223185,40 грн., за результатами розгляду якої ухвалено рішення від 12.12.2022 р. про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський про стягнення грошових коштів у сумі 223185,40 грн. При цьому вказане рішення Приморського районного суду м. Одеса постановою Одеського апеляційного суду від 06.03.2023 року залишено без змін.

Так, Приморським районним судом м. Одеса під час розгляду справи № 522/4802/22 встановлено наступне:

14 червня 2017 року відповідно до договору оренди землі № 47 ОСОБА_1 отримав в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 0.2069 га, кадастровий номер: 5110800000:02:024:0121, яка перебуває у комунальній власності Чорноморської міської ради Одеської області.

21 грудня 2020 року розташоване на земельній ділянці нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди ринку Дельфін, за адресою: АДРЕСА_1 , які були предметом іпотеки та належали ОСОБА_1 , продано на публічних торгах ОСОБА_3 .

22 січня 2021 року ОСОБА_3 приватним нотаріусом видано свідоцтво про право власності на будівлі та споруди ринку Дельфін.

25 січня 2021 року ОСОБА_3 повідомила міського голову м. Чорноморськ Одеської області про набуття права власності на нерухоме майно, передачу її у користування земельної ділянки площею 0.2069 га, кадастровий номер: 5110800000:02:024:0121.

09 лютого 2021 року ОСОБА_3 передала, а ТОВ Торговий центр Чорноморський в особі директора ОСОБА_3 прийняло у якості внеску до статутного капіталу товариства нерухоме майно, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на праві власності, на земельній ділянці кадастровий номер: 5110800000:02:024:0121, що підтверджується актом приймання-передачі майна, протоколом № 2 загальних зборів ТОВ ТЦ Чорноморський.

Крім того, Приморський районний суд м. Одеса у справі № 522/4802/22 дійшов висновку, що з набуттям ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди ринку Дельфін, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру 14-Р, у ОСОБА_1 припинилося зобов`язання за договором оренди землі № 47 від 14.06.2017, укладеного між ним та Чорноморською міською радою Одеської області, зокрема і в частині сплати ним орендної плати.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.

Обставини, які підлягають встановленню судом у справі це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії/події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином, з огляду на приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини щодо припинення права власності ОСОБА_1 на будівлі та споруди ринку Дельфін та переходу права власності на вказані споруди до ТОВ ТЦ Чорноморський, встановлені судовим рішенням у справі № 522/4802/22, не підлягають доведенню у даній справі.

Разом з тим, як встановлено судом, 11.02.2021 року право власності на будівлі та споруди ринку Дельфін (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2274988051108), за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, буд. 14-Р, розташованого на земельній ділянці з кадастровим № 5110800000:02:024:0121 (реєстраційний номер: 1290614251108) зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Центр Чорноморський на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 56631922; документи подані для державної реєстрації: акт приймання-передачі майна № 86 від 09.02.2021, виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцькою М.Л.

Крім того, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 471723463 від 07.04.2026 року, 27.06.2017 р. за територіальною громадою в особі Чорноморської міської ради Одеської області зареєстровано право власності на земельну ділянку за кадастровим № 5110800000:02:024:0121 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1290614251108), загальною площею 0,2069 га, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, земельна ділянка 14-Р, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для розміщення будівель та споруд міста, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 25962568 від 04.07.2017.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, з 11.02.2021 року ТОВ Торговий Центр Чорноморський є власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, яка перебуває у власності територіальної громади в особі Чорноморської міської ради Одеського район Одеської області.

При цьому, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 471723463 від 07.04.2026 року, 27.06.2017 р. за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди земельної ділянки за кадастровим № 5110800000:02:024:0121 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1290614251108), загальною площею 0,2069 га, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, земельна ділянка 14-Р, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для розміщення будівель та споруд міста.

Таким чином, Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області звернулася з позовом до ТОВ Торговий Центр Чорноморський нового власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, що є комунальної власністю, про стягнення грошових коштів у розмірі орендної плати у сумі 1473818,82 грн., обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідач набув 11.02.2021 р. право оренди за договором, укладеним між міською радою та ОСОБА_1 , водночас зауважуючи, що у разі якщо суд дійде протилежного висновку, з відповідача слід стягнути безпідставно збережені грошові кошти на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України за фактичне використання земельної ділянки без оформлення договірних правовідносин.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу (частини 1, 2).

Порядок надання земельних ділянок у власність чи користування, наведений у статті 123 ЗК України (у відповідній редакції), передбачає, що рішення органів про надання земельних ділянок приймаються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки зі зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання в користування земельної ділянки, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр та право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання в користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Частинами 1, 2 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у статті 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою та третьою статті 134 цього Кодексу.

Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Виходячи із системного аналізу положень частини 2 статті 124 та абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації вже існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці, та які належать на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання приписів законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів.

Такі положення законодавства спрямовані на забезпечення принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована), закріплений у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.

Так, за частинами 1, 2 статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на момент набуття ТОВ Торговий центр Чорноморськ права власності на нерухоме майно 11.02.2021) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містить стаття 377 ЦК України, відповідно до положень якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до положень частини 3 статті 7 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент набуття права власності відповідачем) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. З моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України. Положеннями частини 4 цього Кодексу передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/510/19.

Виходячи із наведених вище положень законодавства право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки з одночасним із набуттям такого права новим власником об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, оскільки договір оренди землі в силу положень статті 13 Закону України Про оренду землі є двостороннім.

Як вбачається із викладеного, право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється, а набуття такого права новим власником об`єкта нерухомості відбувається в силу прямої вказівки закону. Новий власник об`єкта нерухомості набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки.

Отже зміна орендаря відбувається в силу прямої вказівки закону.

Таким чином, з огляду на наведені норми матеріального права та правові позиції Верховного Суду у зв`язку з набуттям ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером: 5110800000:02:024:0121, у ОСОБА_1 припинилися зобов`язання за договором оренди землі від 14.06.2017 № 47, укладеного між ОСОБА_1 та Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області.

При цьому перехід права власності на об`єкт нерухомості, розташований на орендованій земельній ділянці, не є підставою для розірвання договору оренди із попереднім власником чи внесення змін до нього, оскільки такий договір припиняється щодо останнього в силу закону, однак діє на тих самих умовах стосовно особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема, зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Тобто особа, яка набула права власності на таке майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщено, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18).

Отже, якщо раніше у законному користуванні продавця (попереднього власника) нерухомого майна (будівель, споруд) вже перебувала земельна ділянка певною площею, то до набувача вказаного нерухомого майна переходить право користування земельною ділянкою такої ж площі, як у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 ЗК України) та на тому ж самому юридичному титулі.

Натомість норма частини 2 статті 120 ЗК України не застосовується у разі, якщо на дату набуття нерухомого майна у його продавця було відсутнє будь-яке право на земельну ділянку, на якій таке майно розташоване. При вирішенні спорів щодо площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщених на ній будівель та споруд, суд може брати до уваги площу земельної ділянки, яка надавалася попередньому власнику будівлі, але право на яку не перейшло до набувача вказаного нерухомого майна в порядку статті 120 ЗК України. В той же час це не виключає можливості землекористувача та відповідного органу визначати площу земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщених на ній будівель та споруд, шляхом розробки (затвердження, погодження) нового проекту землеустрою чи технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з відповідним обґрунтуванням необхідності збільшення чи зменшення її площі з урахуванням незмінності цільового та функціонального призначення.

За приписами частини 9 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що у звязку з набуттям права власності на будівлі та споруди ринку Дельфін право оренди земельної ділянки перейшло спочатку до ОСОБА_3 та відповідно у подальшому до ТОВ Торговий центр Чорноморський на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що було у ОСОБА_1 .

При цьому суд зазначає, що у разі необхідності зміни умов договору сторони не позбавлені можливості укласти новий договір або внести зміни до договору.

Разом з тим судом не приймаються до уваги доводи відповідача про наявність у нього заборгованості саме у розмірі 1 250 632,60 грн. з огляду на те, що 25.08.2021 року ОСОБА_1 було сплачено орендну плату за договором оренди у розмірі 223185,40 грн., розраховану за 2021 рік, з огляду на наступне. Як встановлено судом вище, зобов`язання Кириленка І.В. за договором оренди землі № 47 від 14.06.2017 р. припинилися у зв`язку з набуттям ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно будівлі та спору ринку Дельфін, при цьому саме у нового власника майна виникли обов`язки стосовно земельної ділянки, на якій розташоване відповідне нерухоме майно, зокрема, й щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Сплата ОСОБА_1 , який продовжував на власний розсуд вважати себе орендарем земельної ділянки із кадастровим номером: 5110800000:02:024:0121, орендної плати жодним чином не звільняє ТОВ Торговий центр Чорноморський від сплати орендної плати як належного орендаря такої земельної ділянки. При цьому відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів підтвердження здійснення Кириленком І.В. такої сплати саме в інтересах ТОВ Торговий центр Чорноморський та існування між ОСОБА_1 та відповідачем будь-яких правовідносин, які би породжували у третьої особи такого роду обов`язки.

Водночас взаємовідносини між Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області та ОСОБА_1 щодо сплати чи повернення вказаної грошової суми у розмірі 223185,40 грн. жодним чином не стосуються відповідача по даній справі ТОВ Торговий центр Чорноморський та не є предметом розгляду даної господарської справи, а відповідно маються вирішуватися виключно між Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області та ОСОБА_1 самостійно або в окремому судовому провадженні.

При цьому із матеріалів справи вбачається, що 21.01.2021 року Іллічівським міським судом Одеської області постановлено ухвалу у справі № 361/5009/20, відповідно до якої зупинено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича від 07.11.2019, зареєстрованого в реєстрі за номером 2522, - до розгляду по суті цивільної справи № 361/5009/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича (третя особа приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16.06.2022 року у справі № 361/5009/20 частково задоволено заяву про забезпечення позов, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса від 07.11.2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2522 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергієм Анатолійовичем, до набрання законної сили рішення суду по цивільній справі № 361/5009/20.

Листом Управління державної реєстрації прав та правового забезпечення Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 22.02.2023 р. № б/н встановлено, що міською радою мають бути дотримані вимоги постанови Апеляційного суду Одеської області у справі № 361/5009/20, якою змінено заходи забезпечення позову ОСОБА_1 та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису від 07.11.2019 р. № 2522 нотаріуса Михайленка С.А.

Наразі судом встановлено, що 19 травня 2023 року рішенням Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області № 396/83-VII відмовлено у припинені договору оренди землі № 47 від 14.06.2017, укладеного між Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області та ОСОБА_1 , на земельну ділянку площею 0,2069 га (кадастровий номер 5110800000:02:024:0121), номер запису про інше речове право 21206967 від 27.06.2017, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1290614251108, та передачу її в оренду ТОВ Торговий центр Чорноморський для розміщення будівель і споруд міста (цільове призначенні: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) за адресою: Одеська область, Одеський район, місто Чорноморськ, проспект Миру, 14-Р, строком на 49 років у зв`язку з наявністю судового спору стосовно використання земельної ділянки.

Разом з тим господарський суд зазначає, що відмова Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області передати спірну земельну ділянку в оренду ТОВ Торговий центр Чорноморський не змінює правової природи правовідносин, що склалися між сторонами та не скасовує право оренди на земельну ділянку, набуте відповідачем в силу приписів закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, договір оренди землі від 14.06.2017 р. став підставою виникнення у Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно з вимогами ч. 1, ч. 2 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За приписами ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з п. 4.4 розділу 4 договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Статтею 24 Закону України Про оренду землі визначено права та обов`язки орендодавця, зокрема, право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Вказане також кореспондується з п.п. 4.1 п. 4.4 розділу 4 договору, в якому встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Так, за умовами п. 4.1 договору орендна плата за земельну ділянку площею 0,2069 га, розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 191808,71 грн. (сто дев`яносте одна тисяча вісімсот вісім гривень 71 копійка) на рік, згідно розрахунку, який додається та є невід`ємною частиною цього договору.

Так, у листі Управління комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до Управління державної реєстрації прав та правового забезпечення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області зазначено, що відповідно до положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України у разі переходу права власності на об`єкти нерухомого майна, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, до набувача одночасно переходить користування відповідною земельною ділянкою на умовах та в обсязі, визначених для попереднього землекористувача, без необхідності внесення змін до договору оренди землі. Разом з цим, ТОВ Торговий центр Чорноморський неналежно виконувалися взяті на себе зобов`язання зі сплати орендних платежів у період з січня 2021 року по квітень 2026 року включно. Так, з наданого листа вбачається, що за січень-грудень 2021 року нарахована орендна плата складає 197280,02 грн., за січень-грудень 2022 року 245504,04 грн., за січень-грудень 2023 року 282329,16 грн., за січень-грудень 2024 року 296728,44 грн., за січень-грудень 2025 року 332335,80 грн., за січень-квітень 2025 року 119640,88 грн., тобто всього нараховано за спірний період 1473818,82 грн.

Із розрахунку заборгованості з урахуванням індексації (а.с. 18-19) вбачається, що орендна плата ТОВ Торговий центр Чорноморський з розрахунку 3% від нормативної грошової оцінки та з урахуванням коефіцієнтів індексації складає: за 2021 рік 7439513,66 грн.; за 2022 рік 8183465,03 грн. (8183465,03 грн.*1,1 (інд. 2021 р.), 8183465,03 грн. / 12 міс. = 20458,67 грн. (щомісячно); за 2023 рік 9410984,78 грн. (9410984,78 грн *1,15 (інд 2022р.), 9410984,78 грн. / 12 міс. = 23527,47 грн. (щомісячно); за 2024 рік - 9890945,00 грн. (9890945,00 грн. * 1,051 (інд 2023 р.), 9890945,00 грн. / 12 міс. = 24727,37 грн. (щомісячно) ); за 2025 рік - 11077858,40 грн. (11077858,40 грн. * 1,12 (інд 2024 р.), 11077858,40 грн. / 12 міс. = 27694,65 грн. (щомісячно); за 2026 рік - 119640,88 грн. (11964087,08 грн. * 1,08 (інд 2025 р.), 119640,88 грн. / 12 міс. = 29910,22 грн. (щомісячно).

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про існування у відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 14.06.2017 р. за період з лютого 2021 року по квітень 2026 року включно. На підтвердження протилежного відповідачем до суду не надано належних та допустимих доказів, як і не надано доказів сплати такої заборгованості, крім того, судом враховано часткове визнання відповідачем позову. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Так, невнесення відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди у повному обсязі є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленій сумі 1 473 818,82 грн.

Разом з тим з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині сплати орендних не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

Адже за ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заяви відповідача про розстрочення сплати суми наявної заборгованості суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Як вбачається з вищезазначеної норми ГПК, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Так, питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. При цьому розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі Горнсбі проти Греції від 19.03.97); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії від 28.07.99).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, встановлення та підтвердження факту наявності обставин, на які посилається заявник, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у момент звернення рішення до виконання.

Разом з тим, суд наголошує, що положеннями ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення.

Наразі господарський суд зазначає, що у процесі розгляду справи відповідачем (боржником) у відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 та ст. 331 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних достатніх, належних та допустимих доказів, що підтверджували би наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі або роблять його неможливим, а саме відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було би звернути стягнення, підтверджену суму загальної кредиторської заборгованості підприємства, докази не здійснення комерційної діяльності, а також не було надано суду жодних достатніх, належних та допустимих доказів, що би підтверджували наявність обставин, з настанням яких суттєво поліпшиться його майновий стан тощо. При цьому посилання на дію військового стану є абстрактним та жодним чином не встановлює як саме введення воєнного стану перешкоджає відповідачу у виконанні рішення суду по даній справі у подальшому.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та те, що відповідач не зазначив обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, та не надав суду достатніх, належних та допустимих доказів, що би підтверджували наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі або роблять його неможливим, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, що би підтверджували неможливість виконання рішення суду у інший спосіб, ніж виконання відповідачем (боржником) рішення суду шляхом перерахування позивачу (стягувачу) грошових коштів, що відповідач (боржник) не зазначив обставини і не обґрунтував можливість виконання рішення суду саме відповідно до запропонованого моменту, то у суду відсутні будь-які правові підстави для реалізації його права на розстрочення виконання рішення суду, а тому суд дійшов висновку про залишення заяви відповідача (боржника) про розстрочення виконання рішення суду без задоволення.

При цьому скрутне матеріальне становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, а саме, що в період дії воєнного стану товариство практично не проводить комерційної діяльності, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення, відстрочення виконання судового рішення; при цьому розстрочення, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відтак, виходячи з наведеного, суд вважає, що заявник не навів суду переконливих доводів щодо наявності саме таких виняткових обставин у розумінні ст. 331 ГПК України, які б тягли за собою необхідність розстрочення виконання рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу, що в силу положень частини 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови, тобто 12 місяців, натомість відповідач у поданому клопотанні просив суд розстрочити сплату заборгованості за рішенням по справі на 24 місяці (2 роки). Крім того, господарський суд додає, що відповідачем також не наведено графік такого розстрочення та порядок сплати.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши обставини, викладені відповідачем у заяві про відстрочення виконання рішення суду, суд доходить до висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання судового рішення по даній справі.

Наразі суд зазначає, що в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі Шмалько проти України (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

З огляду на викладене та враховуючи те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, суд зазначає, що, з урахуванням інтересів позивача та ступеня вини відповідача у виникненні спору, розстрочення виконання рішення суду у даному випадку суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулося на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 17 685,83 грн. (із урахуванням коефіцієнту 0,8 з огляду на подання позову через Електронний суд ЄСІТС), а також витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у сумі 1331,20 грн. (із урахуванням коефіцієнту 0,8 з огляду на подання позову через Електронний суд ЄСІТС), понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 191, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1473818,82 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський (65045, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 43; код ЄДРПОУ 44104933) на користь Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (68003, Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, проспект Миру, буд. 33; код ЄДРПОУ 25932851) заборгованість по сплаті орендної плати за земельну ділянку площею 0,2069 га, кадастровий номер: 5110800000:02:024:0121 за адресою: м. Чорноморськ, проспект Миру, 14-Р, за період з 11.02.2021 по 30.04.2026 у розмірі 1 473 818/один мільйон чотириста сімдесят три тисячі вісімсот вісімнадцять/грн. 82 коп., витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 17 685/сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят п`ять/грн. 83 коп., витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у сумі 1331/одна тисяча триста тридцять одна/грн. 20 коп.

3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський про розстрочення виконання рішення суду (вх. № 25737/26 від 23.07.2026) відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 31 липня 2026 р.

Суддя В.С. Петров