Рішення № 138645807, 27.07.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокуСправа № 912/1660/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙКАГРО" (вул. Весняна, будинок 8, літера "з", с. Гланишів, Бориспільський район, Київська обл., 08413)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Інженерні Системи" (вул. Привокзальна, будинок 9, квартира 55, м. Знам`янка, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 27406)

про стягнення 378 457,10 грн,

секретар судового засідання - Коваленко Т.А.;

представники сторін у судовому засіданні участі не брали,

у судовому засіданні підписано скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙКАГРО" (далі - ТОВ "СТЕЙКАГРО"), яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Інженерні Системи" (далі - "Таурус Інженерні Системи") про стягнення 378 457,10 грн, з яких: 281 200,00 грн авансової оплати, 46 378,74 грн штрафу, 4 576,24 грн 3% річних, 15 506,12 грн інфляційних втрат та 30 796,00 грн реальних збитків, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "СТЕЙКАГРО" зазначило, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору поставки №1 від 17.10.2025 в частині поставки оплаченого товару з ТОВ "Таурус Інженерні Системи" підлягає стягненню відповідна заборгованість.

Ухвалою від 19.06.2026 господарський суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 21.07.2026.

15.07.2026 ТОВ "СТЕЙКАГРО" подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 21.07.2026 оголошено перерву у судовому засіданні до 27.07.2026.

У судовому засіданні 27.07.2026 представники сторін участі не брали.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Позивач (має електронний кабінет) був повідомлений про дату, час і місце судового засідання через підсистеми ЄСІКС "Електронний суд".

Згідно з даними підсистеми ЄСІКС "Електронний суд" встановлено відсутність електронного кабінету у Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Агропром", з підстав чого суд направив відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі в паперовій формі.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр (далі - ЄДР) створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру.

Конверт із вкладенням (ухвала суду від 19.06.2026) направлений на адресу відповідача, зазначену в ЄДР, повернуто органом поштового зв`язку із відміткою "Одержувач відсутній за вказаною адресою".

В силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України повернення ухвал з вказаними відмітками вважається врученням таких ухвал.

На підставі викладеного та відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за відсутності представників сторін.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Частиною 2 ст. 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 27.07.2026 судом досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.

17.10.2025 між ТОВ "СТЕЙКАГРО" (Покупець) та ТОВ "Таурус Інженерні Системи" (Постачальник) укладено Договір поставки № 1, надалі Договір (а.с. 19-20).

Відповідно до п. 1 Договору постачальник зобов`язується передати товар, що належить йому на праві власності (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити його на умовах, викладених в цьому Договорі. Кількість, номенклатура, асортимент і ціни Товару, що поставляється, а також адреса поставки кожної партії товару, узгоджуються Сторонами в усній формі на кожну окрему партію, що постачається та фіксуються в підписаній сторонами (їх повноважними представниками) накладній або відповідній специфікації.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що передача Товару за цим Договором здійснюється на підставі узгодженої і підписаної Сторонами (їх повноважними представниками) видаткової накладної. При цьому, перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця, згідно з п. 3.1 Договору відбувається у момент передачі Постачальником і приймання Покупцем Товару по видатковій накладній.

У п. 2.2. Договору встановлено, що постачання Товару здійснюється за рахунок Покупця самовивозом або за допомогою компанії з експрес-доставки вантажів ТОВ "НОВА ПОШТА" на адреси доставки (поштові відділення), що вказуються у експрес-накладних, що супроводжують кожну партію Товару, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту надходження попередньої оплати, зазначеної у п. 5.3.1. цього Договору, на поточний рахунок Постачальника.

Датою постачання Товару вважається дата відмітки (підпис та/або відбиток печатки (штампу), інші реквізити) повноважного представника Покупця в накладній на отримання Товару. Повноваження представника Покупця повинні бути підтверджені довіреністю на отримання (п. 2.3 Договору).

Згідно з п. 5.3, 5.4 оплата за Товар здійснюється Покупцем в наступному порядку: попередня оплата в розмірі 50% вартості Товару, згідно з рахунком на оплату, наданим Постачальником. Остаточний розрахунок у розмірі 50% - після поставки товару та реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Датою оплати за Товар вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

За порушення умов цього Договору винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Постачальник несе відповідальність за прострочення передачі замовленого Покупцем Товару в термін, визначений у п.2.2. Договору. У випадку несвоєчасної поставки товару, Постачальник за письмовою вимогою Покупця сплачує штраф в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за несвоєчасно поставлений товар за кожен день затримки виконання зобов`язань (п. 8.1, 8.2).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2025, але у будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.10.1).

Договір підписано та скріплено печатками.

Покупець, на виконання грошових зобов`язань за рахунком № 64 від 23.10.2025 (а.с. 51), платіжним дорученням № 5484 від 27.10.2025 на суму 168 720,00 грн та платіжним дорученням № 5485 від 27.10.2025 на суму 112 480,00 грн, провів авансову оплату 100% ціни Товару (а.с. 32).

Як зазначає позивач, поставка Товару повинна бути здійснена ТОВ "Таурус Інженерні Системи" не пізніше 10.11.2025.

Постачальник відповідно до умов п. 2.1, 2.2 Договору не виконав зобов`язання перед Покупцем з передачі (поставки) Товару зазначеного в рахунку №64 від 23.10.2025.

Покупець звертався до Постачальника з досудовою вимогою від 19.12.2025 за вих. №312, в якій вимагав не пізніше 22.12.2025 поставити оплачений Товар, а також сплати штрафні санкції (а.с. 22). Однак, зазначена вимога залишилась без виконання зі сторони Постачальника.

08.05.2026 ТОВ "СТЕЙКАГРО" поштовим відправленням УКРПОШТА R084040000622, з описом вкладення та повідомленням про вручення направлена до ТОВ "Таурус Інженерні Системи" вимога про повернення суми попередньої оплати, а також сплати штрафу, 3% річних, індексу інфляції та відшкодування збитків.

Відповідач свої зобов`язання за спірним договором щодо поставки товару не виконав, отриману передплату не повернув.

У зв`язку з відсутністю сплати заборгованості позивач нараховує 46 378,74 грн штрафу, 4 576,24 грн 3% річних, 15 506,12 грн інфляційних втрат та 30 796,00 грн реальних збитків, з покладенням на відповідача судових витрат.

Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Розглядаючи спір по суті суд враховує таке.

За змістом ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1). Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

За змістом ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України).

З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства вбачається, що умовою застосування положень ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, тобто в установлений строк. У разі настання такої умови (прострочення продавцем передачі товару) покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до Договору та рахунку № 64 від 23.10.2025 позивачем внесено передоплату на загальну суму 281 200,00 грн,

Проти зазначених обставин відповідач не заперечив.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач взяте на себе зобов`язання щодо сплати попередньої оплати за товар виконав належним чином.

Отже, зважаючи на умови п. 2.2. Договору граничний строк поставки відповідачем Товару сплив 10.11.2025.

Згідно з вимогами ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте матеріали справи не містять належних доказів поставки відповідачем товару у строк, визначений договором. Також матеріали справи не містять, а сторонами не надано, доказів, які свідчили б про домовленість між сторонами щодо іншого строку поставки товару.

Доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів, які були перераховані останнім на виконання умов договору та специфікації на рахунок продавця у розмірі 281 200,00 грн суду не надано.

Отже, суд дійшов висновку, що зобов`язання відповідача щодо поставки товару або повернення позивачу попередньої оплати за товар є невиконаним, що є підставою для задоволення позовних вимог про стягненні 281 200,00 грн суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчинюється у письмовій формі (ч.1 ст. 547 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

За порушення умов цього Договору винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Постачальник несе відповідальність за прострочення передачі замовленого Покупцем Товару в термін, визначений у п.2.2. Договору. У випадку несвоєчасної поставки товару, Постачальник за письмовою вимогою Покупця сплачує штраф в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за несвоєчасно поставлений товар за кожен день затримки виконання зобов`язань (п. 8.1, 8.2).

Як вже зазначалося вище, за правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7- рп/2013 та постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Сторони у даному разі не визначили у Договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

У постанові від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду щодо способу обчислення процентів зазначив таке: "Касаційний суд зазначає, що згідно з визначенням поняття неустойки, що передбачено ст. 549 ЦК України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, є пеня. Отже, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 5.3 укладеного між сторонами у справі договору поставки, нараховуються за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правильними висновки апеляційного суду про те, що визначені сторонами у пункті 5.3 Договору проценти, з урахуванням положень статті 549 ЦК України, є пенею, а також, щодо можливості застосування правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України від 01.07.2014 у справі № 3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі 3-37гс13.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що системний аналіз ч. 2 ст. 536, ч. 2 ст. 625 та ст. 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення). З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду України у постанові від 01.07.2014 у справі №3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі № 3-37гс13".

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань регулює Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

У силу приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, подвійна облікова ставка НБУ прив`язана законодавцем саме до розміру пені, обмежуючи розмір останньої, який сторони узгоджують у договорах.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18 з огляду на різну правову природу проценти, передбачені ч. 3 ст. 693 ЦК України, не можуть бути ототожнені з неустойкою.

Поряд з цим, як вказано у вищезазначеній постанові, виходячи із свободи визначення умов договору відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони мають право викласти умови договору, зокрема і щодо способу обчислення процентів за користування грошовими коштами (за один день чи за календарний рік), на власний розсуд у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним саме для них.

Водночас, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували факт поставки відповідачем обумовленого договором товару на користь позивача, у строк, встановлений договором, а також повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що такий розрахунок здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 281 200,00 грн авансової оплати, 46 378,74 грн штрафу, 4 576,24 грн 3% річних, 15 506,12 грн інфляційних втрат.

Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень ст. 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21.04.2021 у справі №913/335/20, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

У розумінні вищенаведених норм, особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі.

Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями ч. 3 ст. 13, ст. 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 року по справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі №916/450/20, від 03.11.2020 року по справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі №910/17533/19, від 26.02.2020 року по справі № 914/263/19, від 21.04.2021 року по справі № 913/335/20).

Як встановлено судом, 17.10.2025 між ТОВ "СТЕЙКАГРО" та ТОВ "Таурус Інженерні Системи" укладено Договір поставки № 1, за умовами якого протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту надходження попередньої оплати, зазначеної у п. 5.3.1. цього Договору, на поточний рахунок Постачальника мав отримати товар.

Тому, позивач мав правомірні очікування щодо отримання товару за погодженою ціною.

При цьому, ТОВ "Таурус Інженерні Системи" порушив умови п. 2.2 Договору щодо поставки товару до 10.11.2025, відповідно до рахунку № 64 від 23.10.2025, на загальну суму 281 200,00 грн, а також не виконав Досудову вимогу № 312 від 19.12.2025 щодо передачі до 22.12.2025 зазначеного товару.

Таким чином, матеріали справи вказують на те, що відповідач допустив порушення виконання договірних зобов`язань перед позивачем в частині передачі товару, відповідно до сплаченого рахунку № 64 від 23.10.2025.

Отже суд вважає доведеною обставину порушення договірних зобов`язань зі сторони ТОВ "Таурус Інженерні Системи", що підтверджує наявність протиправної поведінки як первісного елементу складу цивільного правопорушення, як правової підстави для відшкодування завданих збитків.

При цьому, виставивши рахунок № 64 від 23.10.2025 на сплату товару - AvengeAngel Avenger Bik Hulk Plus 2.4G / 5.2G / 5/8G (Антени) у кількості 4шт. на суму 281 200,00 грн, відповідач в подальшому не повідомив щодо неможливості виконання зобов`язання в частині здійснення поставки.

Нездійснення відповідачем поставки у визначений Договором строк - до 10.11.2025, слід розцінювати як відмову від виконання зобов`язання.

За змістом ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

На підтвердження обґрунтованості розміру понесених збитків позивачем надано копії: Договору поставки № 292 від 22.12.2025, укладеного між ТОВ "СТЕЙКАГРО" (Покупець) та ТОВ "ФЛАЙ ІНЖИНІРИНГ КОМПАНІ" (Постачальник), за яким було придбано AvengeAngel Avenger Bik Hulk Plus 2.4G / 5.2G / 5/8G (Антени) у кількості 4шт., на загальну суму 311 996,00 грн без ПДВ (а.с. 21-21 з об.); Специфікації № 1 від 10.01.2025; рахунку №63 від 22.12.2025; Видаткової накладної №67 від 23.12.2025; платіжної інструкції №6777 від 23.12.2025.

Загальна сума, додаткових витрат ТОВ "СТЕЙКАГРО" складає 30 796,00 грн.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Аналіз змісту положень ЦК України свідчить про відсутність в них закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку - критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Суд зазначає, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов`язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/ господарського обороту.

Тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат.

Слід зазначити, що визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією, передусім, є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Тобто, така міра відповідальності як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди перше за все є спрямованою на захист (відновлення) порушеного права потерпілого.

Згідно зі ст. 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та наведені обґрунтування позивача, суд дійшов висновку, що в даному випадку має місце протиправна поведінка відповідача, яка проявилася в порушенні умов договору щодо передачі зазначеного товару та односторонній відмові від виконання взятого на себе зобов`язання, згідно з рахунком № 64 від 23.10.2025 на загальну суму 281 200,00 грн.

При цьому, відсутність вини у невиконанні такого зобов`язання, відповідачем не доведено.

Суд також вважає доведеним зі сторони позивача наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між не поставкою відповідачем товару, згідно зі сплаченим позивачем рахунком, і реальними збитками позивача (різниці в ціні між невиконаним первісним договором та новим договором).

Отже наявними є усі елементи складу цивільного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ "СТЕЙКАГРО" в частині стягнення з ТОВ "Таурус Інженерні Системи" упущеної вигоди в сумі 30 796,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Інженерні Системи" (вул. Привокзальна, будинок 9, квартира 55, м. Знам`янка, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 27406, ідентифікаційний код 45992035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙКАГРО" (вул. Весняна, будинок 8, літера "з", с. Гланишів, Бориспільський район, Київська обл., 08413, ідентифікаційний код 36211183) 281 200,00 грн авансової оплати, 46 378,74 грн штрафу, 4 576,24 грн 3% річних, 15 506,12 грн інфляційних втрат та 30 796,00 грн реальних збитків, а також 4 541,49 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії ухвали надіслати позивачу через систему "Електронний суд"; Товариству з обмеженою відповідальністю "Таурус Інженерні Системи" (вул. Привокзальна, будинок 9, квартира 55, м. Знам`янка, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 27406).

Повний текст рішення складено 31.07.2026.

Суддя М.С. Глушков