Рішення № 138645367, 23.07.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/40/26

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Борисюк О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача1: Бесядовська Я.В. - виписка з ЄДР;

від відповідача2: не прибув;

прокурор: Дереча І.В. - службове посвідчення №078984 від 30.01.2024,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради

до 1.Комунального підприємства "Регулювання орендних відносин" Житомирської міської ради

2. Фізичної особи - підприємця Попова Ігоря Володимировича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Професійного коледжу технічних інновацій м. Житомира

про визнання недійсним договору оренди (з урахуванням ухвали від 23.04.2026)

Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Житомирської міської ради до Комунального підприємства "Регулювання орендних відносин" Житомирської міської ради, Фізичної особи - підприємця Попова Ігоря Володимировича, Професійного політехнічного коледжу м. Житомира, у якому просить:

- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна №4-у від 01.08.2019, сторонами якого є Фізична особа - підприємець Попов Ігор Володимирович, Комунальне підприємство "Регулювання орендних відносин" Житомирської міської ради, Професійного політехнічного коледжу м. Житомира;

- зобов`язати Фізичну особу - підприємця Попова Ігоря Володимировича повернути нежитлове приміщення площею 15,8 кв.м за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні, 11, у користування Професійного політехнічного коледжу м. Житомира.

Ухвалою від 21.01.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 19.02.2026.

30.01.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача1 надійшов відзив на позовну заяву.

02.02.2026 до суду, разом із довідкою про причини повернення, де вказано: "адресат відсутній", повернулася копія ухвали суду від 21.01.2026, адресована відповідачу2.

09.02.2026 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив з додатками.

Протокольною ухвалою від 19.02.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 24.03.2026 об 11:00.

23.02.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, у зв`язку із заміною балансоутримувача (Професійного політехнічного коледжу міста Житомира) правонаступником (Професійним коледжем технічних інновацій міста Житомира) та укладанням додаткового договору від 16.02.2026 до договору оренди нерухомого майна від 01.08.2019 №4-у.

Ухвалою від 24.03.2026 суд замінив відповідача3 - Професійний політехнічний коледж міста Житомира на його правонаступника - Професійний коледж технічних інновацій міста Житомира.

Ухвалою від 24.03.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження на підставі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відклав підготовче засідання на 23.04.2026 о 12:30.

08.04.2026 на адресу суду від Житомирської окружної прокуратури надійшли такі документи:

- заява від 30.03.2026, у якій прокурор зазначає про те, що в ході судового розгляду встановлено, що станом на 30.03.2026 сторонами оспорюваного договору оренди нерухомого майна №4-у вiд 01.08.2019 є КП "Регулювання орендних відносин" Житомирської міської ради та Фізична особа-підприємець Попов Irop Володимирович. У той час, як Професійний коледж технічних інновацій міста Житомира є лише балансоутримувачем орендованого майна. З огляду на зазначене, останній просить суд виключити зі складу відповідачів у справі №906/40/26 Професійний коледж технічних інновацій міста Житомира та залучити його до участі в розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача;

- уточнена позовна заява, у шапці якої виключено Професійний коледж технічних інновацій міста Житомира з числа відповідачів та викладено її прохальну частину в наступній редакції:

"1. Визнати недійсним Договір оренди нерухомого майна №4-у вiд 01.08.2019, сторонами якого є Фізична особа-підприємець Попов Ігор Володимирович та Комунальне підприємство "Регулювання орендних вiдносин" Житомирської міської ради.

2. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Попова Ігоря Володимировича повернути нежитлове примiщення площею 15,8 кв.м. за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні, 11 у користування Професійного коледжу технічних інновацій м. Житомира."

13.04.2026 до суду повернулася копія ухвали суду від 24.03.2026, адресована відповідачу2.

17.04.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача1 надійшла заява про закриття провадження у справі з додатками, згідно якої останній повідомляє про те, що 15.04.2026 між фізичною особою-підприємцем Поповим І. В. та Комунальним підприємством "Регулювання орендних відносин" Житомирської міської ради укладений договір про розірвання договору оренди нерухомого майна від 01.08.2019 №4-у з урахуванням додаткових договорів від 02.12.2024, 17.03.2025, 16.02.2026. Так, згідно акту повернення майна від 15.04.2026, фізична особа-підприємець Попов І.В. передав, а Професійний коледж технічних інновацій міста Житомира в особі директора Перелигіна М. М. та комунальне підприємство "Регулювання орендних відносин" Житомирської міської ради в особі директора Матвеюка В. В. прийняли нежитлові приміщення площею 15,8 кв.м, розташовані на першому поверсі адміністративного корпусу за адресою м. Житомир, вул. Небесної Сотні, 11. З огляду на вищезазначене, просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Оскільки під час призначеного підготовчого засідання на території м. Житомира та Житомирської області тривала повітряна тривога, за погодженням із прокурором та представником відповідача1, які прибули в судове засідання, суд оголосив перерву до 23.04.2026 о 15:30.

Ухвалою від 23.04.2026 суд прийняв до розгляду уточнену позовну заяву Житомирської окружної прокуратури від 30.03.2026 та постановив здійснювати розгляд справи з урахуванням зазначених у ній уточнень; залучив до участі у справі Професійний коледж технічних інновацій м. Житомира в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; закрив провадження у справі в частині вимоги про повернення майна на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України; постановив продовжити розгляд справи в частині вимоги про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №4-у вiд 01.08.2019, сторонами якого є фізична особа-підприємець Попов Ігор Володимирович та Комунальне підприємство "Регулювання орендних вiдносин" Житомирської міської ради.

Ухвалою від 23.04.2026 суд відклав підготовче засідання на 07.05.2026.

Протокольною ухвалою від 07.05.2026 суд, з урахуванням Конвенції про захист прав і основоположних свобод, оголосив перерву у підготовчому засіданні до 19.05.2026.

У зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, судове засідання у справі №906/40/26, призначене на 19.05.2026, не відбулося, тому суд ухвалою від 26.05.2026 призначив підготовче судове засідання на 17.06.2026.

Протокольною ухвалою від 17.06.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 23.07.2026.

Прокурор у судовому засіданні підтримала у повному обсязі позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №4-у від 01.08.2019 (з урахуванням ухвали від 23.04.2026) з підстав, викладених в уточненій позовній заяві.

Позивач, відповідач2 та третя особа повноважних представників у судове засідання не направили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином (а.с.17-19), однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача1 позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача1, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір оренди нерухомого майна №4-у від 01.08.2019 укладено всупереч імперативних вимог ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту", оскільки метою вказаного договору є не надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, що є підставою для визнання недійсним оспорюваного договору.

Відповідач1 у відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.101-103) зазначає, що набуття Комунальним підприємством "Регулювання орендних відносин" Житомирської міської ради статусу орендодавця за договором оренди нерухомого майна №4-у від 01.08.2019 відбулося після укладення оспорюваного правочину, у зв`язку з передачею майна з державної у комунальну власність та оформленням заміни сторони у договорі. З огляду на наведене, відповідач1 вважає, що не є належним відповідачем у спорі, оскільки не був стороною оспорюваного правочину та не здійснював повноважень орендодавця на момент його укладення, що є самостійною підставою для відмови в позові. Відповідач1 зазначає, що після ознайомлення з усіма документами, переданими Комунальному підприємству "Регулювання орендних відносин" Житомирської міської ради, проведення аналізу, вивчення матеріалів, у тому числі договору оренди з відповідачем2 та документів, що стали підставою для його укладення, було встановлено, що орендоване нежитлове приміщення використовується орендарем як майстерня по ремонту та реставрації ювелірних виробів, що суперечить вимогам п.4 ст.80 Закону України "Про освіту".

У відповіді на відзив (т.1, а.с.124-129) прокурор вказує на необґрунтованість тверджень відповідача1 про те, що Комунальне підприємство "Регулювання орендних відносин" Житомирської міської ради не є належним відповідачем у спорі, тому що з моменту передачі спірного приміщення у власність Житомирської міської територіальної громади відповідач1 фактично став орендодавцем та правонаступником прав та обов`язків за договором оренди нерухомого майна №4-у від 01.08.2019.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача.

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У рішенні від 08.04.1999 N З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17 та від 08.02.2019 №915/20/18).

Як зазначає прокурор, у даному випадку звернення до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу в оренду державної власності.

Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Відтак, представництво прокурором інтересів держави у суді: по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі не вчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру", навівши відповідне обґрунтування цього.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як зазначає прокурор, відповідно до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 07.08.2024 №1234 "Про затвердження передавального акта цілісного майнового комплексу Житомирського професійного політехнічного ліцею" майно Житомирського професійного політехнічного ліцею передано у власність територіальної громади, орган місцевого самоврядування: Житомирська міська рада.

Згідно з п.1.1 статуту Професійного політехнічного коледжу міста Житомира, затвердженого наказом департаменту освіти Житомирської міської ради від 12.05.2025 №182, Професійний політехнічний коледж міста Житомира є закладом професійної (професійно-технічної) освіти другого (базового) рівня професійної (професійно-технічної) освіти, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття робітничих кваліфікацій та повної загальної середньої освіти.

Так, відповідно до п.1.5, 1.5.1 вказаного статуту, засновником закладу освіти є Житомирська міська рада, яка здійснює його фінансування, матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі, інженерні комунікації, обладнання, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування та здійснює інші повноваження, передбачені чинним законодавством. Засновником і власником закладу освіти є Житомирська міська територіальна громада, від імені якої виступає Житомирська міська рада.

Зважаючи на викладене, Житомирська міська рада є органом, до сфери управління якого належить балансоутримувач, та відповідно органом, уповноваженим у даних правовідносинах на захист інтересів держави в розумінні ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Як вбачається з матеріалів справи, Житомирською окружною прокуратурою направлено Житомирській міській раді повідомлення від 09.10.2025 №51-85-7417вих25 (т.1, а.с.32-33) у порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів до усунення вищевказаних порушень, зокрема шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди №4-у від 01.08.2019 на підставі приписів ст.203, 215 ЦК України та повернення нежитлового приміщення площею 15,8 кв.м у користування Професійного політехнічного коледжу міста Житомира. Попереджено Житомирську міську раду про те, що у разі не звернення до суду з відповідним позовом, Житомирська окружна прокуратура звертатиметься до суду самостійно.

Житомирська міська рада листом від 05.11.2025 вих. №29/5096 (т.1, а.с.34-36) повідомила Житомирську окружну прокуратуру про те, що ФОП Поповим І.В. не надавались документи, які б підтверджували здійснення діяльності, пов`язаної з навчально-виховним процесом, зокрема реставрації творів народних промислів та популяризації народних ремесел, а також те, що Житомирська міська рада не заперечує проти подання Житомирською окружною прокуратурою позовної заяви, вказаної у зверненні.

Таким чином, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про їх порушення, проявив пасивність та не вжив протягом розумного строку жодних дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій.

Відповідно до п.37-40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність такого органу.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

З наведеного вбачається, що самого факту не звернення до суду з позовом в інтересах держави уповноваженого органу, що був завчасно повідомлений про наявність порушень інтересів держави незалежно від причин не звернення та їх поважності, достатньо для висновку про його бездіяльність, а отже і неналежне здійснення захисту порушених інтересів держави.

Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій, у даному випадку, стала бездіяльність Житомирської міської ради, яка не зверталася до суду, хоча була обізнана про порушення інтересів держави, що полягає у незаконному, нецільовому використанні приміщення освітнього закладу для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю та навчально-виховним освітнім процесом, загрозі збереження його матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання та розвитку здобувачів освіти.

Отже, внаслідок нездійснення вказаним органом належних заходів, інтереси держави залишалися незахищеними, а тому у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду позову у цій справі.

Суд встановив, що прокурором дотримано вимоги ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та враховуючи не вчинення визначеним прокурором в якості позивача органом заходів щодо захисту порушених інтересів держави та те, що право на судовий захист в силу ст.64 Конституції України, ст.4 ГПК України не може бути обмежене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Житомирської міської ради.

Враховуючи те, що внаслідок вчинених під час розгляду справи дій відповідачів ухвалою від 23.04.2026 суд закрив провадження у справі в частині вимоги про повернення майна на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, розгляд справи здійснюється в частині вимоги про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №4-у вiд 01.08.2019, сторонами якого є фізична особа-підприємець Попов Ігор Володимирович та Комунальне підприємство "Регулювання орендних вiдносин" Житомирської міської ради.

Суд встановив, що 01.08.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Поповим Ігорем Володимировичем (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4-у (т.1, а.с.18-21), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення площею 15,8 кв.м на 1-му поверсі адміністративного корпусу, що перебуває на балансі Житомирського професійного політехнічного ліцею (балансоутримувач), належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Небесної сотні, 11, реєстровий номер: 02543516.3.АААБИБ944, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 28.02.2019 і становить за незалежною оцінкою 89191,00 грн без ПДВ. Майно не підлягає приватизації.

За умовами п.1.2 договору, майно передається в оренду з метою розміщення художньої майстерні з реставрації творів народних промислів та популяризації народних ремесел.

Пунктом 2.1 договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 01.08.2019 до 30.07.2022 (п.10.1 договору).

Згідно з п.10.10 договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох днів орендар повертає орендодавцю/балансоутримувачу (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець).

Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. (п.10.11 договору).

Згідно з актом приймання-передавання орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.08.2019 (т.1, а.с.21 - на звороті), Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та балансоутримувач - Житомирський професійний політехнічний ліцей передали відповідачу2 в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 15,8 кв.м на 1-му поверсі адміністративного корпусу, що перебуває на балансі Житомирського професійного політехнічного ліцею, належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Небесної сотні, 11, реєстровий номер: 02543516.3.АААБИБ944.

Суд встановив, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав (т.1, а.с.39), 03.09.2024 право власності на адміністративний будинок Житомирського професійного політехнічного ліцею загальною площею 1163,5, літ. "А", за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул. Небесної Сотні, буд. 11, зареєстровано за територіальною громадою, органом місцевого самоврядування - Житомирською міською радою на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України про передачу цілісних майнових комплексів державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти у власність Житомирської міської територіальної громади від 24.06.2023 №561-р; акта приймання-передачі від 29.07.2024; рішення Житомирської міської ради про згоду на прийняття з державної в комунальну власність Житомирської територіальної громади цілісних майнових комплексів закладів професійної (професійно-технічної) освіти №392 від 24.12.2021.

02.12.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (первісний орендодавець), Комунальним підприємством "Регулювання орендних відносин" Житомирської міської ради (новий орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Поповим Ігорем Володимировичем (орендар), враховуючи, зокрема розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №561-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти у власність Житомирської міської територіальної громади" та від 05.01.2024 №9-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти у власність Дніпровської та Житомирської територіальних громад", був укладений додатковий договір №1 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.08.2019 №4-у (т.1, а.с.22), відповідно до п.1 якого первісний орендодавець передає новому орендодавцю усі права та обов`язки, що визначені договором оренди нерухомого майна від 01.08.2019 №4-у, укладеним між первісним орендодавцем і орендарем, а новий орендодавець, в свою чергу, зобов`язується прийняти такі права та обов`язки.

Пунктом 2 вказаного додаткового договору визначено, що до нового орендодавця переходять права первісного орендодавця у зобов`язанні за договором оренди нерухомого майна від 01.08.2019 №4-у в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Також 02.12.2024 між Комунальним підприємством "Регулювання орендних відносин" Житомирської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Поповим Ігорем Володимировичем (орендар) був укладений додатковий договір до договору оренди нерухомого майна від 01.08.2019 №4-у (т.1, а.с.23), яким внесено зміни та доповнення стосовно орендної плати.

Крім того, 17.03.2025 між сторонами був укладений додатковий договір до договору оренди нерухомого майна від 01.08.2019 №4-у (т.1, а.с.24), враховуючи, зокрема рішення Житомирської міської ради від 19.12.2024 №1199 "Про зміну найменування та визначення засновника Житомирського професійного політехнічного ліцею, який передано у власність територіальної громади міста", відповідно до п.1 якого в тексті договору оренди, актах, додаткових угодах та додаткових договорах до договору оренди змінено назву балансоутримувача з Житомирського професійного політехнічного ліцею на Професійний політехнічний коледж міста Житомира у всіх відмінках.

Згідно з додатковим договором від 16.02.2026 до договору оренди нерухомого майна від 01.08.2019 №4-у, враховуючи рішення Житомирської міської ради від 15.04.2025 №1327 "про припинення закладів професійної (професійно-технічної) освіти Житомирської міської ради шляхом приєднання", від 18.12.2025 №1564 "Про затвердження передавального акту Професійного політехнічного коледжу міста Житомира", у тексті договору оренди, актах, додаткових угодах та додаткових договорах до договору оренди замінено назву балансоутримувача з Професійного політехнічного коледжу міста Житомира на Професійний коледж технічних інновацій міста Житомира у всіх відмінках (т.1, а.с.164-175).

У подальшому 15.04.2026 між Комунальним підприємством "Регулювання орендних відносин" Житомирської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Поповим Ігорем Володимировичем (орендар) був укладений договір про розірвання договору оренди нерухомого майна від 01.08.2019 №4-у з урахуванням додаткових договорів від 02.12.2024, 17.03.2024, 16.02.2026 (т.1, а.с.223), відповідно до п.1 якого на підставі п.10.3 договору оренди нерухомого майна від 01.08.2019 №4-у з урахуванням додаткових договорів від 02.12.2024, 17.03.2025, 16.02.2026 сторони домовились достроково, 15.04.2026 розірвати договір за згодою сторін.

Пунктом 2 вказаного договору визначено, що орендар одночасно з підписанням договору про розірвання повертає нежитлові приміщення загальною площею 15,8 кв.м, розташовані на першому поверсі адміністративного корпусу за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні, 11, що знаходиться на балансі Професійного коледжу технічних інновацій міста Житомира, про що сторони складають акт повернення майна.

Так, згідно з актом повернення майна від 15.04.2026 Фізичною особою - підприємцем Поповим Ігорем Володимировичем (орендарем) передано, а Комунальним підприємством "Регулювання орендних відносин" Житомирської міської ради (орендодавцем) та професійним коледжем технічних інновацій міста Житомира (балансоутримувачем) прийнято відповідно до договору оренди нерухомого майна від 01.08.2019 №4-у з урахуванням додаткових договорів від 02.12.2024, 17.03.2025, 16.02.2026 нежитлові приміщення площею 15,8 кв.м, розташовані на першому поверсі адміністративного корпусу за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні, 11 (т.1, а.с.224).

Водночас суд враховує, що договір визнається недійсним з моменту вчинення, тому повернення майна відповідачем2 відповідачу1 та третій особі (балансоутримувачу) згідно акту повернення майна від 15.04.2026, не перешкоджає зверненню до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само поданню відповідного позову не перешкоджає закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду зроблено у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18).

З огляду на викладене, факт повернення майна під час розгляду справи не позбавляє прокурора права на підтримання позову про визнання такого договору недійсним, зокрема для досягнення правової визначеності, оскільки це скасовує його юридичні наслідки з моменту укладення.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведено у статті 203 ЦК України.

Так, відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначено положеннями Закону України "Про освіту".

Відповідно до ч.1 ст.80 Закону України "Про освіту" (в редакції станом на дату укладення договору) до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством.

Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Згідно з ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту", об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.79 Закону України "Про освіту", джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Згідно з пп.2 п.8 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" №796 від 27.08.2010 (в редакції станом на дату укладення договору), передбачено можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі освіти.

Поряд із цим Закон України "Про освіту" не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте, враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов`язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Звідси, питання про те, чи пов`язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях, з обслуговуванням учасників освітнього процесу, суди мають вирішувати виходячи з конкретних обставин справи, однак з обов`язковим урахуванням того, що надання в оренду майна закладів освіти, в тому числі для обслуговування учасників освітнього процесу, можливе виключно у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

У свою чергу, положення ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту" містить імперативну заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте, надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформульовану у постанові від 20.01.2022 у справі №906/1551/20, згідно з якою за змістом положень частин 1, 4 статті 80 Закону України "Про освіту" нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об`єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом. Виняток лише становлять випадки надання в оренду майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. При цьому саме по собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.

Так, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо видів діяльності Фізичної особи - підприємця Попова Ігоря Володимировича вказано: ремонт годинників і ювелірних виробів (основний), роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (т.1, а.с.70).

Суд встановив, що у листі Житомирської міської ради від 05.11.2025 вих. №29/5096 (т.1, а.с.34-36) зазначено, що відповідачем2 з початку укладання договору оренди від 01.08.2019 №4-у по даний час не надавались документи, які б підтверджували здійснення діяльності пов`язаної з навчально-виховним процесом, зокрема реставрації творів народних промислів та популяризації народних ремесел. Разом із тим, відповідачем2 протягом вказаного періоду проводилось обслуговування співробітників закладу та відвідувачів, в частині реставрації творів народного промислу в приватному порядку.

Тобто спірне приміщення було передано в оренду відповідачу2 з метою здійснення господарської діяльності, яка не пов`язана із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Таким чином, з урахуванням наведених вище приписів законодавства, а також встановлених фактичних обставин цього спору, суд вважає, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4-у від 01.08.2019, укладено всупереч імперативним приписам ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту", оскільки метою вказаного договору не є надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, що у свою чергу свідчить про порушення вимог законодавства під час передачі в оренду нежитлових приміщень закладу освіти, тому в силу ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України вказаний договір визнається судом недійсним.

Заперечення відповідача1 відхиляються судом, оскільки відповідно до ч.8 ст.20 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов`язки за договором оренди, якщо інше не передбачено договором.

Також згідно з абз.2 ч.1 ст.23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі переходу права власності на об`єкт оренди до нового власника такий договір оренди зберігає чинність для нового власника, якщо інше не передбачено договором оренди.

Крім того, пунктом 10.5 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.08.2019 №4-у, визначено, що реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників), за винятком приватизації орендованого майна орендарем.

Так, згідно з п.1 додаткового договору №1 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.08.2019 №4-у (т.1, а.с.22), первісний орендодавець (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях) передає новому орендодавцю (Комунальному підприємству "Регулювання орендних відносин" Житомирської міської ради) усі права та обов`язки, що визначені договором оренди нерухомого майна від 01.08.2019 №4-у, укладеним між первісним орендодавцем і орендарем, а новий орендодавець, в свою чергу, зобов`язується прийняти такі права та обов`язки.

Пунктом 2 вказаного додаткового договору визначено, що до нового орендодавця переходять права первісного орендодавця у зобов`язанні за договором оренди нерухомого майна від 01.08.2019 №4-у в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

З огляду на наведене вище, відповідач1 є орендодавцем та правонаступником прав та обов`язків за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.08.2019 №4-у.

При цьому суд враховує, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01. 2020 у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Одночасно з цим суд враховує те, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до статті 216 ЦК України, оскільки використання майна - "річ" безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Також суд враховує, що саме під час розгляду справи орендоване майно було повернуто з оренди.

З огляду на задоволення позовної вимоги немайнового характеру про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №4-у від 01.08.2019, щодо якої не підлягали застосуванню приписи п.2 ч.1 ст.231 ГПК України про закриття провадження у справі та щодо якої не встановлено підстав для відмови у позові, оскільки прокурор обґрунтовано звернувся до суду, судовий збір у розмірі 3028,00 грн, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається у рівних частинах на відповідача1 та відповідача2, які є сторонами договору оренди нерухомого майна №4-у від 01.08.2019.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна №4-у від 01.08.2019, сторонами якого є Фізична особа-підприємець Попов Ігор Володимирович та Комунальне підприємство "Регулювання орендних вiдносин" Житомирської міської ради.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Регулювання орендних відносин" Житомирської міської ради (10014, Житомирська область, місто Житомир, вул. Покровська, будинок 4, ід. код 41052668) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська область, місто Житомир, вул. Святослава Ріхтера, будинок 11, ід. код 02909950) 1514,00 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Попова Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 )на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська область, місто Житомир, вул. Святослава Ріхтера, будинок 11, ід. код 02909950) 1514,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 31.07.26

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

- позивачу та третій особі - через систему "Електронний суд";

2 - відповідачу2 - рек. з пов.