Постанова № 138643475, 31.07.2026, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26

31.07.2026 справа № 394/47/26

2-а/394/1/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого судді Краснопольської Л.П.

при секретарі судового засідання Довгій С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом позовом ОСОБА_1 до Голованівського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, про скасування постанови накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №7451723 від 27.06.2026 року, передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7451723 від 27.06.2026 року. Вказав, що в оскаржуваній постанові в графі 7 «до постанови додаються» працівником поліції не зазначено, яким саме технічним засобом зроблено відео запис місця події, що є порушенням. Також, зазначив, що працівники поліції не надали позивачу можливості ознайомитися з матеріалами відеозапису місця події. З огляду на наведене, позивач вказує на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, що є підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі. В позовній заяві позивач не погоджується з діями відповідача та прийнятим рішенням про притягнення його до адміністративної відповідальності з тих підстав, що інспектором поліції не надано докази про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченими ст. 247, 251 КУпАП. З вказаних підстав вважає постанову протиправною, та такою, що винесена з порушеннями, а тому просить її скасувати.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі на підставі наявних матеріалів, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх.

Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надав відзив до адміністративного позову. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача надав заяву про слухання справи за відсутності їх представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, відповідно до вимог якої, розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Як встановлено судом, 27.06.2026 року інспектором сектору поліцейської діяльності №2 Голованівського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області лейтенантом поліції Михайловською А.І. було винесено постанову серії ЕНА №7451723 від 27.06.2026 року, згідно з якою 27.06.2026 року о 13 год. 47 хв. в с-щі Новоархангельськ по вул. Котляревського, 113, водій керуючи транспортним засобом не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.2.1.А ПДР України; також водій керував автомобілем та здійснюючи маневр повороту праворуч з вулиці Садова на вулицю Котляревського не увімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку, чим порушив п.9.2.б ПДР України, ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Відповідно до вимог ст. 36 ст. КУпАП на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 гривень.

Позивач не погоджується з винесеною щодо нього постановою та вказує, що жодного належного підтвердження допущення ним порушення вимог Правил дорожнього руху відповідачем у постанові не наведено. Вважає, що постанова складалася інспектором без врахування його зауважень та пояснень, не відображає дійсних обставин справи, є незаконною, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Частиною 9 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом «а» пункту 2.1ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п.9.2.б ПДР України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку , перед початком руху і зупинкою , перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Тобто, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, полягає у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, що затверджено Постановою КМУ від 08.05.1993 року №340 (далі по тексту Положення №340), особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Таким чином, здійснення права керування транспортними засобами може здійснюватися лише за наявності в особи національного посвідчення водія України, що є документом, який підтверджує спеціальний статус особи в аспекті наявності у неї права керування транспортними засобами.

У зв`язку з цим законодавством у п.п. «а» п. 2.1 ПДР України встановлює логічно узгоджений та розумно обумовлений обов`язок водіїв мати при собі посвідчення водія, що засвідчує наявність у них права керування транспортними засобами відповідної категорії. У свою чергу право керування транспортними засобами видається особі шляхом наділення її правом керування транспортними засобами відповідної категорії.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні був оглянутий відеозапис, наданий відповідачем. На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 на вимогу працівника патрульної поліції Михайловської А.І. не надав посвідчення водія відповідної категорії, згідно відеозапису з бодікамери наданого відповідачем вбачається, що позивача було зупинено відповідачем та вказано, що він порушив ПДР України, а саме що позивачем порушено п. 2.1.а, п.9.2.б ПДР України, та складено оскаржувану постанову за ст. 126 ч. 2 КУпАП. Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відеореєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Крім того, суд враховує позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №127/19283/17 від 25 вересня 2019 року, яка дійшла висновку, що право інспектора поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб не пов`язується з обов`язком доводити, що зупинка транспортного засобу була законною, а тому не бере до уваги доводи позивача викладені в позовній заяві про те, що зупинення його транспортного засобу працівником поліції носило провокаційний характер.

Отже, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення немає жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час складання протоколу, щодо оскарження таких дій та його результатів.

Суд звертає увагу на те, що справа про адміністративне правопорушення, в якій винесена оскаржувана постанова, згідно тексту постанови, була розглянута безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає чинній на час складення постанови редакції ч.ч. 2, 4, 5 ст. 258 КУпАП, а також відповідає змісту Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395.

Згідно положень п.2.1 а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно положень п.2.4 а ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Відповідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, ч.ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП встановлена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб; керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Отже, положення ст. 126 ч. 2 КУпАП, застосовано інспектором поліції правильно.

Позивачем не надано жодних доказів того, що постанова відносно нього винесена не законно та підлягає скасуванню. Посилання позивача на те, що постанова підлягає скасуванню, тому, що в ній не зазначено яким саме технічним засобом зроблено відео запис місця події, суд не може взяти до уваги, так як в оскаржуваній постанові в графі 7 «до постанови додаються» зазначено, що проводилась безперервна відео фіксація на нагрудну бодікамеру поліцейського. На відеозаписі з бодікамери дослідженому судом, чітко вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 та здійснюючи маневр повороту праворуч не увімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку та при зупинці працівниками поліції, зупинив автомобіль та вийшов з водійського місця. Посвідчення водія ОСОБА_1 на вимогу інспектора, не надав, а отже порушив вимоги ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність.

Не визнання позивачем обставин, зазначених у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, а саме відмова від пред`явлення документів на вимогу працівників поліції, суд розцінює, як спосіб уникнути адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених ст.ст. 80 і 81, частинами 1,2,3,5,6 ст. 121, ст.ст. 121-1, 121-2, частинами 1-3 ст. 122, ч.1 ст. 123, ст. 124-1, ст.ст.125, 126, чч. 1-3 ст. 127, ст.ст. 128, 129, ст. 132-1частинами 6 і11 ст. 133-1, частинами 1-3 ст. 140 КУпАП.

Крім того, згідно з ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.283 КУпАП.

Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачений виключно ст. 279 КУпАП, а також обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи, передбачені виключно ст. 280 КУпАП.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

За даних обставин суд приходить до висновку, що постанова винесена інспектором сектору поліцейської діяльності №2 Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенантом поліції Михайловською А.І. з дотриманням вимог ст.ст. 222, 258, 278, 280, 283 КУпАП та процесуального порядку, передбаченого п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу, а тому посилання позивача на її винесення з допущенням істотних порушень процесуального порядку є необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Позивачем не надано жодних доказів, які спростовували б факт порушення ним вимог п. 2.1.а та п.9.2.б ПДР та ч. 2 ст. 126 КУпАП. Доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, спростовані в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннях свідків. Обов`язок по доведені своїх вимог та заперечень покладається на сторони, які зобов`язані довести ці обставини відповідно до ст. 77 КАС України.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач в свою чергу надав до суду відповідні докази щодо правомірності дій при складанні постанови щодо ОСОБА_1 .

Зважаючи на те, що судом не встановлено доказів, що спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що факт вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження, відповідач при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача правильно встановив наявність в діях останнього складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності повністю відповідає нормам ст. 222, 238, 251, 252, 258, 288 КУпАП.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування постанови про адміністративне правопорушення не підтверджені зібраними у справі доказами, є необґрунтованими, та у зв`язку з чим, не підлягають задоволенню судом, тому суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення суб`єкта владних повноважень залишити без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 9, 12, 14, 19, 25, 77, 139, 192-194, 228, 241, 242, 244-246, 250, 286 КАС України, ст.ст. 9, 33, 245-280 КУпАП, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Голованівського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.

Судові витрати по справі вважати фактично понесеними.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його прийняття чи проголошення, а учасником, який не був присутній в судовому засіданні - з дня вручення йому копії рішення суду до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.ст.393, 396 КАС України.

Копію рішення надіслати учасникам.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Голованівський районний відділ поліції Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 40799011, юридична адреса: вул. Соборна, 28 с-ще Голованівськ Кіровоградської області, 26500.

Головне управління Національної поліції Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 40108709, юридична адреса: вул. Віктора Чміленка, 41 м. Кропивницький Кіровоградської області, 25006.

Суддя: