Рішення № 138643101, 31.07.2026, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/379/26

Провадження № 2/195/303/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.07.2026 року с-ще Томаківка

Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Колодіної Л.В.,

при секретарі судового засідання Левкович Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Томаківка Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ», в інтересах якого діє представник Варшавський Костянтин Антонович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» звернулось до суду через свого представника Варшавського К.А., з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 8424777 від 11.02.2024 року в розмірі 13248,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 11.02.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 8424777 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з умовами Кредитного договору № 8424777 від 11.02.2024 року, ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося надати позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі, на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути отримані кошти та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

На виконання взятих на себе зобов`язань ТОВ «МІЛОАН» належним чином і в повному обсязі надало відповідачу кредитні кошти у сумі 5000 грн, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку, зазначену позичальником під час оформлення заявки на отримання кредиту, а саме: 516875XXXXXX2202.

Незважаючи на належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за Кредитним договором № 8424777 та фактичне отримання відповідачем кредитних коштів, позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконав. Відповідач не повернула кредитні кошти у встановлений договором строк, не сплатила передбачені договором платежі, у зв`язку з чим допустила прострочення виконання грошового зобов`язання.

Станом на дату подання даної позовної заяви заборгованість відповідача за Кредитним договором № 8424777 становить 13 248,00 гривень 00 копійок, що складається з: тіла кредиту 5000 грн.; комісії за надання кредиту 1 248,00 грн.

25.11.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач набув усі права первісного кредитора за Кредитним договором № 8424777.

Процесуальні дії у справі.

Позовна заява надійшла до суду 19.03.2026 року.

Ухвалою суду від 26.06.2026 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

В судове засідання сторони не з`явились.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за відсутності представника.

Відповідач був повідомлений про розгляд справи у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України шляхом надсилання на зареєстровану адресу місця проживання поштовим засобом зв`язку судової повістки та копії ухвали про відкриття провадження у справі, однак конверт повернувся до суд без вручення.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи судом на офіційному сайті «Судової влади».

Так, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

У відповідності до вимог ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживання, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом установлено, що 11.02.2024 року позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який містив усі істотні умови договору, та маючи технічну можливість відмовитися від його підписання, висловила однозначну згоду з умовами договору шляхом підтвердження акцепту за допомогою одноразового ідентифікатора (SMS-коду).

ТОВ «МІЛОАН» 11.02.2024 року направило відповідачу через телекомунікаційну систему на номер телефону, зазначений позичальником у анкеті, одноразовий ідентифікатор, а саме: 255391, який був введений відповідачем у відповідному розділі ІТС. Вказані дії відповідача не носили випадкового чи автоматичного характеру, а вимагали послідовного здійснення ряду усвідомлених дій в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, зокрема заповнення персональних даних, підтвердження умов кредитування та введення одноразового ідентифікатора. Така поведінка свідчить про чітке та однозначне волевиявлення відповідача на укладення договору. Цими діями відповідач прийняв (акцептував) пропозицію укласти Кредитний договір № 8424777 на умовах, визначених офертою.

Таким чином, 11.02.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та громадянином ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір шляхом обміну електронними повідомленнями відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно договору кредит надавався строком на 180 днів.

Згідно з умовами Кредитного договору № 8424777 від 11.02.2024 року, ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося надати позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі, на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути отримані кошти та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

На виконання взятих на себе зобов`язань ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредитні кошти у сумі 5000 грн, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку, зазначену позичальником під час оформлення заявки на отримання кредиту, а саме: НОМЕР_1 .

Факт надання кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням 122640178 від 11.02.2024 року.

25.11.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач набув усі права первісного кредитора за Кредитним договором № 8424777.

Згідно розрахунку заборгованість відповідача за Кредитним договором № 8424777 становить 13 248,00 грн., що складається з: тіла кредиту 5000 гривень; комісії за надання кредиту 1 248,00 гривень.

Норми права, які застосовує суд.

У частині першій статті 509 ЦК України зазначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено висновок, що «припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

В ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

В Законі України «Про електронний цифровий підпис» зазначено, що електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 року № 223 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» передбачено, що одним із видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби пластикові банківські картки, які емітовані у установленому законодавством порядку та використовуються для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або банку, а також для здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором, платіжна картка містить обов`язкові реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему, емітента (банк) та держателя цього спеціального платіжного засобу.

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення між первісним кредитором та відповідачем Договір № 8424777 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11.02.2024 року та порушено ним взятих на себе зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив нарахування відсотків за користування кредитними коштами у межах строку дії кредитного договору, розрахунок яких було здійснено на підставі боргу по тілу кредиту, що підтверджується наданим до суду розрахунком, який не спростований відповідачем, як і не спростовано відсутність його волевиявлення на погодження вказаної процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором загальний розмір заборгованості становить 13 248,00 грн., що складається з: тіла кредиту 5000 гривень; комісії за надання кредиту 1 248,00 гривень.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надав, враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні позивача до суду ним заявлено позовні вимоги майнового характеру та сплачено судовий збір з урахуванням приписів пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у розмірі 2662,40 грн.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на відповідача.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, як закріплено у частині першій ст. 137 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до частини другої ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до частини четвертої ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав Договір № ДО-20260202/001 про надання правничої допомоги від 02 лютого 2026 року, додаток №1 до договору про надання правової допомоги, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, заявка про надання правової допомоги №522 від 10.02.2026 року, витяг акту №522 про надання юридичної допомоги від 10.02.2026 року, платіжна інструкція №418 від 26.02.2026 року про перерахування коштів згідно оплати правової допомоги за договором ДО-20260202/001 від 02.02.2026 року.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Враховуючи викладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Згідно п. 4) ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати понесені за відправлення копій позовної заяви з додатками відповідачу в сумі 381,74 грн. На підтвердження понесених витрат надав додаток №3 до Договору №ДТ-СК-30102025 від 28.01.2026 року про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції від 28.01.2026 року та акт надання послуг №80 від 28.02.2026 року. Отже, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати пов`язані з підготовкою справи до розгляду в сумі 381,74 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 611, 629, 634, 638, 639, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12-13, 76, 81, 82, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ», в інтересах якого діє представник Варшавський Костянтин Антонович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ», ЄДРПОУ 43950742, заборгованість за кредитним договором №8424777 від 11.02.2024 у розмірі 13248 (тринадцять тисяч двісті сорок вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ», ЄДРПОУ 43950742, судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень та витрати пов`язані з підготовкою та направленням боржнику документів в сумі 381 (три тисячі вісімдесят одна) гривня 74 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://court.gov.ua/sud0442/.

В порядку п. 4. ч. 5 ст. 265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:

позивач: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ», ЄДРПОУ 43950742, (місцезнаходження 02154, м. Київ, проспект Соборності, буд. 30А) ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

Суддя: Л. В. Колодіна