Рішення № 138642896, 31.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3437/25

№ 2/183/1900/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року місто Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Дубовенко І.Г., за участю секретаря Чабаненка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Самар цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, суд -

в с т а н о в и в :

09 квітня 2025 року до суду звернулася ОСОБА_2 з позовом до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 на свідоцтва про право власності на житло від 01.03.1994 року; право власності на другу половину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 за нею визнано рішенням суду у справі № 183/4532/24 від 12 листопада 2024 року, яке набрало законної сили 13 грудня 2024 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що квартира АДРЕСА_1 була приватизована ще у 1994 році нею та її чоловіком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку із повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року на територію України, м.Сіверськодонецьк (раніше Сєвєродонецьк) Луганської області - є тимчасово окупованим, що змусило позивачів виїхати на територію України, що підконтрольна українській владі, є внутрішньо-переміщеними особами. Звернувшись до реєстратора з заявою щодо реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав - рішенням № 77677062 від 07 березня 2025 року позивачу було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, через те, що позивачем не підтверджено реєстрацію права власності на 1/2 частину у зв`язку з відсутністю паперових носіїв та перебування приміщення БТІ на окупованій території. Через відсутність зареєстрованого права власності на частину майна позивача - остання позбавлена можливості навіть заявити свої права на отримання компенсації від пошкодження такого майна. Іншого способу захисту права власності позивача, ніж як звернення із даним позовом, на даний момент не існує, тому просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем відзиву на позов не подано.

Ухвалою суду від 14 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрите загальне позовне провадження та призначене підготовче провадження у справі.

09 червня 2025 року на адресу суду надійшла інформація від доньки позивача, в якій вона вказала, що позивач у справі - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

16 червня 2025 року ухвалою суду провадження у справі було зупинено до залучення у справі правонаступників ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 13 лютого 2026 року поновлене провадження у справі, залучено правонаступника ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , витребувані докази у справі.

20 травня 2026 року закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з`явилася, у своїй заяві позовні вимоги підтримала у повному обсязі та, посилаючись на ті ж підстави, просила їх задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області в судове засідання повторно не з`явився, правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом у справі встановлено, що згідно з копією свідоцтва про право власності на житло, виданого від 01 березня 1994 року, виданого Фондом комунального майна на підставі розпорядження виконкому Сєвєродонецької міської ради народних депутатів №2234 від 21 лютого 1994 року, вбачається, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - є співвласниками по 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана квартира була передана на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Право власності на вказану квартиру зареєстроване КП Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації 05 травня 1994 року за реєстровим номером 374. З копії технічного паспорту на квартиру вбачається, що квартира розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 47,90 кв.м., житловою площею 26,80 кв.м., знаходиться у власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/4532/24 від 12 листопада 2024 року - право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 визнане за ОСОБА_2 . Судове рішення набрало законної сили 13 грудня 2024 року.

Згідно із відомостями Державного реєстру речових пав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що право власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у зазначеному реєстрі зареєстроване за ОСОБА_2 11 лютого 2025 року, реєстраційний номер 3084927044120. Інші відомості щодо 1/2 частина вказаного нерухомого майна ДРРП не містить.

07 березня 2025 року рішенням державного реєстратора відмовлено у проведенні реєстраційних дій щодо другої половини квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити права на вищевказане нерухоме майно.

У зв`язку зі зміною назви населеного пункту м.Сєвєродонецьк на м.Сіверськодонецьк відповідача перейменовано у Сіверськодонецьку міську військову адміністрацію Сіверськодонецького району Луганської області.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 19 травня 2025 року, про що Світловодським відділом РАЦС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) складений відповідний актовий запис № 397.

Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про її народження, укладення шлюбу.

З копії спадкової справи, заведеної 26 травня 2025 року Першою світловодською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , вбачається, що із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася донька спадкодавця - ОСОБА_1 . З інформаційної довідки зі спадкового реєстру вбачається, що ОСОБА_2 заповітів на випадок своєї смерті не складала. Спадкова справа після її смерті.

Відомості за № 518 від 29.12.2025 року Сіверськодонецької МВА Сіверськодонецького району Луганської області про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні станом на 16 травня 2025 року на дату смерті ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 містять інформацію про те, що за вказаною адресою до дня смерті була зареєстрована одна ОСОБА_4 , 1929 року народження.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Світловодськ Олександрійського району Кіровоградської області. Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру - заповітів на випадок своєї смерті не складала.

Сіверськодонецька МВА Сіверськодонецького району Луганської області за запит нотаріуса в межах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 повідомила за № 896ВА від 28 березня 2026 року, що надати інформацію про зареєстровані права за адресою: АДРЕСА_1, що виникли до 01 січня 2013 року або про їх відсутність є неможливим, через те, що вся матеріально-технічна база КП Сєвєродонецьке БТІ станом на 24.02.2022 року була розташована у м.Сєвєродонецьк Луганської області. Інформація щодо об`єктів нерухомого майна зберігалась в архіві підприємства на паперових носіях (переведення архівних даних в електронний формат законодавство не вимагало). Оскільки приміщення підприємства зазнало значних руйнувань, а територія Сіверськодонецької територіальної громади на сьогоднішній день є окупованою, підприємство не може виконувати свої функції, в тому числі надавати інформацію про об`єкти нерухомого майна, яка була наявна в архівних справах.

07 січня 2026 року ОСОБА_1 видане свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцеві ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/4532/24 від 12 листопада 2024 року, яке набрало законної сили 13 грудня 2024 року

Через неможливість зареєструвати право власності на 1/2 частину спірної квартири ОСОБА_2 , яка вподальшому не успадкована позивачем, право власності на яку у позасудовому порядку не може бути нею оформлене, ОСОБА_1 просить позов задовольнити.

Судом не встановлено інших спадкоємців.

Відповідно до вимог статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено вимогами статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Разом з тим, Верховний Суд України у постанові від 18.02.2015 по справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Пункт 5 ППВССУ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснює, що якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 - вона була власником квартири АДРЕСА_1 :

- 1/2 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01.03.1994 року, право власності на яку зареєстроване у встановленому законом порядку станом на 30 жовтня 1998 року;

- 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення суду у справі № 183/4532/24 від 12 листопада 2024 року, яке набрало законної сили 13 грудня 2024 року, право власності на яку зареєстроване у ДРРП у встановленому законом порядку.

Позивач, як єдиний спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_2 07 січня 2026 року оформила право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на підставі рішення суду у справі № 183/4532/24 від 12 листопада 2024 року, яке набрало законної сили 13 грудня 2024 року.

Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач є спадкоємцем першої черги.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ч. 1 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Аналогічна думка викладена в роз`ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» - у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Через відсутність реєстрації права власності у ДРРП за спадкодавцем ОСОБА_2 на 1/2 частину спірної квартири, що належала їй на підставі свідоцтва про право власності від 1994 року, позивач не може реалізувати своє право на отримання спадщини і тому звернувся з позовом до суду, оскільки в інший спосіб, окрім судового порядку, не може захистити своє спадкове майнове право.

Отже, позивачем доведено суду про неможливість в інший ніж судовий спосіб оформити право власності на спадкове майно, тому, суд дійшов висновку вимоги позивача про визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , що належала спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01.03.1994 року - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4 6, 7, 8, 10, 12, 19, 42, 76, 258, 265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , що належала спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01.03.1994 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з моменту отримання ним копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації як ВПО: АДРЕСА_3 , електронна пошта: відсутня).

Відповідач: Сєвєродонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області (ЄДРПОУ 44083662, адреса місця реєстрації: бул.Дружби Народів, будинок 32, м.Сіверськодонецьк, Луганська область, 93400; електронна пошта: vca@sed-rada.gov.ua).

Суддя І.Г.Дубовенко