Рішення № 138642895, 30.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3659/26

№ 2/183/4895/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року місто Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Дубовенко І.Г., за участю секретаря Чабаненка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Самар Дніпропетровського області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, третя особа - Перша полтавська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, суд -

у с т а н о в и в :

Представник ОСОБА_1 - адвокат Пишногуб Наталія Олександрівна звернулася до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Сіверськодонецького району Луганської області в якому просить:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є спадкоємицею за заповітом після смерті своєї свекрухи - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Борівською селищною радою міста Сєвєродонецька Луганської області зроблено відповідний актовий запис за № 125. За життя ОСОБА_2 було складено заповіт, відповідно до якого усе своє майно, де б воно не було і з чого б не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і що за законом матиме право, в тому числі належний їй на праві особистої власності житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заповідала ОСОБА_1 . Так, після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, до складу якого серед іншого увійшли: - домоволодіння, яке складається із житлового будинку та господарських будівель та споруд розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельна частка (пай) площею 10,26 в умовних кадастрових гектарах. Позивач стверджує, що вона є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 (син спадкодавиці, а позивачці чоловік, помер задовго до смерті самої ОСОБА_2 ще у 1997 році). У встановленому законом порядку ОСОБА_1 прийняла спадщину, шляхом постійно проживання разом зі спадкодавцем відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується записом у домовій книзі відміткою у паспорті про те що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживала разом зі спадкодавцем, а також відміткою в паспорті позивача про місце її реєстрації. Так, з метою належного оформлення своїх спадкових прав позивач звернулася до державного нотаріуса Першої сєвєродонецької державної нотаріальної контори із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, зокрема на земельну частку (пай), що залишилася після смерті свекрухи. Державним нотаріусом Першої сєвєродонецької державної нотаріальної контори була відкрита спадкова справа №243/2008. Вподальшому державним нотаріусом Першої сєвєродонецької державної нотаріальної контори Сергієнко А.С. позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02.10.2020 року зареєстрованого в реєстрі за №1-331, згідно якого ОСОБА_1 належить право на земельну частку (пай), площею 10,26 в умовних кадастрах гектарах, що розташована на території Мирнодолинської селищної ради Попаснянського району Луганської області. При цьому, із заявою щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вище вказаний спадковий житловий будинок ОСОБА_1 не зверталась, тому як планувала це зробити пізніше, оскільки остання не мала на той час необхідних коштів для його оформлення та була впевнена, що зможе це зробити пізніше в будь-який час. Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією проти України ОСОБА_1 була вимушена переїхати зі свого постійного місця проживання ( АДРЕСА_1 ) у м. Полтаву та на теперішній час є внутрішньо переміщеною особою. КП Сєвєродонецьке БТІ, до сфери діяльності якого до проведення адміністративної територіальної реформи входило селище Борівське, у зв`язку з окупацією Сєвєродонецького району Луганської області не можуть виконувати свої функції (в т.ч. надавати інформацію про об`єкти нерухомого майна), оскільки не перемістились на підконтрольну Україні територію, відповідні архіви не вивезені. Тому з метою належного оформлення своїх спадкових прав на вищевказаний житловий будинок позивач звернулась вже до державного нотаріуса Першої полтавської державної нотаріальної контори Вербецької Т.М. При цьому постановою нотаріуса від 05.02.2026 року №170/02-31 в оформленні спадкових прав та видачі свідоцтва про право власності за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 - позивачу відмовлено, у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності за гр. ОСОБА_2 на житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Та зазначено, що у зв`язку з тим, що архіви Лисичанського БТІ не були евакуйовані та залишилися на окупованій території - отримати інформацію про власника нерухомого майна від бюро технічної інвентаризації неможливо. У відповідь на запит нотаріальної контори Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області повідомлено, що Документ сформований в системі «Електронний суд» 16.03.2026 6 інформація щодо об`єктів нерухомого майна по Сіверській міській територіальній громаді, які зберігалися в архіві комунального підприємства Сіверськодонецьке БТІ на паперових носіях на підконтрольну Україні територію вивезені не були та надати інформацію щодо зареєстрованих до 01.01.2013 року прав власності не можливо. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав, отриманої нотаріусом 05 лютого 2026 року шляхом безпосереднього доступу до нього, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 - не зареєстровано. За даними Державного реєстру речових прав адреса нерухомого майна змінена на: АДРЕСА_1 . Разом з тим, у вказаній постанові зазначено, що «згідно з інформацією зі Спадкового реєстру (витяг №83901183 від 19.12.2025) спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , 1921 р.н., була заведена за №243 та зареєстрована в Спадковому реєстрі 16.04.2008 (номер СР 44520941) Першою сєвєродонецькою державною нотаріальною конторою. Згідно з інформацією, наданої 12.12.2025 Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції, документи нотаріального діловодства та архіву Першої сєвєродонецької державної нотаріальної контори, яка перейменована в Сіверськодонецьку державну нотаріальну контору до Луганського обласного державного нотаріального архіву не передавались, встановити їх місце знаходження та стан збереження неможливо. 19 січня 2026 року Першою полтавською державною нотаріальною конторою (м. Полтава, вул. Гоголя, 11) за №16/2026 заведена спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , за заявою про продовження провадження по спадковій справі, поданою спадкоємицею за заповітом ОСОБА_1 … Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) сформованої 19.01.2026 за №83901191, від гр. ОСОБА_2 , 1921 р.н., Борівською селищною радою м. Сєвєродонецька Луганської області посвідчено заповіт за номером 154 від 21.06.2006 року. При зверненні до спадкової справи нотаріусом перевірено факти, передбачені законом, а саме: факт смерті спадкодавця, що підтверджено свідоцтвом про смерть та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть отриманого нотаріусом 09.12.2025 за №00055216778; прийняття спадкоємцем, ОСОБА_1 , спадщини у встановлений законом спосіб, що підтверджено її заявою та записом у будинковій книзі про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживала разом зі спадкодавцем…».

З огляду на викладене позивач позбавлена можливості в позасудовому порядку оформити за собою право власності на нерухоме майно в порядку спадкування та захистити своє порушене право у зв`язку з чим вимушена звернутись до суду з означеним позовом. Вищезазначений житловий будинок належав спадкодавцю - ОСОБА_2 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 06.05.1957 року, який посвідчено нотаріусом Лисичанської Державної нотаріальною конторою Ворошиловградської області та зареєстровано в Реєстрі за №2423. За умовами цього договору ОСОБА_2 зобов`язалася на відведеній земельній ділянці побудувати житловий будинок (копія договору, додається). Рішенням виконкому Лисичанської райради депутатів трудящих, Лисичанського району, Ворошиловградської області, УССР від 11.04 1957 року №6 виділено під індивідуальне будівництво земельну ділянку гр. ОСОБА_2 . Право власності ОСОБА_2 на зазначений житловий будинок АДРЕСА_1 , підтверджується записами в домовій книзі щодо місця реєстрації за вказаною адресою. У 1977 році за результатами обстеження житлового будинку Лисичанським міжміським бюро технічної інвентаризації складено технічний паспорт на домоволодіння інвентарний номер 1612 реєстраційний номер 686 від 09.08.1977 року відповідно до якого у відомостях про власника вказана ОСОБА_2 . Так, відповідно до технічного паспорта вказане домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається із житлового будинку літ. «А-1» загальною площею 41,2 кв.м., житловою площею 16.2 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В», вбиральня літ. «У», погріб літ. «П» , огорожа №4. З технічного паспорту на будинок, вбачається, що його побудовано у 1962 році, всі будівлі та споруди на території домоволодіння збудовані за життя його власником, всі побудови введені в експлуатацію. Крім того, відповідно до рішення №18 виконавчого комітету Ради депутатів Лисичанського району Ворошилоградської області від 25.08.1977 року по питанню гр. ОСОБА_2 проживаючої за адресою АДРЕСА_1 про прийняття в експлуатацію самовільно збудовану кухню, вирішили: прийняти в експлуатацію, що додатково підтверджує право власності спадкодавця вище вказаного домоволодіння. Крім того, відповідно до рішення, мова оригіналу «решение №559 о передаче в частную собственность земельных участков гр. ОСОБА_3 от ІНФОРМАЦІЯ_3 . Исполнительный комитет Боровського поселкового Совета , рассмотрев заявление гр. ОСОБА_3 , проживающей по адресу АДРЕСА_1 РЕШИЛ: 1. Передать безвозмездно в частную собственность гр. ОСОБА_3 следующие земельние участки: 1.1. Земельный участок для обслуживания жилого дома и хозяйственных построек (приусадебный участок) площадью 0,1500 га, расположенный по адресу: АДРЕСА_1 . 1.2. Земельный участок для ведения личного подсобного хозяйства площадью 0,0062 га, расположеный по адресу: АДРЕСА_1.».

Відповідно до законодавства, яке регулювало виникнення права власності у спадкодавця на момент закінчення будівництва будинку, вважає про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності у порядку спадкування на спадкове майно - домоволодіння, яке було збудований спадкодавцем 1962 року, тобто до 05 серпня 1992 року. Тому, враховуючи, що житловий будинок ОСОБА_2 збудувала на відведеній для цього земельній ділянці на підставі наданого дозволу, та на час завершення будівництва житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями (до 05 серпня 1992 року), законодавством не вимагалося реєстрації права власності на це нерухоме майно, з огляду на вище викладене житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , належав померлій ОСОБА_2 , а відтак він входить до складу спадщини після її смерті. Оскільки спадкодавцю ОСОБА_2 належав вищевказане домоволодіння, а позивач є її спадкоємцем за заповітом, яка прийняла спадщину у строки та в порядку встановленому Законом, просить визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, який в цілому складається з: житлового будинку «А-1», загальною площею 41,2 кв.м., житловою площею 16.2 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В», вбиральня літ. «У», погріб літ. «П» , огорожа №4, в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачем Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області відзиву на позов не подано.

Ухвалою суду від 10 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрите загальне позовне провадження та призначене підготовче провадження у справі.

16 червня 2026 року за клопотанням представника позивача витребувані докази у справі.

30 липня 2026 року закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач та/або її представник у судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені судом, у своєму клопотанні просили розглянути справу за відсутності позивача та її представника з підтриманням позовних вимог у повному обсязі, не заперечують проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у своєму клопотанні просили розглянути справу за відсутності їхнього представника.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши підстави позову, матеріали справи, докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності встановив такі факти і відповідні їм правовідносини, дійшов до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Борівською селищною радою міста Сєвєродонецька Луганської області зроблено відповідний актовий запис за № 125.

За життя ОСОБА_2 був складений заповіт, відповідно до якого усе своє майно, де б воно не було і з чого б не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і що за законом матиме право, в тому числі належний їй на праві особистої власності житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заповідала ОСОБА_1 .

Позивач стверджує, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 (син спадкодавиці, а позивачці чоловік, помер задовго до смерті самої ОСОБА_2 ще у 1997 році). У встановленому законом порядку ОСОБА_1 прийняла спадщину, шляхом постійно проживання разом зі спадкодавцем відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується записом у домовій книзі відміткою у паспорті про те що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживала разом зі спадкодавцем, а також відміткою в паспорті позивача про місце її реєстрації.

З витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі вбачається, що з метою належного оформлення своїх спадкових прав позивач звернулася до державного нотаріуса Першої сєвєродонецької державної нотаріальної контори із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, зокрема на земельну частку (пай), що залишилася після смерті свекрухи. Державним нотаріусом Першої сєвєродонецької державної нотаріальної контори була відкрита спадкова справа №243/2008.

З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом за р.№ 1-331 від 02.10.2020 року убачається, що державним нотаріусом Першої сєвєродонецької державної нотаріальної контори Сергієнко А.С. позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого ОСОБА_1 належить право на земельну частку (пай), площею 10,26 в умовних кадастрах гектарах, що розташована на території Мирнодолинської селищної ради Попаснянського району Луганської області.

ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до довідки від 16 квітня 2022 року за № 1602-5001106929 про взяття на облік ВПО фактично проживає, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач з метою належного оформлення своїх спадкових прав на житловий будинок АДРЕСА_1 , звернулась до державного нотаріуса Першої полтавської державної нотаріальної контори Вербецької Т.М. Постановою нотаріуса від 05.02.2026 року №170/02-31 в оформленні спадкових прав та видачі свідоцтва про право власності за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 - позивачу відмовлено, у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності за гр. ОСОБА_2 на житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також зазначено, що у зв`язку з тим, що архіви Лисичанського БТІ не були евакуйовані та залишилися на окупованій території - отримати інформацію про власника нерухомого майна від бюро технічної інвентаризації неможливо.

У відповідь на запит нотаріальної контори Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області повідомлено, що інформація щодо об`єктів нерухомого майна по Сіверській міській територіальній громаді, які зберігалися в архіві комунального підприємства Сіверськодонецьке БТІ на паперових носіях на підконтрольну Україні територію вивезені не були та надати інформацію щодо зареєстрованих до 01.01.2013 року прав власності не можливо.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав, отриманої нотаріусом 05 лютого 2026 року шляхом безпосереднього доступу до нього, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 - не зареєстровано. За даними Державного реєстру речових прав адреса нерухомого майна змінена на: АДРЕСА_1 .

У постанові також зазначено, що «згідно з інформацією зі Спадкового реєстру (витяг №83901183 від 19.12.2025) спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , 1921 р.н., була заведена за №243 та зареєстрована в Спадковому реєстрі 16.04.2008 (номер СР 44520941) Першою сєвєродонецькою державною нотаріальною конторою. Згідно з інформацією, наданої 12.12.2025 Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції, документи нотаріального діловодства та архіву Першої сєвєродонецької державної нотаріальної контори, яка перейменована в Сіверськодонецьку державну нотаріальну контору до Луганського обласного державного нотаріального архіву не передавались, встановити їх місце знаходження та стан збереження неможливо. 19 січня 2026 року Першою полтавською державною нотаріальною конторою (м. Полтава, вул. Гоголя, 11) за №16/2026 заведена спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , за заявою про продовження провадження по спадковій справі, поданою спадкоємицею за заповітом ОСОБА_1 … Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори)сформованої 19.01.2026 за №83901191, від гр. ОСОБА_2 , 1921 р.н., Борівською селищною радою м. Сєвєродонецька Луганської області посвідчено заповіт за номером 154 від 21.06.2006 року.

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав спадкодавцю - ОСОБА_2 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 06.05.1957 року, який посвідчений нотаріусом Лисичанської Державної нотаріальною конторою Ворошиловградської області та зареєстровано в Реєстрі за №2423. За умовами договору ОСОБА_2 зобов`язалася на відведеній земельній ділянці побудувати житловий будинок (копія договору, додається). Рішенням виконкому Лисичанської райради депутатів трудящих, Лисичанського району, Ворошиловградської області, УССР від 11.04 1957 року №6 виділено під індивідуальне будівництво земельну ділянку гр. ОСОБА_2 .

Право власності ОСОБА_2 на зазначений житловий будинок АДРЕСА_1 , підтверджується записами в домовій книзі щодо місця реєстрації за вказаною адресою. У 1977 році за результатами обстеження житлового будинку Лисичанським міжміським бюро технічної інвентаризації складено технічний паспорт на домоволодіння інвентарний номер 1612 реєстраційний номер 686 від 09.08.1977 року відповідно до якого у відомостях про власника вказана ОСОБА_2 .

З копії технічного паспорту на житловий будинок вбачається, що вказане домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається із житлового будинку літ. «А-1» загальною площею 41,2 кв.м., житловою площею 16.2 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В», вбиральня літ. «У», погріб літ. «П», огорожа №4. З технічного паспорту на будинок, вбачається, що його побудовано у 1962 році, всі будівлі та споруди на території домоволодіння збудовані за життя його власником, всі побудови введені в експлуатацію.

Відповідно до рішення №18 виконавчого комітету Ради депутатів Лисичанського району Ворошиловградської області від 25.08.1977 року по питанню гр. ОСОБА_2 проживаючої за адресою АДРЕСА_1 про прийняття в експлуатацію самовільно збудовану кухню, вирішили: прийняти в експлуатацію, що додатково підтверджує право власності спадкодавця вище вказаного домоволодіння. Крім того, відповідно до рішення, мова оригіналу «решение №559 о передаче в частную собственность земельных участков гр. ОСОБА_3 от 18 ноября 1997 г. Исполнительный комитет Боровського поселкового Совета , рассмотрев заявление гр. ОСОБА_3 , проживающей по адресу АДРЕСА_1 РЕШИЛ: 1. Передать безвозмездно в частную собственность гр. ОСОБА_3 следующие земельние участки: 1.1. Земельный участок для обслуживания жилого дома и хозяйственных построек (приусадебный участок) площадью 0,1500 га, расположенный по адресу: АДРЕСА_1 . 1.2. Земельный участок для ведения личного подсобного хозяйства площадью 0,0062 га, расположеный по адресу: АДРЕСА_1 .».

Судом не встановлено інших спадкоємців.

Відповідно до вимог статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено вимогами статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Разом з тим, Верховний Суд України у постанові від 18.02.2015 по справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Пункт 5 ППВССУ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснює, що якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_2 належало вищевказане домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, який в цілому складається з: житлового будинку «А-1», загальною площею 41,2 кв.м., житловою площею 16.2 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В», вбиральня літ. «У», погріб літ. «П» , огорожа №4, право власності на яке зареєстроване у встановленому законом порядку станом на 09 серпня 1977 року.

В той же час на сьогоднішній день за відсутності відповідних підтверджень зареєстрованого права власності відповідним БТІ - позивач позбавлена можливості, як зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку на сьогодні так здійснити інші дії, стосовно майна, що їй належить, а тому позовні вимоги позивача - підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач є спадкоємцем першої черги.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ч. 1 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Аналогічна думка викладена в роз`ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Постановою нотаріуса відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність відомостей щодо реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» - у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У зв`язку із відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивач не може реалізувати своє право на отримання спадщини і тому звернувся з позовом до суду, оскільки в інший спосіб, окрім судового порядку, не може захистити своє спадкове майнове право.

Отже, позивачем доведено суду про неможливість в інший ніж судовий спосіб оформити право власності на спадкове майно, тому, суд дійшов висновку вимоги позивача про визнання за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, який в цілому складається з: житлового будинку «А-1», загальною площею 41,2 кв.м., житловою площею 16.2 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В», вбиральня літ. «У», погріб літ. «П», огорожа №4, в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4 6, 7, 8, 10, 12, 19, 42, 76, 258, 265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, третя особа - Перша полтавська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, який в цілому складається з: житлового будинку «А-1», загальною площею 41,2 кв.м., житловою площею 16.2 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В», вбиральня літ. «У», погріб літ. «П», огорожа №4, в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації як ВПО: АДРЕСА_3 , електронна пошта: невідома).

Відповідач: Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області (ЄДРПОУ 44083662, адреса місця реєстрації: бул.Дружби Народів, будинок 32, м.Сіверськодонецьк, Луганська область, 93400 ; електронна пошта: vca@sed-rada.gov.ua).

Третя особа - Перша полтавська державна нотаріальна контора (ЄДРПОУ 02900156, адреса місця знаходження: вул. Гоголя, буд. 11 м. Полтава, Полтавська область, 36000, електронна пошта: infodnk1@plm.pl.minjust.gov.ua)

Суддя І.Г.Дубовенко