Рішення № 138642870, 30.06.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/7259/25

Провадження № 2-о/0182/56/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30.06.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за заявою Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, заінтересована особа - Друга Нікопольська державна нотаріальна контора, про визнання спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_1 ,відумерлою

В С Т А Н О В И В:

Нікопольська міська рада Дніпропетровської області звернулась до суду з заявою про визнання спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відумерлою.

Свої вимоги мотивує тим, що Управлінням комунального майна, яке є виконавчим органом Нікопольської міської ради, у відповідності до рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради № 791 від 13.12.2017 року «Про затвердження Положення про виявлення, облік, визнання права власності, збереження та використання нерухомого майна, що відноситься до відумерлої спадщини або є безхазяйним», підготовлено відповідні документи для визнання відумерлою спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідно до інформаційної довідки № 417510374 від 12.03.2025 року з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно (додаток 3), право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Власність є спільною частковою, розмір частки 1/2 - за кожним. Отже, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були власниками вищевказаної квартири. Відповідно до листа № 543/31.16-30 від 19.03.2025 року Нікопольського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), зареєстровано смерть ОСОБА_2 за актовим записом № 1298 від 23.08.2024 року та, відповідно до листа № 544/31.16-30 від 19.03.2025 року Нікопольського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), зареєстровано смерть ОСОБА_3 , за актовим записом № 895 від 03.06.2023 року. При цьому, Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою надано лист № 195/01-16 від 27.03.2025 року, з якого вбачається, що після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавались, заповіти/спадкові договори відсутні та зазначене підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 80618582, інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 80618541. Окрім цього, відповідно до листа № 194/01-16 від 27.03.2025 року, після смерті ОСОБА_3 спадкова справа також не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавались, заповіти/спадкові договори відсутні. Зазначене підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 80618700 та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 80618646. Тому, на підставі викладеного, представник заявника змушений звернутись до суду та просить ухвалити рішення, яким визнати спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і складається з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , - відумерлою та передати її у власність Нікопольській міській територіальній громаді в особі Нікопольської міської ради

Представник заявника - Нікопольської міської ради Дніпропетровської області - в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за своєї відсутності, на задоволенні заяви наполягала та просила суд її задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Друга Нікопольська державна нотаріальна контора - в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлялись належним чином, надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

У відповідності до ст.1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно ч.2 ст.1277 ЦК України, заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , у відповідності до інформаційної довідки № 417510374 від 12.03.2025 року з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно (додаток 3), зареєстрована за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Власність є спільною частковою, розмір частки - 1/2 за кожним (а.с.8, 16). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 померли, про що свідчать актові записи, які містяться в матеріалах справи (а.с.9-10). У відповідності до листів № 195/01-16 від 27.03.2025 року та № 194/01-16 від 27.03.2025 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавались, заповіти/спадкові договори відсутні (а.с.11-16).

Таким чином, відповідно до вимог ст.1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно статті 338 ЦПК України, суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді, відповідно до закону.

Тому, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки судом достовірно встановлено, що спадкоємці, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відсутні, а заява про визнання спадщини відумерлою подана після спливу одного року з часу відкриття спадщини, а тому наявні підстави вважати спадщину після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відумерлою та передачу її у власність Нікопольської міської ради Дніпропетровської області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1218, 1220,1221, 1277 ЦК України, ст.ст.12, 81, 263-265, 293, 294, 334-338, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, заінтересована особа - Друга Нікопольська державна нотаріальна контора, про визнання спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відумерлою, - задовольнити.

Визнати спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і складається з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відумерлою та передати її у власність Нікопольській міській територіальній громаді в особі Нікопольської міської ради

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал