Рішення № 138641976, 07.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3275/26

Провадження № 2/711/2231/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.

при секретарі Буйновській А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» звернувся в Придніпровський районний суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.06.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1563275, за умовами якого відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 16000грн. 00 коп.

Водночас, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст. 526 та ст. 527 ЦК України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 28.08.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» укладений Договір факторингу № 28082025, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №1563275 від 11.06.2024. Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ФК «ПОЗИКА») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 67269 грн. 98 коп., із яких: сума основного боргу за кредитом становить 15999грн. 98 коп.; сума нарахованих процентів становить 45480 грн. 00 коп.; сума штрафних санкцій становить 5790 грн. 00 коп.

Як зазначено, позичальник не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Враховуючи зазначене вище, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 1563275 від 11.06.2024 у розмірі 67269грн. 98 коп., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 03.04.2026 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

Відповідачем подано відзив на позов, який прийнятий судом. Заперечує проти стягнення з неї штрафу та комісії; позивач не надав докази видачі кредиту; позивачем не доведено правильність нарахування суми заборгованості; не вірно застосована процентна ставка при нарахуванні заборгованості за процентами; несправедливі умови кредитного договору. Просить відмовити у задоволенні позову, а також зменшити проценти за користування кредитними коштами.

Позивачем, через представника подано відповідь на відзив, яка прийнята судом. Зазначено, що відповідачем був укладений договір кредиту і отримані грошові кошти, які перераховані на кредитну картку, номер якої вказано у договорі; умови договору відповідач погодила і взяла на себе зобов`язання їх виконувати. Строк кредитування 360 днів, а періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Процентна ставка здійснена у розмірі 1,5% в день. Також договором передбачено сплату штрафу у разі невиконання умов договору та комісії. Вважає, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідачем заперечення на відповідь на відзив подано не було.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, хоча повідомлялася судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. У позовній заяві (п. 6, 7 прохальної частини) позивачем заявлене клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства. Крім того, 27.04.2026 керівником ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» Міньковською А.В. подано до суду заяву аналогічного змісті. Крім того, заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання відповідач не з`явилася, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася судом у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової повістки за відомим зареєстрованим місцем проживання. Про поважність причин неявки не повідомлено.

Враховуючи думку представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.06.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1563275 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» (Кредитний договір/Договір). Невід`ємною частиною договору є Паспорт споживчого кредиту, додаток №1 Графік платежів, додаток №2 Інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг.

Пунктом 7.1. даного Договору визначено, що цей Договір укладається за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, що є електронним підписом Споживача та направлений Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході/протягом періоду обслуговування в Товаристві та/або з використанням інших електронних даних та каналів комунікації, що будуть забезпечувати перевірку Товариством автентичності Споживача. Код доступу/інші електронні дані можуть надсилатися у вигляді смс-повідомлень або з використанням месенджерів (Viber, Telegram, тощо, в тому числі з використанням роботизованого функціоналу таких месенджерів (ботів) або через здійснення телефонного дзвінка, IVR, повідомлення на електронну пошту, тощо. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту Товариства.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Крім того, Верховний Суд у постанові у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Перед укладенням цього Договору Товариством була здійснена віддалена ідентифікація та верифікація Споживача з метою надання фінансових послуг. Залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації Споживача (в тому числі здійснений з метою укладення попередніх правочинів між Сторонами) з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу: отримання через систему Bank-ID ідентифікаційних даних; отримання копії ідентифікаційного документу та довідки про присвоєння РНОКПП; отримання ідентифікаційних даних та фінансового телефону з бюро кредитних історій; використання інструменту покладання шляхом отримання інформації від третьої особи суб`єкта первинного фінансового моніторингу про ідентифікацію, верифікацію клієнтів (п. 7.2 Договору).

Отже, у цьому випадку мало місце укладення кредитного договору в електронній формі, що підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем, шляхом введення одноразового ідентифікатора Н658 11.06.2024 18:40:32, що і є його безпосереднім підписом.

Таким чином, скріпивши договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки.

Підписуючи цей Договір, Споживач підтвердив, що: перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на Веб-сайті; він ознайомлений з Правилами, повністю їх розуміє і приймає (погоджується) з ними (п. 9.6 Договору).

За цим договором Товариство надає Споживачу кошти у кредит в національній валюті України гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Умовами договору визначено:

1.2. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 16000,00 гривень. Тип кредиту кредит.

1.3. Строк кредиту - 360 дні (в)(день).

1.4. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

1.5. Тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах:

1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

1.8. Загальні витрати на дату укладення Договору складають:

1.8.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 86400 грн.

1.9. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає:

1.9.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 9089,90 % річних.

1.10. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає:

1.10.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 102400 грн.

2.1. Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Пунктом 6 договору передбачена відповідальність сторін у разі порушення умов цього договору або неналежне його виконання, зокрема застосування товариством штрафу.

Так, 11.06.2024 ТОВ «Селфі Кредит» ініціювало переказ коштів ОСОБА_1 , через партнера ТОВ «ПЕЙТЕК», яке діє на підставі Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 2024-04-01, укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ПЕЙТЕК». Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»: на суму 16000грн. 00 коп. Номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 3d38f830-fcea-44d3-95f4-eaebada1c2b0 Номер транзакції в системі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 12d3fce9c1678e24dbfdd185feaff508 Session ID - 025113447952 Сайт торгівця - http://selfiecredit.com.ua Код авторизації - 811625 Банк-еквайр - АТ «ПУМБ» Дата і час створення - 2024-06-11 18:42:06 Дата і час прийняття в роботу - 2024-06-11 18:42:09 Дата і час виконання - 2024-06-11 18:42:09 Призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 5375414133656446 Вказана інформація підтверджується відомостями, які наданою генеральним директором ТОВ «ПЕЙТЕК» Макарчуком О. за вих. № 20250828-710 від 28.08.2025.

Отже, ТОВ «Селфі Кредит» виконало свої зобов`язання перед позичальником за договором та надало їй кредит в сумі 16000 грн. 00 коп., шляхом зарахування кредитних коштів 11.06.2024 о 18:42:45 на платіжну картку позичальника № НОМЕР_3 ; фінансовий номер НОМЕР_4 .

Ці обставини підтверджені інформацією з листа АТ «Універсалбанк» від 30.06.2026, що надана на виконання ухвали суду від 12.06.2026, а також випискою про рух грошових коштів по рахунку, відкритому до платіжної картки № НОМЕР_3 за період з 11.06.2024-14.06.2024.

Крім того, суд звертає увагу, що отримавши у кредит грошові кошти у розмірі 16000грн. 00коп., позичальник цими коштами користувалася, що відображено у виписці по рахунку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 11.06.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 . Договору № 1563275 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», а також отримання відповідачем кредитних коштів на підставі вказаного вище договору.

Відповідно до п. 4.4. Договору споживач зобов`язаний: 1) у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором; 2) повідомляти Товариство про зміну даних, зазначених у розділі 10 Договору протягом 3-х календарних днів, зокрема через контакт-центр Товариства або засобами Особистого кабінету; 3) виконувати інші обов`язки, передбачені цим Договором, Правилами та чинним законодавством України.

Всупереч умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, як вказує позивач у розмірі 67269 грн. 98 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 15999 грн. 98 коп.; заборгованість за відсотками 45480 грн. 00 коп., заборгованість за штрафними санкціями 5790 грн. 00 коп., що підтверджується наданим розрахунком заборгованості, станом на 28.08.2025.

До того ж, із вказаного вище розрахунку заборгованості за Договором № 1563275 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 11.06.2024 вбачається, що відповідач періодично здійснювала платежі на виконання умов означеного Договору.

Так, кредитором були зараховані сплачені нею кошти: 11.07.2024 - тіло кредиту 0,01грн. та проценти 6840грн.; 10.08.2024 тіло 0,01грн. та проценти 7440грн.; 10.09.2024 проценти 990грн.; 12.10.2024 проценти 2000грн.; 14.10.2024 проценти 1800грн., 15.10.2024 проценти 1500грн.; 17.10.20924 проценти 9000грн.; 11.11.2024 тіло 6790грн. та проценти 2210грн.; 02.04.2025 проценти 4200грн., що вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем.

Строк кредитування 360 днів, відповідно до умов договору, тобто до 06.06.2025.

Пунктом 7.3 Договору визначено, що він вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 1.3. Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним.

Слід зазначити, що Договором № 1563275 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 11.06.2024 визначено, що Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача, але з обов`язковим повідомленням Споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома Споживача такого факту (п. 4.1. Договору).

Судом також встановлено, що 28.08.2025 ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (Фактор), уклали Договір факторингу № 28082025, за умовами якого Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Пунктом 2.2. Договору факторингу визначено, що загальний розмір заборгованостей складає 40 841 232 (cорок мільйонів вісімсот сорок одна тисяча двісті тридцять дві) гривні 66 копійок, згідно з Реєстром боржників, який складається Сторонами у формі електронного документа.

Відповідно до п. 3.1.3. Договору факторингу Право вимоги переходить до Фактора після підписання Сторонами цього Договору, з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді за формою Додатку 5 цього Договору, та оплати Фактором суми Фінансування у строки, передбачені пунктом 4.2 Договору, після чого Фактор стає Кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей за Кредитними договорами. Разом з Правами вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим Договором.

На виконання умов Договору факторингу № 28082025 від 28.08.2025, ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» сплатило ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» кошти в розмірі 2531756 грн. 70 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 6054373 від 28.08.2025.

Крім того, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» підписали Акт приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді від 28.08.2025 до Договору факторингу від 28.08.2025 № 28082025.

Як вбачається з Реєстру Боржників від 28.08.2025 до Договору факторингу від 28.08.2025 № 28082025 відбулося відступлення ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» права вимоги за Кредитним договором №1563275 від 11.06.2024, укладеним між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , на загальну суму 67269 грн. 98 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 15999 грн. 98 коп.; заборгованість за відсотками 45480 грн. 00 коп., заборгованість за штрафними санкціями 5790 грн. 00 коп.

Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).

Водночас, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.

Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином, договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов`язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт 57). Відповідно до статті 1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов`язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16579/20 від 07.09.2022 (п. 9.5).

Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16 від 11.09.2018 (п. 59, 60).

Отже, враховуючи зазначені вище обставини, до ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА», відповідно до укладеного Договору факторингу № 28082025 від 28.08.2025, перейшло право грошової вимоги за Кредитним договором №1563275 від 11.06.2024, укладеним між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , на загальну суму 67269 грн. 98 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 15999грн. 98 коп.; заборгованість за відсотками 45480 грн. 00 коп., заборгованість за штрафними санкціями 5790 грн. 00 коп.

Як вже зазначалось вище, всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА», ні на рахунки первісного кредитора ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ».

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за Договором №1563275 від 11.06.2024, як вказує позивач, складає 67269 грн. 98 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 15999грн. 98 коп.; заборгованість за відсотками 45480 грн. 00 коп., заборгованість за штрафними санкціями 5790 грн. 00 коп.

На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА».

Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов`язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного кредитного договору.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського Кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).

До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На час розгляду справи Договір №1563275 від 11.06.2024 та Договір факторингу № 28082025 від 28.08.2025 недійсними, розірваними чи припиненими не визнані.

Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Поняття та підстави виникнення права на неустойку визначені ст.ст. 549, 550 ЦК України.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Частиною першою статті 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (постанова Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-223цс16).

Суд звертає увагу, що Договір №1563275 від 11.06.2024 є споживчим. Таким чином, судом установлено, що кредитні правовідносини, які виникли між сторонами, мають споживчий характер, а тому на них поширюються норми законодавства про захист прав споживачів.

Так, матеріали справи свідчать про те, що грошові кошти в розмірі 16000 грн. 00 коп. надавалися і отримані відповідачем ОСОБА_1 11.06.2024 зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, визначених умовами Договору. При укладенні договору позичальник була ознайомлена з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір, відповідач усвідомлювала та підтвердила, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими. Також, вона підтвердила, що отримала від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, яка визначена Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Законом України «Про споживче кредитування» тощо.

Установивши, що Договір №1563275 від 11.06.2024 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та була ознайомлена з сукупною вартістю кредиту.

Судом встановлено, що при укладенні Договору №1563275 від 11.06.2024 первісний кредитор ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», надав відповідачу в повному обсязі інформацію стосовно умов кредитування, зауважень при його укладенні остання не висловила. Також відповідач не відмовилася від укладення договору в спосіб та порядку, які передбачені законодавством.

Крім того, суд звертає увагу, що діючи добросовісно, та виконуючи в строк зобов`язання, відповідач не мав би наслідком виникнення заборгованості. До того ж, і на час розгляду цієї справи відповідач не надала жодного належного та допустимого доказу на підтвердження повернення нею заборгованості за Договором №1563275 від 11.06.2024.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначаючи обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 67269 грн. 98 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 15999грн. 98 коп.; заборгованість за відсотками 45480 грн. 00 коп., заборгованість за штрафними санкціями 5790 грн. 00 коп.

Слід зазначити, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених майнових прав.

Враховуючи зазначене вище, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість (тіло кредиту) в розмірі 15999 грн. 98 коп., враховуючи умови договору та наданий і досліджений розрахунок заборгованості, і яка не була сплачена останньою й на час розгляду справи.

Що стосується нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними коштами, то суд зазначає наступне:

За умовами кредитного договору визначено строк кредитування 360 днів, тобто з 11.06.2024 по 06.06.2025, процентна ставка 1,5% в день. За час користування кредитними коштами відповідачем було сплачено проценти на загальну суму 35980грн. 00коп., що вбачається з наданого розрахунку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %. Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Отже, як слідує з вказаних вище змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5 %, з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що кредитний договір №1563275 укладено сторонами 11.06.2024, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому до договору слід застосувати положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням перехідних та прикінцевих положень.

Отже, судом встановлено, що з 11.06.2024 по 10.07.2024 (30 днів, тобто періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, п. 1.3 договору) за процентною ставкою по договору нараховано і було відповідачем сплачено процентів на суму 6840грн. 00коп.

З 11.07.2024 по 19.08.2024 (40 днів), враховуючи норми Закону «Про споживче кредитування» за процентною ставкою 1,5% до сплати підлягали проценти у розмірі 9599грн. 99коп.; з 20.08.2024 по 06.06.2025 (291 день) за процентною ставкою 1% підлягали до сплати проценти у сумі 46559грн. 95коп.

Оскільки відповідачем було сплачено проценти у загальному розмірі 35980грн. 00коп., то до сплати підлягає розмір процентів 27019грн. 94коп. (62999грн. 94коп. 35980грн. 00коп.). Тобто в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами, вони підлягають до часткового задоволення, з огляду на викладене.

При цьому, незважаючи на заперечення відповідача проти позову, що викладені у відзиві на позов, останньою не надано жодного розрахунку заборгованості, не спростовані доводи позивача щодо порядку, строків та розміру здійснення відповідних розрахунків. Крім того, вона не спростувала й здійснене позивачем, зокрема і первісним кредитором, черговість зарахування коштів на погашення чергових платежів та всієї заборгованості, враховуючи умови договору.

Тож, вказаний розрахунок у частині тіла кредиту та нарахованих процентів є повним, чітким, а тому суд вважає вказаний документ належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення.

З урахуванням викладеного вище та приймаючи до уваги, що відповідач не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за Договором №1563275 від 11.06.2024, укладеним між нею та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА», в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі - 15999 грн. 98 коп. та заборгованості за відсотками в розмірі 27019 грн. 94 коп., підлягають до задоволення.

До того ж, позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції в розмірі 5790грн. 00 коп.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом взято до уваги, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який продовжений, зокрема і діє на теперішній час.

В даному випадку, між сторонами був укладений Кредитний договір 11.06.2024, тобто під час дії в Україні воєнного стану, який на час розгляду справи продовжений, а тому в силу закону відповідач звільнений від сплати неустойки.

Також, норми ЦК України в питанні нарахування штрафних санкцій є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний Кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного Кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного Кодексу України.

Так, основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що в разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», так і п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування штрафних санкцій під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства в зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій в розмірі 5790 грн. 00 коп. слід відмовити.

На переконання суду, інші доводи заперечень відповідача проти позову, не знайшли свого підтвердження жодними належними, допустимими та переконливими доказами. Суд також вважає, що посилання ОСОБА_1 у її відзиві на позовну заяву є безпідставними, необґрунтованими і спростовуються дослідженими доказами. Незважаючи на незгоду із визначеним позивачем розміром заборгованості, - жодних своїх розрахунків відповідачем наведено не було. Також, стороною відповідача не підтверджені будь-які факти здійсненої оплати на погашення боргу, які б не були враховані позивачем. Крім того, за інформацією, отриманою судом на виконання ухвали суду, відповідач, отримавши кредитні кошти, ними користувалася і за даними розрахунку заборгованості періодично погашала заборгованість, але не регулярно і не в повному розмірі, що свідчить про вчинення нею активних дій по визнанню як факту укладання договору, отримання кредитних коштів, так і обов`язку виконання умов договору.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., з урахуванням норми ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), що підтверджується платіжним документом № 1563275 від 23.03.2026.

Таким чином, оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» задоволено частково, а саме на 63,95 % від заявлених вимог, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1702 грн. 61 коп. (63,95 % від 2662 грн. 40 коп.).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується нормами ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що правнича допомога ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (Клієнт) надавалася на підставі Договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026, укладеного з ФОП Горобей Р.Г. (виконавець), який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11628/10 від 29.07.2024, за умовами якого КЛІЄНТ доручає, а ВИКОНАВЕЦЬ приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.

Пунктом 2.1. Договору про надання правової допомоги визначено, що ВИКОНАВЕЦЬ, на підставі звернення КЛІЄНТА, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги:

2.1.1. Перевіряє відповідність вимогам українського законодавства внутрішніх документів КЛІЄНТА, візує їх, надає допомогу КЛІЄНТУ при підготовці та правильному оформленні вказаних документів.

2.1.2. Приймає участь в підготовці та юридичному оформленню різного роду договорів, що укладаються КЛІЄНТОМ з юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичним особами, надає допомогу в організації контролю за виконанням зазначених договорів, слідкує за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, які не виконують договірні зобов`язання.

2.1.3. Представляє у встановленому порядку інтереси КЛІЄНТА в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів. Підписувати та подавати до суду від імені КЛІЄНТА позовні заяви, відзиви та заперечення.

2.1.4. ВИКОНАВЕЦЬ, здійснює, у встановленому законом порядку, представництво прав та законних інтересів КЛІЄНТА (чи його співробітників), у випадках, передбачених законодавством про адміністративні правопорушення України.

Відповідно до п. 4.1., 4.2. Договору про надання правової допомоги, загальна вартість Послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно з тарифною сіткою, вказаною у п. 4.8 даного Договору, а також додаткову оплату, яка зазначена у п. 4.9. даного Договору. Юридичну допомогу, що надається ВИКОНАВЦЕМ, КЛІЄНТ оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, вказаної в додаткових угодах, та/або рахунку-фактурі, та/або в актах наданих послуг. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання КЛІЄНТОМ рахунку та/або підписання акту наданих послуг, якщо інші терміни та умови оплати не було узгоджено сторонами.

За результатами надання юридичної допомоги складається акт надання послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої ВИКОНАВЦЕМ юридичної допомоги і її вартість. Акт надається КЛІЄНТУ особисто або надсилається ВИКОНАВЦЕМ факсимільним зв`язком, поштою або на електронну пошту, вказану в Договорі (п. 4.4. Договору про надання правової допомоги).

17.03.2026 ФОП ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» уклали Додаткову угоду № 1563275 до Договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026, за умовами якої Сторони домовились про наступне:

1. Розширити розділ «1. Предмет договору» та доповнити новим пунктом такого змісту:

«1.2. ВИКОНАВЕЦЬ зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із гр. Клименко О.В. ВИКОНАВЕЦЬ зобов`язується надати інші види правової допомоги, пов`язаної з розглядом даної справи в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій з повноваженнями представляти інтереси Клієнта в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій згідно підсудності та судоустрою, встановлених процесуальними законами та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» під час здійснення судочинства, готувати проекти процесуальних документів та може вчиняти від імені Клієнта усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти позивач, відповідач, третя особа, стягувач, суб`єкту оскарження в процесі, для чого ВИКОНАВЦЮ надається право підписувати та подавати від імені Клієнта позовні заяви, змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, брати участь у судових засіданнях, отримувати копії судових рішень, розписуватись та вчиняти інші процесуальні дії. Повноваження ВИКОНАВЦЯ в суді не обмежені цим договором».

2. Доповнити розділ «4. Порядок здійснення розрахунків» договору новим пунктом такого «4.9. За здійснення представництва та захист інтересів Клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів правової допомоги, пов`язаної з розглядом даної справи, відповідно до умов цього договору, Клієнт здійснює ВИКОНАВЦЮ оплату юридичних послуг, у порядку та строки за погодженням сторін. Оплата здійснюється після фактичного надання послуг, що підтверджується підписаним сторонами відповідним Актом про надання послуг, складеним та підписаним сторонами на підставі Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних ВИКОНАВЦЕМ», або на умовах попередньої оплати (авансування).

3. Інші умови договору залишаються незмінними.

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію йому за рахунок відповідача витрат з оплати правової допомоги адвоката в сумі 6000 грн. 00 коп.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, зокрема Акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 02.01.2026 та детальний опис наданих послуг від 17.03.2026, свідчить, що ВИКОНАВЕЦЬ надав, а КЛІЄНТ прийняв правову допомогу загальною вартістю 6000 грн. 00 коп., зокрема:

-усна консультація 250грн. 00коп.;

-письмова консультація Клієнта щодо спірних правовідносин 500 грн. 00 коп.;

-правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «ПОЗИКА» правовідносин 1500 грн. 00 коп.;

-складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач 3000 грн. 00 коп.;

-формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 750 грн. 00 коп.

Зазначений акт містить детальний опис робіт, час, витрачений на надання юридичних послуг, вартість та загальну суму.

Як на думку суду, вказані докази є належними та допустимими.

Слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Слід також звернути увагу на те, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24).

За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.ст. 13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач, незважаючи на подання відзиву на позов, не виклала свою позицію щодо вимог позивача про стягнення судових витрат (судового збору та витрат на правничу допомогу).

Таким чином, як на думку суду, знайшли своє підтвердження доводи сторони позивача про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду цієї цивільної справи. Крім того, суд враховує той факт, що розмір витрат є справедливим, не завищеним і співмірним з тим обсягом наданих послуг (виконаних робіт), що дає підстави для задоволення вимог про стягнення витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги. Підстав для зменшення розміру таких витрат, з огляду на норми ст. 141 ЦПК України, суд не вбачає і про зазначене відповідачем заявлено не було.

Так, оскільки позовні вимоги ТОВ « Фінансова компанія «ПОЗИКА» задоволено частково, а саме на 63,95 % від заявлених вимог, то пропорційний розмір витрат на правничу допомогу адвоката становить 3837 грн. 00 коп. (63,95 % від 6000 грн. 00 коп.), який і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 39493634, м. Бровари, Київської області, вул. Симона Петлюри, 21/1) заборгованість за кредитним договором №1563275 від 11.06.2024: 15999грн. 98коп. заборгованість по тілу кредиту, 27019грн. 94коп. заборгованість по процентах, а також судовий збір 1702 грн. 61 коп., витрати на правничу допомогу 3837грн. 00коп., а всього 48559грн. 53 коп.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 20.07.2026.

Головуючий суддя С.М. Позарецька