Рішення № 138639838, 30.07.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа №523/13526/22

Провадження №2/504/347/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

Секретаря судового засідання Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №5, сщ. Доброслав, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних за користування грошовими коштами, -

ВСТАНОВИВ:

До Доброславського районного суду Одеської області звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» з позовною заявою про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 грошових коштів.

Свої вимоги Позивач обґрунтував тим, що 20.11.2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір «Автопакет» № ОД14/11/2007/840-К/340, згідно якого банк надав Позичальнику грошові кошти в сумі 48000 (сорок вісім тисяч) доларів США 00 центів США строком до 19 листопада 2014 року.

20.11.2007 року з метою забезпечення виконання умов Кредитного договору між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № ОД14/11/2007/840-П/340, відповідно до якого ОСОБА_2 поручається перед Банком за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 28.05.2013 року у справі № 2-13981/10 уточнений позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за договором в розмірі 74 168,25 доларів США та судовий збір у розмірі 1609,50 гривень з кожного.

Посилаючись на те, що рішення суду від 28.05.2013 року до цього часу не виконано, Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 3 % річних за користування грошовими коштами на підставі статті 625 ЦК України у період з 21.10.2019 року по 23.02.2022 року у розмірі 5 218,19 дол. США.

Представник відповідача адвокат Родіонов А.В. заперечував, послався на те, що ТОВ «Консалт Солюшенс» не було передано права вимоги на стягнення 3% річних за користування коштами за період з 21.10.2019 року по 26.02.2020 року, тобто до укладення договору про відступлення прав вимоги, вважає, що сума 3% річних незаконно нарахована на загальну суму заборгованості, в яку вже входять відсотки за користування кредитними коштами.

Окрім того, зазначає, що ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 16.10.2025 року по справі № 1515/1780/12 було відмовлено у видачі дублікату виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних.

Ухвалою суду від 12 січня 2023 року відкрито провадження у справі.

Встановлено порядок розгляду справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутність, доводи позову підтримав у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їх представник адвокат Родіонов А.В., в судове засідання не з`явилися про дату час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву відповідачами не подавався.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку про наявність підстав у розумінні ч. 1 ст. 280 ЦПК України для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до висновків.

Судом встановлено, що 20 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 , було укладено договір «Автопакет» № ОД14/11/2007/840-К/340. Банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 48000 (сорок вісім тисяч) доларів США 00 центів США строком до 19 листопада 2014 року.

Того ж дня між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № ОД14/11/2007/840-П/340, згідно якого ОСОБА_2 поручається за належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за Кредитним договором та так само як і позичальник відповідає за його виконання.

28.05.2013 року рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області у справі № 2-13981/10 було задоволено уточнений позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 74 168,25 доларів США 25 центів, що по курсу НБУ в гривневому еквіваленті становить 592 826,86 грн. та судовий збір у розмірі 1609,50 гривень з кожного.

Вищевказаним рішенням також було підтверджено, що на виконання умов договору «Автопакет» № ОД14/11/2007/840-К/340 від 20.11.2007 року ПАТ КБ «Надра» надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 48 000 доларів США 00 центів.

Отже, факт надання ОСОБА_1 коштів за Договором «Автопакет» № ОД14/11/2007/840-К/340 від 20.11.2007 року у розмірі 48 000 доларів США 00 центів суд вважає доведеним у цій справі.

26.02.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» було укладено договір № GL2N79746 про відступлення прав вимоги, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 99.

Відповідно до п. 22 Додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги Позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за Кредитним договором «Автопакет»№ ОД14/11/2007/840-К/340 від 20 листопада 2007 року, Договором поруки № ОД14/11/2007/840-П/340 від 20 листопада 2007 року.

За змістом частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

За змістом частини першої статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «Консалт Солюшенс» є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» у матеріальних правовідносинах, що виникли на підставі Договором «Автопакет» № ОД14/11/2007/840-К/340 від 20.11.2007 року та Договору поруки № ОД14/11/2007/840-П/340 від 20 листопада 2007 року.

05 жовтня 2020 року ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області у справі № 495/2354/20 було замінено сторону стягувача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» у виконавчому провадженні за виконавчими документами, виданими у справі № 1515/1780/12 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ПАТ «КБ «НАДРА» вибуло як сторона стягувача із виконавчого провадження. Новим кредиторам у правовідносинах, що виникли з кредитного договору «Автопакет» № ОД14/11/2007/840-К/340 від 20.11.2007 року стало ТОВ «Консалт Солюшенс».

Оскільки відповідачі досі не виконали рішення суду, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 3% річних за користування грошовими коштами за період з 21.10.2019 року по 23.02.2022 року що становлять 5 218,19 дол. США. Позивач надав до суду розрахунок заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість надана Верховною Радою України, і за її межами.

Заборгованість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рішенням суду від 28 травня 2013 року є зобов`язанням відповідно до норм цивільного права та зводиться до сплати грошей, а тому є грошовим зобов`язанням.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України у конструкції Цивільного кодексу України розташована у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Кодексу. Відтак приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а так само й на грошові зобов`язання, що виникли на підставі рішення суду та за своєю правовою природою носять цивільно-правовий характер. Стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) (режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/74838873), а також у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/4878/16-ц (провадження № 61-1625св18).

Таким чином, нарахування трьох процентів річних за користування грошовими коштами входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1946цс15, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), в постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 459/3560/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 753/23612/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 461/479/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 761/43507/16-ц, а відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дія частини другої статті 625 ЦК України поширюється на будь-яке грошове зобов`язання в тому числі і на зобов`язання щодо виконання рішення суду майнового характеру. Такий висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 24 січня 2019 року по справі № 758/5545/16-ц, від 23 січня 2019 року по справі № 320/7215/16-ц, від 15 січня 2019 року по справі № 910/17566/17.

Відповідачі мають невиконане грошове зобов`язання перед Позивачем, що підтверджується рішенням суду від 28.05.2013 року у справі № 2-13981/10.

Відповідачі порушили грошове зобов`язання. Позивач має право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Указу Президента України N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України N 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Правовий режим зберігався і до дня подачі позову.

Таким чином, Позивачем законно та обґрунтовано здійснено розрахунок заборгованості в період з 21 жовтня 2019 року до 23 лютого 2022 року на суму грошового зобов`язання, яке за рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 травня 2013 року у справі № 1515/1780/12 дорівнює 74 168,25 дол. США.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, розмір заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 21.10.2019 року по 23.02.2022 рік становить 5 218 (п`ять тисяч двісті вісімнадцять тисяч) доларів США 19 центів.

Доказів сплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 частини або всієї суми заборгованості та належного виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 28.05.2013 року у справі № 523/13526/22 надано не було.

Відповідачами також не надано контррозрахунок, який би підтверджував неправильність розрахунку, поданого позивачем.

Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком та доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Доводи заперечень що ТОВ «Консалт Солюшенс» не було передано права вимоги на стягнення 3% річних за користування коштами за період з 21.10.2019 року по 26.02.2020 року, тобто до укладення договору про відступлення прав вимоги, суд вважає безпідставними, оскільки 26.02.2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір № GL2N79746 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М. та зареєстрований в реєстрі за № 99, за змістом пункту 1 якого банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває

права вимоги Банку до позичальників, та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у Додатку 1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту), та/або договорами поруки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

За змістом пункту 2 Договору за цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, права, що випливають із судових справ, виконавчих проваджень, право отримання коштів від реалізації заставного майна за Основними договорами. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.

Зі змісту п. 2. Договору вбачається, що до Нового кредитора перейшли усі права, які мав первісний кредитор ПАТ «КБ «Надра» на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/ рахунків Боржників.

Таким чином, враховуючи, що первісний кредитор мав право на стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України за період з 21.10.2019 року по 26.02.2020 року, а Новому кредитору було передано усі права попереднього кредитора, слід дійти висновку, що Новому кредитору також було передано право на нарахування 3 % річних за користування коштами за вищевказаний період. Відповідачі не надали суду доказів сплати боргу попередньому кредитору.

Доводи заперечення, що сума 3% річних незаконно нарахована на загальну суму заборгованості, в яку вже входять відсотки за користування кредитними коштами є безпідставними, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 дійшла висновків про те, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору.

На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів».

Суд першої інстанції вважає, що позивач мав повне право на захист свого порушеного права у спосіб, який визначений ст. 625 ЦК України, позивачем вірно нараховано заборгованість за 3% річних за користування коштами, на розмір загальної заборгованості, який був підтверджений рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 28.05.2013 року у справі № 1515/1780/2012 та складає 74 168,25 доларів США.

Тому ці доводи безпідставні.

Доводи того, що ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 16.10.2025 року по справі № 1515/1780/12 було відмовлено у видачі дублікату виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, суд вважає такими, що такі обставини не припиняють основне зобов`язання, а лише унеможливлюють примусове стягнення суми боргу за рішенням суду, за яким саме і було відмовлено у видачі дублікату виконавчого документу.

Тому ці доводи також є безпідставними.

Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У позовній заяві позивач просить здійснити розподіл судових витрат.

Згідно платіжного доручення від 21.10.2022 року № 324, ТОВ «Консалт Солюшенс» сплатило 2862 грн. 33 коп. в якості судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідачів в порядку розподілу судових витрат підлягає стягнення суми сплаченого судового збору у розмірі 2862,33 гривень, по 1 431,16 гривень з кожного.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про стягнення трьох відсотків річних за користування грошовими коштами задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (ЄДРПОУ: 42251700, місцезнаходження: 65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Італійська, буд. 36, офіс 308) грошову суму в розмірі 5 218 (п`ять тисяч двісті вісімнадцять) дол. США. 19 центів.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (ЄДРПОУ: 42251700, місцезнаходження: 65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Італійська, буд. 36, офіс 308) суму сплаченого судового збору у розмір 2 862, 33 гривень, по 1 431 (тисяча чотириста тридцять одній) грн. 16 коп. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. К. Барвенко