Рішення № 138639300, 27.07.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

27 липня 2026 рокуСправа № 331/3377/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Губанова Р.О.,

секретарка судового засідання Владиченко І.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Повха В.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області

про відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст позову, рух справи.

21 квітня 2026 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений цивільний позов.

Узагальненими доводами позовної заяви є те, що 15.01.2026 ДОП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітаном поліції Далибожиком Романом Романовичем щодо ОСОБА_1 (далі Позивач) складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №737236 від 15.01.2026 за ст. 185 КУпАП (далі Протокол за ст. 185 КУпАП).

Відповідно до Протоколу 15.01.2026 близько 18:40 год. в м. Коломия по вул. Богуна, ОСОБА_1 на законну вимогу ПОГ Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Дем`янюка А.В. пред`явити документи, що підтверджують особу згідно ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» відмовився виконувати вказану вимогу, шарпав за формений одяг, пручався, намагався втекти, чим вчинив злісну непокору законному розпорядженню поліцейському при виконанні ним службових обов`язків.

На підставі складеного протоколу щодо Позивача також здійснено адміністративне затримання, про що складено протокол про адміністративне затримання серії ВВ №014300 від 15.01.2026 (далі Протокол затримання).

Постановою судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.01.2026 у справі № 346/232/26 (далі - Постанова судді) закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, на переконання Позивача свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження, а саме: Протоколу та здійснення адміністративного затримання.

За твердженням Позивача незаконними діями ДОП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції Далибожика Романа Романовича йому заподіяно моральної шкоди.

Позивач розчарувався в правоохоронних органах в особі Національної поліції України, оскільки дії ДОП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_2 розцінюються як підривання авторитету Національної поліції України, головною метою поліцейських є служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Дана ситуація та звинувачення в адміністративному правопорушенні, за твердженням Позивача, вибило його з нормального життєвого ритму, для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану потрібний був час. Також спричинення моральних переживань було зумовлене страхом бути повторно підданим безпідставним звинуваченням з боку працівників поліції з тих самих підстав або з інших, а також необхідністю доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення у суді.

Починаючи з 15.01.2026 Позивач перебував у процесуальному статусі особи, що притягається до адміністративної відповідальності, як він стверджує, перебував у постійній напрузі і пригніченому нервовому стані, вживав зусиль, щоб відстояти своє чесне ім`я та репутацію, що постійно завдавало йому моральних, душевних страждань та невпевненості в своїх силах. Такі дії принизили честь та гідність Позивача через незаконне потрапляння до облікових баз, як особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Позивач втратив відчуття захищеності, оскільки завданням поліції, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про Національну поліцію» є охорона прав і свобод людини, які в даному випадку були грубо порушені.

Розмір заподіяної моральної шкоди Позивач оцінив в 50000,00 гривень.

Враховуючи вказані обставини, посилаючись на прецедентну практику Верховного суду Позивач просив стягнути з Держави Україна через Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 50000 грн 00 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді від 24.04.2026 відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

01.06.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» від представниці відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Враховуючи той факт, що відзив було подано із пропущенням стоку встановленого судом на його подачу, а клопотання про поновлення строку на його подачу не заявлялось, ухвалою судді від 02.06.2026 відзив на позовну заяву залишено без розгляду.

05.06.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» від представниці відповідача надійшли письмові пояснення.

Водночас, відповідно до ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом (ч. 1). Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2).

Враховуючи вказані вимоги процесуального закону письмові пояснення відповідача і додані до нього документи також залишені без розгляду, без постановлення ухвали окремим процесуальним документом.

Під час судового засідання Позивач заявив клопотання про долучення ряду додаткових доказів.

Суд у задоволенні вказаного клопотання відмовив, роз`яснивши Позивачу права в контексті положень ст.ст. 83, 127, 175 ЦПК (заявити клопотання про поновлення строку, навести причини неподачі доказів разом з позовом, направити (надати) докази іншій стороні), після чого Позивач просив розглянути справу на підставі наявних доказів.

Інших заяв чи клопотань сторонами не заявлялось.

Позивач просив задовольнити позов у повному обсязі, представниця Відповідача зі свого боку просила у задоволенні позовних вимог відмовити, аргументуючи свої доводи посиланнями на висновки, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22.

09.06.2026 проведені судові дебати, після чого суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

15.06.2026 суд дійшов висновку про повернення до з`ясування обставин і дослідження доказів.

16.07.2026 заслухані додаткові пояснення сторін, проведені судові дебати, після чого суд вдруге перейшов до стадії ухвалення рішення.

17.07.2026 надійшло клопотання Позивача про долучення письмових доказів.

21.07.2026 суд повернувся до з`ясування обставин і дослідження доказів, з урахуванням наведених Позивачем аргументів щодо причин пропуску строку на подачу доказів задовольнив клопотання Позивача і дослідив надані ним докази. В цьому ж засіданні проведені судові дебати, у яких Позивач підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити, представник відповідача зі свого боку заперечцував проти позовних вимг, просив відмовитии у задоволенні позову. Після цього суд втретє перейшов до стадії ухвалення рішення.

Фактичні обставини встановлені судом.

15.01.2026 ДОП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітаном поліції Далибожиком Романом Романовичем щодо Позивача складено Протокол за ст. 185 КУпАП (а.с. 9).

15.01.2026 ДОП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітаном поліції Далибожиком Романом Романовичем складено Протокол затримання (а.с. 8).

28.01.2026 звернення ОСОБА_1 з приводу неправомірних, на його думку, дій службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 та з інших питань Івано-Франківською спеціалізованою прокурори у сфері оборони західного регіону скерована ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що також повідомлено Позивача (а.с. 76).

Постановою судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.01.2026 у справі № 346/232/26 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 10, 11).

30.01.2026 ОСОБА_1 подав заяву про вчинення кримінального правопорушення до Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області у якій просив внести відомості до ЄРДР та розпочати розслідування за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 185 та ст. 146 КК України (а.с. 73, 74).

24.02.2026 ТУ ДБР у м. Львові для організації розгляду та вжиття заходів в межах компетенції скеровано за належністю Івано-Франківському управлінню Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України звернення ОСОБА_1 на дії працівників поліції в м. Коломия Івано-Франківській області. Одночасно ОСОБА_1 роз`яснено що підстави для внесення відомостей в ЄРДР за його заявою фактично відсутні (а.с. 78).

18.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 надана відповідь зі змісту якої випливало, що 15.01.2026 близько 20.00, під час здійснення заходів оповіщення працівниками Національної поліції України спільно з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивача було доставлено, як порушника правил військового обліку, для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому з`ясовано, що він самостійно покинув розташування ІНФОРМАЦІЯ_1 в невідомому напрямку, залишивши особисті речі приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рекомендовано звернутись у зручний для нього час до ІНФОРМАЦІЯ_1 та забрати свої особисті речі. Неправомірних дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент проведення перевірки не встановлено (а.с. 77).

26.03.2026 Коломийським РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_1 надана відповідь зі змісту якої випливало, що вказана ОСОБА_1 інформація про неправомірні дії капітана поліції ОСОБА_2 не знайшла свого підтвердження. Повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснено запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 СЕД № 32361-2026 від 20.03.2026. Відповіддю № 1072 від 20.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив, що Позивач перебуваєте на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом на 15.01.2026 не мав належним чином оформленої відстрочки від мобілізації. Станом на 15.01.2026 являвся порушником військового обліку, про що відносно нього складено протокол. Порушені Позивачем питання щодо неправомірних дій відносно нього працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , не входять до компетенції Коломийського районного відділу поліції. Рекомендовано Позивачу звернутись з даного приводу до Управління військової служби правопорядку. Проінформовано Позивача про те, що дане рішення він маєте право оскаржити звернувшись в Головне управління Національної поліції в Івано-Франківський області або до суду (а.с. 75).

30.03.2026 Івано-Франківським Управління ДВБ НП України ОСОБА_1 надана відповідь зі змісту якої випливало, що вказаним управлінням ініційовано призначення та проведення службового розслідування за зверненням Позивача з приводу можливих неправомірних дій зі сторони окремих працівників Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області та з інших питань (а.с. 79).

Застосовані норми права, мотиви з яких виходив суд.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Матеріальний аспект.

Положеннями ч. 3 ст. 19 Закону № 580-VIII передбачено, що держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичний особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд при вирішенні даної справи за принципом темпоральності враховує висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24) (Далі - Постанова ВП).

У вказаній постанові Велика Палата Палати Верховного Суду виснувала таке.

Щодо підстав відшкодування моральної шкоди у спірних правовідносинах

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша

статті 1174 ЦК України).

Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування, про що Велика Палата Верховного Суду деталізує далі.

Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади (тут і далі йдеться також й про органи місцевого самоврядування, про що не зазначається з огляду на обставини цієї справи) у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України (див. близькі за змістом висновки у пункті 8.49.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 березня 2023 року у справі № 925/556/21).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди (п.п. 32 42 Постанови ВП).

Також у цій Постанові ВП маються висновки щодо правової природи протоколу у справі про адміністративне правопорушення (п.п. 43 76), ключовими з яких у цій справі, на переконання суду, є такі.

У справах про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадових осіб, позивач може доводити наявність очевидних ознак протиправності чи свавільності дій цих суб`єктів, які спричинили порушення прав, свобод або інтересів позивача.

Вирішуючи спір у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, суд загальної юрисдикції може встановити наявність у діях працівників патрульної поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ознак очевидної протиправності, таких як: відсутність повноважень у працівника патрульної поліції на складання протоколу про адміністративне правопорушення, складання працівниками патрульної поліції протоколу про адміністративне правопорушення стосовно особи, яка не була учасником ДТП, тощо. Отже, очевидний характер протиправності дій (бездіяльності, рішень) працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення може бути встановлений судом загальної юрисдикції, зокрема й тоді, коли такі дії (бездіяльність, рішення) явно суперечать вимогам закону та порушують права, свободи або інтереси осіб, які звернулися до суду.

У наведеній категорії справ суд, з огляду на підстави позову, при вирішенні питання про те, чи мали дії або бездіяльність органів влади, їх посадових осіб, які становили втручання в право особи, ознаки свавільності, повинен оцінювати: чи були передбачені законом підстави (умови) для відповідних дій працівників поліції (у контексті цієї справи), чи були вони виправданими (необхідними) та пропорційними до конкретних обставин.

Втручання не буде свавільним, якщо: воно відбулося згідно із законом; воно переслідує легітимну мету і є пропорційним до цієї мети; воно є необхідним у демократичному суспільстві.

Отже при вирішенні спору про відшкодування шкоди суд може встановити протиправний характер дій (бездіяльності, рішень) працівників патрульної поліції як обов`язковий елемент деліктної відповідальності за наявності ознак очевидної протиправності чи навіть свавільності таких дій.

Підсумовуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу усіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень та за відсутності ознак свавільності таких дій, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який сам по собі підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.

При невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності (п.п. 70- 76 Постанови ВП).

Процесуальний аспект.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вже зазначалось, 15.01.2026 ДОП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Далибожиком Р.Р. щодо Позивача складено Протокол за ст. 185 КУпАП (а.с. 9). Згідно з цим Протоколом близько 18:40 год. в м. Коломия по вул. Богуна, ОСОБА_1 на законну вимогу ПОГ Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Дем`янюка А.В. пред`явити документи, що підтверджують особу згідно ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» відмовився виконувати вказану вимогу, шарпав за формений одяг, пручався, намагався втекти, чим вчинив злісну непокору законному розпорядженню поліцейському при виконанні ним службових обов`язків.

Також 15.01.2026 ОСОБА_2 складено Протокол затримання (а.с. 8). Відповідно до Протоколу затримання Позивач був затриманий 15.01.2026 о 18-45 год у зв`язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП для складання Протоколу та встановлення особи, перевірки військово облікових документів. Позивач був звільнений цього ж дня о 21-55 год. Підстава для звільнення передача працівникам ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.01.2026 у справі № 346/232/26 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 10, 11).

Фактично судове рішення ґрунтується на недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, адже на підтвердження вини останнього було надано лише Протокол і рапорт ДОП Коломийського РВП ОСОБА_2 (далі Рапорт), чому суддею надана відповідна оцінка. Окремо суддя в постанові акцентувала увагу на положеннях ст.ст. 31, 40 Закону України «Про національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), а також Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС № 1026 від 18.12.2018 (далі Інструкція), в контексті того, що працівники поліції, маючи правові підстави та технічні можливості на фіксування правопорушень засобами, що мають функції відеозапису (портативні відеореєстратори), відповідних матеріалів, які були б об`єктивними та належними доказами вчинення ОСОБА_1 злісної непокори, до матеріалів справи не долучили, тим самим свій обов`язок щодо збирання доказів в достатній мірі не виконали.

З наданих Позивачем відповідей правоохоронних органів (а.с. 75 79) випливало, що неправомірних дій ДОП Коломийського РВП Далибожика Р.Р. встановлено не було.

Під час судового розгляду Позивач пояснив, що Управління ДВБ НП України після проведення перевірки, також не встановило неправомірних дій ДОП Коломийського РВП Далибожика Р.Р., втім цю відповідь він як доказ не долучив.

Також останній пояснив, що він не оскаржував в порядку ст. 303 КПК України рішення щодо невнесення відомостей в ЄРДР за його заявою.

Позивач визнав факт того, що він під час події не пред`явив поліцейському на вимогу останнього військово-обліковий документ. Він вважав, що така вимога поліцейського була незаконною. Також Позивач визнав факт складання щодо нього протоколу посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що на його думку було незаконним з огляду на те, що на той час, за його твердженнями, він мав право на відстрочку. Зазначив, що в подальшому щодо нього була винесена відповідна постанова, наслідком чого стало блокування його банківських рахунків. Повідомив, що оскаржує цю постанову в Олександрівсському районному суді м. Запоріжжя, на 29.09.2026 у справі призначено перше засідання.

В контексті пояснень Позивача суд зазначає що, згідно з ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Отже поліцейським Позивачу висувалась законна вимога, яку останній помилково вважав незаконною.

Наданими Позивачем доказами не доводиться, що закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях Позивача події і складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій поліцейських під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності. Натомість зі змісту Постанови судді випливає, що справа щодо Позивача за ст. 185 КУпАП, була закрита саме у зв`язку із відсутністю переконливих доказів його вини.

З огляду на недоведення Позивачем протиправності і свавільності дій поліцейських, оцінка наявності чи відсутності моральної шкоди і її потенційного розміру судом не дається адже ці питання є похідними від першого.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області про відшкодування моральної шкоди, відмовити повністю.

Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

- відповідач: Головне управління національної поліції в Івано-Франківській області, 79018, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, буд. 15, ідентифікаційний код 40108798.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.

СуддяР.О. Губанов