Рішення № 138637825, 30.07.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 489/3375/26

Номер провадження 2/213/1744/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Нестеренка О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача.

29.05.2026 року представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 10.08.2025-100000544 від 10.08.2025 у розмірі 62 912,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом 20 800,00 грн; заборгованість за процентами 28 592,00 грн; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України 10 400,00 грн; заборгованість по комісії 3 120,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Позов обґрунтовано обставинами того, що 10.08.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 10.08.2025-100000544 в електронній формі, шляхом направлення товариством пропозиції (оферти) та прийняття її (акцепту) відповідачем, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором Е295. 21.08.2025 року між сторонами укладено додатковий договір, за яким суму кредиту збільшено до 20 800,00 грн. Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти в загальній сумі 20 800,00 грн, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів від 10.08.2025 та від 21.08.2025. Відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, у зв`язку з чим станом на 01.04.2026 утворилась заборгованість у розмірі 62 912,00 грн.

Позиція відповідача.

У встановлений в ухвалі про відкриття провадження строк від Відповідача не надходило ні заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, ні відзиву на позовну заяву.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

29.05.2026 року позовна заява надійшла за підсудністю до Інгулецького районного суду Дніпропетровської області разом із клопотанням про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує.

02.06.2026 року постановлено ухвалу про залишення позову без руху (у зв`язку з відсутністю доказів направлення копії позовної заяви відповідачу).

09.06.2026 року надійшла заява про усунення недоліків разом з доказами направлення копії позовної заяви відповідачу.

10.06.2026 року ухвалою судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області вказану цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзив не надав. Інших заяв, клопотань від сторін до суду не надходило.

З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 10.08.2025 року о 10:20 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10.08.2025-100000544 (далі Кредитний договір). Вказаний договір є електронним та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Е295, що підтверджує факт його укладення.

Відповідно до умов Договору:

Сума кредиту (1-й транш): 16 000,00 грн;

Строк кредитування: 140 днів (з 10.08.2025 по 27.12.2025);

Процентна ставка: 1% за 1 день користування кредитом;

Комісія за надання кредиту: 15% від суми кредиту (2 400,00 грн);

Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 6469,14%;

Орієнтовна загальна вартість кредиту: 34 463,67 грн.

21.08.2025 року між сторонами укладено додатковий договір, за яким суму кредиту збільшено до 20 800,00 грн (додатковий транш 4 800,00 грн), комісія за надання додаткового траншу 720,00 грн.

На підтвердження виконання кредитодавцем своїх зобов`язань та отримання відповідачем кредитних коштів матеріали справи містять:

Квитанцію про перерахування коштів від 10.08.2025 (ID транзакції: 828855061), з якої вбачається перерахування коштів у сумі 16 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу: «Видача за договором кредиту №10.08.2025-100000544»;

Лист-підтвердження ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вих. № 410-0604 від 06.04.2026 про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта 10.08.2025 на суму 16 000,00 грн та 21.08.2025 на суму 4 800,00 грн.

Відповідно до Розрахунку заборгованості, складеного позивачем станом на 01.04.2026, заборгованість ОСОБА_1 становить 62 912,00 грн, яка складається з:

заборгованості за тілом кредиту 20 800,00 грн;

заборгованості за процентами 28 592,00 грн;

заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України 10 400,00 грн;

заборгованості по комісії 3 120,00 грн.

Відповідач доказів належного виконання зобов`язань за договором не надав, доводи позивача щодо наявності заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією не спростував, контррозрахунку суду не подав.

V. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Щодо форми правочину та його змісту.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Договір, що за своєю правовою природою є двостороннім правочином, є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.ст. 626, 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Кредитний договір № 10.08.2025-100000544 від 10.08.2025 укладено в електронній формі та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Е295, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Отже, вказаний договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, є дійсним та обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо виконання зобов`язання.

За загальним правилом, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону (ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Щодо правомірності нарахування комісії за надання кредиту.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Таким чином, нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту (3 120,00 грн) відповідає умовам договору та чинному законодавству України.

Щодо правомірності нарахування процентів.

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на момент укладення договору, з 24.12.2023) встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 відсотка.

Відповідно до п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, тимчасово встановлено, що протягом 240 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Таким чином, на момент укладення кредитного договору (10.08.2025) діяло обмеження 1% (з 20.08.2024). Встановлена договором ставка 1,00% в день не перевищує зазначене обмеження (1,00% дорівнює 1%). Таким чином, нарахування процентів є правомірним.

Щодо стягнення процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України (сплата інфляційних втрат та 3% річних), а також від сплати неустойки (штрафу, пені).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого неодноразово продовжено та який триває на момент розгляду даної справи.

Оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 10 400,00 грн, нарахованих за період з 24.08.2025 по 01.04.2026, який повністю припадає на період дії воєнного стану, позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

V. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Частинами 1, 3 статті 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 10.08.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10.08.2025-100000544. Відповідач погодився з умовами кредитного договору, про що свідчить його підпис, вчинений з використанням одноразового ідентифікатора Е295, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису.

Також встановлено, що кредитодавцем виконані умови договору, кредитні кошти в сумі 20 800,00 грн були надані відповідачу, що підтверджується квитанціями про перерахування коштів від 10.08.2025 та 21.08.2025. Відповідач, в свою чергу, зобов`язання за договором належним чином не виконав, вчасно отримані в кредит кошти не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, заборгованість погашена не була. Таким чином, позивачем підтверджено факт укладення кредитного договору з відповідачем та порушення ним взятих на себе зобов`язань.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів визнання кредитного договору недійсним суду не надано.

Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, перевірено судом, він є арифметично вірним, відповідає умовам договору та вимогам закону. Відповідачем вказаний розрахунок не спростовано, контррозрахунку не надано.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 52 512,00 грн, що складається з:

20 800,00 грн заборгованість за тілом кредиту;

28 592,00 грн заборгованість за нарахованими процентами;

3 120,00 грн заборгованість по комісії.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 10 400,00 грн процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України слід відмовити.

VI. Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

З урахуванням приписів частини першої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов заявлено на суму 62 912,00 грн. Задоволено позовні вимоги на суму 52 512,00 грн, що становить 83,47 % від ціни позову (52 512,00 х 100% / 62 912,00 = 83,47 %).

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (згідно з платіжною інструкцією від 07.04.2026). Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 222,30 грн (2 662,40 х 83,47% / 100%).

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, ст. 1048, 1049, 1050, 1054, 625 ЦК України, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 10.08.2025-100000544 від 10.08.2025 у розмірі 52 512 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот дванадцять) гривень 00 копійок, з яких:

20 800,00 грн заборгованість за тілом кредиту;

28 592,00 грн заборгованість за нарахованими процентами;

3 120,00 грн заборгованість по комісії.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 222 (дві тисячі двісті двадцять дві) гривні 30 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30 липня 2026 року.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М. Нестеренко