Рішення № 138637789, 29.07.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

Єдиний унікальний номер справи 208/13390/25

Номер провадження 2/208/1688/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Кузнєцової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Мотуз Олександр Володимирович до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої з результаті трудового каліцтва, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Мотуза О. В. звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» грошову суму у розмірі 150000,00 гривень в порядку про відшкодування моральної шкоди, завданої з результаті трудового каліцтва.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ОСОБА_1 в період часу з 26 листопада 2007 року по 18 травня 2013 року працював на різних посада у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське». Всі вказані вище обставини про роботу позивача підтверджуються його трудовою книжкою.

За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 25 грудня 2012 року та актом № 66 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 від 25 грудня 2012 року.

П. 3 акту форми Н-5 вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: 15.10.2012 року о 23 год 00 хв ОСОБА_1 виконував оборку покрівлі виробки з лівої сторони виробки. При оборці забою з покрівлі виробки випав кусок породи, падаючи він

вдарив по оборнику і відскочив від нього, вдарив ОСОБА_1 по правій кисті.

Як зазначено в п. 6 акту форми Н-5, комісія з розслідування нещасного випадку вважає нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом.

Відповідно до п. 9 акту форми Н-1, позивачу було встановлено діагноз: забій, забита рана правого променево-зап`ясткового суглоба.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 11 квітня 2013 року серії 10 ААА № 131745 (копія додається) позивачу первинно визначено втрату працездатності на рівні 40%.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 11 квітня 2013 року серії 10 ААБ № 362532 (копія додається) позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 30 квітня 2014 року серії 10 ААА № 246408 (копія додається) позивачу повторно визначено втрату працездатності на рівні 40%.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 30 квітня 2014 року серії 10 ААБ № 362814 (копія додається) позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 12 травня 2016 року серії АБ № 0040481 (копія додається) позивачу повторно визначено втрату працездатності на рівні 40%.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 12 травня 2016 року серії 10 ААВ № 430403 (копія додається) позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 13 липня 2022 року серії 12 ААА № 106828 (копія додається) позивачу повторно визначено втрату працездатності на рівні 20%.

Позивач має постійні скарги на здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 5001/875 та випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 204/39.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 640/95 (копія додається) позивач має скарги на слабкість, відчуття оніміння, зниження чутливості і виражені болі при навантаженні в праву руку.

У зв`язку з вказаною травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно

Позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Травма має негативний вплив не лише на працездатність позивача, а й загалом на можливість організовувати своє життя. Ця набута, внаслідок виробничої травми, вада нагадує про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього травми, яку він оцінює в сумі 150000,00 гривень, що відповідатиме справедливій сатисфакції за ушкодження здоров`я (а. с. 1-4).

Ухвалою Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 16.10.2025 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 26).

Представником приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» Львовим А. Л. (діючого на підставі ордеру та довіреності) на позовну заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 278 ЦПК України подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає, позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, а сума позовних вимог є завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності та справедливості.

Нещасний випадок, що мав місце 15.10.2012 року, внаслідок якого позивач на деякий час мав непрацездатність, відбувся виключно з вини потерпілого. Вважає, що зазначена обставина є тією іншою обставиною, яка має істотне значення для визначення розміру відшкодування моральної шкоди в розумінні ст. 23 Цивільного кодексу України. З боку відповідача не встановлено будь-яких протиправних дій чи бездіяльності, у причинному зв`язку з якими міг би перебувати нещасний випадок з позивачем і відповідно стійка втрата професійної працездатності у розмірі 40%.

Позивач додає до позовної заяви довідки МСЕК про результати огляду, з яких вбачається, що йому в 2013р. первинно встановлено стійку втрату працездатності у розмірі 40% та 3 групу інвалідності, а у 2022 році 20%, без встановлення групи інвалідності. При цьому після первинного встановлення стійкої втрати працездатності у 40% позивач, як слід із копії сторінок трудової книжки (запис №24), 05.09.2018 року влаштувався на роботу до ТОВ «Шахтобудівельна компанія» прохідником з повним робочим днем на підземних роботах. Тобто позивач працевлаштувався за тією самою професією, працюючи на якій у ПРАТ «ШУ «Покровське» він зазнав травму.

Таким чином, факт стійкої втрати працездатності позивача після 2018р. спростовується тим, що позивач працевлаштувався після травми до ТОВ «Шахтобудівельна компанія» та працював до 2025р. за професією, умови праці по який є важкими та шкідливими.

Згідно із законодавством, професія прохідника передбачає проходження як попереднього медичного огляду при працевлаштуванні на роботу, так ї щорічних обов`язкових медичних оглядів в процесі роботи.

Таким чином, факт працевлаштування свідчить про те, що позивач пройшов медичний огляд, за результатами якого був допущений до виконання робіт, а тривалість роботи прохідником (до 2022 року на ТОВ «Шахтобудівельна компанія» та з 2022 по 2025 на ТОВ «Краснолиманське) свідчить про те, що втрата працездатності насправді була відсутня, і відповідно зазначених у позовній заяві моральних страждань, що були пов`язані зі зміною звичайного життя, фактично не було. Такі обставини свідчать про відсутність тих обставин, з наявністю яких ст. 23 ЦК України пов`язує критерії визначення судом сум відшкодування моральної шкоди.

Отже, наявність ушкоджень здоров`я не спричинило глибоких фізичних та душевних

страждань, погіршення його здібностей або позбавлення його можливості їх реалізації, як це передбачає ст. 23 ЦК України.

Разом з тим, 13.07.2022р. позивачу було встановлено стійку втрату професійної працездатності на рівні 20%, хоча на той момент позивач продовжував працювати на посаді прохідника з повним робочим днем під землею. Тобто втрату працездатності було встановлено вже після роботи на іншому підприємстві, при чому відсоток втрати працездатності встановлено значно менший, а інвалідність не встановлювалась.

Як вище було зазначено, ст. 23 ЦКУ передбачає, що розмір грошового відшкодування

моральної шкоди визначається судом також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Такою обставиною, що має істотне значення, вважаємо є та обставина, що нещасний випадок, що став причиною ушкодження здоров`я позивача, стався виключно з вини позивача, що підтверджується висновками, викладеними в актах Н-1 та Н-5.

Стаття 23 ЦКУ передбачає, що при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З урахуванням вищевикладеного вважає, що у даній справі відсутня обставина глибини душевних страждань, обставина погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації.

А отже, з урахуванням істотної обставини вини позивача у настанні нещасного випадку, що призвів до ушкодження здоров`я, вважає, що позовні вимоги не відповідають критерію розумності та справедливості, передбаченому ст. 23 ЦК України, а тому задоволенню не підлягають (а. с. 31-33).

Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Мотузом О. В. надано додаткові пояснення у справі, які зводяться до незгоди з доводами та аргументами представника відповідача а саме, у зв`язку з вказаною травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання.

Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний

час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Травма має негативний вплив не лише на працездатність позивача, а й загалом на можливість організовувати своє життя. Ця набута, внаслідок виробничої травми, вада нагадує про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт.

Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Слід зауважити, що навіть при очевидній вині роботодавця в даному конкретному випадку, законодавець не відносить таку вину до обов`язкової складової умов відшкодування моральної шкоди роботодавцем.

Вина працівника у нещасному випадку не позбавляє його права на відшкодування моральної шкоди, оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 грудня 2018 року у справі № 210/1036/17 (провадження № 61-29802св18) зазначив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування

моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди. Враховуючи, що нещасний випадок стався під час перебування працівника у трудових відносинах з роботодавцем, суд касаційної інстанції дійшов висновків, що наявні правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу.

Позивачем належно доведено факт заподіяння йому моральної шкоди та надано переконливі та змістовні роз`яснення, в чому саме полягає заподіяна йому моральна шкода.

Надані позивачем письмові докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків на території відповідача та на механізмах, які йому належать, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Слід враховувати стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Вимушені зміни в житті позивача у зв`язку з ушкодженням здоров`я є незворотними.

В матеріалах справи були викладені всі обставини та страждання позивача у зв`язку з чим він вважає розумним, виваженим, справедливим та таким, що не призведе до збагачення відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000,00 грн.

Розмір моральної шкоди позивач визначив виходячи зі своїх душевних страждань і саме такий визначений ним розмір відшкодування зможе покрити той негативний вплив, якого він зазнав на свій стан у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків. Через серйозні проблеми зі здоров`ям позивач не може проводити достатньо часу із родиною, займаючись разом якимось активним відпочинком, спортом та туризмом, адже фізичний стан, фінансовий стан та постійні перебування в лікарні не дозволяють цього реалізувати.

На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є значними та незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені, так як позивач зазнав ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві під час виконання трудових обов`язків на підприємстві відповідача, дані страждання у позивача є триваючими і на сьогоднішній день ці моральні страждання продовжуються.

Щодо стягнення суми моральної шкоди з урахуванням утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Представник зазначив, що з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», тобто суми відшкодування моральної шкоди підлягають оподаткуванню.

21 червня 2022 року Верховний Суд прийняв постанову у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) за позовом батьків загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві сина до його роботодавця про відшкодування моральної шкоди в розмірі по 500 000 гривень кожному без стягнення податків та обов`язкових платежів. Оскаржуваними у цій справі судовими рішеннями суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задовольнив частково, стягнув з АТ «Українська залізниця» на користь кожного з позивачів по 100 000 гривень відшкодування моральної шкоди без стягнення податків та обов`язкових платежів.

Отже, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) викладено висновок про застосування нової редакції підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку.

З урахуванням наведеного, суди дійшли висновку про те, що суми, стягнуті з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із заподіянням шкоди життю та здоров`ю на виробництві не підлягають оподаткуванню.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 06 січня 2025 року у справі № 212/4843/24 (а.с. 38-42).

Позивач ОСОБА_1 , його представник, адвокат Мотуз О. В. в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України просили задовольнити позов в повному обсязі та розглянути справу без їх участі (а.с.76-77)

Представник відповідача Львов А. Л. про день та час проведення судового засідання повідомлений належним чином. В судове засідання не з`явився, але надав заяву в якій просив розглядати справу без його участі, але з урахуванням наданого відзиву ( а.с.78-80).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 працював на різних посада у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (до зміни найменування: ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», ВАТ «Шахтоуправління «Покровське», «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1 в період часу з 26 листопада 2007 року по 18 травня 2013 року:

- 26.11.2007 року - прийнятий проходчиком підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 18.05.2013 року звільнений на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров`я

- 05.09.2018 року прийнятий проходчиком 4 розряду з повним робочим днем на підземних роботах;

- 26.01.2022 року - звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України;

- 01.02.2022 року - прийнятий проходчиком підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем у шахті;

- 24.04.2025 року звільнений за власним бажанням згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України (підтверджено записами в трудовій книжці позивача, а. с. 7-10).

Згідно акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 25 грудня 2012 року та акту № 66 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 від 25 грудня 2012 року в п. 3 акту форми Н-5 встановлено обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: 15.10.2012 року о 23 год 00 хв ОСОБА_1 виконував оборку покрівлі виробки з лівої сторони виробки. При оборці забою з покрівлі виробки випав кусок породи, падаючи він вдарив по оборнику і відскочив від нього, вдарив ОСОБА_1 по правій кисті.

п. 6 акту форми Н-5 зазначено, що комісія з розслідування нещасного випадку вважає нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом.

Відповідно до п. 9 акту форми Н-1, позивачу було встановлено діагноз: забій, забита рана правого променево-зап`ясткового суглоба (а. с. 11-12, 13-14).

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 11 квітня 2013 року серії 10 ААА № 131745 позивачу первинно визначено втрату працездатності на рівні 40% з 11.04.2013 року до 01.05.2014 року (а. с. 15).

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 11 квітня 2013 року серії 10 ААБ № 362532 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності (а.с. 15 зворот).

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 30 квітня 2014 року серії 10 ААА № 246408 позивачу повторно визначено втрату працездатності на рівні 40% з 30.04.2014 року по 01.05.2016 року (а. с. 16)

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 30 квітня 2014 року серії 10 ААБ № 362814 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності (а. с. 16 зворот).

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 12 травня 2016 року серії АБ № 0040481 позивачу повторно визначено втрату працездатності на рівні 40% з 12.05.2016 року по 01.06.2018 року (а. с.17).

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 12 травня 2016 року серії 10 ААВ № 430403 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності (а.с. 17 зворот).

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 13 липня 2022 року серії 12 ААА № 106828 позивачу повторно визначено втрату працездатності на рівні 20% з 13.07.2022 року по 01.08.2024 року (а. с. 18).

Крім того, з матеріалів справи, а саме із виписок медичної карти стаціонарного хворого вбачається, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні в Покровській центральній районній лікарні в період з 10.01.2019 року по 21.01.2019 року з діагнозом: нейропатія правого променевого і серединного нервів, з чутливими і руховими розладами, больовим синдромом, вираженими нейротрофічними порушеннями, порезом правої кисті, функціональним порушенням правої кисті. (Посттравматична. Трудове каліцтво 2012 року), виписка №204/39 (а.с. 19); в період з 28.01.2020 року по 07.02.2020 року з діагнозом: нейропатія правого променевого і серединного нервів, чутливими і руховими розладами, больовим синдромом, вираженими нейротрофічними порушеннями, помірним порезом правої кисті з помірним порушенням функції. (Посттравматична. Трудове каліцтво 15.10.2012 року) виписка з №640/95 (а. с. 20); в період з 24.07.2019 року по 02.08.2019 року з діагнозом: нейропатія правого променевого і серединного нервів, з чутливими і руховими розладами, больовим синдромом, вираженими нейротрофічними порушеннями, порезом правої кисті, функціональним порушенням правої кисті. (Посттравматична. Трудове каліцтво 2012 року), виписка №5001/875 (а.с. 21)

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За ч. 4 ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно із ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

За ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 роз`яснив право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи, що відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому ст. 237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, пов`язаного з виробництвом, та моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням безпосередніх трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, то суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Так відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

При цьому невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних умов праці, що спричинило трудове каліцтво позивача з втратою працездатності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 15.06.2020 р. по справі № 212/3137/17-ц.

Згідно із п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вказує, що спори щодо відшкодування шкоди повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Оскільки право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тому право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 20.11.2019 р. по справі № 210/3177/17.

На підставі викладеного вмотивування, суд відкидає доводи представника про те, що внаслідок отримання позивачем ушкодження здоров`я на виробництві законодавство не містить положень про відшкодування моральної шкоди роботодавцем, спричиненої працівнику внаслідок трудового каліцтва.

Отже, за встановлених судом обставин позивачу безсумнівно було заподіяно моральну шкоду через його травмування 15 жовтня 2012 року, оскільки внаслідок трудового каліцтва у ОСОБА_1 змінились умови життя, він змушений був проходити тривале та вартісне лікування, відчуваючи фізичний біль та дискомфорт через біль у кисті, а також свою обмеженість у активному способі життя внаслідок свого травмування, а також був звільнений з роботи через отримане трудове каліцтво за станом здоров`я.

Також суд враховує і ту обставину, що позивач після лікування знову працевлаштувався на підприємство вугільної промисловості, де продовжував працювати в шкідливих та небезпечних умовах, що вказує на його потребу в соціальній реабілітації та відновлення нормальних життєвих потреб.

Суд при цьому відхиляє заперечення представника відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються наведеними висновками суду.

Також доводи відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки відповідач не забезпечив безпечних і нешкідливих умов праці позивачу, тому сама по собі наявність провини ОСОБА_1 у його травмуванні 15.10.2012 року не знімає відповідальності з підприємства відповідача.

З урахуванням викладеного обґрунтування, доводи представника відповідача про те, що позивачем не надано доказів, якими б підтверджувався факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки факт трудового каліцтва позивача з втратою працездатності безумовно свідчить про спричинення йому моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості.

Так вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує глибину його фізичних та моральних страждань внаслідок трудового каліцтва, а також суд бере до уваги при обрахунку розміру моральної шкоди ступінь втрати ним працездатності через трудове каліцтво, відповідальність підприємства відповідача у не забезпеченні безпечних умов праці позивача, яка лежить на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», а також провину самого ОСОБА_1 , що призвело до нещасного випадку на виробництві із ним 15.10.2012 року.

У цьому сенсі суд взяв до уваги той факт, що ОСОБА_1 через трудове каліцтво від 11.04.2013 року було вперше встановлено 40% стійкої втрати професійної працездатності, а також встановлено ІІІ групу інвалідності.

Також суд врахував ту обставину, що безпосередні дії самого позивача, зокрема, призвели до підстав виникнення з ним нещасного випадку на виробництві 15.10.2012 року.

Крім того, суд зважає на загальний стаж роботи позивача на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на момент нещасного випадку, що становить 5 років 2 місяці, внаслідок чого розмір моральної шкоди позивачу внаслідок отриманого ним трудового каліцтва за даним позовом слід визначити в сумі відшкодування, яке дорівнюватиме саме 50 000 грн., що відповідатиме завданій моральній шкоді ОСОБА_1 через незворотність негативних наслідків від вказаного трудового каліцтва на його подальшому житті та відповідатиме принципу справедливості.

Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача в рахунок відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, спричиненої трудовим каліцтвом, у розмірі 50 000 грн.

Суд при цьому зауважує, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до пп. «А» п. 164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.

Таким чином, суд зазначає, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок трудового каліцтва, тобто заподіяння йому шкоди здоров`ю.

На підставі переліченого вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок отриманого трудового каліцтва.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду - 968,96 гривень (подана через Електронний суд 1211,20*0,8). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 50 000 гривень, тобто на 33% від заявленої суми (150 000 гривень), тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 322,99 гривень.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Мотуз Олександр Володимирович до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої з результаті трудового каліцтва - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень з утриманням обов`язкових платежів, згідно законодавства.

В інших частині позовних вимогах відмовити.

Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір в сумі 322 (триста двадцять дві) гривні 99 (дев`яносто дев`ять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду 29.07.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- представник позивача: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», ЄДРПОУ 13498562, юридична адреса місце знаходження на момент звернення: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 1а, на момент винесення рішення місце реєстрації: м. Запоріжжя, Північне шосе, вул. Теплична, буд. 22Б/1 кабінет 6.

Суддя: